- Presiding judge (HACC): Sikora K.O.
Справа № 991/1932/25
Номер провадження 2-аз/991/8/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Вищого антикорупційного суду у складі
головуючого судді Сікори К.О.,
суддів Мовчан Н.В., Олійник О.В.,
за участю секретаря судового засідання Сичика В.В.,
представників позивача Гаврилевської О.О., Сербін І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про забезпечення позову у справі за позовом
Міністерства юстиції України до ОСОБА_1, Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Об`єднана компанія «РУСАЛ»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів: Компанія «RS International GmbH» («РС Інтернешнл ГмбХ»), Компанія «United Company Rusal Marketing & Management Limited» («Юнайтед Компані Русал Маркетінг & Менеджмент Лімітед»), Компанія «Libertatem Materials Ltd» («Лібертейтем Метеріалс Лтд»), Компанія «AL Plus Holdings LLC» («ЕйеЛ Плас Холдінгз ЕлЕлСі»),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», Фонд державного майна України,
В С Т А Н О В И В :
І. Суть заяви про забезпечення позову
1.1. 06 березня 2025 року до Вищого антикорупційного суду (надалі - ВАКС) звернулось Міністерство юстиції України (надалі - позивач, заявник) з адміністративним позовом до ОСОБА_1, Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Об`єднана компанія «РУСАЛ» (надалі - МКПАТ «ОК «РУСАЛ»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідачів: Компанія «RS International GmbH» («РС Інтернешнл ГмбХ»), Компанія «United Company Rusal Marketing & Management Limited» («Юнайтед Компані Русал Маркетінг & Менеджмент Лімітед»), Компанія «Libertatem Materials Ltd» («Лібертейтем Метеріалс Лтд»), Компанія «AL Plus Holdings LLC» («ЕйеЛ Плас Холдінгз ЕлЕлСі»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», Фонд державного майна України, про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції» (надалі - Закон), у якому просило застосувати до ОСОБА_1 та МКПАТ «ОК «РУСАЛ» санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону, та стягнути в дохід держави:
- боксити у загальній кількості 441 372,678 тонн, вартістю 1 098 663 653,2 грн;
- глиноземи металургійні у загальній кількості 60 901,129 тонн, вартістю 681 359 135,24 грн;
- глиноземи напрацьовані у загальній кількості 49 763,706 тонн, вартістю 430 153 395,65 грн, які належать Компанії «RS International GmbH» та знаходяться на території ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»;
- право вимоги компанії «RS International GmbH» за Контрактом № 1-NAP-RSI-COR/2013 від 20 лютого 2013 року, укладеним компанією «RS International GmbH» та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод».
Ухвалою ВАКС від 10 березня 2025 року відкрито провадження у справі.
1.2. 06 березня 2025 року до ВАКС надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони Компанії «RS International GmbH» та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» вчиняти дії, спрямовані на користування, відчуження та розпорядження матеріальними ресурсами (бокситами, металургійними та напрацьованими глиноземами), які є предметом позову (крім права вимоги).
Належність майна МКПАТ «ОК «РУСАЛ» та ОСОБА_1, за твердженням позивача, підтверджується контрактом № 1-NAP-RSI-COR/2013 від 20 лютого 2013 року.
Позивач зазначив, що рішенням ВАКС від 16 лютого 2023 року у справі № 991/265/23 частково задоволено позов Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 та МКПАТ «ОК «РУСАЛ», застосовано санкцію, передбачену п. 11 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції», що, на його переконання, підтверджує пов`язаність відповідачів, а також контроль ОСОБА_1 над низкою компаній.
Будучи обізнаними про звернення Міністерства юстиції України до ВАКС із позовом про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції», відповідачі та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», на думку заявника, можуть вчинити дії, спрямовані на користування, розпорядження та відчуження на користь третіх осіб матеріальних ресурсів (бокситів, металургійних та напрацьованих глиноземів), які є предметом позову, що може призвести до унеможливлення стягнення їх за рішенням суду. Обраний вид забезпечення позову, за твердженням позивача, унеможливить вчинення щодо майна окреслених дій, тобто забезпечить можливість виконання рішення суду.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
Представники позивача Міністерства юстиції України - Гаврилевська О.О. та Сербін І.І., висловили консолідовану позицію, якою підтримали заяву про забезпечення адміністративного позову.
Крім того, представник позивача Гаврилевська О.О. зазначила, що:
- рішенням ВАКС від 16 лютого 2023 року до МКПАТ «ОК «РУСАЛ» та ОСОБА_1 застосовано санкцію, передбачену п. 11 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції», та стягнуто в дохід держави належні їм активи, зокрема 100 % статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» наразі знаходиться в управлінні Фонду державного майна України. Це рішення суду до заяви про забезпечення позову не долучалось, проте є додатком до самого позову;
- у 2024 році СБУ надіслала на адресу Міністерства юстиції України лист, у якому повідомила про наявність на території ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» бокситів, а також металургійного та напрацьованого глинозему, окреслений лист є додатком до позовної заяви, натомість до заяви про забезпечення позову було долучено лист СБУ аналогічного змісту від 14 лютого 2025 року;
- ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2025 року у межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 20 квітня 2022 року за № 42022000000000480, було накладено арешт на майно, що належить Компанії «RS International GmbH», а саме: (1) 441 372,678 тонн бокситів, (2) 60 901,13 тонн металургійного глинозему, (3) 49 763,71 тонн напрацьованого глинозему. Інформація про скасування цього заходу забезпечення у розпорядженні Міністерства юстиції України відсутня;
- попри той факт, що (1) у ході розгляду попереднього позову Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 контроль та/або зв`язок останнього з Компанією «RS International GmbH» не встановлювалися та не досліджувалися, (2) до цієї заяви про забезпечення адміністративного позову не було додано відомостей, які б свідчили про контроль та/або зв`язок ОСОБА_1 з Компанією «RS International GmbH», проте у Міністерства юстиції України наявні відомості, які свідчать про здійснення ОСОБА_1 контролю над цією компанією, зокрема, такі відомості долучені до позовної заяви.
Також представник позивача Сербін І.І. наголосила на тому, що:
- у Міністерства юстиції України відсутні відомості, які б свідчили про те, коли саме ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» було поставлено сировину, проте про її фактичну наявність на території цього товариства свідчить лист-повідомлення СБУ від 14 лютого 2025 року;
- зі змісту контракту про переробку давальницької сировини № 1-NAP-RSI-COR/2013 від 20 лютого 2013 року, який є додатком до позовної заяви, вбачається, що постачальницька сировина (боксит), а також глинозем є власністю Компанії «RS International GmbH»;
- Міністерство юстиції України не зверталося до органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення Компанії «RS International GmbH» та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» права користуватися та розпоряджатися окресленим у заяві майном, оскільки немає жодних гарантій, що таке звернення буде виконано. Тому звернулися до суду із заявою про забезпечення позову.
ІІІ Мотиви суду
3.1. Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, заслухавши думку представників позивача Міністерства юстиції України - Гаврилевської О.О. та Сербін І.І., суд дійшов таких висновків.
3.2. Частина 1 ст. 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову допускаються як до подання позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (ч. 2 ст. 150 КАС України).
Позов може бути забезпечено шляхом заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору (п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України).
Оцінюючи наявність підстав для застосування заходу забезпечення позову, суд звертає увагу, що предметом позову, забезпечення якого стосується заява, є застосування до відповідачів санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції». Водночас, ч. 1 ст. 5-1 цього Закону передбачає, що ця санкція може бути застосована лише в період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.
Як зазначив представник позивача, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12 жовтня 2022 року до ОСОБА_1 та від 19 жовтня 2022 року до МКПАТ «ОК «РУСАЛ» (відповідачів) було застосовано санкції, серед інших, у виді блокування активів, які тоді ж введені в дію Указами Президента України.
3.3. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції» блокування активів - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Частина 8 ст. 5 ЗУ «Про санкції» визначає механізм застосування санкцій цього виду. Зокрема, передбачає право центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, звертатися до відповідних органів та/або посадових осіб з вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами. Така вимога центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції, є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.
Центральним органом виконавчої влади, відповідно до п. 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02 липня 2014 року № 228, є Міністерство юстиції України.
Відтак положення окресленого законодавства передбачають правовий механізм тимчасового позбавлення права користування та розпорядження активами відповідача, а також визначають повноваження Міністерства юстиції України щодо реалізації відповідних заходів.
Позивач має повноваження, аналогічні заходу забезпечення, застосування якого він наполягає, зокрема, зобов`язувати компетентні органи та посадових осіб вчиняти дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користуватися та розпоряджатися цими активами.
Системний аналіз положень ЗУ «Про санкції» дає підстави колегії зробити висновок, що Міністерство юстиції України в межах захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, запобігання порушенням та відновлення порушених прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства та держави (ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про санкції») не лише має право, а й зобов`язане блокувати виявлені активи, щодо яких підсанкційна особа може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом реалізації права розпорядження ними.
Міністерство юстиції України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, до яких застосовано санкції, має право та зобов`язане залучати до виявлення та розшуку таких активів інші органи державної влади й органи місцевого самоврядування. У разі виявлення незаблокованих активів Міністерство юстиції України зобов`язане звернутися до відповідних органів та/або посадових осіб із вимогою вчинити дії, спрямовані на тимчасове позбавлення відповідних осіб права користування та розпорядження цими активами. Така вимога Міністерства юстиції України є обов`язковою та підлягає негайному виконанню.
Крім того, колегія суддів відхиляє твердження представника позивача Сербін І.І. щодо відсутності гарантій виконання органами та/або посадовими особами вимоги Міністерства юстиції України щодо вчинення дій, спрямованих на тимчасове позбавлення компанії «RS International GmbH» та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» права користування та розпорядження зазначеним у заяві майном. По-перше, наведені доводи не підтверджені доказами та є лише суб`єктивною оцінкою представника позивача Сербін І.І. щодо (не)ефективності діяльності органу, який вона представляє, а також органів державної влади та їх посадових осіб, на яких покладено обов`язок негайного виконання відповідних звернень Міністерства юстиції України (ч. 8 ст. 5 ЗУ «Про санкції»). По-друге, представник позивача Сербін І.І. не надала колегії суддів доказів звернення Міністерства юстиції України до органів державної влади та/або їх посадових осіб, а також підтверджень невиконання такими органами чи особами зазначених вимог.
3.4. Прикметно, що Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду неодноразово наголошувала Міністерству юстиції України у своїх рішеннях, якими вирішувалося аналогічне за правовою природою питання щодо забезпечення позову про застосування санкцій, на неповному виконанні Міністерством юстиції України фактично покладених ЗУ «Про санкції» обов`язків, зокрема:
- в ухвалі АП ВАКС від 17 березня 2023 року у справі № 991/2086/23, колегія суддів наголосила, що захід забезпечення у вигляді «заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів» фактично є дією, яка зазначена в п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції». Відмінність у лексико-стилістичному формулюванні позивачем позовної вимоги та способу забезпечення позову не змінює їх зміст, який є ідентичним/тотожнім/однаковим;
- в ухвалі АП ВАКС від 02 травня 2023 року у справі № 991/3250/23, колегія суддів наголосила на тому, що Міністерство юстиції України не лише має право, а й зобов`язано блокувати виявлені активи, щодо яких підсанкційна особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
3.5. Також представники позивача наголошували на тому, що ОСОБА_1 та МКПАТ «ОК «РУСАЛ», будучи обізнаними про факт звернення Міністерства юстиції України до ВАКС із позовом про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції», можуть вчинити дії щодо користування, розпорядження або відчуження на користь третіх осіб майна, яке є предметом позову та перебуває на території ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що може унеможливити стягнення такого майна за рішенням суду. Проте жодних доказів, які б підтверджували ці ризики, представники Міністерства юстиції України суду не надали.
При цьому, представники позивача неодноразово посилались на: (1) факти, встановлені рішенням ВАКС від 16 лютого 2023 року у справі № 991/265/23, які відповідно до положень ст. 78 КАС України не потребують доказування; (2) зміст контракту № 1-NAP-RSI-COR/2013 від 20 лютого 2013 року; (3) листи-повідомлення СБУ, що надходили на адресу Міністерства юстиції України протягом 2024 року. Проте зазначені документи суду не надано. Водночас долучене до заяви про забезпечення позову рішення слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2025 року та встановлені цим рішенням обставини не належать до переліку обставин, передбачених ч. 5 ст. 78 КАС України, тому суд їх не враховує при ухваленні цього рішення.
Разом з тим, колегія суддів, використовуючи відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/), зокрема рішення ВАКС від 16 лютого 2023 року та постанову АП ВАКС від 16 червня 2023 року у справі № 991/265/23, встановила таке:
- 13 січня 2023 року Міністерство юстиції України звернулося до ВАКС із позовом про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції», до ОСОБА_1 та МКПАТ «ОК «РУСАЛ». Того ж дня суд ухвалив рішення про відкриття провадження у справі та, серед іншого, зазначив про необхідність негайного повідомлення позивача й відповідачів про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Таким чином, з кінця січня 2023 року ОСОБА_1 та МКПАТ «ОК «РУСАЛ» були обізнані про можливість застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про санкції». При цьому ними не вчинялися дії, спрямовані на користування, розпорядження чи відчуження на користь третіх осіб бокситів, металургійної сировини та виробленого глинозему, що свідчить про відсутність ризиків унеможливлення виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача;
- 16 лютого 2023 року позовну заяву Міністерства юстиції України було задоволено частково та стягнуто у дохід держави активи, зокрема, 100 % статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». 16 червня 2023 року АП ВАКС своєю постановою окреслене рішення ВАКС, зокрема, в частині стягнення у дохід держави 100 % статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» залишила без змін. Відтак, з червня 2023 року відповідачі та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», яке перейшло в управління Фонду державного майна України і на території якого розташований предмет забезпечення позову, не вчиняли жодних дій, які б унеможливили виконання рішення суду, якщо воно буде прийняте на користь позивача.
Колегія суддів наголошує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Разом з тим, представники позивача не представили суду матеріалів, які б свідчили, що принаймні з червня 2023 року будь-якими особами вчинялись дії, направлені на користування, відчуження та розпорядження майном, яке є предметом заяви про забезпечення позову.
Ба більше, у рішенні ВАКС від 16 лютого 2023 року є посилання на протокол від 18 серпня 2022 року огляду інформації на Інтернет сторінці за посиланням https://rusal.ru, яким зафіксовано огляд документу з назвою «Консолидированная промежуточная сокращенная финансовая отчетность МКПАТ «ОК РУСАЛ» за шесть месяцев, закончившихся 30 июня 2022 г.». У цьому документі зазначено, що станом на 30 червня 2022 року запаси Групи фізично знаходяться на території Миколаївського глиноземного заводу. Через поточну геополітичну ситуацію, тимчасову зупинку виробничого процесу на Миколаївському глиноземному заводі та логістичні проблеми, Група на теперішній час не має можливості завершити виробництво глинозему на Миколаївському глиноземному заводі, перепродати або перемістити ці залишки запасів на безпечну територію. Отже, з наведеного вбачається, що ще у червні 2022 року МКПАТ «ОК РУСАЛ» і її посадові особи були обізнані про неможливість використання сировини, яка перебувала на території ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Разом з тим, позивачі не надали доказів, що відповідачі - МКПАТ «ОК РУСАЛ» та ОСОБА_1, попри їх обізнаність про ці обставини, упродовж 2022-2024 років вживали заходів щодо бокситів і глинозему, який перебував на території ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». Також не було надано доказів щодо вжиття таких заходів ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» - як до, так і після переходу цього підприємства в управління Фонду державного майна України на підставі постанови АП ВАКС від 16 червня 2023 року.
Також колегії суддів не надано доказів того, що Компанія «RS International GMBH» (резидент Швейцарії) вживала таких заходів, попри те, що в рішенні ВАКС від 16 лютого 2023 року фігурує фінансова звітність ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» за рік, що закінчився 31 грудня 2020 року, відповідно до якої основний об`єм продукції підприємства - це продукція, вироблена за договором на переробку давальницької сировини, укладеним з компанією RS International GMBH. При цьому RS International GMBH здійснює поставки продукції виключно на заводи UC RUSAL PLC для подальшої переробки.
Отже, з доданих до заяви про забезпечення позову документів, відомостей з Єдиного реєстру судових рішень убачається, що попри (1) обізнаність ще з 2022 року відповідачів про перебування предмету заяви (бокситів і глинозему) на території заводу у Миколаєві та неможливість розпорядження цим майном через початок військової агресії, (2) набрання у 2023 році законної сили рішенням про передачу 100% корпоративних прав ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» в управління Фонду державного майна, ні ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», ані Компанія RS International GMBH не вживали заходів щодо розпорядження, відчуження або користування майном, що є предметом заяви про забезпечення.
Разом з тим, з пояснень представників позивача вбачається, що підставою для звернення із заявою про забезпечення позову є сам по собі факт звернення до суду з відповідним позовом про застосування санкції. Водночас, колегія суддів не віднаходить прямого причинно-наслідкового зв`язку між цими подіями (звернення з позовом та необхідність задоволення заяви про забезпечення позову) і наголошує, що забезпечення позову це виключний захід, і при його застосуванні суд має пересвідчитись, що існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову (постанова КАС ВС від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22).
Таким чином, колегія суддів констатує, що позивач не навів підстав та не надав суду відповідних доказів, які б свідчили, що невжиття заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (п.1 ч. 2 ст. 150 КАС України).
3.6. Також позивач стверджував про пов`язаність ОСОБА_1 з Компанією «RS International GmbH», посилаючись на документи, додані до позову.
Суд зазначає, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позовних вимог (доданих документів) не досліджується, оскільки це є предметом розгляду справи по суті та не може вирішуватись на стадії розгляду заяви про забезпечення позову. Така позиція суду відповідає висновкам колегії суддів КАС ВС, викладеним у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22.
3.7. Враховуючи вищенаведене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити, позаяк заявником належним чином, з посиланням на підтверджуючі документи не обґрунтована наявність підстав для вжиття заходів забезпечення, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 243, 248 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Головуючий суддя К.О. Сікора
Судді Н.В. Мовчан
О.В. Олійник