- Presiding judge (CCC): Yanovska O.H.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 991/8140/24
провадження № 51-1566ск25
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 січня 2025 року і
встановила:
як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, за результатами розгляду Вищий антикорупційний суд своєю ухвалою від 15 січня 2025 року відмовив у задоволенні клопотань обвинуваченого/цивільного відповідача ОСОБА_4 та його захисника/представника цивільного відповідача адвоката ОСОБА_5 про: повернення обвинувального акта прокурору та витребування документів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, адвокат ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ухвалою від 29 січня 2025 року відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, на вказану ухвалу судді.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Адвокат ОСОБА_5 не погодився із ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду і звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на практику Верховного Суду, просить цю ухвалу скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. В обґрунтування скарги посилається на положення статей 55, 129 Конституції України, статті 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 № 3-рп/2010; вказує, що хоча положення статті 392 КПК України обмежують сторону захисту в оскарженні ухвали про відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта і дозволяють оскаржувати лише ухвалу суду про задоволення такого клопотання, посилається на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та вважає, що оскаржувана ухвала суду може бути переглянута в апеляційному порядку на підставі загальних засад кримінального судочинства.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії судових рішень, дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі
п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) з огляду на таке.
Як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду
від 4 квітня 2019 року у справі № 494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових
і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Європейський суд з прав людинив своїх рішеннях зазначає, що право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції), одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, п. 36; Перетяка та Шереметьєв проти України, рішення від 20 червня 2011 року, п. 33), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. the Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, п. 37).
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали суду у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 314 КПК України, з усіх рішень, які суд першої інстанції вправі постановити у підготовчому судовому засіданні, оскарженню в апеляційному порядку підлягають лише ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Чинним КПК України не передбачено окреме оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про відмову про відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що апеляційна скарга подана на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 15 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та відмовивши у відкритті провадження за цією скаргою, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Що стосується доводів у тексті касаційної скарги щодо можливості перевірки судом апеляційної інстанції законності оскарженої ухвали слідчого судді, з огляду на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Верховного Суду, слід зазначити, що вони не є релевантними у цьому касаційному провадженні.
Ураховуючи наведене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення касаційної скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 29 січня 2025року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3