Document No. 126495764

справа № 991/1692/25

провадження № 11-сс/991/166/25

слідчий суддя: ОСОБА_1

доповідач: ОСОБА_2

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5,

за участі захисника ОСОБА_6,

підозрюваного ОСОБА_7,

прокурора ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора САП ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 р. про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні № 52019000000000822 від 13.09.2019 р. відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Уланів Хмільницького району Вінницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, -

в с т а н о в и л а:

1.Процедурні питання.

28.02.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 р., яку 28.02.2025 року призначено до апеляційного розгляду (т. 2 а.с. 30).

Крім того, 03.03.2025 року на вказану ухвалу слідчого судді надійшла апеляційна скарга прокурора САП ОСОБА_8, яку призначено про розгляду в одному провадженні з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 (т. 2 а.с. 52).

До початку апеляційного розгляду захисником ОСОБА_6 подані доповнення до апеляційної скарги (т. 2 а.с. 70-76), а прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - заяву про відмову від апеляційної скарги (т. 2 а.с. 82).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо ухвала суду першої інстанції не була оскаржена іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.

Враховуючи надходження до закінчення апеляційного розгляду заяви прокурора ОСОБА_8 про відмову від апеляційної скарги та відсутність заперечень інших учасників, колегія суддів приймає його відмову від апеляційної скарги, що має наслідком закриття апеляційного провадження в цій частині. Отже, апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали слідчого судді здійснюється виключно в межах доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 .

2.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та застосовано до ОСОБА_7, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 9 992 400 грн., з покладенням на нього у разі внесення застави обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою покласти на ОСОБА_7 обов`язок прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри стосовно подій 2017 року, недоведеність умислу, недоведеність злочинної змови з посадовими особами Генеральної прокуратури України, якими було вилучено матеріали щодо адміністративного оскарження АТ «Ощадбанк» нарахованих податкових зобов`язань та штрафних санкцій, а також відсутність збитків, заподіяних державі, з огляду на те, що і ДФС України, і АТ «Ощадбанк» є державними установами. Окремо також наголошує на відсутності заявлених стороною обвинувачення ризиків, визначених ст. 174 КПК України.

3.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Додатково зазначив, що повідомлення про підозру базується лише на даних доповідної записки ОСОБА_10 від 07.06.2017 р. та протоколу його допиту. Водночас, з урахуванням суперечливості показань ОСОБА_10 та за відсутності інших відомостей, які б підтверджували обізнаність ОСОБА_7 стосовно передачі матеріалів скарги за запитом Генеральної прокуратури України, що призвело до ненадання АТ «Ощадбанк» відповіді в порядку адміністративного оскарження у визначені законом строки та, як наслідок, до автоматичного задоволення його скарги, слідчий суддя дійшов хибного висновку про обґрунтованість підозри.

Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що до розгляду скарги АТ «Ощадбанк» були залучені різні департаменти ДФС. Наприкінці розгляду скарги надійшов запит від ГПУ про надання їм всіх матеріалів за скаргою. Стверджує, що не вступав у жодну змову із співробітниками АТ «Ощадбанк» та Генеральної прокуратури України, а також заперечує проти висновку слідчого судді щодо наявності ризиків, оскільки вніс заставу та належним чином виконує всі покладені на нього обов`язки. Крім того, просив змінити йому визначені оскаржуваною ухвалою обов`язки, зокрема надати можливість відлучатися до Київської області, оскільки його дитина та дружина проживають у смт. Козин, та зняти з нього електронний браслет, який постійно розряджається, відтак, не є контролюючим засобом, а також зменшити визначений слідчим суддею розмір застави, яка є непомірною для нього.

Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника. Додатково зазначив, що повідомлення про підозру є обґрунтованим та підтверджується долученими до клопотання доказами. Твердження захисту про те, що ОСОБА_7 не знав про наявність в ДФС скарги АТ «Ощадбанк», не відповідає дійсності, оскільки начальник Департаменту адміністративного оскарження ОСОБА_10, допитаний в якості свідка, зазначив, що 02.06.2017 року він особисто заніс ОСОБА_7 проект рішення та доповів про нього, однак останній не відредагував. Крім того, серед матеріалів клопотання міститься доповідна записка ОСОБА_10, у якій він повідомляє ОСОБА_7 про надання йому проекту рішення та граничні строки його прийняття. Втім, ОСОБА_7, діючи в інтересах АТ «Ощадбанк», не підписав наданий йому проект рішення, що призвело до автоматичного задоволення скарги платника податків, в результаті чого держава втратила право вимагати від АТ «Ощадбанк» сплати грошового зобов`язання на суму понад 641 млн. грн.

4.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

За змістом клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52019000000000822 від 13.09.2019 р. за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

За версією органу досудового розслідування, протягом 2013-2016 р.р. АТ «Ощадбанк» обслуговував відкриті у нього депозитні рахунки та рахунки в цінних паперах низки нерезидентів - компаній країни резиденції Республіки Кіпр. Протягом цього періоду АТ «Ощадбанк» виплачував таким клієнтам доходи у вигляді процентів за депозитами та цінними паперами, і як податковий агент здійснював нарахування та сплату до бюджету податку з доходів нерезидентів. За результатами проведеної працівниками ОВПП ДФС планової перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання АТ «Ощадбанк» вимог податкового законодавства встановлено, що АТ «Ощадбанк» не сплачено до бюджету податок з доходів нерезидентів у вигляді процентів на загальну суму 480 886 502,89 грн. Такі порушення відбулись внаслідок безпідставного застосування АТ «Ощадбанк» пониженої ставки податку з доходів підприємств-резидентів Республіки Кіпр протягом 2013-2016 р.р.

30.03.2017 року ОВПП ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким АТ «Ощадбанк» нараховано суму грошового зобов`язання на загальну суму 841 532 781 грн., на яке АТ «Ощадбанк» подано скаргу до ДФС.

25.04.2017 року директором Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_10 прийнято рішення про продовження строку розгляду скарги АТ «Ощадбанк» до 08.06.2017 року. У подальшому, вказаним Департаментом підготовлено проект рішення, згідно з яким, ДФС скасовує податкове повідомлення-рішення у частині нарахувань з податку на доходи нерезидентів за період 2013 року і у відповідній частині штрафні санкції з вказаного податку та у частині застосування штрафних санкцій за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення - залишає без змін. Відтак, грошове зобов`язання АТ «Ощадбанк» зменшене до 641 401 707,80 грн.

Після чого невстановлені посадові особи АТ «Ощадбанк» вступили у злочинну змову з посадовими особами ГПУ та ДФС, зокрема першим заступником Голови ДФС ОСОБА_7, з метою уникнення АТ «Ощадбанк» сплати донарахованих податків та штрафних санкцій до бюджету. Зокрема, посадові особи ГПУ мали забезпечити витребування всіх наявних у ДФС та Офісу ВПП ДФС матеріалів скарги, у зв`язку із чим ДФС не прийме рішення за результатами її розгляду у визначені податковим законодавством граничні терміни. При цьому, документи мали бути витребувані в останні години останнього дня розгляду скарги, щоб створити видимість відсутності часу для підготовки нового проекту рішення за скаргою АТ «Ощадбанк», а ОСОБА_7, як службова особа, уповноважена приймати рішення, мав не підписувати його та дочекатись запиту ГПУ про витребування документів.

02.06.2017 року директор Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_10 надав на підпис ОСОБА_7 примірник проекту рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк» та повідомив про необхідність прийняття рішення до 08.06.2017 року, оскільки неприйняття рішення у цей строк тягне за собою автоматичне задоволення скарги на користь платника податків, що унеможливить у подальшому стягнення з АТ «Ощадбанк» нарахованих сум зобов`язання. Втім, ОСОБА_7 не підписав наданий йому проект рішення.

07.06.2017 року ОСОБА_10, перебуваючи на лікарняному, скерував за допомогою електронної системи документообігу АІС «Управління документами» доповідну записку на ім`я ОСОБА_7, у якій нагадав про необхідність підписання рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк». У цей же день ОСОБА_10 на ім`я в.о. Голови ДФС ОСОБА_11 скерував доповідну записку про наявність загрози не підписання ОСОБА_7 рішення за результатами розгляду скарги у встановлений строк. Втім, ОСОБА_11 у той час перебував у відпустці.

В останній день строку розгляду скарги до ДФС надійшов запит заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 у кримінальному провадженні № 42017000000001533 про добровільне надання оригіналів матеріалів перевірки АТ «Ощадбанк». При цьому, вказане провадження зареєстроване за фактом «повторного сприяння невстановленими особами діяльності злочинної організації під керівництвом ОСОБА_13 шляхом підроблення документів для апеляційного оскарження вироку Краматорського міського суду Донецької області з метою заволодіння грошовими коштами злочинної організації». Тобто, розслідування у провадженні здійснювалось за іншими фактами, аніж перевірка ДФС та її результати.

Після надходження вказаного запиту ГПУ ОСОБА_7 не підписав заздалегідь наданий йому ОСОБА_10 проект рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк», а своєю резолюцією від 08.06.2017 року доручив виконання запиту ГПУ ОСОБА_10 та іншим керівникам структурних підрозділів. Оскільки 08.06.2017 року ОСОБА_10 не перебував на роботі, доручення ОСОБА_7 виконав заступник директора Департаменту - начальник управління супроводження судових спорів ОСОБА_14 .

Так, листом ДФС за підписом ОСОБА_14 08.06.2017 року Генеральній прокуратурі України надано зазначені у її запиті документи. Після чого, ОСОБА_14 о 19 год. 00 хв. в цей же день направив першому заступнику Голови ДФС ОСОБА_7 доповідну записку про виконання доручення.

Таким чином, ОСОБА_7, зловживаючи владою, діючи всупереч інтересам служби, з метою отримання АТ «Ощадбанк» неправомірної вигоди у вигляді скасування податкового повідомлення-рішення від 30.03.2017 р. на суму 641 401 707,80 грн., не вжив жодних заходів для прийняття відповідного рішення, а навпаки, підписав лист від 08.06.2017 р., яким повідомив скаржника, що станом на 08.06.2017 року матеріали перевірки та їх скарги вилучені ГПУ. Внаслідок вказаних діянь ОСОБА_7 спричинено тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді втрати права вимоги до АТ «Ощадбанк» щодо сплати податків і штрафних санкцій в Державний бюджет України на вказану суму.

25.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалюючи рішення про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 178 КПК України.

За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину за обставин, викладених у клопотанні.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. 1, п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно вплинути на свідків, експертів, спеціалістів у провадженні.

При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_7, майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу. Відтак, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, водночас, дійшов висновку про визначення застави у розмірі 9 992 400 грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного покладено обов`язки, визначені п. п. 1-4, 8-9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

4. Мотиви суду.

4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.

Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.

Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Відтак, повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.

Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази, наведено їх перелік та на достатньому рівні розкрито їх зміст. Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення.

Що стосується доводів захисника про те, що матеріалами клопотання не підтверджено обізнаність ОСОБА_7 до 08.06.2017 року про наявність скарги АТ «Ощадбанк», а відтак, не підтверджено невжиття останнім заходів для прийняття відповідного рішення, колегія суддів зазначає, що обставини розгляду працівниками ДФС скарги АТ «Ощадбанк» на податкове повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 30.03.2017 р., яким АТ «Ощадбанк» нараховано грошове зобов`язання на загальну суму 841 532 781 грн., і становить предмет розслідування у даному провадженні, а отже, зазначені обставини мають бути встановлені слідчим шляхом.

При цьому, матеріали провадження містять документи, які, на переконання колегії суддів, підтверджують обізнаність ОСОБА_7 щодо наявності як самої скарги АТ «Ощадбанк», так і залученість його до її розгляду та вчинення дій, спрямованих на затягування підписання рішення, а також подальшу безпідставну передачу оригіналів скарги та матеріалів перевірки у відповідь на лист заступника Генерального прокурора ОСОБА_15 від 07.06.2017 р. в порядку добровільної видачі, що призвело до автоматичного задоволення скарги банку в порядку ст. 56 ПКУ.

До таких документів належать: протокол допиту свідка - директора Департаменту адміністративного оскарження та судового супроводження ОСОБА_10, який підтвердив, що за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк» було прийнято рішення про залишення скарги платника податків без задоволення. Зазначене рішення обговорювалось на робочій нараді та оформлено протоколом засідання, після чого 02.06.2017 року проект рішення про розгляд скарги був наданий ОСОБА_7 на підпис. В той же день ОСОБА_10 доповів ОСОБА_7 зазначені обставини, а також наслідки неприйняття рішення за вказаною скаргою до 08.06.2017 року включно, оскільки у відповідності до ст. 56 ПКУ, неприйняття рішення у встановлений строк тягне за собою автоматичне задоволення скарги на користь платника податків, тобто у даному випадку АТ «Ощадбанк», що у подальшому унеможливить стягнення з нього донарахованих на підставі акту перевірки сум. ОСОБА_7 відклав вказане питання. У подальшому ОСОБА_10 скерував на ім`я ОСОБА_7 доповідну записку про необхідність підписання рішення у строк до 08.06.2017 року, а 07.06.2017 року - аналогічну записку на ім`я в.о. Голови ДФС ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 231-238); доповідна записка від 02.06.2017 р. в електронній системі документообігу АІС «Управління документами» на ім`я першого заступника Голови ДФС ОСОБА_7 про необхідність підписання рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк» (т. 1 а.с. 204); доповідна записка від 07.06.2017 р. на ім`я в.о. Голови ДФС ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 205); протокол робочої наради з обговорення спірних питань, що виникли під час розгляду скарги АТ «Ощадбанк» від 06.06.2017 р. (т. 1 а.с. 206-209); проект рішення за результатами розгляду скарги АТ «Ощадбанк», наданий ОСОБА_7 на підпис 02.06.2017 р. (без підпису останнього).

До аналогічних висновків приводить і аналіз протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 20.12.2019 р., який на час розслідуваних подій перебував на посаді керівника Офісу великих платників податків ДФС та, будучи повідомленим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань, підтвердив обставини, фактично викладені у повідомленні про підозру ОСОБА_7 - зокрема, щодо виявлених в ході проведення планової документальної перевірки ПАТ «Державний ощадний банк України» порушень податкового законодавства у зв`язку з безпідставним застосуванням банком як податковим агентом пониженої ставки податку з доходів, отриманих нерезидентом із джерел в Україні, що призвело до несплати ним до бюджету 480 886 502,89 грн. За результатами цієї перевірки було винесено близько 10 податкових повідомлень-рішень, в тому числі нараховано штрафні санкції. При цьому, ще на етапі складання Офісом великих платників податків вказаного акту перевірки щодо АТ «Ощадбанк», до приміщення Офісу ВПП кілька разів приїжджав працівник Генеральної прокуратури України ОСОБА_17, який намагався вплинути на нього та інших посадових осіб, відповідальних за складання відповідних документів, з метою не відображення в акті перевірки виявлених порушень, аргументуючи це державницькою позицією допомогти АТ «Ощадбанк». У подальшому, вже після складання акту та вручення податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_16 було запрошено на зустріч до приміщення ДФС, на якій зі сторони ДФС був присутній ОСОБА_7, ОСОБА_10, зі сторони Офісу ВПП - ОСОБА_16, ОСОБА_18, а зі сторони банку - ОСОБА_19 та прокурор ГПУ ОСОБА_17, які наполягали на прийнятті рішення в процедурі адміністративного оскарження на користь АТ «Ощадбанк», у чому їм посадовими особами Офісу ВПП було відмовлено.

Колегія суддів також враховує, що згідно письмової резолюції «До розгляду і підготовки відповідної інформації» від 08.06.2017 р., яку зареєстровано в АІС «Управління документами», ОСОБА_7 доручив виконання запиту Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 (т. 1 а.с. 210), однак останній в цей день не перебував на робочому місці у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю, тому замість нього доручення ОСОБА_7 виконав ОСОБА_14, який доповідною запискою від 08.06.2017 р. повідомив ОСОБА_7 про виконання доручення (т. 1 а.с. 217). Відтак, лист про передачу матеріалів за скаргою АТ «Ощадбанк» до ГПУ підписано ОСОБА_14 саме у ході виконання доручення ОСОБА_7, який, будучи першим заступником Голови ДФС, достеменно знав про практику відмови правоохоронним органам у видачі документів на їх запити в порядку ст. 93 КПК України та надання таких документів лише на виконання ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів.

Окремої оцінки потребує і сам запит про надання документів за підписом заступника Генерального прокурора ОСОБА_15, яка з посиланням на провадження, що вочевидь не стосується обставин та висновків за результатам перевірки АТ «Ощадбанк» та донарахованих за її результатами податкових зобов`язань, посилаючись на ст. 93 КПК України, просить ДФС добровільно надати оригінали документів згідно переліку, наведеному у запиті, із зазначенням реквізитів кожного документа, в тому числі і внутрішніх документів ДФС - номерів та дат службових записок, доповідних записок, проекту рішення про результати розгляду скарги, включно із доповідною запискою від 07.06.2017 р. № 1714/99-9911-18 (зазначені реквізити відповідають реквізитам доповідної записки ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_11, зареєстрованої у внутрішній системі обміну документами ДФС та складеної у день направлення запиту ОСОБА_15 ).

Зазначене у сукупності переконує колегію суддів у тому, що не є очевидно необґрунтованим посилання у повідомленні про підозру ОСОБА_7 на те, що він, діючи на виконання злочинної домовленості, забезпечив передачу невстановленим посадовим особам ГПУ інформацію про реквізити документів та кількість їх примірників, які стосуються розгляду скарги АТ «Ощадбанк», а ті у свою чергу забезпечили підготовку запиту в порядку ст. 93 КПК України про видачу таких документів та направлення його до ДФС в останній день надання відповіді за скаргою АТ «Ощадбанк», і що саме ОСОБА_7 своєю письмово резолюцією «До розгляду і підготовки відповідної інформації» від 08.06.20217 р. забезпечив направлення таких документів до ГПУ.

Відтак, посилання захисту на те, що зміст підозри всупереч ст. 277 КПК України не містить викладу обставин змови ОСОБА_7 з невстановленими працівниками ГПУ та АТ «Ощадбанк» у вчиненні можливого кримінального правопорушення, також не є слушними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньої правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Дійсно, на початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.

Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, невстановлення існування змови між ОСОБА_7 з посадовими особами ГПУ, факту заподіяння негативних наслідків державним інтересам та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.

Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, відсутні.

4.2.Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.

Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність двох ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. 1, п. 3, ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.

Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про офіційний дохід підозрюваного та наявність у нього готівкових заощаджень, які є достатніми для можливого тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду. Крім того, незважаючи на запровадження на території України правового режиму воєнного стану та встановлені певні обмеження для перетину державного кордону військовозобов`язаними чоловіками, колегія суддів не виключає можливість нелегального перетину кордону, оскільки у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій. При оцінці наявності цього ризику колегія суддів також враховує, що суворість передбаченого покарання, хоча і не може бути визначальним фактором, все ж є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

За наведених обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисту про відсутність ризику переховування.

Оцінюючи ризик незаконного впливу на свідків, експертів та спеціалістів у провадженні, колегія суддів враховує, що провадження наразі перебуває на стадії досудового розслідування, а тому жоден із свідків не допитаний судом, відтак, їх показання не сприйняті безпосередньо задля можливості використання їх як доказів. Крім того, не може залишатися поза увагою те, що ОСОБА_7 перебував на посаді першого заступника Голови ДФС у період 2015-2019 р.р., тобто протягом 4 років, у зв`язку з чим набув сталі зв`язки в державних та правоохоронних органах, а тому не виключається, що він, використовуючи свій вплив та авторитет, може впливати на свідків, експертів, спеціалістів у провадженні з метою формування вигідної для себе позиції.

Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, які у достатній мірі переконують колегію суддів у протилежному.

4.3. Щодо неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, ніж застава.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ч. 1 ст. 184 КПК України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема і ті, які визначені ч. 1 ст. 178 КПК України.

Враховуючи, що кримінальне провадження здійснюється із 13.09.2019 року, у ньому проведено ряд слідчих дій, зокрема у 2020 році допитано свідків ОСОБА_10, ОСОБА_16, тобто ОСОБА_7 був обізнаний про здійснення розслідування за вказаними фактами та незважаючи на це не виїхав за межі території України, а навпаки, з`явився до суду за першою вимогою, а також беручи до уваги дані про особу підозрюваного, майновий та сімейний стан, наявність на утриманні малолітньої дитини, слідчий суддя дійшов висновку, що на цьому етапі провадження застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави зможе запобігти ризикам провадження, у тому числі належного виконання ним процесуальних обов`язків, з чим погоджується і колегія суддів. Крім того, в апеляційній скарзі захисник не порушує питання про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді поруки, особистого зобов`язання чи домашнього арешту, натомість, ставиться вимога про відмову у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді застави в цілому, чому вже надана оцінка у попередніх розділах цієї ухвали, тому колегія суддів не вдається до додаткової оцінки обставин, що стосуються вирішення даного питання.

4.3.Щодо доводів апеляційної скарги стосовно розміру застави.

Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 просив зменшити йому розмір застави, визначений слідчим суддею, та змінити покладені на нього процесуальні обов`язки. Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, зокрема матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Як вбачається зі змісту клопотання, злочин, передбачений ч. 2 ст. 364 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, є тяжким, та у відповідності до примітки ст. 45 КК України, відноситься до корупційних.

Корупція є однією з основних загроз національній безпеці, яка підриває фінансову систему, наслідками чого може бути втрата країною політичних та економічних позицій на міжнародній арені, погіршення її іміджу, скорочення чи навіть повне припинення зовнішніх інвестицій. Ймовірне вчинення корупційного злочину першим заступником Голови ДФС, суть якого полягає у зловживанні владою всупереч інтересам служби з метою отримання неправомірної вигоди АТ «Ощадбанк» шляхом не вжиття заходів для прийняття відповідного рішення, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді втрати права вимоги до АТ «Ощадбанк» щодо сплати податків до Державного бюджету України на суму 641 401 707,80 грн., підриває не тільки довіру суспільства до держави та державних інституцій, а й до спроможності державних службовців захищати інтереси держави через використання посади для власного збагачення або в інтересах третіх осіб.

У даному випадку колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді щодо виключності випадку та констатує, що вказане кримінальне правопорушення могло бути вчинене за наведених у клопотанні обставин, в тому числі і ОСОБА_7, за рахунок його перебування на посаді першого заступника Голови ДФС.

Як вбачається із матеріалів клопотання, офіційний дохід ОСОБА_7 за 2006-2019 р.р. складає 3 787 667 грн. При цьому, ОСОБА_7 володіє земельною ділянкою площею 0.0800 га у Київській обл. та двома квартирами у м. Києві площею 140,8 кв.м та 58 кв.м, а також автомобілем LEXUS ES 350, випуску 2011 року. Цивільна дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_20 у декларації за 2023 рік зазначила, що у ОСОБА_7 наявні готівкові заощадження на суму 243 500 доларів США, 6 000 євро та 133 424 грн. та дохід у виді спадщини у розмірі 3 115 500 грн. Також, ОСОБА_20 задекларовано власні готівкові заощадження у розмірі 22 000 доларів США та 1 369 403 грн. (т. 1 а.с. 296-302).

Керуючись внутрішнім переконанням, що сформовано на підставі досліджених матеріалів провадження, з огляду на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 тяжкого корупційного злочину, доведеність існування заявлених стороною обвинувачення ризиків, розмір шкоди, у завданні якої він підозрюється, керуючись принципом збереження балансу інтересів сторін провадження та досягнення завдання кримінального провадження, колегія суддів приходить до переконання, що визначена слідчим суддею застава у розмірі 9 992 400 грн., яка хоч і перевищує межі, визначені ст. 182 КПК України, проте не є явно непомірною для підозрюваного. Колегія суддів при цьому погоджується з висновком слідчого судді про те, що вказаний розмір застави буде належним запобіжником від реалізації наведених ризиків під острахом її втрати шляхом звернення в дохід держави у випадку порушення покладених на підозрюваного обов`язків.

Крім цього, колегія суддів враховує, що через декілька днів після постановлення оскаржуваної ухвали за підозрюваного було внесено заставу у розмірі, який йому визначив слідчий суддя. Відтак, його доводи щодо завідомої непомірності для нього розміру застави не є слушними.

Стороною захисту вищезазначені обставини не спростовані, тому колегія суддів не знаходить підстав для зміни визначеного слідчим суддею розміру застави у бік зменшення.

Що стосується доводів підозрюваного ОСОБА_7 про необхідність зміни покладених на нього обов`язків, зокрема, в частині надання можливості відлучатись з м. Києва до Київської області, де проживають його дитина та цивільна дружина ОСОБА_20, колегія суддів їх відхиляє, оскільки згідно з декларацією ОСОБА_20 за 2023 рік, яка міститься в матеріалах провадження, вона працює суддею Солом`янського районного суду м. Києва, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 296-302). При цьому, у її декларації за 2024 рік, опублікованій на офіційному сайті НАЗК, зазначено, що вона працює суддею Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, зареєстрована та проживає у м. Києві (ІНФОРМАЦІЯ_2).

Жодних доказів на підтвердження проживання ОСОБА_20 та їх спільної з ОСОБА_7 дитини у смт. Козин Київської області матеріали справи не містять, а підозрюваним не надано.

Щодо скасування обов`язку носити електронний засіб контролю, як про це просив підозрюваний ОСОБА_7, колегія суддів виходить з того, що останнім не надано жодних доказів на підтвердження його звернень до контролюючого органу щодо технічних несправностей пристрою (зокрема, через постійне розряджання електронного засобу контролю). Підозрюваним також не доведено, що натирання ноги внаслідок носіння електронного засобу контролю призвело до значного погіршення його стану здоров`я. Відтак, підстави для зміни ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків відсутні.

5.Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить загальне посилання на незаконність ухвали слідчого судді, втім, жодних конкретних доводів щодо цього в апеляційній скарзі не наведено. Решті доводів апеляційної скарги, зокрема, щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 ухвали, та вони відхилені. Доводи щодо непомірності визначеного розміру застави, з посиланням на неповноту врахування слідчим суддею майнового та сімейного стану підозрюваної, під час апеляційного розгляду також не знайшли свого підтвердження. Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Прийняти відмову прокурора САП ОСОБА_8 від апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження в цій частині.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції в частині закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_2

судді ОСОБА_3

ОСОБА_4