- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/8422/24
Провадження 1-кп/991/97/24
У Х В А Л А
15 квітня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
обвинувачених ОСОБА_8, ОСОБА_9,
під час відкритого
під час відкритого підготовчого судового засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві
розглянувши клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному 25.05.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022000000000435, за обвинуваченням
ОСОБА_8, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Правдине Білозерського району Херсонської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
ОСОБА_9, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Болград Одеської області, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022000000000435 від 25.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України.
Згідно із ч. 1 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами 2 та 3 цієї статті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024 для розгляду кримінального провадження визначено суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Суду від 05.09.2024 у провадженні призначено підготовче судове засідання, під час проведення якого 17.09.2024 постановлено ухвалу про задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про колегіальний розгляд кримінального провадження.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів визначено колегію у складі головуючого судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 .
У подальшому під час підготовчого судового засідання захисником ОСОБА_6 подано до суду клопотання про скасування арешту.
2. Доводи клопотання про скасування арешту
В обґрунтування поданого клопотання адвокат ОСОБА_6 зазначає наступне. Під час досудового розслідування кримінального провадження за місцем проживання ОСОБА_8 проведено обшук. За результатами обшуку вилучено, зокрема, грошові кошти, на які в подальшому слідчим суддею накладено арешт. В подальшому з частини грошових коштів арешт скасовано, як з таких, що на праві спільної сумісної власності належать дружині обвинуваченого - ОСОБА_10, та до них не може бути застосовано конфіскацію майна у разі визнання ОСОБА_8 винним в інкримінованих йому злочинах. Разом з цим, захисник посилається на хибне визначення судами права власності на іншу частину арештованих коштів та зазначає, що обвинувачений ОСОБА_8 не є їх власником. Частина грошових коштів, на яку дотепер накладено арешт, є власністю в різних частинах дружини - ОСОБА_10, доньки - ОСОБА_11 та сестри дружини ОСОБА_12 .
Щодо перебування грошових коштів ОСОБА_12 за місцем проживання сім`ї ОСОБА_13 захисник вказує на таке. Від початку відшукання стороною обвинувачення коштів заявлялося, що частина з них належить ОСОБА_12 . ОСОБА_12 передала кошти своїй сестрі ОСОБА_10 для зберігання за місцем проживання останньої через непрацюючу у неї вдома систему охорони та сигналізації. Наявність коштів у ОСОБА_12 захисник підтверджує розпискою ОСОБА_14, яка у 2022 році подарувала ОСОБА_15 13 500 євро та 12 742 доларів США.
З приводу належності частини арештованих коштів ОСОБА_11 захисник вказує, що остання проживає за кордоном та є працевлаштованою особою. Оскільки за кордоном ОСОБА_11 не має власного житла, то зароблені кошти воліє зберігати за місцем проживання своїх батьків. Факт належності вилучених коштів ОСОБА_11 захисник підтверджує довідками про працевлаштування останньої та фотографіями про її участь в рекламних акціях.
Окремо на підтвердження зберігання грошових коштів ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за місцем проживання сім`ї ОСОБА_13 захисник посилається на факт перерахування ОСОБА_10 певних сум грошових коштів у валюті на рахунки сестри та доньки, як доказ повернення їм частини коштів, що були вилучені під час досудового розслідування.
Належність частини з вилучених грошових коштів ОСОБА_10 захисник обґрунтовує зайняттям останньою підприємницькою діяльністю та продажем родиною ОСОБА_13 у 2020 році квартири. Частину належних ОСОБА_10 коштів від продажу квартири остання витратила на придбання валюти, яку зберігала за місцем свого проживання.
Таким чином, за твердженням захисника, вся готівка, яка вилучена та арештована в межах даного кримінального провадження не є власністю обвинуваченого ОСОБА_8 . Тому до неї не може бути застосовано конфіскацію майна в майбутньому. З наведеного захисник стверджує, що арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню.
Позиція сторін
Захисник ОСОБА_6 підтримав клопотання про скасування арешту. Надав пояснення стосовно того, що після проведення обшуку за місцем проживання родини ОСОБА_13, вилучені речі визнано речовими доказами. Проте логічним є факт неможливості визнання таких речей речовими доказами оскільки вони не відповідають критеріям речового доказу.
Стосовно вилучених грошових коштів та дорогоцінних металів повідомив таке. В ході проведеного обшуку виявлено грошові кошти в доларах США, Євро та золоті злитки. Першочергово арешт накладено на усі вилучені кошти та золото. У подальшому ухвалами слідчих суддів встановлено, що золоті злитки є власністю сестри ОСОБА_10 - ОСОБА_12, грошові кошти в розмірі 9 000 доларів США є власністю доньки ОСОБА_8 - ОСОБА_11, а 490 доларів США та 50 Євро - власністю молодшої доньки ОСОБА_13 . Оскільки арешт накладався з метою забезпечення конфіскації майна, то слідчі судді визнали, що до вказаних речей не може бути застосована конфіскація у цьому провадженні та арешти скасували. Також слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в своїй ухвалі визначив, що усі інші віднайдені та вилучені грошові кошти за місцем проживання родини ОСОБА_13 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_13 . Відтак до грошей не може бути застосовано конфіскацію майна через їх належність не ОСОБА_8, а його дружині ОСОБА_10 . Вказаним рішенням скасовано арешт з грошових коштів, що були арештовані на момент прийняття відповідного рішення.
Разом з цим, захисник стверджує, що інша частина віднайдених та арештованих грошових коштів не є власністю обвинуваченого ОСОБА_8 . Такі грошові кошти, в різних частинах, також є особистою власністю ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 або ОСОБА_14 (як вирішить суд). Додатково зазначив, що ОСОБА_15 отримала грошові кошти від своєї матері ОСОБА_14 . З метою збереження коштів передала їх на зберігання до своєї сестри ОСОБА_10 . Донька ОСОБА_16 є повнолітньою особою, яка мешкає та працює за кордоном. Через відсутність за кордоном власного житла, зароблені гроші передавала батькам для збереження у них вдома. А стосовно грошових коштів, що належать ОСОБА_10 захисник повідомив, що такі кошти є її приватною власністю оскільки попередньо вони з чоловіком ОСОБА_8 продали квартиру. За свою частку від продажу квартири ОСОБА_10 придбала валюту та зберігала її вдома. З огляду на викладене, оскільки усі грошові кошти не є власністю ОСОБА_8, то до них не може бути застосовано конфіскацію. Відтак арешт накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню.
Додатково на підтвердження належності грошових коштів не ОСОБА_8 захисник послався на обставини перерахування ОСОБА_10 грошей на карткові рахунки сестри та доньки після скасування арешту з частини коштів.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію захисника та просив скасувати арешт.
Прокурор ОСОБА_5 подав письмові заперечення на клопотання про скасування арешту та повідомив таке. Оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які можливе призначення покарання у вигляді конфіскації майна, то арешт на вилучені за місцем його проживання грошові кошти накладено обґрунтовано. З сукупного аналізу матеріалів кримінального провадження можливо дійти висновку про те, що показання третіх осіб з приводу належності виключно їм грошових коштів, віднайдених за місцем проживання ОСОБА_8, є нещирими. Так у квартирі, в якій мешкав ОСОБА_8, віднайдена велика кількість готівки. Проте обвинуваченому, за матеріалами захисту, не належать ніякі віднайдені гроші.
Додатково прокурор повідомив, що розписка ОСОБА_14 про дарування нею грошових коштів ОСОБА_12 не є належним доказом приналежності віднайдених грошових коштів останній, як і не є достатнім підтвердженням приналежності коштів ОСОБА_11 у зв`язку із її працевлаштування за кордоном. Стосовно приналежності коштів ОСОБА_10 прокурор зазначив, що захист зазначає лише, що подружжя продало квартиру, поділило гроші та ОСОБА_10 на свою частку придбала валюту. Захист ніяк не зазначає про долю іншої частини грошей та не доводить, що вилучені кошти є саме власністю ОСОБА_10, а не ОСОБА_8 .
Окремо прокурор звернув увагу на ті обставини, що аналогічним доводам сторони захисту попередньо вже надавалася оцінка слідчими суддями та у задоволенні клопотань про скасування арешту було відмовлено.
Оцінка та висновки суду щодо вирішення клопотання
Дослідивши клопотання захисника про скасування арешту майна та додані до нього матеріали, заслухавши думку учасників судового провадження, Суд дійшов такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Частина 2 статті 131 КПК України визначає арешт майна одним із видів заходів забезпечення.
Частиною 3 статті 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів, стороною обвинувачення здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202216000000393 від 12.12.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. У подальшому дане кримінальне провадження об`єднано з кримінальним провадженням № 1202200000000435 від 25.05.2022.
03.01.2023 в межах вказаного кримінального провадження № 4202216000000393 проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 . За результатами проведеного обшуку виявлено та вилучено, зокрема, грошові кошти в загальній сумі 21 550 євро, 41 832 доларів США та золоті злитки загальною вагою 181, 65 гр і 1 унція.
04.01.2023 вилучене за результатом проведення обшуку майно постановою прокурора визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 4202216000000393.
04.01.2023 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та 05.01.2023 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.
12.01.2023 слідчим суддею Приморського районного суду м. Одеси накладено арешт на майно, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_8, зокрема, на грошові кошти в загальній сумі 21 550 євро та 41 832 доларів США.
Підставою накладення арешту слідчим суддею визначено необхідність збереження речових доказів у кримінальному провадженні та необхідність забезпечення можливої конфіскації майна.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 (провадження 1-кс/522/2689/23) скасовано арешт з 490 доларів США та 50 Євро, власником яких визнано ОСОБА_17 ; ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2023 (провадження 1-кс/522/2632/23) скасовано арешт з 9 000 доларів США, власником коштів визнано ОСОБА_11 ; ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 26.09.2023 скасовано арешт з золотих злитків. Їх власником визнано ОСОБА_12 . Також ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2024 скасовано арешт з 10 750 євро та 16 171 доларів США, що частини залишку коштів, арештованих ухвалою слідчого судді від 12.01.2023. Власником частини залишку коштів в ухвалі від 19.01.2024 визначено дружину обвинуваченого ОСОБА_8 - ОСОБА_10, як особу, яка на праві спільної сумісної власності володіє половиною майна подружжя.
З огляду на вищевикладене в судовому засіданні встановлено, що дотепер ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 12.01.2023 накладено арешт на 10 750 євро та 16 171 доларів США, як на майно обвинуваченого ОСОБА_8 з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання та збереження речових доказів.
Потреби кримінального провадження виправдовують арешт майна, як втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна, як виду покарання (п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
Водночас, враховуючи викладені в обвинувальному акті обставини, приймаючи до уваги пояснення прокурора, колегія суддів погоджується з твердженням сторони захисту про неможливість ідентифікувати виявлені під час проведеного обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 грошові кошти, як речові докази у вказаному провадженні. Тому, вочевидь, в даній частині ухвала слідчого судді про накладення арешту є необґрунтованою.
На противагу викладеному колегія суддів також приймає до уваги, що ОСОБА_18 обвинувачується, зокрема, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України, за які законом передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна. Тому в даній частині, на переконання Суду, арешт накладено обґрунтовано.
Як зазначалося вище, питання накладення арешту та скасування арешту з вилучених, в тому числі, грошових коштів було предметом неодноразового суддівського контролю. Тому при оцінці даного питання колегія суддів приймає до уваги, що слідчими суддями в попередніх судових рішеннях враховувалося пов`язаність виявлених грошових коштів з місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 та недоведеність особами, які заявляють права на вилучені гроші їх належності цим особам та джерела їх походження.
З наданих стороною захисту матеріалів вбачається, що стороною захисту, в тому числі і за участю захисника ОСОБА_6, оскаржувалося рішення слідчого судді від 12.01.2023 в частині накладення арешту на вилучені грошові кошти.
Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.01.2024 (провадження № 1-кс/991/313/24) частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_6 та скасовано арешт з 10 750 євро та 16 171 доларів США, що є частини коштів, арештованих ухвалою слідчого судді від 12.01.2023. Приймаючи відповідне рішення слідчим суддею надана вичерпна оцінка доводам сторони захисту про належність вилучених грошових коштів безпосередньо ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (або ОСОБА_14 ).
У подальшому ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 23.07.2024 (провадження № 1-кс/991/5901/24) та від 30.08.2024 (провадження № 1-кс/991/8034/23) відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту щодо скасування арешту з грошових коштів.
Аналізуючи доводи захисника ОСОБА_6 в обґрунтування клопотання, що є предметом даного судового розгляду, та доводи сторони захисту, наведені при розгляді клопотань в ухвалах слідчих суддів від 19.01.2024, 23.07.2024 та 30.08.2024, колегія суддів констатує, що сторона захисту заявляє одні й ті ж самі доводи та подає одні й ті ж самі докази на обґрунтування належності вилучених грошових коштів ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (або ОСОБА_14 ).
З огляду на вказане Суд звертає увагу на загальні засади кримінального провадження, закріплені ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема, засади верховенства права та обов`язковості судових рішень (п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, одним з фундаментальних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто остаточності рішення суду у спірних правовідносинах. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та винесення нового рішення у справі (рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95).
Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти Росії» № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Тобто, повторний розгляд такого ж клопотання міг би бути виправданим лише у випадку, якщо, користуючись можливістю, наданою у силу принципу диспозитивності стороні кримінального провадження бути вільною у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, ця сторона, не отримавши позитивного рішення для себе, маючи право знову звернутися з клопотанням, надала інші докази на підтвердження своєї позиції або навела інші доводи.
Разом з тим, як зазначено вище у рішеннях слідчих суддів від 19.01.2024, 23.07.2024 та 30.08.2024 надано аргументованих висновків на доводи сторони захисту про скасування арешту майна, які є абсолютно ідентичними доводам, наведеними захисником ОСОБА_6 у новому поданому клопотанні. За таких обставин надання повторної оцінки доводам адвоката за результатом дослідження яких вже було постановлене судове рішення (неодноразово), за відсутності належних на те підстав суперечитиме загальним засадам кримінального провадження.
Таким чином, оскільки захисником не доведено, що арешт на вилучені за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 грошові кошти був накладений необґрунтовано, підстави для скасування такого арешту відсутні. Тому клопотання захисника задоволенню не підлягає. Питання про приналежність коштів обвинуваченому, як і можливість їх конфіскації можливо вирішити за наслідками судового розгляду після дослідження наявних доказів у справі та встановлення винуватості або невинуватості особи.
Керуючись статтями 7, 8, 131, 132, 170, 174, 369-372 КПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту у кримінальному провадженні № 12022000000000435 від 25.05.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_19
Судді ОСОБА_20
ОСОБА_21