- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 991/13193/24
Провадження №11-сс/991/203/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги: адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008»; адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 3 ст.15, ч. 5 ст.191 КК України, ч. 5 ст.191 КК України
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року та накладено арешт на 1250 земельних ділянок Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, які знаходяться в користуванні ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008», шляхом встановлення заборони відчуження, користування, розпорядження та передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління (без реалізації) на підставах, в порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Приймаючи дане рішення слідчий суддя з огляду на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, взявши до уваги, що 1250 земельних ділянок є предметом вчинення даного злочину і можуть бути використані як доказ, серед яких 198 земельних ділянок можуть підлягати спеціальній конфіскації, врахувавши існування ризику їх відчуження, дійшов висновку про необхідність застосувати арешт майна із забороною користування, відчуження та розпорядження ним. Окрім цього, слідчим суддею з урахуванням індивідуальних ознак, властивостей майна, з метою збереження його економічної вартості прийнято рішення про передачу 1250 земельних ділянок Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління (без реалізації).
У зв`язку зі скасуванням слідчим суддею ВАКС арешту (крім масиву Н-23), накладеного оскаржуваним рішенням, в частині заборони користуванням земельними ділянками до 05.11.2025 включно, представник власників майна ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008» просив залишити без розгляду подану ним апеляційну скаргу від 14.03.2025.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням через істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону представник власників майна ОСОБА_6 подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу слідчого судді від 09.01.2025 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, належні на праві власності його довірителям. З посиланням на рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та постанову ВС від 05.08.2019, вважає, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «АФ «Надія» набули землі (предмет розслідуваного кримінального правопорушення) у постійне користування у спосіб, який передбачало законодавство в той час. Вважає необґрунтованим рішення слідчого судді в частині визначення належних його довірителям земельних ділянок речовим доказом, оскільки доказом, на його думку, є саме правовстановлюючий документ на них, який може бути використано для встановлення наявності або відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню. Зазначає, що єдиний ризик можливої втрати майна шляхом передачі права власності можна запобігти встановивши заборону відчужувати відповідні земельні ділянки, при цьому не забороняти користуватись та розпоряджатись ними. Вказує на неможливість застосування спеціальної конфіскації земельних ділянок, зазначених в апеляційних скаргах, оскільки їх власники не відповідають вимогам третьої особи, встановленим ч. 4 ст. 96-2 КК України, та є добросовісними набувачами. Заперечує можливість передачі даних земельних ділянок в управління АРМА, оскільки вартість кожної з них не перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 605 600 грн), а тому суперечить вимогам ч. 6 ст. 100 КПК України. Крім того, накладення арешту та подальша спеціальна конфіскація земельних ділянок його довірителей безпідставно, необґрунтовано позбавить їх права власності, набутого у законний спосіб, і призведе до втрати доходу від оренди відповідної земельної ділянки.
Власники ОСОБА_17 та ОСОБА_18 подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати оскаржуване рішення в частині накладення арешту на належну кожному з них земельну ділянку та передачі її в управління АРМА. Зазначають, що вони як учасники АТО на безоплатній основі отримали земельні ділянки у встановленому законом порядку. Під час зборів ветеранів АТО ТОВ «АФ «Довіра 2008» запропонували допомогу в оформленні та виділенні земельної ділянки, на що скаржники погодилися та видали довіреність на вчинення відповідних дій від свого імені. Жодного тиску чи неправомірних дій з боку ТОВ «АФ «Довіра 2008» до них не вчинялось. Вважають себе добросовісними набувачами, оскільки про виділення земельної ділянки з порушеннями законодавства їм нічого не відомо, у злочинних цілях земельні ділянки не використовують. Розгляд апеляційних скарг просили здійснити за їх відсутності.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника власників майна, який підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти їх задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.2 ст.395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення.
У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала від 09.01.2025 приймалась у закритому засіданні без виклику та участі власників майна чи їх представників, з огляду на що, враховуючи період розсилання копій оскаржуваного рішення власниками майна, колегія суддів вважає строк на апеляційне оскарження не пропущеним, а тому підстави для його поновлення відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ розслідується кримінальне провадження №52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 3 ст.15, ч. 5 ст.191 КК України, ч. 5 ст.191 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.08.2021 ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_22, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 499,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 280 702 336 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.
Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_21, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_22, вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 291 земельною ділянкою загальною площею 3244,4989 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 195 702 295 гривні.
За версією сторони обвинувачення, заволодіння земельними ділянками стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» та передачі її у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України. Після реєстрації права власності за громадянами України на відповідні земельні ділянки, вони передавались в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008» або на підставі договорів купівлі-продажу продавалися на користь бенефіціарного власника ТОВ «АВІС УкрАгро» або його близьких родичів. Особи, на яких оформлювалось право власності, з ініціативи залучених до вчинення злочину осіб, заздалегідь підписували весь необхідний пакет документів для відведення земельної ділянки, її передачу в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008» або продаж, та не брали участь у процесі відведення землі. Обов`язковою умовою набуття у власність громадянами земельної ділянки було передача її у довгострокову оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008». Таким чином, вказані заздалегідь підшукані особи позбавлені були права вибору самостійного розпорядження земельною ділянкою.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положень ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону та дійшов вірних висновків про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених стороною обвинувачення кримінальних правопорушень, яка дає підстави для вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи представника власників майна про безпідставність висновків слідчого судді про набуття ДП «ДГ «Іскра» та ДП «АФ «Надія» права постійного користування землями, що становлять предмет кримінального правопорушення, у законний спосіб. Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема:
- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;
- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;
- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;
- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;
- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;
- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_23 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;
- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_23 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_23 та ОСОБА_24 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;
- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.
- протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;
- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;
- протокол допиту свідка ОСОБА_26 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;
- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також інших матеріалів у своїй сукупності, долучених до клопотання про накладення арешту.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до наукового експертного висновку, право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.
Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку, у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.
З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення.
З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатність підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину під керівництвом ОСОБА_19 вживали заходів для створення видимості відсутності законного користувача державних земель, що перебували в користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у тому числі, приховували документи, які підтверджують і посвідчують право такого користування, перешкоджали належному в порядку визначеному Земельним кодексом України оформленню права землекористування державних підприємств землею, яка перебувала в їх законному користуванні і в цей же час підшукували осіб для оформлення права на землю на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008» та вчиняли дії по забезпеченню такого оформлення відповідно розподіленим ролям.
Доводи представника власників майна про накладення меж та вирішення питання щодо них в порядку цивільного/господарського судочинства колегія суддів відхиляє, адже вони не спростовують необхідності досягнення завдань кримінального провадження з огляду на те, що його предметом є безпідставне вибуття з державної власності масиву земель. Очевидних підстав вважати, що окремі земельні ділянки не належать до відповідного масиву матеріали справи не містять.
Щодо посилання представника на рішення судів Господарського суду Сумської області від 22.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та постанову ВС від 05.08.2019 на підтвердження відсутності права постійного користування землями у ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», і, як наслідок, необґрунтованості підозри та безпідставності накладеного арешту майна, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2).
Положення ст. 90 КПК України містить виключний перелік випадків, коли рішення національного суду має преюдиціальне значення для суду в кримінальному провадженні, а саме якщо воно набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом. Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють чи винна конкретна особа у його вчиненні ( Постанова ВС від 13.04.2021, справа №554/10204/15-к)
Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі та оцінці судом за правилами ст. 94 КПК України. Відтак, зазначені представником судові рішення та зазначені в них обставини не є преюдиціальними у даному кримінальному провадженні та не являються вирішальними доказами під час встановлення наявності або відсутності права постійного користування землями Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області у ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а тому не спростовують обґрунтованих висновків слідчого судді в цій частині.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За приписами абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення..
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Слідчий суддя мотивував необхідність накладення арешту на 1250 земельних ділянок, до переліку яких входять земельні ділянки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 тим, що вони є предметом кримінального правопорушення, відтак відповідають ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, та існуванням ризику їх відчуження, з чим погоджується і колегія суддів.
В даному кримінальному провадження наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому збереження відповідного майна, яке за версією сторони обвинувачення є предметом розслідуваних кримінальних правопорушень, шляхом накладення арешту є обґрунтованим.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи представника ОСОБА_6 про те, що доказом є правовстановлюючі документи, а не земельні ділянки, оскільки вилученню з державної власності підлягали земельні ділянки як об`єкти цивільних прав, а тому саме вони є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, і згідно ст. 98 КПК України можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Колегія суддів відхиляє доводи власників майна та адвоката ОСОБА_6 про необґрунтованість накладення арешту майна на відповідні земельні ділянки з огляду на те, що їх власники є добросовісними набувачами та не мають жодного відношення до кримінального правопорушення, оскільки арешт для збереження речових доказів може накладатись на майно будь-якої особи, у тому числі добросовісного набувача, згідно ст. 170 КПК України. Доводи власників майна про добровільність видачі ними довіреностей на оформлення земельних ділянок та відсутність примусу з боку представників ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008» чи будь-яких інших третіх осіб вищевикладеного не спростовують, оскільки дана обставина не є критерієм при вирішенні питання про накладення арешту з метою збереження речового доказу.
Доводи представника ОСОБА_6 про невідповідність власників майна вимогам до третьої особи, встановленим ч. 4 ст. 96-2 КК України є безпідставними, адже дана норма стосується випадків застосування спеціальної конфіскації, яка згідно оскаржуваного рішення слідчим суддею не використана як підстава арешту до земельних ділянок, належних ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 .
Отже, враховуючи обставини справи та завдання кримінального провадження таке втручання в право володіння майном на даній стадії розслідування є співрозмірним та виправданим, сприятиме досягненню мети щодо повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування, а також забезпеченню збереження відповідного майна. Окрім того, згідно долученого прокурором судового рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 у справі №991/2154/25 скасовано арешт в частині заборони користування зазначеними в оскаржуваному рішенні земельними ділянками (крім масиву Н-23) до 05.11.2025 включно, що спростовує доводи представника власників майна про неспівмірність застосованих обтяжень встановленим ризикам.
Колегія суддів не вбачає підстав для оцінки доводів апеляційних скарг про передачу арештованих земельних ділянок в управління АРМА, оскільки згідно ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування може бути оскаржено ухвалу слідчого судді про арешт майна або відмову у його застосуванні. Питання здійснення заходів з управління арештованим майном не підлягає апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді щодо накладення арешту на земельні ділянки, серед іншого, ділянки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 з метою збереження речових доказів. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання прокурора, які дають підстави вважати, що земельні ділянки кадастровий номер: 5924187100:04:003:0159 (масив І-8), 5924187100:04:001:0041 (масив І-12А), 5924187100:04:003:0127 (масив І-7), 5924187100:04:004:0136, 5924187100:04:001:0040 (масив І-12А), 5924187100:04:003:0208 (масив І-8), 5924187100:04:003:0195 (масив І-8) відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, 170 КПК України, та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у цьому кримінальному провадженні.
Згідно ст.26 КПК України однією із засад кримінального провадження є диспозитивність, що забезпечує право сторони кримінального провадження бути вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
До початку апеляційного розгляду 31.03.2025 представник власників майна ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008» просив залишити без розгляду подану ним апеляційну скаргу від 14.03.2025. Заява обґрунтована тим, що ухвалою слідчого судді ВАКС від 28.03.2025 скасовано арешт земельних ділянок (крім масиву Н-23), накладеного оскаржуваним рішенням, в частині заборони користуванням земельними ділянками до 05.11.2025 включно, а відтак в скаржника відпала необхідність в апеляційному перегляді його скарги.
З урахуванням наведеного, враховуючи, що до початку апеляційного розгляду представник просив залишити подану ним апеляційну скаргу без розгляду і, на думку колегії, це є дискреційним повноваженням особи, яка подала апеляційну скаргу, така заява підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 170, 173, 309, 401, 404, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Залишити без розгляду апеляційну скаргу представника власників майна - адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008».
Апеляційні скарги представника власників майна - адвоката ОСОБА_6, а також ОСОБА_17, ОСОБА_18 залишити без задоволення, ухвалу слідчого суді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3