- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/3497/25
Провадження 1-кс/991/3518/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, прокурора ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні №52019000000000822 від 13.09.2019,
ВСТАНОВИВ:
До Вищого антикорупційного суду надійшло вказане клопотання, у якому прокурор просив продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на кожну вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000822, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; здати на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив задовольнити із викладених у ньому підстав.
Захисник ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_4 наголошували на необгрунтованості клопотання та відсутності підстав для його задоволення. Зазначили, що повідомлення про підозру ОСОБА_4 є неконкретним та пред`явлена ОСОБА_4 підозра доданими до клопотання доказами не доведена. Поряд з цим, захисник та підозрюваний вказали на недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не надано будь-яких обґрунтувань на реальне існування підстав вважати, що ОСОБА_4 вчинить будь-які з дій, що передбачені ст. 177 КПК України. Водночас захисник наголошував на належній процесуальній поведінці ОСОБА_4 . Таким чином на переконання сторони захисту не вбачається необхідності продовження строку дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків.
Заслухавши думки учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 194 КПК України обов`язки покладаються на підозрюваного у випадку, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри, ризиків кримінального провадження та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії обов`язків згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до змісту ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Встановлено, що детективами Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000822 від 13.09.2019 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
За версією органу досудового розслідування, у 2017 році перший заступник Голови Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, будучи службовою особою, уповноваженою на прийняття рішення за результатами розгляду скарг платників податків на податкові повідомлення-рішення органів ДФС, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно не прийняв рішення за результатами розгляду скарги платника податків АТ «Ощадбанк», у зв`язку з чим держава втратила право на вимогу та отримання в Державний бюджет України податків на суму 641 401 707,80 гривень.
Отже, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування підозрюється у зловживанні владою та службовим становищем, тобто в умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи, використанні службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Слідчий суддя вбачає, що повідомлена ОСОБА_4 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта.
При цьому слідчий суддя зауважує, що правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тож, дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою, оскільки з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують підозрюваного ОСОБА_4 з кримінальним правопорушенням на даному етапі досудового розслідування.
Водночас доводи сторони захисту про те, що в матеріалах кримінального провадження існують суттєві прогалини, що вказують на необґрунтованість повідомленої підозри, не є достатньо вагомими для спростування висновку про вірогідність вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за наведених у повідомленні про підозру обставин.
Отже, повідомлена ОСОБА_4 підозра ґрунтується на зібраних в ході досудового розслідування та досліджених доказах, тож слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, обґрунтованою, докази можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення достатніми.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 (справа №991/1692/25) відмовлено у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 3300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 992 400 грн, з покладенням на підозрюваного ряду обов`язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії таких обов`язків судом визначено на 2 (два) місяці, але в межах строку досудового розслідування.
Ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 04.04.2025 залишено без зміни ухвалу слідчого судді від 25.02.2025.
Поряд з цим, прокурор під час судового розгляду наголошував, що наразі у кримінальному провадженні №52019000000000822 від 13.09.2019 досудове розслідування завершене та починаючи з 14.03.2025 стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування. Таким чином в рамках кримінального провадження наразі встановлена необхідність виконати вимоги ст. 290 КПК України, тобто вчинити процесуальні дії для підготовки та направлення матеріалів кримінального провадження з обвинувальним актом до суду.
При цьому, як стверджує прокурор, встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, тим самим виправдовуючи застосування до підозрюваного запобіжного заходу та покладення на нього відповідних обов`язків.
Перевіряючи наявність ризиків, які обґрунтовує прокурор, слідчий суддя виходить з того, що наявні (встановлені) на початковому етапі слідства ризики по мірі розслідування кримінального провадження мають тенденцію до зменшення та втрати своєї актуальності і для підтвердження існування або відсутності таких ризиків на час розгляду клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов`язків, на переконання слідчого судді, необхідно враховувати попередню поведінку підозрюваного, складність справи, тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень тощо.
На переконання слідчого судді, заявлений прокурором ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та/або суду на даний час продовжує існувати. Такий ризик обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання за вчинення кримінальних правопорушень у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 . Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження.
Поряд з цим суд враховує наявність у ОСОБА_4 зв`язків із посадовими особами державних органів влади, які він набув під час перебування на посаді першого заступника Голови ДФС України у період з 2015 по 2019рр., у тому числі зі службовими особами АТ «Ощадбанк», а також особами, які працювали в Генеральній прокуратурі України та залишились невстановленими, з якими підозрюваний, за версією слідства, діяв спільно під час подій, що досліджуються у цьому кримінальному провадженні.
Наведені обставини в сукупності дають підстави дійти до висновку щодо існування ризику можливого вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.
У той же час, слідчий суддя вважає цілком підтвердженим і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, який ґрунтується на зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, спричинених притягненням його до кримінальної відповідальності. Незважаючи на те, що сторона захисту заперечує ймовірність здійснення будь-якого впливу на свідків зі сторони ОСОБА_4, останньому після набуття статусу підозрюваного стала відома інформація про свідків кримінального провадження, якою він може скористатися для впливу на них.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.
До того ж наразі кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, а тому жоден зі свідків не допитаний судом, і, відповідно, його показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів.
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Тож на переконання слідчого судді, ризики передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати на даний час.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин та продовження існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідність виконати вимоги ст. 290КПК України у кримінальному провадженні, слідчий суддя, з урахуванням характеру та обставин справи, особи підозрюваного, дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених на ОСОБА_4, а саме: не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду; прибувати на кожну вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000822, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду; здати на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Таким чином, на переконання слідчого судді, покладені на підозрюваного обов`язки, з урахуванням обставин кримінального провадження, мають найменший вплив на реалізацію прав і свобод підозрюваного, жодним чином не перешкоджають та не обмежують звичний спосіб життя підозрюваного, отже таке втручання є розумним і співмірним для цілей цього кримінального провадження, з урахуванням його стадії.
З урахуванням положень ч. ч. 4, 5 ст. 115, ч. 7 ст. 194 КПК України строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4 підлягає продовженню на два місяці, тобто до 22.06.2025, в межах строку досудового розслідування у кримінальному проводженні № 52019000000000822.
З огляду на викладене, клопотання прокурора належить задовольнити.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 9, 176-178, 182, 194, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання задовольнити.
Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із міста Києва та Київської області без дозволу детектива, прокурора або суду;
- прибувати на кожну вимогу до детективів Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000822, та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
- повідомляти детективів Національного бюро, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, крім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду;
- здати на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Визначити термін дії обов`язків, покладених судом на підозрюваного ОСОБА_4, до 22.06.2025, в межах строку досудового розслідування у кримінальному проводженні №52019000000000822 від 13.09.2019.
Контроль за виконанням покладених на підозрюваного обов`язків покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52019000000000822 від 13.09.2019.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1