- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/2365/25
провадження № 11-сс/991/247/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.03.2025 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), -
в с т а н о в и л а:
27.03.2025 року та 28.03.2025 року, відповідно, на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 - захисників підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді від 24.03.2025 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які 31.03.2025 року передано судді-доповідачу та цього ж дня їх призначено до розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційних скарг.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10, погоджене з прокурором САП ОСОБА_11, та обрано ОСОБА_9, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено, що після затримання останньої не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею, судом за її участю у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог КПК України. Наголошує, що ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної, оскільки 05.05.2025 року вона перетнула державний кордон України, після чого переїхала до Австрії, де наразі і проживає. Вказана обставина підтверджує обізнаність сторони обвинувачення про відсутність ОСОБА_9 на території України, та водночас вказує на відсутність підстав для оголошення її у міжнародний розшук. Однак, сторона обвинувачення не вжила необхідних заходів в порядку ст. 135 КПК України та не надіслала на адресу компетентних органів Австрії або дипломатичного представництва клопотання про міжнародну допомогу щодо повідомлення ОСОБА_9 про підозру. При цьому, сам факт складання тексту письмового повідомлення про підозру, без безпосереднього вручення його відповідальною особою, не може бути розцінений як виконання всього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру». Крім того, стверджує про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри, оскільки матеріали клопотання не підтверджують її причетність до розслідуваних подій, натомість остання згадується у них виключно в розмовах третіх осіб. Відтак, стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_9 будь-яких протиправних прямих дій як учасником злочинної організації. Також, наголошує на відсутності ризиків, визначених ст. 174 КПК України. Зокрема, висновок слідчого судді про наявність у ОСОБА_9 значних фінансових ресурсів, з огляду на наявність у її власності двох автомобілів, а також вилучення у ході обшуків готівкових коштів у значних розмірах, є необґрунтованим, оскільки автомобілі, про які зазначено в оскаржуваній ухвалі, придбані на вторинному ринку та не є дорогими, а до вилучених коштів ОСОБА_9 не має жодного відношення.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущені ним істотні порушенням вимог КПК України. Станом на день розгляду апеляційної скарги доповнення до апеляційної скарги від захисника ОСОБА_8 на адресу суду не надійшли.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 . Додатково наголосив, що ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної, оскільки сторона обвинувачення, будучи обізнаною про те, що вона залишила територію України, формально підійшла до направлення їй повідомлення про підозру. Наявна у матеріалах клопотання постанова про оголошення її у міжнародний розшук також носить формальний характер, оскільки жодних заходів щодо розшуку стороною обвинувачення не вживалось. Крім того, документи, надані на підтвердження направлення повідомлення про підозру, не відповідають анкетним даним ОСОБА_9, як і кількість долучених документів, тому не можуть вважатися належними доказами. Посилаючись на викладене, наполягав на скасуванні оскаржуваної ухвали.
Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників та зазначив, що ОСОБА_9 набула статусу підозрюваної, оскільки їй вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, зокрема направлено за всіма відомими стороні обвинувачення адресами її реєстрації та проживання, а також вручено представнику житлово-експлуатаційної установи. ОСОБА_9 05.02.2025 року покинула територію України не планово, а через наявність даного провадження. Щодо різниці у кількості аркушах, про яку зазначає захисник, то повідомлення про підозру додатково містило пам`ятку про права та обов`язки. Що стосується ініціалів, то це помилка працівника пошти, який вносив дані до інформаційної бази. Втім, у поштовому відправленні наявний опис вкладення, де ініціали ОСОБА_9 вказано вірно. Відтак, ОСОБА_9 набула відповідного процесуального статусу. Крім того, під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя дійшов правильного висновку про обґрунтованість повідомленої підозри та наявність ризиків.
Захисник ОСОБА_8, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився. 15.04.2025 року засобами електронного зв`язку надіслав повідомлення про припинення надання правничої допомоги ОСОБА_9 (т. 13 а.с. 200-202)
Підозрювана ОСОБА_9 повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації у м. Києві (т. 13 а.с. 173, 187, 195-196), а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 13 а.с. 207-209).
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що неявка захисника ОСОБА_8 та підозрюваної ОСОБА_9 не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційні скарги розглянуто за їх відсутності.
3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.).
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_12 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_13, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_14, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_15, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, а також ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9 та ОСОБА_20 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_12 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_12 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
При цьому, ОСОБА_9 вступила до злочинної організації не пізніше 2019 року в якості особистої секретарки ОСОБА_12 та згодом стала користуватися особливою довірою його та ОСОБА_18, тому їй стали відомі основні напрямки діяльності злочинної організації та коло її учасників. Зокрема, ОСОБА_9 за вказівками ОСОБА_12 погодилася приховувати інформацію про учасників злочинної організації, а її учасники, в свою чергу, були обізнані, що ОСОБА_9 є довіреною особою ОСОБА_12, та через неї передавали останньому інформацію про реалізацію напрямків діяльності злочинної організації, використовуючи для передачі інформації електронні засоби зв`язку. Водночас, ОСОБА_9 приховувала інформацію про напрямки діяльності організації, періодично знищуючі документи та електронні носії інформації, зміст яких міг викрити злочинний характер її діяльності.
06.02.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, а саме в участі у злочинній організації.
За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого їй злочину за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_9 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Також, слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо існування ризиків, визначених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважав доведеним оголошення ОСОБА_9 в міжнародний розшук, як обставини, яка обумовлює розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної.
4. Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Також, повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрювану ОСОБА_9 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо неї та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (т. 13 а.с. 111-114). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_9 могла вчинити кримінальне правопорушення, щодо якого їй повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують її з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідного кримінального правопорушення.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді та враховує наступне.
Долучені до клопотання матеріали НСРД свідчать про неодноразові зустрічі учасників злочинної організації - підозрюваних у провадженні ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9 та інших осіб, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_9, діючи за дорученнями ОСОБА_12 та ОСОБА_18, приймала готівкові кошти, які доставляли до офісу ОСОБА_12 учасники злочинної організації, розміщувала їх в сейфах та видавала ОСОБА_12 та іншим службовим особам, вела облік відомостей про суми одержаних та виданих коштів, інформувала учасників організації про призначені їм ОСОБА_12 та ОСОБА_18 зустрічі (наради) у бізнес-центрі «IQ», організовувала передачу грошових коштів в якості оплати за фіктивне працевлаштування учасників злочинної організації з метою їх бронювання від призову на військову службу.
При цьому, згідно фрагменту розмови від 01.11.2024 р., ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_18 наступне (мовою оригіналу): «Вчера звонят по фондам документы, чтоб он мог выехать по этому «Шляху», и т.д. А куда их везти, где подписывать - вообще ноль информации. Но мы ж как-то сделали...» (т. 10 а.с. 33).
Також, ОСОБА_9 приховувала інформацію про напрямки діяльності організації, періодично знищуючі документи та електронні носії інформації, зміст яких міг викрити злочинний характер діяльності організації. Зокрема, згідно фрагменту телефонної розмови, ОСОБА_12 уточнив у ОСОБА_9, чи вжила вона всіх заходів для знищення документів, на що ОСОБА_9 відповіла (мовою оригіналу): «Я поговорила с ОСОБА_26. Он вообще говорит, что Google-графиком не пользуйтесь, переходите на защищённый «Протон», потому что Google-график легко взломать. Поэтому сейчас буду покупать аккаунт «Протона» и создавать там» (т. 11 а.с. 36).
Крім того, серед матеріалів клопотання міститься протокол НСРД, а саме аудіо, відеоконтроль особи від 11.11.2024 р., яким зафіксовано розмову ОСОБА_9 з невстановленою наразі особою чоловічої статі, у ході якої останній запитує у неї, чи знищила вона документи, на що остання повідомила (мовою оригіналу): «Только шеф сказал скинули, только одну таблицу. А куда девать всё остальное я не знаю…Флешка уничтожена. То есть, он у себя с флешки удалил, а у меня на телефоне теперь оно висит. Понимаешь, как получилось?!» (т. 12 а.с. 55-56).
Крім того, 03.05.2024 року ОСОБА_12 під час обговорення з депутаткою КМР ОСОБА_15 переліку детальних планів територій, у розробленні та затвердженні яких були зацікавлені учасники злочинної організації, надав ОСОБА_15 вказівку скласти разом із ОСОБА_9 таблицю детальних планів. Тоді ж ОСОБА_15 прибула до ОСОБА_9 та разом з нею сформувала таблицю з актуальними для організації питаннями. Також, 21.06.2024 року в офіс ОСОБА_12 для участі у нараді прибув депутат КМР ОСОБА_14, якому ОСОБА_9 надала таблицю з переліком земельних ділянок, якими учасники злочинної організації планували заволодіти (т. 10 а.с. 14-150).
31.05.2024 року, 05.07.2024 року та 07.08.2024 року ОСОБА_18, не бажаючи особисто передавати грошові кошти директору КП «Спецжитлофонд» ОСОБА_21, давала доручення надавати їх ОСОБА_9 для подальшої передачі ОСОБА_21 (т. 10 а.с. 213-214). При цьому, 20.06.2024 року та 02.09.2024 року ОСОБА_22 звітувала ОСОБА_12 про прийняті нею грошові кошти в гривні та доларах США від учасників організації (мовою оригіналу): «Около 400 с копейками, да. В разных, я их там подписывала - пакет 1, пакет 2…Вчера передали и сегодня передали, я положила все в рюкзак» (т. 10 а.с. 147).
Відтак, доводи захисту про те, що серед долучених до клопотання протоколів НСРД ОСОБА_9 у жодному не фігурує, суперечать матеріалам клопотання.
Вищенаведене пов`язує ОСОБА_9 із досліджуваними обставинами, оскільки вона ймовірно діяла спільно з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень розслідується у даному провадженні, зокрема, була особистою помічницею ОСОБА_12, та була обізнана про існування злочинної організації, напрямки її діяльності та осіб, що входили до її складу, у тому числі про депутатів та службових осіб КМР.
Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_23 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.
4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної.
Як вже зазналося вище, захисник ОСОБА_6 в апеляційній скарзі наголошує, що ОСОБА_9 не набула статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки сторона обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце проживання ОСОБА_9 за кордоном, не використала всі можливості, передбачені КПК України, щодо здійснення належного вручення їй повідомлення про підозру.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Згідно зі ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч .2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З наведеного, з урахуванням положень ст. 278 КПК України, вбачається, що на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
06.02.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (т. 1 а.с. 65-77), шляхом направлення тексту підозри за місцем проживання ОСОБА_9 поштовим зв`язком (т. 1 а.с. 78), а також шляхом вручення тексту підозри КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» відповідно до вимог ст. ст. 135, 278 КПК України (т. 1 а.с. 79).
При цьому, в апеляційній скарзі не стверджується про необізнаність ОСОБА_9 щодо направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання в Україні письмового повідомлення про підозру, а також щодо вручення його житлово-експлуатаційній організації за місцем її проживання, як і не стверджується про те, що вона не розуміє змісту пред`явленої підозри або своїх процесуальних прав.
Натомість, захист посилається на те, що постійне місце проживання ОСОБА_9 знаходиться на території Австрії, та не заперечує, що 05.02.2025 року вона перетнула державний кордон та до цього часу в Україну не повернулась.
Під час апеляційного розгляду доказів на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_9 в Австрії захистом не надано, як і доказів на підтвердження зняття її з реєстрації за вказаним місцем проживання в Україні. Також, не надано доказів на підтвердження існування поважних причин перебування ОСОБА_9 за межами України, які б перешкоджали їй особисто з`явитись за викликом до детектива або суду.
За наведених обставин та враховуючи, що станом на 06.02.2025 року ОСОБА_9 була відсутня за зареєстрованим місцем проживання, вручення письмового повідомлення про підозру житлово-експлуатаційній організації за її зареєстрованим місцем проживання є правомірним. Відповідно, доводи апеляційної скарги про те, що детективи НАБУ та прокурори САП мали здійснити належний розшук ОСОБА_9 та після встановлення факту її постійного проживання на території Австрії направити їй повідомлення про підозру в порядку ст. 135 КПК України та Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, разом з клопотанням про міжнародну правову допомогу на адресу органів юстиції Республіки Австрія, не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, має бути встановлено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
При цьому, КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.
Так, 11.03.2025 року детективом винесено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_9 у розшук (державний), оскільки на виклики органу досудового розслідування остання не з`явилась, натомість, з`явилися підстави вважати, що підозрювана умисно переховується від органу досудового розслідування. У цей же день, детективом винесено постанову про оголошення її у міжнародний розшук, у зв`язку з наявністю відомостей про її перебування за межами України, а також з огляду на її неодноразові неявки без поважних причин на виклики слідчого і відомості про умисне переховування від органу досудового розслідування (т. 1 а.с. 80-87).
Крім того, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 р. надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно ОСОБА_9 (т. 13 а.с. 205-206).
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що орган досудового розслідування не обмежився формальним винесенням постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_24 в міжнародний розшук, а вжив усіх можливих та активних заходів для встановлення її місцезнаходження.
4.3. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність всіх п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-5, ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, колегія суддів враховує відомості про майновий стан підозрюваної, який є достатнім для можливого тривалого переховування її від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_9 не пов`язана стійкими соціальними зв`язками на території України, оскільки вона неодружена, не має дітей, у неї відсутнє будь-яке нерухоме майно, немає постійного місця роботи, що свідчить про відсутність стримуючих факторів за місцем проживання підозрюваної, які б справили на неї значний вплив при плануванні своєї втечі та переховування за кордоном. Відтак, підозрювана може вчинити дії, направлені на переховування за кордоном. Суворість передбаченого законом покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, наявні відомості про виїзд підозрюваної за кордон 05.02.2025 року, за день до початку відкритої (гласної) стадії досудового розслідування, в умовах обізнаності про заплановані щодо неї слідчі/процесуальні дії, що вказує на умисне переховування її від органу досудового розслідування. Зокрема, згідно фрагменту розмови ОСОБА_12 повідомляє ОСОБА_9 про можливість проведення обшуку (мовою оригіналу): «Алиса, там ОСОБА_25 написал, что могут прийти, эти же ж штемпы на пятый этаж завтра» (т. 11 а.с. 27-70).
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недостатності майнового стану ОСОБА_9 для її можливого переховування, оскільки, за версією сторони обвинувачення, остання виконувала функції особистого помічника ОСОБА_12 та була учасницею очолюваної ним злочинної організації, у якій вона відповідала за вжиття заходів посиленої конспірації та маскування злочинної діяльності співучасників, приймання та видачу готівкових коштів, в тому числі тих, що є предметом неправомірної вигоди (т. 12 а.с. 55-56, 117, 124-125).
Також, згідно матеріалів клопотання, у ході обшуків у банківських скриньках осіб, причетних до діяльності злочинної організації, вилучено значну кількість готівкових коштів, що призначались для фінансування діяльності злочинної організації та матеріального забезпечення вчинюваних ними кримінальних правопорушень, а саме - готівкові кошти на суму 6 772 175 доларів США, 630 000 євро та 806 300 грн (т. 1 а.с. 176-185). При цьому, саме ОСОБА_9 здійснювала операції по переміщенню суми готівкових коштів в розмірі 500 000 євро (т. 12 а.с. 172-173).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що придбані ОСОБА_9 автомобілі не є дороговартісними, колегія суддів зазначає, що офіційний дохід підозрюваної за останні 3 роки становить лише близько 7 000 грн. (т. 2 а.с. 4). При цьому, за останні півроку вона набула у власність два автомобілі AUDI Q5, 2015 року випуску, та автомобіль POLESTAR 2, 2015 року випуску. Вказане свідчить про наявність у неї значних неофіційних доходів.
Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваної на свідків та інших підозрюваних у провадженні, колегія суддів враховує, що вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, дружнім чи іншого роду стосункам вносити суттєві корективи у показання таких осіб. У цьому контексті, з огляду на те, що до цього часу більша частина осіб, яким можуть бути відомі обставини розслідуваних злочинів, не допитувалась, продовжує існувати загроза впливу на осіб, що можуть бути свідками у провадженні, з метою спонукання їх до відмови у наданні викривальних показань.
Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, колегія суддів враховує, що у матеріалах клопотання наявні відомості про вжиття співучасниками, зокрема, ОСОБА_9, заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття діяльності злочинної організації, що вказує на схильність та здатність маскувати свої протиправні дії всіма доступними засобами. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія судів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки більшість епізодів злочинної діяльності співучасників були припинені органом досудового розслідування на стадії незакінченого замаху на заволодіння чужим майном. Отже, злочинні наміри щодо заволодіння земельними ділянками не були реалізовані до кінця через незалежні від учасників злочинної організації обставини. Водночас, згідно матеріалів клопотання, співучасники вже профінансували значну частину витрат на «проекти», пов`язані з одержанням земельних ділянок у власність або користування пов`язаних осіб, а тому очевидно зацікавлені у доведенні своїх намірів до завершення, навіть з урахуванням викриття їх злочинної діяльності.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, інкриміноване ОСОБА_9 кримінальне правопорушення вчинено у співучасті з іншими особами, зокрема, і з наразі не встановленими, тому остання може координувати свою процесуальну поведінку з ними, а також іншими підозрюваними у даному провадженні таким чином, щоб перешкодити провадженню задля уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів допиту, протоколів за результатами проведення НСРД, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності вищезазначених ризиків.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 містить посилання на те, що слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК України, натомість оскаржувана ухвала містить належне обґрунтування всіх істотних обставин, які підлягають встановленню та оцінці, про що зазначено вище. Решті її доводів колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.
Щодо апеляційної скарги захисника ОСОБА_8, вона містить вступну та прохальну частину та обмежується твердженням про невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущені ним істотні порушенням вимог КПК України, однак не містить посилання на жодні обставини, які б могли спростувати висновки оскаржуваної ухвали.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.03.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4