- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 757/870/18-к
Провадження №11-кп/991/40/25
Головуючий колегії суддів ВАКС: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого:
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі (колишня назва - Дніпропетровськ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебуває апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 у кримінальному провадженні № 52017000000000733. Даним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368 та ч.2 ст.364 КК України, та призначено йому основне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у державних органах, юридичних особах, заснованих на державній власності, підприємствах і суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, на строк 3 (три) роки, з конфіскацією належного йому на праві власності майна та штрафом у 17 000 гривень. Крім того, вироком від 01.10.2024, до набрання ним законної сили, до ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою АП ВАКС від 13.02.2025 задоволено клопотання адвоката ОСОБА_7, скасовано вирок Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024 в частині визнання обвинуваченого ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження в цій частині закрито.
08 квітня 2025 року до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 (із доповненнями від 14.04.2025) про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, яке обґрунтовано наступним: 1) внаслідок свавільних дій посадових осіб «Київський слідчий ізолятор» та «Бориспільська виправна колонія № 119» у період з 20 по 26 березня 2025 року обвинуваченого було незаконно конвойовано для відбування покарання, чим йому заподіяно стрес та моральні страждання; 2) під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_6 продемонстрував бездоганну процесуальну поведінку, а вірогідність існування ризику переховування є низькою, позаяк із призначених до відбування 10 років позбавлення волі ОСОБА_6 вже відбув 7 років 8 місяців; 3) жодні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, відсутні; 3) стан здоров`я обвинуваченого є незадовільний та значно погіршився внаслідок перебування в умовах СІЗО, що підтверджується низкою медичних висновків, крім того ОСОБА_6 потребує дороговартісних хірургічних операцій на хребті, які можливо зробити лише в Німеччині.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні клопотання підтримав, наполягав на його задоволенні з підстав, викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_6 також підтримав клопотання свого захисника, яке прохав задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що даний запобіжний захід застосований судом першої інстанції з метою забезпечення виконання призначеного оскаржуваним вироком покарання.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, обговоривши наведені в клопотанні захисника доводи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 3 ст.201 КПК обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання. До клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання.
Запобіжні заходи застосовуються з метою досягнення дієвості кримінального провадження (ст. 131 КПК).
Суд при ухваленні вироку приймає, серед іншого, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили (ст. 374 КПК).
Як вбачається із обставин кримінального провадження, вироком Вищого антикорупційного суду від 01.10.2024, крім іншого, вирішено питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, а саме застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу колегія суддів першої інстанції врахувала, що раніше внесена за обвинуваченого застава у розмірі 630 600 гривень через порушення ним обов`язків, встановлених п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 10 травня 2022 року була звернута в дохід держав. Крім того суд першої інстанції взяв до уваги суворість призначеного покарання судом за цим вироком у виді позбавлення волі із конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади.
Розглядаючи клопотання захисника, не вирішуючи питання про «обґрунтованість підозри», через перебування кримінального провадження на етапі апеляційного перегляду вироку, що відбувся за наслідком розгляду судом обвинувального акту, колегія суддів вважає, що наявні матеріали судової справи є достатніми для того, щоб дійти висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Суд першої інстанції, ухвалюючи обвинувальний вирок з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на десять років, обґрунтовано вирішив питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки суворість призначеного покарання створює ризик можливого ухилення від його відбування.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після засудження особи компетентним судом, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, суттєво відрізняється від тримання особи під вартою на стадії досудового розслідування у розумінні п.п. (а) та (с) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так за пунктом (а) для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання, на відміну від пункту (с), за яким на стадії досудового розслідування існує необхідність доведення стороною обвинувачення наявності розумної підозри та ризиків, якомога коротшого періоду перебування під вартою невинуватої особи, здійснення періодичного судового контролю тощо.
В той же час, обвинувачений вважається затриманим «після засудження компетентним судом» у значенні статті 5 § 1 (a) після того, як рішення було винесено в першій інстанції, навіть якщо воно ще не виконується і підлягає оскарженню (Ruslan Yakovenko v. Ukraine, no. 5425/11, § 46, ECHR 2015).
Таким чином, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосований не з метою досягнення дієвості кримінального провадження чи забезпечення належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування або судового провадження, а скерований на виконання обвинувального вироку в частині покарання у вигляді позбавлення волі. Відтак тримання ОСОБА_6 під вартою на етапі апеляційного розгляду не підпадає під дію гарантій, передбачених п.(с) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а є обґрунтованим саме в розумінні п.(а) ч.1 ст.5 Конвенції, для забезпечення дієвості кримінального провадження як гарантія виконання покарання, призначеного судом, та є законним після ухвалення судом першої інстанції відповідного обвинувального вироку.
Втім надані захисником медичні документи про стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6, хоча і свідчать про наявність у обвинуваченого низки захворювань, але не містять беззаперечних доказів неможливості перебування останнього під вартою чи про наявну очевидну загрозу його життю та здоров`ю внаслідок перебування в умовах СІЗО.
Водночас, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством (ч. 6 ст. 206 КПК).
Перевіряючи скарги обвинуваченого та його захисника про отримані під час перебування в умовах СІЗО фізичні ушкодження, що спричинили перелом хребта та інші негативні для здоров`я ОСОБА_6 наслідки, колегія суддів зазначає наступне.
У судовому засіданні обвинувачений повідомив, що зі скаргами на неналежне утримання в умовах СІЗО він звертався до керівництва установи лише усно. Письмові звернення ним не направлялись, питання проведення органом досудового розслідування дослідження фактів про застосування щодо нього насильства під час тримання під вартою не ініціювались. Водночас обставини спричинення тілесних ушкоджень та інші випадки застосування до обвинуваченого насильства під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 колегії не навів, а із доданого захисником до клопотання про зміну запобіжного заходу висновку судово-медичної (комісійної) експертизи № 34-2017/о (т. 55 а.п. 250-258) вбачається, що описана у висновку хронічна патологія опорно-рухового апарату ОСОБА_6 обумовлена віком останнього та особливостями його життєдіяльності. Відтак наведені обставини не можуть слугувати безумовною підставою для зміни запобіжного заходу обвинуваченому, так і вжиття судом заходів, передбачених ч. 6 ст. 206 КПК.
Враховуючи мету обраного запобіжного заходу (законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом), оцінка доводів щодо стану здоров`я обвинуваченого, як підстави для вирішення питання про неможливість його перебування на час апеляційного розгляду в умовах позбавлення волі, на переконання колегії суддів, має вирішуватись, принаймні, релевантно до порядку реалізації положень ст.84 КК України.
Відсутність ризиків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії апеляційного перегляді обвинувального вироку щодо обвинуваченого, не впливає на наявність правових підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення можливого виконання покарання у випадку набрання ним чинності.
Інших доводів, які б вказували на виключність обставин неможливості тримання ОСОБА_6 під вартою, стороною захисту не наведено.
Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою після ухвалення Вищим антикорупційним судом щодо нього обвинувального вироку із призначенням покарання у вигляді реального строку позбавлення волі до набрання цим вироком законної сили відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства. Отже підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну застосованого оскаржуваним вироком до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу на запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 201, 418 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4