- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 760/9481/17
Провадження № 1-кп/4910/34/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку захисту: обвинувачених ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з Господарським судом Івано-Франківської області), ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
захисників - адвокатів ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), ОСОБА_22,
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_23,
у об`єднаному кримінальному провадженні за № 52017000000000106 від 15.02.2017, № 52017000000000602 від 07.09.2017 стосовно:
ОСОБА_7, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України;
ОСОБА_5, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України;
ОСОБА_24, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України (судове провадження стосовно якого зупинено);
ОСОБА_8, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;
ОСОБА_9, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_10, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_11, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_12, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_6, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;
ОСОБА_25, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України (судове провадження стосовно якого зупинено),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_20 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України,
установив:
27.01.2025 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_20 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (Вх. № 3429/25).
Цього ж дня на електронну пошту суду надійшло доповнення обвинуваченого ОСОБА_26 до клопотання про закриття кримінального провадження (Вх. № 3437/25).
25.02.2025 на електронну пошту суду від адвоката ОСОБА_20 надійшли додаткові пояснення до клопотання сторони захисту ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (Вх. № 8061/25).
І. Суть клопотання (узагальнена)
У своєму клопотанні сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_8 стверджує, що у цьому кримінальному провадженні обвинувальний акт був складений, затверджений? вручений ОСОБА_8 та скерований до суду після закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, у зв`язку з чим існують правові підстави для закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Перебіг досудового розслідування:
- 04.12.2015 Національним антикорупційним бюро України (далі - НАБ України) внесено відомості до ЄРДР за № 52015000000000002, розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ч. 2 ст. 364 КК України;
- 26.09.2016 детективами НАБ України внесено в ЄРДР нове кримінальне провадження за № 52016000000000339;
- надалі кримінальне провадження № 52016000000000339 об`єднано з № 52015000000000002 (яке було об`єднано з провадженням за № 32015000000000149, яке вже містило провадження за № 42015110000000121);
- 15.12.2017 матеріали досудового розслідування, зокрема, стосовно ОСОБА_8 виділено в окреме провадження за № 52017000000000106.
Обґрунтовуючи своє клопотання, сторона захисту вказує на такі обставини та факти, які на її думку, є підставами для закриття кримінального провадження (узагальнені тези):
1) Порушення заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_27 процедури продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000002 від 04.12.2015.
23.01.2017 прокурором у м. Вашингтон (з огляду перебування його у відрядженні) винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до 10 місяців, тобто до 15.04.2017, резолютивна частина якої містить вказівку на її негайне звернення до виконання у м. Києві та внесення відомостей про продовження строку до ЄРДР. Разом з тим, сторона захисту зазначає, що прокурор, не маючи доступу до зібраних матеріалів у повному обсязі, не міг об`єктивно вивчити правові підстави клопотання детектива, переконатись у його обґрунтованості та встановити обставини, на які послався. Приймаючи цю постанову, прокурор не діяв у порядку та спосіб, передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, та не виконав функції процесуального контролю за досудовим розслідуванням. Також, не виявляється можливим негайно звернути постанову прокурора до виконання у м. Києві без передання її оригіналу із м. Вашингтон США. Відомості про порядок її передання у передбачений законом порядок і спосіб у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що ця постанова не має жодних правових наслідків, строк досудового розслідування не був продовжений до 10 місяців, а обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 подано до суду після спливу строку досудового розслідування;
2) Порушення порядку повідомлення ОСОБА_8 про підозру у кримінальному провадженні № 52015000000000002, яке полягає у здійсненні детективом Національного бюро повідомлення про підозру адвокату, всупереч вимогам ст. 481 КПК України та ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», наслідком чого є не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. Такі самі порушення допущені під час повідомлення ОСОБА_8 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень у межах кримінального провадження № 52017000000000106 від 15.02.2017;
3) Порушення порядку повідомлення ОСОБА_8 про підозру у кримінальному провадженні № 52016000000000339, оскільки воно складене заступником Генерального прокурора ОСОБА_27 у м. Гаага, Королівство Нідерланди (через його відрядження), всупереч вимогам КПК України. Повідомлення про підозру не було вручено у день його складання (детективу було доручено вручити підозрюваному фотокопію повідомлення), наслідком чого є не набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні;
4) Недопустимість доказів, що обґрунтовують розумність підозри та обвинувального акта, а також вичерпання можливостей їх отримання стосовно ОСОБА_8 .
Європейським судом з прав людини встановлені істотні порушення прав людини з боку правоохоронних органів, зокрема під час затримання та обрання запобіжного заходу, у справі «Сергієнко проти України», що тягне за собою визнання зібраних стороною обвинувачення доказів стосовно ОСОБА_8 очевидно недопустимими. Істотне порушення конвенційних прав ОСОБА_8 впливає на допустимість доказів, що стали підставою для складення обвинувального акта, та які за доктриною «плодів отруйного дерева» породжують недопустимість всі наступних дій сторони обвинувачення.
Вважає, що такі обставини, з огляду на приписи п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, є підставою для закриття кримінального провадження.
5) Направлення обвинувального акта поза межами строку досудового розслідування. Востаннє строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52015000000000002 продовжувався прокурором до 9 місяців, тобто до 15.03.2017, а вже 16.02.2017 процесуальним керівником прийнято рішення про відкриття матеріалів в порядку ст. 290 КПК України у межах провадження № 52017000000000106. Ознайомлення сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_8 тривало у період 20.02.2017 - 26.04.2017. Станом на 20.02.2017 не використаних залишалось 24 дні строку. 26.04.2017 строк відновився та почав спливати 24-денний строк, який закінчився 21.05.2017. Обвинувальний акт складено 29.05.2017 та наступного дня скеровано до Солом`янського районного суду м. Києва, тобто після спливу строку досудового розслідування, наслідком чого є закриття кримінального провадження;
6) Можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР до 15.03.2018. Сторона захисту вважає, що оскільки положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України на сьогоднішній день діє, він є застосовним до всіх кримінальних проваджень за принципом рівності, у тому числі й у цьому кримінальному провадженні. Кримінальне переслідування ОСОБА_8 розпочалось з 16.06.2016 (дата повідомлення про підозру), а положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України покращили становище останнього, не втратили свою дію та залишаються чинними досі;
7) Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судами при застосуванні таких норм права, проте, джерелом національного права є нормативно-правовий акт, у зв`язку з чим висновки суду касаційної інстанції мають за мету лише формування єдиної судової практики.
Також, у змісті клопотання містяться неодноразові посилання на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
На підставі викладеного, сторона захисту просила всі зібрані стороною обвинувачення докази стосовно ОСОБА_8 визнати недопустимими та виключити їх з числа доказів, з подальшою неможливістю та/або припиненням їх дослідження (1), кримінальне провадження № 52017000000000106 від 15.02.2017 за обвинуваченням ОСОБА_8 закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (2), у разі, коли суд не знайде підстав для закриття провадження, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 закрити на підставі ст. 2, 8, 28, 42, 110, 219, 283, 294, 337 КПК України, практики Верховного Суду та прецедентної практики ЄСПЛ, у зв`язку з направленням обвинувального акта до суду після закінчення строку досудового розслідування та не набуттям ОСОБА_8 статусу обвинуваченого у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку (3).
ІІ. Позиції учасників провадження
Захисник ОСОБА_20 підтримав заявлене клопотання та просив задовольнити його з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що практика Верховного Суду не є вирішальною під час розгляду процесуальних питань, натомість, суд має керуватися нормами КПК України. Вважає, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України має застосовуватись і у цьому провадженні. Наразі, так звані «правки Лозового» продовжують існувати та мають застосовуватись у цьому кримінальному провадженні з огляду на ст. 58 Конституції України. Також, стороною обвинувачення не було дотримано процедури продовження строку досудового розслідування, у зв`язку з чим права учасників були порушені.
Обвинувачений ОСОБА_8 пояснив, що під час стадії відкриття матеріалів він майже місяць перебував у лікарні, що є загальновідомим фактом. У час, який залишився, він ознайомився з половиною всіх томів, яких було 525. Ознайомитись із усім обсягом матеріалів за два місяці неможливо. Разом з тим, слідчим суддею було обмежено строк ознайомлення з матеріалами.
Захисник ОСОБА_17 підтримала заявлене клопотання, зазначила, що ОСОБА_8 фактично не набув статусу підозрюваного, а в подальшому - обвинуваченого, про що вона казала, будучи його адвокатом та заявляючи клопотання про повернення обвинувального акта. Не заперечувала, що існують правові позиції Верховного Суду, де вказується на прив`язку до кримінального провадження, внесеного до відповідної дати, але застосування таких позицій є виключно правом суду, на чому наголошує адвокат ОСОБА_20 . Вважає, що наявні підстави для закриття кримінального провадження.
Інші учасники з боку захисту підтримали заявлене клопотання у повному обсязі та просили його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_23 заперечила щодо задоволення клопотання про закриття кримінального провадження, вважає його необґрунтованим. Перебування прокурора ОСОБА_27 у закордонному відрядженні не перешкоджало йому виконувати функції заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, оскільки на теперішній час технологічні можливості дозволяють обмінюватись не лише паперовими документами, але й електронними. Крім того, у цьому кримінальному провадженні не може застосовуватися положення п. 10 ст. 284 КПК України, оскільки воно було зареєстроване у ЄРДР до березня 2018 року. Повідомити, чи були покладені на когось обов`язки керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на час закордонного відрядження ОСОБА_27 точно не може. Обов`язки ж заступника Генерального прокурора не можуть бути покладені на інших осіб.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Дослідивши зміст клопотання, доповнення до нього, а також додані матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, колегія суддів (далі - Суд) дійшла таких висновків.
Виключний перелік підстав закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи закріплено у статті 284 КПК України.
Сторона захисту обвинуваченого ОСОБА_8 підставою закриття кримінального провадження № 52017000000000106 зазначає п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
Частину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно з Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Пунктом 4 § 2 Прикінцевих положень Розділу 4 цього Закону встановлено, що норми п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.
Датою введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, у тому числі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК України, є 16.03.2018 (правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 11.09.2023 у справі № 711/8244/18).
Отже, п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16.03.2018, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР до вказаної дати.
Дослідивши зміст обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52017000000000106 від 15.02.2017, а також реєстру матеріалів досудового розслідування, встановлено такі факти та обставини:
- 04.12.2015 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52015000000000002 та розпочато досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України;
- 16.06.2016 у цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру, зокрема, ОСОБА_8 ;
- 15.02.2017 із цього кримінального провадження виділено матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 та інших осіб, виділеному провадженню присвоєно № 52017000000000106;
- 15.02.2017 у кримінальному провадженні № 52017000000000106 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, зокрема, ОСОБА_8 ;
- 29.05.2017 у кримінальному провадженні № 52017000000000106 складений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_24, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (надійшов до Солом`янського районного суду м. Києва 30.05.2017).
Також, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 02.04.2024 матеріали кримінального провадження № 52017000000000106 від 15.02.2017 об`єднані з матеріалами кримінального провадження № 52017000000000602 від 07.09.2017 (за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_25 ) в одне провадження під єдиним номером судового провадження № 760/9481/17.
Матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_25 були виділені 07.09.2017 та 13.10.2017 в окремі кримінальні провадження під № 52017000000000602 та № 52017000000000689 відповідно, після чого 01.11.2017 були об`єднані в одне провадження під № 52017000000000602.
Із викладеного слідує, що кримінальне провадження № 52017000000000106 було розпочато, а обвинувальний акт у ньому направлений до суду, до введення в дію 16.03.2018 змін, внесених до КПК України Законом № 2147-VIII, у зв`язку з чим Суд зазначає, що положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, які набрали чинності з 16.03.2018, не застосовуються до цього кримінального провадження.
Доводи сторони захисту про можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у кримінальному провадженні № 52017000000000106 є необґрунтованим, з огляду на правову позицію щодо цієї норми, її зміст та дати набрання нею чинності.
Положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не має зворотної дії в часі та є новим правовим інститутом, який не передбачався раніше. Застосування цієї норми до кримінальних проваджень, внесених в ЄРДР до 16.03.2018, призведе до порушення принципу правової визначеності та стабільності процесуальних правовідносин, про що чітко у своїх рішеннях зазначає Верховний Суд (зокрема, у згаданій вище постанові від 11.09.2023 у справі № 711/8244/18).
Посилання на те, що ця норма покращує становище обвинуваченого ОСОБА_8, а тому має зворотну дію в часі також є помилковим. Положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є процесуальною, а не матеріальною нормою права, оскільки встановлює лише нову підставу для закриття кримінального провадження та не впливає на склад злочину, визнання діяння суспільно небезпечним, що містить склад кримінального правопорушення, тощо, у зв`язку з чим не підпадає під правило зворотної дії закону про кримінальну відповідальність у часі, закріплене ст. 5 КК України.
Щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, на що посилається сторона захисту під час розгляду клопотання, Суд зазначає таке.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1, 2 ст. 1 КПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Тобто, джерелом національного права є нормативно-правовий акт, тоді як висновки Верховного Суду є його офіційним тлумаченням, покликаним забезпечити єдність судової практики, з огляду на те, що норма права часто має кілька можливих тлумачень.
У цьому випадку підстави для застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України чітко передбачені Законом України від 18.10.2017 № 2167-VIII. Отже, практика Верховного Суду не виходить за межі закону, а є його роз`ясненням і конкретизацією та враховується судом під час ухвалення рішення.
Щодо наявності підстав для закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливості їх отримання, Суд вважає за необхідне зазначити такі обставини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Сергієнко проти України», на яке посилається обвинувачений як на подію, наслідком якої є застосування доктрини «плодів отруйного дерева» та визнання всіх доказів недопустимими, констатував лише факт порушення прав та інтересів ОСОБА_8 в частині жорстокого поводження з ним з боку службових осіб правоохоронного органу та тривалості розгляду апеляційним судом скарги на судове рішення суду першої інстанції про його незаконне затримання.
Разом із цим, зазначене рішення Суду саме по собі не є підставою для автоматичного визнання всіх доказів, зібраних стороною обвинувачення стосовно ОСОБА_8, недопустимими. У цьому рішенні Судом не досліджувалася ні повнота досудового розслідування, ні належність, допустимість чи достовірність доказів, зібраних стороною обвинувачення, а перевірялись виключно факти жорстокого поводження з заявником та надмірної тривалості розгляду апеляційної скарги на його затримання.
Визнання доказів недопустимими відповідно до положень КПК України потребує оцінки кожного доказу окремо та в сукупності з іншими, з врахуванням конкретних порушень процедури їх отримання, а також встановленням причинно-наслідкового зв`язку між порушенням прав особи та одержанням таких доказів. Така оцінка надається судом під час постановлення остаточного судового рішення.
Відтак, єдине лише посилання сторони захисту на рішення Європейського суду з прав людини, яким встановлено порушення прав та інтересів ОСОБА_8 у певних випадках, без детального аналізу зібраних стороною обвинувачення доказів не може бути достатньою підставою для визнання всіх матеріалів у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 недопустимими та відповідно виключає можливість застосування положення п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Інші доводи сторони захисту, пов`язані з набуттям ОСОБА_8 статусу підозрюваного (обвинуваченого) та правовими наслідками цього(-их) статусу(-ів), продовженням строку досудового розслідування, тощо, не підлягають розгляду по суті та не можуть бути оцінені крізь призму п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, який не підлягає застосуванню у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене вище, Суд дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_20 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 219, 294, 284, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_20 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3