- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/8422/24
Провадження 1-кп/991/97/24
У Х В А Л А
03 квітня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9,
під час відкритого підготовчого судового засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві у кримінальному проваджені, внесеному 25.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000435, за обвинуваченням
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Правдине Білозерського району Херсонської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Болград Одеської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022000000000435 від 25.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно із ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами 2 та 3 цієї статті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024 для розгляду кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Суду від 05.09.2024 у провадженні призначено підготовче судове засідання, під час проведення якого 17.09.2024 постановлено ухвалу про задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про колегіальний розгляд кримінального провадження.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено колегію у складі головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
У подальшому під час підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_6 подано до суду клопотання про повернення обвинувального акта прокурора.
2. Доводи клопотання про повернення обвинувального акта
У поданому клопотанні захисник посилається на низку процесуальних підстав, які, на переконання сторони захисту, дають можливість стверджувати про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України.
Першочергово захисник звертає увагу суду на відсутність в обвинувальному акті визначеності дій службових осіб АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Продоптом», без яких не можливо було б вчинити кримінальне правопорушення, яке інкримінується обвинуваченим. Захисник переконаний, що оскільки в акті жодним чином не зазначені посадові особи АТ «Укрзалізниця», не деталізовано їх дії щодо перевірки відомостей стосовно проведення закупівлі товару та здійснення оплати за нього, то правова кваліфікація висунутого ОСОБА_8 обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи, отже, є невірною. Аналогічна ситуація, на переконання захисника, має місце і у зв`язку відсутністю в акті деталізації дій директора ТОВ «Продоптом».
По-друге, захисник стверджує, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті не розкрито мети і мотиву вчинення обвинуваченими злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Акт не містить відомостей щодо зацікавленості обвинувачених у вчиненні ними дій в інтересах юридичної особи, з якою вони жодним чином не пов`язані. Також не має пов`язаності обвинувачених з фізичними особами, які є дотичними до самої юридичної особи. Відсутність в обвинувальному акті вказаних обставин призводить до необхідності стороні захисту спростовувати нез`ясовані та невстановлені обставини, що не відповідає завданням та засадам кримінального провадження.
Третьою підставою для повернення обвинувального акта, на переконання захисника, є відсутність деталізації в акті способу доведення ОСОБА_8 до відома ОСОБА_9 усної вказівки щодо здійснення останнім дій, направлених на закупівлю товару. Відсутність конкретики в даній частині висунутого обвинувачення позбавляє сторону захисту можливості проводити заходи з метою перевірки встановлених стороною обвинувачення обставин вчинення злочину. На переконання захисника, для належного здійснення захисту обвинувальний акт в даній частині повинен містити конкретну дату, час та місце надання ОСОБА_8 відповідної вказівки ОСОБА_9 .
В-четверте, сторона обвинувачення у висунутому обвинуваченні не конкретизувала, в який спосіб ОСОБА_8 здійснював підбурювання ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди. Окрім того з обвинувального акта не зрозуміло чому саме неправомірна вигода, на твердження прокурора, повинна була бути надана саме прокурору чи слідчому, а не третій особі за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Таким чином, захисник ставить під сумнів правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ст. 369 КК України. Одночасно з цим захисник посилається на ідентичність викладу фактичних обставин справи за ст. 369 та ст. 190 КК України, що також призводить до неможливості здійснення ефективного захисту.
П`ятою підставою для повернення обвинувального акта, на переконання захисника, є посилання сторони обвинувачення в сформованому обвинуваченні на вчинення ОСОБА_8 окремого складу кримінального правопорушення, якому не надано відповідної правової кваліфікації. Тобто за даними діями обвинувачення не висунуто. Таким чином, правова кваліфікації дій ОСОБА_8 не відповідає письмовому викладу фактичних обставин справи та змушує захист захищатися від обвинувачення, яке не було висунуто.
Останньою підставою для повернення обвинувального акта захисник вказує відсутність в акті суб`єкта, якому спричинено матеріальну шкоду. Так, відповідно до тексту сформованого обвинувачення, злочинними діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 державним інтересам завдано тяжких наслідків. Водночас юридична особа - АТ «Укрзалізниця», яка у проведених закупівлях виступала у якості платника грошових коштів, не вбачає підстав для набуття статусу потерпілого у цьому кримінальному провадженні.
В сукупності викладеного, суперечливість тексту висунутого обвинувачення між собою та з фактичними матеріалами провадження позбавляє сторону захисту чітких орієнтирів здійснення захисної функції на підставі наявного обвинувального акта, що є підставою для повернення акта прокурора для приведення його до вимог, визначених ст. 291 КПК України.
3. Позиції учасників судового засідання
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні письмовому клопотанню та додатково зазначив таке. Стороною обвинувачення не вірно вказано правову кваліфікацію інкримінованих діянь. В обвинувальному акті не визначено дії службових осіб АТ «Укрзалізниця». Правова кваліфікація має узгоджуватися з фактичними обставинами кримінального провадження, а їх повне та чітке викладення в обвинувальному акті надає можливість стороні захисту користуватися своїми процесуальними можливостями. Не визначення суб`єктивної сторони дій посадових осіб АТ «Укрзалізниця», та дій службових осіб ТОВ «Продоптом» є суттєвим недоліком обвинувального акта та позбавляє захист можливості повноцінно користуватися своїми правами. Акт не містить способу та обставин доведення ОСОБА_8 до відома ОСОБА_9 вказівки вчинення дій. Відсутність наведеного створює перешкоди для можливості повноцінного захисту обвинуваченого ОСОБА_8 та перевірки обставин, які обвинувачення вважає доведеними. В обвинувальному акті не конкретизовано спосіб підбурення ОСОБА_8 ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди. Аналіз норм законодавства вказує, що підбурення здійснюється у формі схиляння. З наявного викладу фактичних обставин справи не можливо визначити спосіб схиляння ОСОБА_8 ОСОБА_10 до злочину. Обвинувачення не використовує визначені законодавцем категорії щодо підбурювання. Також захисних додатково звернув увагу на збіг опису подій, які інкримінуються за ст. 369 та ст. 190 КК України. Ідентичність викладу таких обставин унеможливлює ефективне здійснення захисту обвинуваченого. Обвинувальний акт не містить дослівної конкретизації висловлювань ОСОБА_8 до ОСОБА_10, з яких можливо було б зробити чіткі висновки де мало місце шахрайство, а де саме було підбурювання до надання неправомірної вигоди. Обвинувальний акт також не розкриває факту зловживання довірою. Наявність службових відносин не може визнаватися виникненням великого ступеня довіри між особами, яке дозволить одному із осіб зловживати такою довірою. Також прокурором у висунутому обвинуваченні не розкрито обставин, з яких вбачалося б очевидним, що факт підбурення до надання неправомірної вигоди стосувався саме надання такої неправомірної вигоди прокурору (групі прокурорів) або слідчому у кримінальному провадженні. Норми Кримінального кодексу України свідчать про існування ще й інших статей, за якими можливо здійснювати кваліфікацію ідентичних діянь - надання неправомірної вигоди особі, яка може вплинути на уповноважених осіб щодо прийняття ними рішень. Отже, в обвинувальному акті має місце не співпадіння викладу фактичних обставин справи відповідній кваліфікації обвинувачення. Обвинувальний акт, який перебуває на розгляді в Вищому антикорупційному суді, містить виключно цитування певних норм кримінального процесуального кодексу. Проте, вочевидь виклад обставин подій в обвинувальному акті має бути здійснено чітко та зрозуміло. Акт не має підштовхувати учасників провадження до будь-яких логічних висновків. Наведені недоліки обвинувального акта мають безпосередній вплив на правову кваліфікацію інкримінованих діянь. Також захисник звернув увагу на наявність в обвинувальному акті посилань на обставини, що окремо ніяк стороною обвинувачення не кваліфікувалися та за ними обвинувачення не висувалося. Тому їх наявність вимагає від захисту дій щодо захисту від не висунутого обвинувачення. Крім того, в обвинувальному акті не зазначено особи, якій злочином завдано матеріальної шкоди. Юридична особа, яка здійснювала сплату коштів потерпілим себе не вважає. Підсумовуючи викладене захисник просив клопотання задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору для усунення в ньому вищевикладених недоліків.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисника.
Захисник ОСОБА_7 також підтримав клопотання колеги щодо повернення обвинувального акта прокурору. Надав пояснення стосовно того, що у зв`язку з відсутність в обвинувальному акті службових осіб АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Продоптом» у сторони захисту збивається концепція захисту від висунутого обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав захисника.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та надав такі пояснення. Доводи захисту зводяться до невідповідності правової кваліфікації через відсутність в обвинувальному акті посадових осіб АТ «Укрзалізниця» та ТОВ ««Продоптом». Наведені доводи безпідставні. Обвинувачення в даному кримінальному провадженні стосується саме ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Інші особи не є обвинуваченими в даному провадженні. Відсутність посадових осіб вказаних товариств не може впливати на реалізацію права на захист. Також прокурор вказав, що обвинувальний акт чітко визначає мету дій обвинувачених. Мотив не є обов`язковим елементом вказаного складу злочину. Тому відповідна вимога захисника не ґрунтується на приписах законодавства. З приводу способу донесення усної вказівки прокурор повідомив таке. Акт повинен містити обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими. Акт вказує на спосіб донесення вказівки, що є достатнім для розуміння та надає захисту належну можливість для захисту. Деталізація та цитування фраз не передбачено жодним нормативно-правовим актом. Щодо суб`єкта, якому повинна була надаватися неправомірна вигода, прокурор зазначив, що це є незгодою сторони захисту з висунутим обвинуваченням. Тому не може бути підставою для повернення обвинувального акта. У сукупності викладеного просив відмовити у задоволенні клопотання про повернення акта.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотань
Колегія суддів, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думки учасників судового провадження, проаналізувавши доводи клопотання захисника про повернення обвинувального акта, дійшов таких висновків.
Пунктом 3 частини 3 статті 314 КПК України передбачено право суду у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України. При цьому необхідно звернути увагу, що законодавець встановлює не обов`язок суду, а саме право повернути обвинувальний акт прокурору (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 520/8135/15-к, провадження № 51-203 км 17).
У світлі вищезазначеної норми вбачається, що для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта суд має встановити невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.
Перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, закріплено у ч. 2 ст. 291 КПК України. До них належать: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно (ч. 3 ст. 291 КПК України).
Крім цього, за змістом ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Дослідивши поданий у даному кримінальному провадженні обвинувальний акт, Суд дійшов висновку, що вищевказані вимоги до нього стороною обвинувачення дотримані в тій мірі, яка не перешкоджає суду призначити судовий розгляд. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022000000000435 від 25.05.2022 містить відомості, які передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний детективом та прокурором, який його затвердив, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки. Тому суд дійшов висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б могли стати підставою для його повернення прокурору.
Оцінюючи доводи сторони захисту в частині аргументів про те, що в обвинувальному акті не зазначено мотивів вчинення обвинуваченими інкримінованого злочину за ст. 364 КК України, не наведено пов`язаності обвинувачених з юридичною особою або дотичними до неї людьми, відсутнє посилання на обставини (час, дату та місце) доведення ОСОБА_8 усної вказівки ОСОБА_9 щодо вчинення дій, відсутня конкретизація способу підбурення ОСОБА_8 . ОСОБА_10 до надання неправомірної вигоди та не наведено конкретних осіб або підстави вважати, що така неправомірна вигода призначалася саме особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, акт не містить чіткого формулювання висловів обвинуваченого, які б давали можливість відокремити ст. 369 КК України від ст. 190 КК України, колегія суддів вважає, що наведені доводи захисника можливо звести до нечіткості визначення стороною обвинувачення об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованих кримінальних правопорушень, та зазначає таке.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).
З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати прокурора змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність.
Вказана позиція кореспондується з правовою позицією Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.07.2019 по справі № 273/1053/17 провадження № 51-8914км18. Відповідно до цієї позиції кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Як попередньо зазначалося, визначення ступеня деталізації опису обставин вчинення злочину в обвинувальному акті належить до повноважень прокурора. Разом з тим, зміст та спосіб викладення вказаних обставин повинні давати можливість обвинуваченому в достатній мірі розуміти суть висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки позиції сторони захисту.
Про обізнаність обвинуваченого із суттю обвинувачення повинні свідчити не лише наявність у тексті обвинувального акта правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, а фактичні обставини вчинення злочину та інші обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказане є важливою передумовою забезпечення права на справедливий судовий розгляд.
Поряд з наведеним, Суд вважає за необхідне зазначити, що здатність розуміти суть обвинувачення залежить від індивідуальних особливостей сприйняття інформації певної особи. Саме тому одні й ті самі фактичні обставини та/або формулювання обвинувачення, викладені прокурором в обвинувальному акті, різними людьми можуть сприйматися та осмислюватися по-різному, але це не може свідчити про факт неконкретності обвинувачення або його незрозумілості.
За наслідками ознайомлення з обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 1202200000000435 від 25.05.2022 колегія суддів дійшла висновку, що він у достатній мірі інформує обвинувачених як про причину обвинувачення, так і про його характер. Встановлення ж судом відсутності в діянні обвинувачених об`єктивних та/або суб`єктивних ознак кримінального правопорушення є підставою для винесення виправдувального вироку, а не повернення обвинувального акта прокурору (ч. 1 ст. 373 КПК України).
З цих самих підстав, що зазначалися вище - визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора та межі судового розгляду визначаються безпосередньо сформованим обвинуваченням, Суд відхиляє доводи захисника про необхідність повернення обвинувального акта з підстав наявності у формулюванні висунутого обвинувачення опису подій, які ніяк не інкримінуються ОСОБА_8 . Повернення обвинувального акта прокурору з підстав необхідності виключення сформованих ним тез або здійснення додаткової кваліфікації діяння, яке не інкримінується обвинуваченому у висунутому обвинуваченні не відповідає засадам змагальності сторін, та може бути розцінене як втручання суду у формулювання висунутого обвинувачення чи як прояв обвинувального ухилу суду.
Стосовно доводів захисника про невірність кваліфікації інкримінованого злочину за ст. 364 КК України у зв`язку з відсутністю в формулюванні обвинувачення опису дій службових осіб АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Продоптом» Суд зазначає таке. Обвинуваченими в даному провадженні є безпосередньо ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які не мають відношення до діяльності вищевказаних товариств. Перевірка наявності в діях службових осіб АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Продоптом» складу будь-якого кримінального правопорушення не є предметом доказування у цьому провадженні. Тому відсутність в обвинувальному акті опису дій службових осіб вищевказаних товариств не може бути підставою для повернення обвинувального акта прокурору. З підстав наведеного доводи захисника відхиляються судом, як такі, що не ґрунтуються на приписах законодавства.
Щодо відсутності в обвинувальному акті особи потерпілого колегія суддів звертає увагу на доводи захисника, викладені в клопотанні про повернення обвинувального акта та підтверджені ним в підготовчому судовому засіданні з приводу наявності у матеріалах кримінального провадження заяви юридичної особи, яка здійснювала сплату коштів по рахункам за купівлю товару - АТ «Укрзалізниця». Відповідно до наданих стороною захисту пояснень АТ «Укрзалізниця» відмовилася від визнання її потерпілою в даному кримінальному провадженні. Рішення про визнання потерпілою іншу особу в провадженні не приймалося. З наведеного вбачається, що оскільки в кримінальному провадженні відсутня особа потерпілого, то сторона обвинувачення і не повинна була наводити такі відомості в обвинувальному акті. У зв`язку з чим відповідний довід сторони захисту також відхиляється судом, як підстава для повернення акта прокурору. Посилання захисника на інші кримінальні провадження, в яких стороною обвинувачення визнано потерпілими осіб, які не заявляли відповідного клопотання не є релевантним даним обставинам та не приймається Судом до уваги, як процесуальна теза для прийняття процесуального рішення щодо повернення обвинувального акта.
Керуючись статтями 291, 314, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12022000000000435 від 25.05.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3