- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/2788/25
Провадження 1-кс/991/2782/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
03 квітня 2025 року Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2, детектива ОСОБА_3, представників власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива НАБ України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000073 та
ВСТАНОВИВ:
1.01 квітня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива Національного бюро Національного бюро Другого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000073 від 14 лютого 2025 року.
2.Клопотання обґрунтовується тим, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 52025000000000073 від 14 лютого 2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387 КК України.
3.З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається таке.
3.1.Зокрема в межах провадження встановлено, що на адресу детективів Національного антикорупційного бюро України надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 26.02.2025 296/4466-00 (вихідний від 26.02.2025 № 1094250) про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, серед яких копія висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 6646/24-42 від 08.11.2024 за підписами експертів ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Вивченням копії наданого висновку встановлено, що він створений начебто на виконання постанови старшого детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_12 від 14.05.2024, призначеного в межах кримінального провадження № 52022000000000169 для оцінки квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_8 .
Водночас детектив зазначає, що дійсно в межах зазначеного вище кримінального провадження старшим детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_13 постановою від 14.05.2024 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Для проведення зазначеної експертизи експертною установою було призначено судового експерта ОСОБА_14, яка у подальшому в ході виконання такої експертизи спрямовувала на адресу детективів різноманітні клопотання. Останнім із таких клопотань, яке надійшло від експерта ОСОБА_15, було клопотання від 27.09.2024 № 6646/24-42 (вхідний від 03.10.2024 № 177/27216-00) про надання інформації про фактичні ціни продажу квартир у будинку АДРЕСА_2 та за іншими адресами цього району. Водночас, експерт наголосила, що до отримання необхідної відповіді проведення експертизи призупинено, а у разі незадоволення клопотання експерта у строк 45 календарних днів, постанова від 14.05.2024 буде залишена без виконання.
Листом від 22.10.2024 за № 532-177/31310 детектив повідомила експерта, що запитувані відомості відсутні в матеріалах кримінального провадження та відповідно задовільнити клопотання експерта не є можливим, а листом від 11.11.2024 детектив просила повернути всі матеріали ініціатору проведення експертизи та залишити відповідну постанову без виконання.
26.11.2024 на адресу Національного антикорупційного бюро України за підписом директора КНДІСЕ ОСОБА_16 на виконання листа від 11.11.2024 повернуто матеріали, які надавалися експерту для проведення експертизи. Жодної згадки про те, що постанова детектива від 14.05.2024 все ж була виконана та експертом було складено висновок експерта не було.
У зв`язку із викладеним, вбачаються ознаки того, що станом на 08.11.2024 зазначений висновок насправді був відсутній та зроблений вже пізніше, що може свідчити про наявність в діях експертів, які підписали висновок від 08.11.2024, складів правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 384 КК України.
Крім того, не встановлено у який спосіб зазначений висновок експертів опинився у розпорядженні адвокатів - представників особи, щодо майна якої призначалася оціночно-будівельна експертиза, що може свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК України.
Враховуючи викладене, в органу досудового розслідування виникла необхідність у встановленні відомостей щодо дійсної дати складання висновку судової оціночно-будівельної експертизи № 6646/24-42 від 08.11.2024 та внесення у неї змін, а також відомостей щодо розголошення даних досудового розслідування (надання копії висновку експертів) третім особам, що можливо отримати шляхом проведення обшуку робочих місць експертів КНДІСЕ ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, а також приміщень канцелярії та архіву, які розташовані в приміщенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6.
У зв`язку із викладеним, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.03.2025 (провадження № 1-кс/991/2300/25) було проведено обшук приміщень, які займає Київський науково-дослідний інститут судових експертиз за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6.
В ході проведення обшуку було виявлено ознаки того, що висновок судових експертів № 6646/24-42 було насправді виготовлено після того, як детективом було відкликано постанову про призначення експертизи разом з наданими матеріалами, що детально зафіксовано в протоколі обшуку та додатках до нього. Зокрема, в ході обшуку встановлено, що проект акту приймання-передачі висновку експертів № 6646/24-42 у форматі Word на комп`ютері експерта ОСОБА_10 було створено на початку грудня. Крім того, проект листа на адресу НАБ України про начебто відправлення висновку експертів створений у системі АСКОД 02.12.2024 штучно датований 08.11.2024 та станом на дату проведення обшуку так і має статус «на відправку», тобто фактично не відправлений. Крім того, на комп`ютерах експертів виявлено безліч версій висновку судових експертів № 6646/24-42 з назвами «остаточний», які мають дати останнього редагування у грудні 2024 року. Разом з цим, зафіксовано, що остаточно висновок надійшов до канцелярії КНДІСЕ 17.12.2024. Також було виявлено безліч інших відомостей та документів, які свідчать на користь версії слідства про те, що експертиза фактично була проведена після її відкликання ініціатором, а експертами вживалися заходи до створення видимості закінчення експертизи до 08.11.2024, однак наразі орган досудового розслідування не вважає за можливе детально розкривати такі виявлені відомості.
Окрім того, в ході обшуку експерт ОСОБА_9 надав на огляд свій мобільний телефон без повідомлення пароля (відмовився його надати детективам) iPhone 15 Рго. Оглядом його змісту (поки він перебував у розблокованому стані) встановлено, що на ньому міститься листування з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, однак виявлено, що листування наявне за останні декілька днів і як пояснює ОСОБА_9 у нього стоїть налаштування «автоматичне видалення». У зв`язку із зазначеним, було проведено копіювання цього телефону, однак повну копію технічно виготовити не вдалося, як і відновити видалені відомості без проведення експертного дослідження. І зважаючи на потребу у відновленні видалених відомостей, прийнято рішення про вилучення цього мобільного телефону для проведення експертного дослідження в умовах криміналістичної лабораторії.
Окрім зазначеного, експерт ОСОБА_11 надала на огляд свій мобільний телефон iPhone 14 та повідомила пароль На телефоні виявлено листування з ОСОБА_9 щодо обговорення оцінки нерухомості, де ОСОБА_11 надсилає фотографію карти із позначенням будинку АДРЕСА_3 ) у кінці листопада 2024 року. Виявлено листування, датоване 28.11.2024, де експерти обговорюють діапазон ціни, яка стосується зазначеного вище об`єкта та те, який відсоток на торг прописати тощо. Також у мессенджері WhatsApp наявний чат з безпосереднім керівником ОСОБА_17 (з яким відповідно до листування експерта ОСОБА_9 узгоджував вартість об`єкта по експертизі вказаного об`єкта нерухомості), однак листування з яким видалено. У зв`язку із вищевиявленими відомостями, а також у зв`язку із тим, що виготовлення повної копії та відновлення видалених відомостей без проведення експертного дослідження не можливе, детективом прийнято рішення про вилучення зазначеного мобільного телефону для проведення експертизи.
Постановою детектива від 27.03.2025 зазначені мобільні телефони було визнано речовими доказами.
Достатність підстав вважати, що на захищеному системою логічного захисту телефоні зберігаються відомості, які можуть бути використанні як докази фактів і обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, детектив пояснює сукупністю наявних фактів і обставин у кримінальному провадженні, зокрема: функціонально спілкування, листування в тому числі у текстових чатах призначені для збереження інформації, а система логічного захисту встановлюється особами, для убезпечення витоку такої інформації для третіх осіб.
У органу досудового розслідування наявна необхідність провести експертні дослідження вилученої техніки із залученням експертів з застосуванням відповідного програмного забезпечення та комп`ютерного обладнання, з метою відібрання наявних на них відомостей та інформації, що може мати доказове значення для кримінального провадження № 52025000000000073, відновлення видаленого чи прихованого спілкування в інтернет-месенджерах та наявній на ньому електронній пошті, видалених чи прихованих на ньому файлів і даних тощо.
3.2.18 березня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6, що знаходиться у фактичному володінні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
3.3.26 березня 2025 року детективами Національного бюро на підставі вказаної ухвали слідчого судді проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6, в ході якого були вилучені 1) мобільний телефон Iphone 15 Pro MTUC3J\A, s/n НОМЕР_1, який належить ОСОБА_9 ; 2) мобільний телефон Iphone 14 модель А 2882, серійний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_11 .
3.4.Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту майна детектив зазначає, що інформація з вказаних телефонів, може бути використана як доказ у даному кримінальному провадженні, вилучене майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тому слід вжити заходів щодо запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі шляхом накладення арешту на вищезазначений телефон.
4.В ході судового розгляду учасники провадження щодо накладення арешту на майно надали такі пояснення.
4.1.Детектив ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання, просила його задовольнити. Зазначила, що під час огляду телефону 15 Pro, який належить ОСОБА_9, було проведено копіювання цього телефону, однак повну копію технічно виготовило не вдалося, як і зважаючи на потребу у відновленні видалених відомостей прийнято рішення про вилучення цього мобільного телефону для проведення експертного дослідження. Це ж стосується й телефону Iphone 14, який належить ОСОБА_11 . Відтак, 31 березня 2025 року призначено комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій.
Також повідомила, що обшук було проведено в приміщенні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за адресою м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6, яка співпадає з тією, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та довідкою, яка сформована на веб-сайті «YouControl». Крім цього, згідно з даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської Ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» по нежитловому фонду за адресою вул. Сім?ї Бродських (кол. вул. Смоленська), 6 в м. Києві на праві власності зареєстровано нежитлові приміщення з № 1 по № 23, № VI (гр. прим. № 7) пл. 312,50 кв. м., МСК пл. 38,20 кв. м.-заг. пл. 350,70 кв. м. (в літ. А) за ОСОБА_18 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30.12.2009. Інше нерухоме майно за сказаною адресою на праві власності не реєструвалось.
4.2.Заперечуючи проти задоволення клопотання представники власників - адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 висловились про таке.
Звертали увагу на процесуальні порушення детективами НАБ України у ході проведення обшуку.
Аналіз матеріалів клопотання та обставин його подання свідчить про те, що детективи НАБ України та прокурори САП здійснюють тиск на експертів КНДІСЕ через незгоду з висновком судової експертизи № 6646/24-42 від 08.11.2024, призначеної у кримінальному провадженні № 52022000000000169. Така поведінка є прямим порушенням заборони втручання в діяльність судових експертів, встановленої законом.
Попри можливість використати законні механізми перевірки обґрунтованості висновку експерта, передбачені ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» (призначення повторної експертизи, тощо), детективи обрали шлях кримінального переслідування експертів, що є неприпустимим у правовій державі.
У ході проведення обшуку мав місце неправомірний тиск на експертів КНДІСЕ, які раніше проводили експертизу в цьому ж кримінальному провадженні за постановою НАБ України, що є прямим втручанням у незалежність судово-експертної діяльності та порушує вимоги Закону України «Про судову експертизу».
Детективи незадоволені висновком експертизи, який не відповідав їхнім очікуванням, вдалися до репресивних заходів проти експертів. Замість того, щоб призначити повторну експертизу або надати експертам запитувані матеріали, детективи обрали шлях кримінального переслідування, що є прямим порушенням принципу незалежності судових експертів та неупередженості досудового розслідування.
В матеріалах клопотання відсутні будь-які об?єктивні докази недостовірності висновку експертизи № 6646/24-42 від 08.11.2024.
Порушуючи вимоги КПК України щодо неупередженого ставлення під час проведення досудового розслідування, прокурором об?єднано в одне кримінальне провадження два абсолютно різні кримінальні правопорушення, які не мають один до одного жодного відношення: 1) легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом (ч. 3 ст. 209 КК України); 2) нібито підроблення висновку експертизи (ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387 КК України).
У даній справі наявний конфлікт інтересів: 1) детектив НАБ України ОСОБА_3 є одночасно ініціатором експертизи у первинному кримінальному провадженні та слідчим у провадженні щодо нібито незаконності цієї ж експертизи; 2) прокурор САП, який здійснює процесуальне керівництво в обох провадженнях, також має конфлікт інтересів, оскільки не може об?єктивно оцінювати законність дій експертів, коли їхні висновки суперечать обраній прокурором стратегії обвинувачення.
В ухвалі про дозвіл на обшук та в протоколі обшуку невірно вказано фактичну адресу приміщення КНДІСЕ та його власника, що ставить під сумнів законність проведення даної слідчої дії в зазначеному приміщенні. Зокрема, в документах вказано адресу м. Київ, вул. Сім?ї Бродських, 6, тоді як фактична юридична адреса відповідно до правовстановлюючих документів - м. Київ, вул. Сім?ї Бродських, 6-А. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала повинна містити точні відомості про об?єкт обшуку.
Під час проведення обшуку декілька разів відбувалось розряджання камер (відеофіксуючої техніки), що призвело до переривання фіксації слідчої дії. Дані факти не були належним чином відображені в протоколі обшуку, що порушує вимоги ст. 107 КПК України щодо безперервності відеозапису.
Вилучені під час обшуку особисті телефони експертів та інформація з їхніх комп?ютерів не відповідають критеріям речових доказів, оскільки: 1) не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення; 2) не зберегли на собі слідів злочину; 3) не містять інформації, яка б підтверджувала факт вчинення злочину.
У даному випадку детективи без належного дослідження визнали вилучене майно речовими доказами, хоча воно не відповідає критеріям, встановленим у ст. 98 КПК України.
Враховуючи численні процесуальні порушення під час проведення обшуку, вилучене майно не може бути визнано допустимим доказом, а отже, не може бути підставою для накладення арешту.
Згідно з вимогами частини другої статті 64-2 КПК України права та обов?язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Натомість, із клопотанням про арешт майна звернувся не прокурор, а детектив (слідчий) за погодженням із прокурором. Отже, на переконання адвоката, із клопотанням до слідчого судді звернувся неуповноважений суб`єкт.
Їхні клієнти під час проведення обшуку за місцем їх роботи добровільно надали детективам Національного антикорупційного бюро України доступ до своїх мобільних телефонів та відповідні паролі (засоби) захисту для входу у месенджери, і ця інформація відображена у протоколі обшуку від 26.03.2025.
5.Дослідивши матеріали клопотання про арешт майна слідчий суддя дійшов до таких висновків.
6.Загальні правила застосування арешту як одного із заходів забезпечення кримінального провадження визначені ст. 132 КПК України, відповідно до якої застосування таких заходів не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
7.Як слідує із змісту клопотання та підтверджується витягом з ЄРДР від 27 березня 2025 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000073 від 14.02.2025 року здійснюється за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387 КК України за такими фактами: 1) службові особи з числа керівного складу Служби безпеки України спільно з іншими особами у 2023 році організували придбання нерухомого майна на підконтрольних їм осіб за грошові кошти, одержані злочинним шляхом, а відтак здійснили їх легалізацію; 2) у ході здійснення досудового розслідування встановлено ознаки вчинення розголошення даних досудового розслідування шляхом надання висновку судової експертизи стороннім особам; 3) у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні виявлено ознаки, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення з введення в оману уповноваженого органу, зокрема шляхом складання завідомо неправдивого висновку експерта для надання детективам Національного антикорупційного бюро України; 4) у ході здійснення досудового розслідування виявлено ознаки кримінального правопорушення зі службового підроблення, вчиненого шляхом складення та видачі службовими особами завідомо неправдивого офіційного документу із внесенням неправдивих відомостей до такого документу, а саме до висновку судової експертизи.
7.1.В описаних вище діях наявні ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 КК України, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387 КК України, які встановлюють кримінальну відповідальність за службове підроблення, введення в оману іншого уповноваженого органу, розголошення даних досудового розслідування.
7.2.У цьому кримінальному провадженні розслідуються обставини про те, що станом на 08.11.2024 зазначений вище висновок експертизи насправді був відсутній та зроблений вже пізніше, що може свідчити про наявність в діях експертів, які підписали висновок від 08.11.2024, складів правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 384 КК України. Крім того, не встановлено, у який спосіб зазначений висновок експертів опинився у розпорядженні адвокатів - представників особи, щодо майна якої призначалася оціночно-будівельна експертиза, що може свідчити про наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 387 КК України.
7.3.Описана у клопотанні фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими детективом матеріалами кримінального провадження (протокол обшуку із додатками) формує у слідчого судді внутрішнє переконання про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст. 387 КК України.
8.Крім цього, у цьому кримінальному провадженні розслідується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209, за таким фактом: службові особи з числа керівного складу Служби безпеки України спільно з іншими особами у 2023 році організували придбання нерухомого майна на підконтрольних їм осіб за грошові кошти, одержані злочинним шляхом, а відтак здійснили їх легалізацію.
Враховуючи викладене з урахуванням приписів ч. 1 ст. 33-1 та п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що дане клопотання підсудне Вищому антикорупційному суду.
9.На цьому етапі досудового розслідування сторона обвинувачення надала слідчому судді достатньо доказів, що підтверджують обґрунтовану підозру щодо вчинення вказаного кримінального правопорушення. Водночас необхідно зауважити, що на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих відомостей визначає, що вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень є вірогідним та достатнім з точки зору можливості накласти арешт - відповідно до стандарту доказування «обґрунтоване припущення».
10.Детектив заявляє метою арешту майна забезпечення збереження речових доказів. Можливість накладення арешту з цією метою передбачена ч 1 та п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку накладання арешту з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
10.1.У своєму клопотанні прокурор зазначав, що з метою забезпечення збереження речових доказів на даний час у ході досудового розслідування виникла необхідність у накладені арешту на вищевказане майно - мобільні телефони ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
10.2.З огляду на заявлену мету арешту, слідчий суддя має дослідити природу майна - вказаних вище мобільних телефонів - на предмет відповідності критеріям речового доказу.
На переконання слідчого судді, детектив наводить достатні підстави вважати, що вилучені під час проведення обшуку речі мають суттєве значення для досудового розслідування та є речовими доказами у кримінальному провадженні.
Постановою детектива НАБ України від 27 березня 2025 року вилучені в ході обшуку мобільні телефони визнано речовими доказами з тих мотивів, що зазначені речі є матеріальними об`єктами, які містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Водночас, під час процедури копіювання телефонів, виготовити повну копію не вдалося.
Для копіювання цієї інформації 31 березня 2025 року детективом було призначено комплексні судові комп`ютерно-технічні експертизи та експертизи електронних комунікацій, адже для доступу до інформації, яка зберігається в пам`яті мобільного телефону ОСОБА_9, вимагається аутентифікація за допомогою системи FaceID. Наявність виявленої системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту пам`яті телефону без застосування спеціальних знань, навичок та обладнання для подолання системи захисту. Також на вирішенні у експерта перебуває питання копіювання інформації з телефону ОСОБА_11 .
10.3.При вирішення питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно з ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Загальні приписи застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешту майна, містяться у статтях 131, 132 КПК України.
Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна (ст. 131 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абзац 2 частини 1 статті 170 КПК).
Арешт на майно третіх осіб накладений з метою збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Згідно з пунктами 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно зі статтею 98 КПК України речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України у разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
Відповідно до абз 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається зокрема, у випадках, якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
10.4.Як вже раніше зазначалося, мобільні телефони ОСОБА_9 та ОСОБА_11 було вилучені 26 березня 2025 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року.
У ході проведення обшуку ОСОБА_9 надав на огляд свій мобільний телефон без повідомлення пароля (відмовився його надати детективам) iPhone 15 Pro. Оглядом його змісту встановлено, що на ньому міститься листування з ОСОБА_10 та ОСОБА_11, однак виявлено, що листування наявне за останні декілька днів і як пояснює ОСОБА_9 у нього стоїть налаштування «автоматичне видалення». У зв?язку із зазначеним, було проведено копіювання вмісту цього телефону, однак повну копію технічно виготовити не вдалося, як і відновити видалені відомості без проведення експертного дослідження. І зважаючи на те, що наявна потреба у відновленні видалених відомостей, прийнято рішення про вилучення цього мобільного телефону для проведення експертного дослідження.
Також у ході проведення обшуку ОСОБА_11 надала на огляд свій мобільний телефон iPhone 14 та повідомила пароль - НОМЕР_3 . На телефоні виявлено листування з ОСОБА_9 щодо обговорення оцінки нерухомості, де ОСОБА_11 скидає фотографію карти із позначенням будинку АДРЕСА_5 у кінці листопада 2024 року. Виявлено листування, датоване 28.11.2024, де експерти обговорюють діапазон ціни, яка стосується зазначеного вище об?єкта та те, який відсоток на торг прописати тощо. Також у месенджері WhatsApp наявний чат з безпосереднім керівником ОСОБА_17 (з яким відповідно до листування ОСОБА_9 узгоджував вартість об?єкта по експертизі вказаного об?єкта нерухомості), однак листування з яким видалено. У зв?язку із вищевиявленими відомостями, а також у зв?язку із тим, що виготовлення повної копії та відновлення видалених відомостей без проведення експертного дослідження не можливе, прийнято рішення про вилучення зазначеного мобільного телефону для проведення експертизи.
Зважаючи на свою роль в ймовірному вчиненні злочину, ОСОБА_9 та ОСОБА_11 можуть володіти інформацією щодо обставин вчинення ймовірного злочину, тому за місцем їх роботи могли перебувати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, у тому числі в електронному вигляді на вилучених мобільних телефонах.
Необхідність накладення арешту обґрунтована не лише тим, що існує необхідність у збереженні речових доказів, тобто запобіганні можливості приховати, пошкодити, зіпсувати, знищити чи перетворити інформацію, яка зберігається на телефоні, яку можна використати як доказ у кримінальному провадженні, а й необхідністю проведенням експертного дослідження з метою виявлення та копіювання інформації з вказаного телефону, що може мати значення для кримінального провадження.
Водночас слідчий суддя звертає увагу на необхідність врахування характерних рис електронного документа, якими є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Встановлена законодавцем заборона на вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, комп`ютерної техніки тощо безпосередньо пов`язана із існуванням можливості копіювання інформації, яка на них знаходиться, без вилучення носіїв, які самі по собі не мають доказового значення у конкретному кримінальному провадженні, а тому їх вилучення не буди сприяти досягненню основних завдань кримінального провадження.
В той же час, наведене не свідчить про те, що у разі неможливості з технічних причин здійснити копіювання інформації, такий носій має бути повернутий володільцю. В такому випадку, орган досудового розслідування має вжити відповідних процесуальних заходів, визначених положеннями КПК України, для відшукання, дослідження, фіксації та збереження відповідної інформації, в тому числі ініціювати проведення експертизи.
Слідчий суддя виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування (на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна) інформація, яка ймовірно міститься на вилучених мобільних телефонах, може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, не може бути скопійована у необхідному обсязі, що обумовило б можливість повернення цих матеріальних носіїв інформації власникам. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами експертного дослідження.
А тому у розумінні КПК України як сам мобільний телефон, так і відповідні електронні файли, що у ньому містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження. На переконання слідчого судді, наявні достатні підстави вважати, що існує можливість використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні і воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
11.З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя дійшов до висновків, що накладення арешту на мобільні телефони ОСОБА_9 та ОСОБА_11 здатне забезпечити виконання завдання щодо запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, є розумним та співрозмірним обмеженням права власності останніх відносно завдань кримінального провадження № 52025000000000073 від 14 лютого 2025 року та не має для власників наслідків, які б не виправдовували такий ступінь втручання у їх права.
12.У частині 1 ст. 173 КПК України зазначено, що слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Відповідно до зазначеної норми завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість фактичної втрати та спотворення речових доказів, знищення їх як об`єктів матеріального світу. Однак з накладенням арешту втрачається можливість певних осіб розпоряджатися та користуватися цим майном. Отже, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
13.Слідчий суддя враховує положення ч. 4 ст. 173 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Вказані обставини, разом із розумністю та співрозмірністю обмеження права власності завданням кримінального провадження слідчий суддя оцінюватиме за допомогою критеріїв, що випрацювані практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Усталена практика ЄСПЛ свідчить, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, ЄСПЛ пов`язує із видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення ЄСПЛ по справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
Слідчий суддя вказує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав. Хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим. Отже, відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. З урахуванням досліджених обставин в цьому кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
14.Таким чином, слідчий суддя враховує: правову підставу для арешту майна (відповідні положення ст. 170 КПК України); можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (мають істотне значення для кримінального провадження, оскільки вони можуть підтвердити версію органу досудового розслідування). За таких умов заявлена детективом мета - збереження речових доказів - може бути досягнута через застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження (накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав); окремо слід зазначити, що жодних негативних наслідків арешту майна для третіх осіб не вбачається.
15.Слідчий суддя зауважує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, тому один і той же документ (файл) може існувати у ідентичному вигляді на різних носіях. Водночас, всі ідентичні за своїм змістом примірники електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом та датою створення (аналогічна позиція міститься у постановах ККС ВС у справі № 490/10025/17 від 19 травня 2020 року та у справі № 677/2040/16-к від 22 жовтня 2020 року).
З огляду на це, електронні документи є самостійними джерелами доказів, а тому, у випадку їх копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такі електронні документи початково містились (за виключенням передбачених законом випадків).
Водночас, з метою повного та всебічного проведення розслідування, наразі існує необхідність у проведенні копіювання вмісту телефонів, з чим у даному випадку орган досудового розслідування очевидно не впорався, а тому потребує залучення спеціалістів, експертів та за певних обставин особливого програмного забезпечення. Водночас, вказаний процес очевидно ускладняються з огляду на необхідність повного копіювання інформації, а тому потребує значного часу. З огляду на вказане та беручи до уваги значення вилученого майна для кримінального провадження слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування, є виправданою необхідність утримання відповідних телефонів у розпорядженні слідства.
Поряд з цим, слідчий суддя наголошує, що будь-який тривалий строк має бути об`єктивно виправданий завданнями кримінального провадження та збалансований з правами та інтересами власника відповідного майна. У зв`язку з цим, зі спливом часу виправданість подальшого арешту відповідних технічних пристроїв може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст. 174 КПК України, а тому таке утримання на кожному етапі досудового розслідування має обґрунтовуватись реальною потребою їх збереження у розпорядженні органу досудового розслідування.
16.Представник володільця майна ОСОБА_4 вказував, що ОСОБА_9 та ОСОБА_11, у яких вилучили майно, відповідно до ст. 64-2 КПК є третіми особами, щодо майна яких вирішується питання про арешт, а тому суб`єктом на звернення з клопотанням може бути виключно прокурор.
Відповідно до ч. 2 ст. 64-2 КПК права та обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Зазначеною статтею визначено момент та порядок набуття статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, її права та обов`язки, що у взаємозв`язку із іншими положеннями КПК України встановлює правові можливості такої особи у кримінальному провадженні.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 171 КПК із клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Так, зазначена вище стаття встановлює вимоги до клопотання про арешт майна та до порядку звернення з ним, що, відповідно, є спеціальною нормою щодо ч. 2 ст. 64-2 КПК України, яка встановлює права і обов`язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.
Зважаючи на те, що детектив звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна за погодженням із прокурором, як цього вимагає ч. 1 ст. 171 КПК, твердження представника власника майна про те, що з клопотанням про арешт майна третьої особи повинен був звернутися виключно прокурор є хибним.
17.Слідчим суддею встановлено, що майно, відносно якого вирішується питання про його арешт, вилучене в ході обшуку, проведеного 26 березня 2025 року за місцем здійснення діяльності Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6.
Водночас, представники власників майна оспорюють законність проведення обшуку з тих підстав, що за їх версією обшук проведено не за тією адресою, дозвіл на яку надано слідчим суддею. Представники зазначають, що обшук було проведено в будинку на АДРЕСА_4, адже, на їх думку, саме ця адреса є фактичною юридичною адресою КНДІСЕ. Водночас, за версією представника, за адресою м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6 розташоване підвальне приміщення, яке теж перебуває у користуванні КНДІСЕ.
На підтвердження своєї позиції представником надано рішення Київської міської ради від 26 квітня 2012 року № 501/7838 про передачу до сфери управління Міністерства юстиції України нежитлових приміщень комунальної власності територіальної громади м. Києва. Зазначеним рішенням міська рада передача нежитловий будинок на вул. Смоленській, 6, літ. А для розміщення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Слідчий суддя відхиляє зазначені доводи представників. Як встановлено з ухвали слідчого судді від 26 березня 2025 (справа № 991/2307/25, провадження № 1-кс/991/2300/25) та наданих детективом документів, було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6, що знаходиться у фактичному володінні Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. При розгляді клопотання про надання дозволу на обшук слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість підстав вважати, що Київський науково-дослідний інститут судових експертиз здійснює свою діяльність в приміщенні, за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6 (п. 12 ухвали).
У ході розгляду клопотання про арешт майна місцезнаходження КНДІСЕ за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6 не було спростовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 26-3 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості.
Відповідно до частини 3 цієї статті, адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна . Адреса не присвоюється, зокрема, будівлям та спорудам, що є приналежністю відповідної будівлі або споруди або їх складовою частиною.
Відповідно до п. 23 Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 року № 690, номер об`єкта може також містити літеру. Літера використовується у разі, коли відсутня можливість забезпечити послідовну нумерацію будівель, розташованих вздовж вулиці, відповідно до пункту 25 цього Порядку (наприклад, у разі будівництва двох чи більше будівель замість однієї, поділу будівель на дві чи більше блоковані). Також може використовуватися літера для будівель, що розташовані (або будуються) посеред кварталу та не мають фасаду, що виходить на вулицю. У такому разі номер найближчої житлової будівлі (для інших житлових) або споруди (для інших споруд), яка має фасад, який виходить на вулицю, отримує літеру «А», а будівля чи будівлі (споруда чи споруди) відповідно отримують інші літери.
Тобто вищенаведене законодавство орієнтує на те, що номер з літерами присвоюється окремим спорудам, будівлям, а не поверхам однієї споруди, будівлі. Учасниками в ході судового розгляду 03 квітня 2025 року було підтверджено, що КНДІСЕ здійснює свою діяльність на всіх поверхах вищеописаної будівлі. Під час розгляду справи № 991/2307/25 визначальним було санкціонування можливості вилучення, огляду під час обшуку комп`ютерів, телефонів судових експертів за місцем їх роботи. Такий обшук і був проведений 26 березня 2025 року за місцем їх роботи - будівлі КНДІСЕ. Отже, детективи не вийшли за межі дозволу, наданого слідчим суддею в межах розгляду справи № 991/2307/25.
18.Щодо доводів представників про заінтересованість прокурора і детектива у результатах кримінального провадження через існування конфлікту інтересів.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», прокурори, особи рядового і начальницького складу, посадові та службові особи Національного антикорупційного бюро України є суб`єктами, на яких поширюються вимоги цього Закону, в тому числі щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
В силу вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», прокурори та детективи зобов`язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;
2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів - Національне агентство чи інший визначений законом орган;
3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.
НАЗК у п. 6.4 Методичних рекомендацій щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» зазначило, що вирішення конфлікту інтересів у процесуальний спосіб визначається, зокрема, Кримінальним процесуальним кодексом України. Отже, закон виділяє врегулювання конфлікту інтересів процесуальним способом.
КПК України передбачено процесуальний інструмент врегулювання конфлікту інтересів у вигляді заявлення відводу/самовідводу. Водночас, під час розгляду клопотання про арешт майна відводів детективу не було заявлено.
Отже, у межах вирішення цієї судової справи по суті (клопотання про арешт майна) доводи про наявність чи відсутність підстав для відводу детектива чи прокурора не підлягають оцінці.
Також слідчий суддя бере до уваги, що під час судового засідання детектив не повідомляла інформацію про можливий конфлікт інтересів та не заявляла самовідвід.
19.Доводи про порушення заборони втручання в діяльність судових експертів слідчий суддя оцінює у розрізі існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування засобу забезпечення кримінального провадження, на що слідчий суддя відповів у п. 9 цієї ухвали. На переконання слідчого судді, зібрані у ході проведення обшуку в КНДІСЕ відомості сприяють ретельності перевірки фактичних обставин, що відповідає критерію ефективного розслідування.
20.Можливі порушення, допущені особами, які виконували ухвалу про обшук, не підлягають оцінці в межах розгляду цієї справи.
21.Всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про можливість і необхідність накладення арешту на майно в цьому кримінальному провадженні з точки зору наявності передбачених законом підстав. А тому клопотання детектива слід задовольнити.
22.Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, слідчий суддя надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 2, 132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
1.Клопотання старшого детектива НАБ України ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.
2.Накласти арешт на майно, вилучене 26 березня 2025 року під час обшуку приміщень, які фактично займає Київський науково-дослідний інститут судових експертиз за адресою м. Київ, вул. Сім`ї Бродських (Смоленська), буд. 6, а саме на:
2.1.мобільний телефон Iphone 15 Pro MTUC3J\A, s/n НОМЕР_1, який вилучений у ОСОБА_9 ;
2.2.мобільний телефон Iphone 14 модель А 2882, серійний номер НОМЕР_2, який вилучений у ОСОБА_11
із забороною користування та розпорядження цим майном.
3.На ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
4.Ухвала набирає законної сили після закінчення п`ятиденного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
5.Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_19