- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/1163/25
провадження № 11-сс/991/173/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 25.02.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
03.03.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 10.03.2025 року передано судді-доповідачу та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_8 подані доповнення до апеляційної скарги (а.с. 209-220).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_9 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон iPhone.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Наголошує на необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, оскільки її зміст ґрунтується виключно на результатах НСРД, які є фрагментарними, не відображають суті зафіксованих розмов та містять неправильну ідентифікацію осіб. У повідомленні про підозру зазначається, що депутати КМР, будучи учасниками злочинної організації, забезпечували прийняття необхідних рішень, однак не вказано, яким чином ОСОБА_7 здійснював вплив на прийняття таких рішень. Також, ОСОБА_7 інкримінується сприяння у передачі земельних ділянок та включення/не включення на розгляд сесії міської ради окремих питань в інтересах злочинної організації, водночас у підозрі не вказаний спосіб вчинення таких дій. Обґрунтування підозри зводиться до аналізу розмов, які відбувалися між невстановленими та належним чином неідентифікованими особами. В матеріалах клопотання також відсутні докази спричинення шкоди внаслідок укладення договорів оренди земельних ділянок. Вважає, що прокурором не доведено необхідність арешту вилученого у ОСОБА_7 телефону, оскільки останній добровільно його надав із зняттям системи логічного захисту, що дозволило детективу безпосередньо під час обшуку оглянути наявні у телефоні відомості. Крім того, прокурором не доведено, що у ньому містилися файли, які були видалені, але які мають значення для провадження. Окремо наголошує, що електронний документ не має жорсткої прив`язки до певного матеріального носія, відтак, у випадку його копіювання на інший матеріальний носій і за умови належного фіксування результатів такої дії, немає необхідності у збереженні матеріальних носіїв інформації, на яких такий електронний документ початково містився. В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив, що виявлене у телефоні дружини ОСОБА_7 листування з абонентом ОСОБА_10 свідчить про те, що ОСОБА_7 могло бути відомо про заплановані у провадженні слідчі дії, у зв`язку із чим він міг видалити важливу інформацію та обмежити доступ до вмісту телефону. Втім, жодними матеріалами клопотання не підтверджується, що співрозмовником ОСОБА_11 у наведеному листуванні є ОСОБА_7 . Відтак, арешт вилученого телефону є надмірним втручанням у право ОСОБА_7 мирно володіти своїм майном та не відповідає легітимній меті провадження.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Додатково наголосив, що ОСОБА_11 добровільно надав телефон для огляду, що підтверджується протоколом обшуку. Крім того, прокурор у своїх запереченнях зазначає про необхідність проведення експертизи, однак не вказує, чи її призначено. Більше того, з часу вилучення телефону сторона обвинувачення мала технічні можливості здійснити його огляд за участю спеціалістів та скопіювати дані для того, щоб не втручатися у права ОСОБА_7 .
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника та зазначив, що в ході обшуку надав свій телефон та ввів пароль доступу до нього, втім не повідомив його детективам, оскільки пароль до телефону та додатку «Приват24» були ідентичними.
Прокурор САП ОСОБА_12 подав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі, та зазначив, що заперечує проти її задоволення, оскільки оскаржувана ухвала постановлена з урахуванням віх матеріалів клопотання, є законною та обґрунтованою (а.с. 221-224).
Захисник ОСОБА_8, яким подано апеляційну скаргу, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи, що і захисник ОСОБА_13, і прокурор належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи та не були позбавлені можливості прибути в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка не перешкоджає судовому розгляду, а тому апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_14 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_15, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_7, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_16, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_18, а також ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали комерційно привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_14 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_14 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_7, будучи учасником злочинної організації, у ході вчинення злочинів використовував повноваження депутата КМР та голови постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин для сприяння передачі земельних ділянок у власність або користування особам, підконтрольним злочинній організації, а також брав участь у створенні штучних перешкод для зацікавлених осіб в отриманні земельних ділянок, зокрема шляхом включення або виключення проектів рішень КМР з порядку денного засідань земельної комісії, а також внесення до цих проектів правок і рекомендацій. Крім цього, ОСОБА_7 використовував свої повноваження депутата КМР для голосування на засіданнях земельної комісії та пленарних засіданнях КМР, підтримуючи чи відхиляючи відповідні проекти рішень залежно від інтересів злочинної організації.
06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255 КК (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
За твердженням слідчого судді, доводи детектива про необхідність накладення арешту на мобільний телефон iPhone, який належить ОСОБА_7, заслуговують на увагу, оскільки у ньому виявлено ознаки видалення інформації. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення телефону, оскільки ОСОБА_7 відмовився повідомити пароль доступу до нього, чим обмежив можливість дослідження наявної у ньому інформації. Вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду телефону, що потребує призначення експертизи. Отже, на переконання слідчого судді, вилучений телефон відповідає критеріям речового доказу, адже може містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, зокрема, електронні документи, листування та інші способи контактування ОСОБА_7 з особами, які перевіряються на причетність до вчинення розслідуваних злочинів.
4.Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на повно та всебічно досліджених доказах, перелік яких наведено в оскаржуваній ухвалі. Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що у повідомленні про підозру не зазначено, яким чином ОСОБА_7 здійснював вплив на прийняття депутатами КМР необхідних для злочинної організації рішень, зокрема, просування рішень щодо надання земельних ділянок у користування з метою подальшої незаконної передачі підконтрольним особам, та у який спосіб він міг вплинути на формування порядків денних засідань КМР, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення членами злочинної організації незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва та заволодіння земельними ділянками поза процедурою земельних торгів з метою їх подальшої забудови і становить предмет розслідування у даному провадженні, а отже, зазначені обставини мають бути встановлені слідчим шляхом.
При цьому, матеріали клопотання свідчать про неодноразові зустрічі ОСОБА_7 з іншими фігурантами даного провадження, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, ОСОБА_7 на зустрічах не лише погоджував конкретні ділянки, але й визначав тактику дій для підлеглих і підконтрольних осіб. При цьому, під час зафіксованих розмов останній прямо вказує на необхідність організації демонтажу об`єктів, щоб звільнити території, чим усунути перешкоди для подальшого незаконного заволодіння ними. Крім того, як вбачається зі змісту однієї із зафіксованих розмов, ОСОБА_7 разом із іншими учасниками угруповання, зокрема ОСОБА_18 та ОСОБА_17, обговорював конкретний алгоритм внесення недостовірних даних до земельного кадастру (а.с. 97-143).
Вищенаведене об`єктивно пов`язує ОСОБА_7 із досліджуваними обставинами, оскільки свідчить про його ймовірну причетність до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень, які розслідуються у даному провадженні, у співучасті з іншими особами, роль яких також встановлюється у даному провадженні.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру ґрунтується на матеріалах НСРД, втім неможливо поза розумним сумнівом стверджувати, що у цих розмовах брав участь саме ОСОБА_7, колегія суддів зауважує, що на даному етапі розслідування суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достовірності, а лише зобов`язаний на підставі оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення злочину є ймовірною та за встановлених обставин достатньою для подальшого розслідування з метою висунення обвинувачення або спростування підозри.
У даному випадку, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну недопустимість доказів, на які міститься посилання в апеляційній скарзі, а отже, остаточна їх оцінка може бути надана лише під час розгляду кримінального провадження по суті, де і застосовується стандарт «поза розумним сумнівом», на який посилається захисник в апеляційній скарзі.
Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньої правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, невстановлення корисливого мотиву, розміру збитків, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особі про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя також дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду обставини, встановлені слідчим суддею, не спростовано.
Зокрема, 06.02.2025 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7, останній добровільно надав детективам свій телефон iPhone 11 для огляду, ввівши самостійно пароль, втім повідомити його відмовився. При цьому, додаток «Telegram» був захищений окремим паролем, який підозрюваний також відмовився надати. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення телефону з метою подальшого проведення його детального огляду та призначення відповідної експертизи (а.с. 38-48). 07.02.2025 року постановою детектива телефон визнано речовим доказом (а.с. 49-51), а постановою від цієї ж дати призначено комплексну комп`ютерно-технічну експертизу, у якій зазначено, що наявність виявленої системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту пам`яті телефону без застосування спеціальних технічних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту доступу (а.с. 91-94).
Під час апеляційного розгляду підозрюваний ОСОБА_7 зазначив, що у ході обшуку відмовився повідомити детективам пароль доступу до свого телефону, оскільки такий пароль відповідає паролю до застосунку «Приват24». Втім, колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки підозрюваний міг запропонувати деактивувати відповідний пароль, тим самим зняти систему логічного захисту, проте цього не зробив.
Крім того, у ході обшуку дружина ОСОБА_7 також надала детективам свій мобільний телефон iPhone 16 Pro Max для огляду, у якому виявлено листування з абонентом ОСОБА_10 . Зокрема, 02.02.2025 року з 13 год. 08 хв. між вказаними абонентами відбулось листування, у якому абонент ОСОБА_10 надіслав повідомлення наступного змісту мовою оригіналу: «Телефоны ценности и деньги лучше отдать или спрятать не дома. Пересмотрите пожалуйста еще раз все в квартире. Все ценности и телефоны. Могут прийти завтра». Після цього, абонент ОСОБА_10 здійснив виклик та надалі листування продовжилось. Зокрема, ОСОБА_11 запитала, мовою оригіналу: «ІНФОРМАЦІЯ_1», на що абонент «М» зазначив: «Давай. Все ценности отвезите пожалуйста» (а.с. 95-96). При цьому, вказаний телефон ОСОБА_11 після його огляду детективом не вилучався, оскільки останній скопіював всю необхідну йому інформацію.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що ОСОБА_7 могло бути відомо про заплановані у цьому провадженні слідчі дії, у зв`язку із чим він міг видалити важливу для досудового розслідування інформацію та обмежити доступ детективів до вмісту мобільного телефону. При цьому, доводи апеляційної скарги про те, що жодними долученими до клопотання документами не підтверджується, що співрозмовником ОСОБА_11 у наведеному листуванні є ОСОБА_7 такого висновку слідчого судді не спростовує, адже останній міг дізнатись про це і не від дружини.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Під час апеляційного розгляду підозрюваним та його захисником не спростовано, що ОСОБА_11 надав свій мобільний телефон для огляду, втім відмовився повідомити пароль доступу до нього, чим фактично обмежив до нього доступ. Відтак, детективом призначено відповідну експертизу.
Дослідивши сукупність наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що вилучений мобільний телефон може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні. Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефонів, на які накладено арешт, ознакам речового доказу.
Колегія суддів також виходить з того, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка міститься на вилученому телефоні, може мати значення для даного провадження, а також існує необхідність у першочерговому відновленні інформації, яка могла бути видалена, що після її фіксації та дослідження обумовило б можливість повернення самого матеріального носія інформації власнику. В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами проведення експертного дослідження.
Відтак, у розумінні КПК України як сам мобільний телефон, так і відповідні електронні файли, які у ньому містяться, наразі мають значення для здійснюваного провадження. Відповідно, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються.
Враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, колегія суддів вважає, що накладення арешту у даному випадку відповідає завданням кримінального провадження та виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи. Відтак, це обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремих осіб, оскільки досягнення мети - зокрема, збереження речових доказів, не є можливим у інший спосіб, окрім арешту майна. З огляду на характер кримінальних правопорушень, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності ОСОБА_7 завданням провадження у колегії суддів не виникає.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4