- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/10459/23
Провадження 1-кп/991/124/23
У Х В А Л А
18 квітня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
обвинуваченого ОСОБА_10,
під час відкритого судового засідання у приміщенні зали суду в м. Києві у кримінальному провадженні, внесеному 24 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000001782, за обвинуваченням
ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Київ, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
розглянувши клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 та клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 42018000000001782 від 24.07.2018 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою Суду від 14.12.2023 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 у вказаному кримінальному провадженні. Разом з цим, захисником обвинуваченого подано клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу шляхом зменшення суми застави.
2. Доводи клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків
Подане клопотання прокурор обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 107 127 044,78 грн та покладанням на нього низки процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 11.03.2025 строком на два місяці та були продовжені такі обов`язки: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 .
Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор у клопотанні просить продовжити обвинуваченому строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує ОСОБА_10 у разі доведення його вини, не можливістю застосування до обвинуваченого приписів ст. 45, 75 КК України у зв`язку з висуненням обвинувачення у вчиненні корупційного злочину, матеріальним становищем ОСОБА_10, яке дозволяє останньому жити та переховуватися за кордоном, відсутністю міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_10 на території України через проживання дітей та матері за кордоном. Ризик впливу на свідків обґрунтовує приписами КПК України щодо процедури допиту відповідних осіб та наявністю свідків у справі - працівників НАК «Нафтогаз України», які безпосередньо були причетні до підготовки документів щодо ініціювання, виплати та нарахування ОСОБА_10 премії.
3. Доводи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу
В обґрунтування поданого клопотання захисник ОСОБА_6 зазначає таке. До ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 107 127 044,78 грн. Застава у визначеному розмірі дії з березня 2023 року. За два роки застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу ризики, встановлені слідчим суддею зменшилися. Так, на теперішній час судом майже закінчено дослідження доказів сторони обвинувачення та ніяких дій щодо перешкоджання кримінальному провадженню ОСОБА_10 не вчинялося. Разом з цим, захисник звертає увагу суду на обставини неодноразового виїзду ОСОБА_10 за кордон на стадії судового розгляду справи. При цьому обвинувачений кожного разу повертається в Україну. Також обвинуваченим за весь час існування кримінального провадження не вчинялося дій з метою вчинення будь-якого впливу на свідків. В своїй сукупності, на переконання захисника, наведені обставини свідчать про зменшення кількості та інтенсивності раніше встановлених ризиків. Одночасно з цим захисник послався на судову практику та навів ряд судових рішень, в яких судами зменшувалася сума застави при зменшенні ризиків.
Окремо захисник у клопотанні про зміну запобіжного заходу послалася на позицію заставодавцю та прохання останнього повернути внесені ним грошові кошти у якості застави за ОСОБА_10 у зв`язку з необхідністю залучення відповідних коштів для реалізації енергетичних проєктів в Україні. На твердження захисника ТОВ «Конкорд Консалтинг» вносило заставу за ОСОБА_10 з розрахунком повернення таких коштів у разі виникнення потреб для своєї господарської діяльності.
4. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_5 підтримала клопотання та додатково зазначила таке. Попередньою ухвалою суду відмовлено в продовженні строку дії обов`язку здачі обвинуваченому паспортів для виїзду за кордон. Відповідний обов`язок був покликаний максимально нівелювати ризик переховування ОСОБА_10 від суду. Разом з цим, ризик переховування є актуальним і обґрунтовується тяжкістю можливого покарання, матеріальним становищем ОСОБА_10, наявністю більш стійких соціальних зв`язків поза межам України, ніж у самій країні, тривалим проживанням ОСОБА_10 та його дружини за кордоном до часу повідомлення йому про підозру. На теперішній час у зв`язку зі скасуванням обов`язку здачі паспортів для виїзду за межі території України обвинувачений ніяк не обмежений у можливості вільно залишити територію України. Таких же обмежень не має і його єдиний родич в Україні - дружина. Стосовно ризику впливу на свідків прокурор зазначила, що кожна зі сторін кримінального провадження заявила певну кількість свідків. На теперішній час допитано лише одного свідка. Відтак ризик впливу залишається актуальним до моменту допиту усіх свідків. Просила клопотання задовольнити та продовжити строк дії існуючих обов`язків на два місяці.
Захисник ОСОБА_8 з приводу продовження строку дії обов`язків зазначив, що захист не заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків для підтвердження належної подальшої процесуальної поведінки обвинуваченого. Зазначив, що висловлене ним твердження є спільною позицією сторони захисту.
Захисник ОСОБА_6 підтримала позицію колеги ОСОБА_8 та вказала, що попри не заперечення щодо продовження строку дії обов`язків сторона захисту просить змінити запобіжний захід шляхом зменшення суми застави. Пояснила, що запобіжний захід успішно діє протягом 2 років. Процесуальною поведінкою ОСОБА_10 довів відсутність ризиків. Водночас вказала на те, що основним аргументом для зміни запобіжного заходу є звернення заставодавця з проханням повернути заставу. Грошові кошти, внесені ТОВ «Конкорд Консалтинг» необхідні суб`єкту господарювання для реалізації енергетичних проєктів в Україні, які забезпечуватимуть державу електроенергією в умовах сьогоднішньої її нестачі. Просила клопотання задовольнити та зменшити заставу зі 107 127 044,78 грн до 5 295 894 грн, а різницю повернути заставодавцю ТОВ «Конкорд Консалтинг».
Захисник ОСОБА_9 додатково до виступу колеги послався на практику Вищого антикорупційного суду. Навів ряд рішень, в яких судом зменшувалася сума застава зі спливом часу.
Обвинувачений ОСОБА_10 підтримав позицію сторони захисту та додатково пояснив таке. З моменту повідомлення йому про підозру дотримувався всіх існуючих процесуальних обмежень, неодноразово виїжджав за межі країни та завжди повертався. Своєю поведінкою прагне довести справу до логічного кінця, оскільки з самого початку захист стверджує про відсутність складу злочину. Просив клопотання захисту задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 з приводу клопотання сторони захисту пояснила таке. Заставодавець приймав на себе зобов`язання внесення коштів за власним бажанням. Він усвідомлював, що застава вноситься на весь час існування запобіжного заходу і вона може бути втрачена у разі порушення підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Застава вносилася заставодавцем до часу укладання договорів щодо енергоресурсів. Тобто заставодавець мав усвідомлювати всі існуючи обмеження по грошовим коштам, які виступають у якості застави. Перебіг часу, на переконання сторони обвинувачення, не є достатньою підставою для зміни запобіжного заходу. До того ж сам факт внесення застави є безальтернативним свідченням її помірності. Підсумовуючи викладене прокурор заперечувала про задоволення клопотання сторони захисту.
5. Вивчивши клопотання та додані до них матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
5.1. Щодо клопотання про продовження строку дії обов`язків
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 85 413 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 229 248 492 гривні та покладено низку обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У подальшому, під час досудового розслідування, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023 за клопотанням сторони захисту змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід та зменшено розмір застави з 229 248 492 гривень до 107 127 044, 78 гривень.
Водночас, покладені рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 на обвинуваченого процесуальні обов`язки неодноразово продовжувалися та востаннє були продовжені ухвалою суду від 12.09.2024, строком до 12.11.2024.
У зв`язку з відсутністю можливості продовжити обов`язки, строк дії яких закінчувався 12.11.2024, вони продовжені не були.
03.12.2024 у зв`язку з попереднім застосуванням до ОСОБА_10 запобіжного заходу, який продовжував діяти, та існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, за клопотанням обвинувачення на ОСОБА_10 покладено процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України. А саме: 1) повідомляти суд про зміну місця проживання; 2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ; 3) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі паспорти для виїзду за кордон.
У подальшому строк дії вищевказаних обов`язків частково продовжено. Ухвалою суду від 11.03.2025 продовжено обов`язок повідомляти суд про зміну місця проживання та обов`язок утримуватись від спілкування з певними особами. Обов`язки продовжено строком на два місяці, тобто до 11.05.2025 включно.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти вищезазначені обов`язки.
У зв`язку із зверненням прокурора з клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10 виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку їх дії.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цього частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Разом з цим, ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_10, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на останнього на стадії досудового розслідування.
Розглядаючи питання наявності ризиків, суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, який за твердженням прокурора дотепер продовжує мати місце.
Ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, колегія суддів погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_10 злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна. При цьому згідно примітки до ст. 45 КК України злочин, інкримінований обвинуваченому належить до числа корупційних. Тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_10, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності у разі прийняття останнім відповідного рішення.
Разом з тяжкістю можливого покарання судом беруться до уваги й інші чинники, які, на переконання суду, мають значення для підтвердження продовження існування ризику переховування, а саме:
1) наявність соціальних зв`язків у обвинуваченого поза межами України. На підтвердження вказаної позиції суд бере до уваги постійне проживання трьох дітей обвинуваченого у Європі, проживання у Європі пасинка, проживання за кордоном матері ОСОБА_10, тривале проживання самого ОСОБА_10 за кордоном до моменту повідомлення йому про підозру та тривале проживання за кордоном і його дружини, яка повернулася в Україну у зв`язку з кримінальним переслідуванням ОСОБА_10 . Тривалість проживання за кордоном як самого обвинуваченого, так і його близьких родичів, на переконання суду, свідчить про наявність у родини ОСОБА_22 соціальних зв`язків за кордоном. Також про наявність відповідних зв`язків обвинуваченого свідчить його спілкування з урядами іноземних країн, що підтверджується неодноразовими запрошеннями ОСОБА_10 до участі в зустрічах на рівні керівників країн;
2) майновий стан сім`ї обвинуваченого. На переконання суду, отримання протягом попередніх років роботи в НАК «Нафтогаз України» та ПрАТ «Київстар» значних фінансових надходжень дозволило обвинуваченому зробити певні заощадження, які він, у разі необхідності, може використати для переховування як на території України, так і за її межами. На підтвердження матеріального стану сім`ї обвинуваченого Судом береться до уваги тривале проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_23 за кордоном, до моменту повідомлення ОСОБА_10 про підозру, перебування на утриманні обвинуваченого трьох неповнолітніх дітей, які на постійній основі останні роки мешкають в Європі і такий виїзд не пов`язаний з війною на території України. Також про достатньо заможній стан родини ОСОБА_22 свідчать і періодичні виїзди останнього на тривалий час за межі України вже під час судового розгляду справи.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування. Однак у своїй сукупності, на переконання Суду, вони є достатньо вагомими та переконують Суд в актуальності вказаного ризику навіть після спливу значного проміжку часу з моменту повідомлення ОСОБА_10 про підозру.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язку, спрямованого на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
В оцінці ризику можливого незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні колегія суддів враховує твердження сторони обвинувачення про те, що більшість свідків у провадженні є колишніми або теперішніми працівниками НАК «Нафтогаз України», були або є членами правління, членами наглядової ради НАК «Нафтогаз України». Тому враховуючи, що ОСОБА_10 протягом тривалого часу обіймав керуючу посаду в правлінні державної компанії, він міг здобути авторитет та зв`язки з відповідними особами, що не виключає можливості використання ним відповідних зв`язків для впливу на свідків у кримінальному провадженні задля зміни ними власних показань або викривлення встановлених досудовим розслідуванням обставин.
Водночас при оцінці ризику впливу на свідків колегія суддів виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведене переконує Суд в необхідності продовження покладеного на обвинуваченого обов`язку в утриманні від спілкування зі свідками у даному провадженні, що мінімізує вищевказаний ризик.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що в судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правову підставу для продовження строку дії певних обов`язків. Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. З огляду на викладене, клопотання прокурора підлягає задоволенню.
5.2. Щодо клопотання про зміну запобіжного заходу
Як раніше зазначалося та вбачається з матеріалів кримінального провадження ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 01.03.2023 до ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 229 248 492 гривні.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.09.2023, за клопотанням сторони захисту, змінено застосований до обвинуваченого запобіжний захід шляхом зменшення суми застави. Заставу зменшено до 107 127 044, 78 гривень.
На момент розгляду колегією суддів клопотання сторони захисту щодо обвинуваченого ОСОБА_10 продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 107 127 044, 78 гривень.
Частиною 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.
Водночас за змістом ст. 201 КПК України підставою для зміни запобіжного заходу є, зокрема, наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри та існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків встановлені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу.
Під час застосування запобіжного заходу і визначення розміру застави колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду враховані визначені ст. 178 КПК України обставини, у тому числі: вагомість доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення; тяжкість можливого покарання, що загрожує обвинуваченому; матеріальне становище родини ОСОБА_10 ; міцність соціальних зв`язків з Україною; наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей; відсутність судимостей.
Водночас колегія суддів бере до уваги, що при попередніх розглядах клопотань сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу та клопотань сторони обвинувачення про продовження строку дії процесуальних обов`язків, Судом неодноразово надавалася оцінка доводам сторін стосовно продовження існування ризиків, їх зменшення, зменшення ступеня (інтенсивності) попередньо встановлених ризиків, а також належної процесуальної поведінки ОСОБА_10 протягом усього часу існування кримінального провадження. У постановлених судових рішеннях колегією суддів кожного разу констатувалося, що продовжують мати місце ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик впливу останнього на свідків у даному провадженні. При цьому наведені ризики, на переконання колегії суддів, продовжують існувати в тій мірі, що дозволило відмовити у продовженні обов`язку здачі ОСОБА_10 паспортів для виїзду за кордон (ухвала від 11.03.2025) у поєднанні із стримуючим запобіжним заходом, заставою у розмірі 107 127 044, 78 гривень та інших обов`язків.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що стороною захисту під час судового засіданні не надано доказів, які б підтверджували, що ризики, встановлені колегією суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 та неодноразово встановлені в подальших судових рішеннях перестали існувати, або що з`явилися нові обставини, які можуть свідчити про необхідність зменшення застави.
Також колегія суддів не погоджується з твердженням захисту щодо того, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого є підставою для зміни застосованого запобіжного заходу. Так, від моменту початку кримінального переслідування (повідомлення про підозру) особа набуває процесуальних прав та обтяжена процесуальними обов`язками, визначеними ст. 42 КПК України. Одним з первинних обов`язків, передбачених законодавцем, є прибуття особи за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду. Цей обов`язок є безумовним та підлягає виконанню протягом усього часу існування кримінального провадження, навіть за умови не застосування до такої особи запобіжного заходу. Відтак, належне виконання такого обов`язку, не може бути підставою для пом`якшення існуючого запобіжного заходу. Разом з цим, на переконання колегії суддів, належна процесуальна поведінка ОСОБА_10 та дотримання ним умов запобіжного заходу протягом часу проведення досудового розслідування і перебування кримінального провадження на розгляді у Вищому антикорупційному суді свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та дієвість застосованого запобіжного заходу.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необхідності зменшення розміру застави через звернення заставодавця колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Судом не приймається до уваги звернення ТОВ «Конкорд Консалтинг» з проханням повернути грошові кошти, внесені у якості застави за ОСОБА_10 . Колегія суддів зауважує, що внесення застави є правом фізичної/юридичної особи, яке реалізується виключно на підставі її добровільного волевиявлення. Реалізуючи таке право майбутній заставодацець самостійно обирає джерело грошових коштів, які мають бути внесенні у якості застави та має усвідомлювати, що ці кошти вносяться на увесь строк дії запобіжного заходу. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України підставою повернення внесеної суми застави є припинення дії запобіжного заходу. Таким чином, у заставодавця відсутні підстави очікувати, що грошові кошти, внесені ним у якості застави за підозрюваного/обвинуваченого, будуть йому обов`язково повернуті у найкоротший строк за його бажанням до припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. Прийняття рішення про зменшення розміру застави не може обумовлюватися погіршенням фінансового, майнового стану заставодавця, необхідністю залучення ним коштів для своєї господарської діяльності, повернення коштів третім особам чи відмовою заставодавця від виконання обов`язків, покладених на нього ухвалою суду.
Окремо колегія суддів звертає особливу увагу на попередні неодноразові прохання ТОВ «Конкорд Консалтинг» повернути грошові кошти, внесені у якості застави за ОСОБА_10 . Попередні аналогічні заяви суб`єкта господарювання були пов`язані з тим, що внесені ним за ОСОБА_10 кошти не були власними грошовими коштами товариства, а зібрані товариством шляхом організації збору коштів серед бажаючих осіб, та вимогою таких осіб повернути надані товариству кошти. Розглядаючи заяву ТОВ «Конкорд Консалтинг» від 16.04.2025 Суд враховує мінливість потреб повернення коштів товариству, на які посилається заставодавець і сторона захисту в своїх клопотаннях, та розцінює такі клопотання ніяк інакше, як намагання повернути внесену за особу заставу.
З огляду на встановлення в судовому засіданні існуванні ризиків можливого переховування ОСОБА_10 від суду та здійснення впливу на свідків у даному провадженні, активне намагання сторони захисту та заставодавця повернути заставу під різними приводами, стадію судового розгляду, в якій вже закінчено дослідження доказів сторони обвинувачення, Суд переконаний, що застава у меншому розмірі не може бути стримуючим фактором, яким забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого протягом подальшого часу існування кримінального провадження. Зменшення суми застави збільшить інтенсивність встановлених ризиків та може зашкодити кримінальному провадженню в цілому. На підставі викладеного клопотання захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями: 107, 131-132, 177-178, 194, 201, 369-372 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_10 .
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти суд про зміну місця проживання;
2) утримуватись від спілкування з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ;
Строк дії ухвали встановити до 18 червня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 42018000000001782 від 24.07.2018.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_24
Судді ОСОБА_25
ОСОБА_26