- Presiding judge (HACC): Zadorozhna L.I.
Справа № 760/9481/17
Провадження № 1-кп/4910/34/19
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд колегією в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1,
суддів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
за участю сторін кримінального провадження:
з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з власних технічних засобів), захисника - адвоката ОСОБА_6,
з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_7,
у об`єднаному кримінальному провадженні за № 52017000000000106 від 15.02.2017, № 52017000000000602 від 07.09.2017 стосовно:
ОСОБА_8, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 388 КК України;
ОСОБА_9, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України;
ОСОБА_10, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України (судове провадження стосовно якого зупинено);
ОСОБА_5, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;
ОСОБА_11, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_12, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_13, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_14, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України;
ОСОБА_15, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України;
ОСОБА_16, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України (судове провадження стосовно якого зупинено),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу,
установив:
29.04.2025 на електронну пошту Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу (Вх. № 18800/25).
І. Суть клопотання
15.06.2016 ОСОБА_5 був затриманий та перебував під дією запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у різних кримінальних провадженнях.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 31.03.2017 у справі № 760/3817/17 ОСОБА_5 вчергове продовжено строк тримання під вартою та визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 200 000 грн. Застава була внесена заставодавцями ОСОБА_17 та ОСОБА_18 у повному обсязі, у розмірі 2 144 000 грн та 1 056 000 грн відповідно. Із часу внесення застави обвинувачений ОСОБА_5 перебуває під дією запобіжного заходу у вигляді застави.
У ході судового розгляду розмір застави неодноразово зменшувався, востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 застава була зменшена до 805 200 грн (300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Обвинувачений вважає, що застосований до нього запобіжний захід має бути змінений, у зв`язку з такими обставинами:
- розгляд справи триває більше 8 років, протягом цього часу застава становить максимальний розмір, встановлений вимогами КПК України, але належного обґрунтування застосування саме такого розміру застави сторона обвинувачення не наводить.
Востаннє розмір застави переглядався рік та чотири місяці тому. Практика Європейського суду з прав людини передбачає у разі належної поведінки обвинуваченого пом`якшувати умови обмеження прав та свобод людини, пов`язані з застосуванням запобіжного заходу, з плином часу;
- під час постановлення ухвали від 22.12.2023 судом не встановлювалось існування та/або продовження існування ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа;
- процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 є бездоганною, він жодним чином не ухилявся від суду та завчасно з`являвся на кожне призначене судове засідання у цій справі. Викладене свідчить про істотне зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, існування яких станом на 2019-2023 роки стало підставами для зменшення розміру застави. Аргументація сторони обвинувачення про те, що обвинувачений може вдатися до певних дій, що можуть зашкодити розгляду справи, є припущенням та не доведеним фактом;
- Європейським судом з прав людини встановлені істотні порушення прав ОСОБА_5 у справі «Сергієнко проти України», що тягне за собою необхідність застосування доктрини «плодів отруєного дерева» та визнання недопустимими усіх рішень, прийнятих на основі порушення прав людини, у тому числі ухвал про застосування стосовно ОСОБА_5 запобіжних заходів;
- продовження дії запобіжного заходу у вигляді застави лише з підстави визначення тяжкості покарання є неможливим, сама по собі тяжкість покарання не є ознакою того, що єдиним варіантом поведінки особи буде переховування від відповідальності;
- тимчасовий виїзд ОСОБА_5 за кордон (до Великобританії) не є ризиком або способом уникнення відповідальності, оскільки такий виїзд спричинений воєнними діями на території України та небезпекою як для його життя та здоров`я, так і його родини. Вважає, що відсутність зміни розміру застави та ставлення його в залежність від місця перебування суперечить положенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до внесених до КПК України змін прирівнюється до його особистої присутності у судовому засіданні, що в свою чергу підтверджує дотримання ним своїх процесуальних обов`язків;
- погіршення фінансового становища заставодавця ОСОБА_18, у зв`язку з вимушеним переїздом до Бельгії через загрозу її життю.
Обвинувачений у своєму клопотанні зазначив, що витрати ОСОБА_18 на проживання є надмірними, тоді як постійних доходів або пенсії вона не отримує. Іншого джерела прибутку, окрім внесених в якості застави коштів, вона не має. Згідно з випискою її банківського рахунку за квітень 2025 року витрати на оплату оренди становлять 490,26 євро. При цьому, станом на 21.04.2025 баланс її рахунку становив лише 153,53 євро. Її чоловік ОСОБА_19 отримує лише пенсію за віком у розмірі 3 038 грн на місяць. До 03.05.2025 подружжю необхідно сплатити орендну плату у сумі 490,26 євро, але, враховуючи залишок їх коштів на рахунку (153,53 євро), цієї суми для сплати оренди недостатньо, не кажучи вже про інші базові витрати на харчування, ліки тощо.
На підставі викладеного, обвинувачений ОСОБА_5 просив зменшити встановлений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 розмір застави до 214 720 грн, який є достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання будь-яким ризикам, а решту коштів повернути ОСОБА_18 як заставодавцю (415 717,5 грн) та як спадкоємиці заставодавця ОСОБА_17 (174 762,5 грн).
ІІ. Позиції учасників провадження
Обвинувачений ОСОБА_5 просив задовольнити подане клопотання у повному обсязі з підстав, викладених у ньому. Зазначив, що до нього звернулась заставодавець ОСОБА_18, у зв`язку з тяжким фінансовим становищем. Кожного місяця вона зобов`язана сплачувати орендну плату, розмір якої складає приблизно 490 євро, проте самостійно зібрати такі кошти вона не може. Дохід її чоловіка не є достатнім для забезпечення належних умов проживання закордоном, а будь-яких заощаджень ні вона, ні чоловік не мають.
Захисник ОСОБА_6 підтримав подане клопотання у повному обсязі та просив його задовольнити. Зазначив, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, відсутні. Обвинувачений бере участь у судових засіданнях, хоче слухати цю справу та доводити свою невинуватість у суді.
Прокурор ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання сторони захисту. Зазначив, що, вносивши грошові кошти в якості застави, заставодавець взяла на себе певні зобов`язання, у тому числі їх можливої втрати у разі порушення обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Також, заставодавець мала розуміти, що застава може бути повернута їй протягом невизначеного періоду часу. Стадії дослідження доказів, допиту свідків наразі не завершені, а тому аргументи сторони захисту про те, що встановлені ризики нівелюються є некоректними. Вважає, що застава є єдиним фактором, що регулює процесуальну поведінку обвинуваченого, який бере участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, попри те, що обов`язок брати участь у них особисто у нього залишається.
ІІІ. Встановлені обставини, мотиви та оцінка суду
Дослідивши зміст клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки осіб, які беруть участь у його розгляді, колегія суддів (далі - Суд) дійшла таких висновків.
Частинами першою та другою статті 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, частина 1 статті 194 КПК України встановлює, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Суд вкотре зазначає, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді застави може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказаний запобіжний захід було застосовано, та у зв`язку з виникненням інших обставин, які можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення або скасування, оскільки строк дії цього запобіжного заходу в ухвалах суду не зазначено, а тривалість в часі запобіжного заходу, без врахування обставин справи в конкретному випадку, може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 у своєму клопотанні та наданих у судовому засіданні поясненнях піднімає питання про зменшення встановленого ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 розміру застави до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн (80 х 3 028 грн).
На підтвердження позиції сторони захисту до клопотання додані (у електронному вигляді): виписка по банківському рахунку ОСОБА_19 від 19.04.2025 (щодо надходжень грошових коштів на рахунок у січні - квітні 2025 року) (1); договір позики від 21.04.2025, укладений між ОСОБА_20 та ОСОБА_18, предметом якого є грошові кошти у сумі 805 200 грн (2); гарантійний лист від 21.04.2025, складений ОСОБА_20 (щодо повернення ОСОБА_18 грошових коштів у розмірі 805 200 грн, частинами, до 30.10.2025, а також штрафних санкцій у разі їх несплати) (3); розписка ОСОБА_20 від 21.04.2025 (4); квитанції про сплату суми застави від 03.04.2017 (5); документи під назвою «рахунок на оплату оренди», «договір оренди 1 сторінка» (складені іноземною мовою, без перекладу), «рахунок ОСОБА_18 на квітень 2025» (6), а також свідоцтво про смерть ОСОБА_17 (заставодавця) (7).
До клопотання також додано скріншот з екрану технічного пристрою про направлення клопотання про зменшення застави із вкладенням на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У судовому засіданні прокурор не заперечував факту отримання клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_5 не припинила свою дію відповідно до положень ст. 203 КПК України, оскільки для такої ухвали не передбачено визначення строку її дії, як наприклад, для ухвали про тримання особи під домашнім арештом (ч. 6 ст. 181 КПК України) або для ухвали про тримання особи під вартою (ч. 1 ст. 197 КПК України).
Стосовно зазначених у клопотанні обставин, які, на думку обвинуваченого, є підставами для зміни запобіжного заходу шляхом зменшення розміру застави, Суд вважає необхідним зазначити про таке.
Неодноразове посилання сторони захисту на сумлінне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, на переконання Суду, не є тією беззаперечною обставиною, яка може свідчити про необхідність зміни запобіжного заходу. Їх виконання є обов`язковим для особи, стосовно якої вони застосовані, а у разі невиконання таких обов`язків положеннями КПК України передбачено можливість звернення застави в дохід держави або зміну запобіжного заходу на більш суворий.
Під час розгляду попередніх клопотань обвинуваченого ОСОБА_5 про зменшення розміру застави (перегляду застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу), Судом вже враховувались повторювані у цьому клопотанні обставини, які стосуються тривалості розгляду кримінального провадження у часі, за результатами чого розмір застави неодноразово зменшувався.
Посилання сторони захисту на обставини прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі «Сергієнко проти України» також вже досліджувалось Судом під час попереднього перегляду застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави (10.12.2024, 03.01.2025, 14.02.2025 та 07.04.2025). Суд знову зазначає, що не приймає цей довід у якості підстави для зміни запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні лише констатує факти порушень прав, інтересів та свобод людини, але не скасовує національні судові акти. Рішення Суду є юридично обов`язковим для держави в частині присудженої компенсації, зміни законодавства або практики, проте воно автоматично не змінює та/або не скасовує конкретні судові рішення.
Встановлені Європейським судом з прав людини у справі «Сергієнко проти України» порушення стосувалися саме жорстокого поводження з заявником з боку службових осіб правоохоронного органу та тривалості розгляду апеляційним судом скарги на рішення суду першої інстанції про його незаконне затримання, а не повноти чи законності самого судового рішення про застосування запобіжного заходу чи права на справедливий суд під час розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу.
Суд враховує той факт, що на час розгляду цього клопотання призначено та проводиться судовий розгляд на підставі обвинувального акта, у встановленому Судом порядку досліджуються письмові докази сторони обвинувачення, а також продовжують існувати ризики переховування від суду та незаконного впливу на свідків, хоча вони істотно зменшились із плином часу та у зв`язку з завершенням стадії досудового розслідування.
Разом з тим, дії, до яких обвинувачений ОСОБА_5 може вдатись, висунення йому обвинувачення у вчиненні особливо тяжких злочинів (у тому числі корупційних), передбачених ч. 1 ст. 255 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна), ч. 5 ст. 191 (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна), ч. 3 ст. 209 КК України (санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна) та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, його тимчасовий виїзд за межі території України, пов`язаний із повномасштабним вторгнення рф на територію України, проживання на території іноземної країни протягом тривалого часу (на території Великої Британії), не повідомлення суду точної адреси свого проживання та тимчасової реєстрації, а також відсутність у сторони обвинувачення дієвих механізмів попередження існуючих ризиків, у своїй сукупності вказують на необхідність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави.
Розмір застави, визначений обвинуваченому ОСОБА_5 ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023, відповідав на той час визначеному п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розміру - 300 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину (за вчинення якого передбачене покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років).
Посилання сторони захисту на те, що розмір застави тривалий час становить максимальний розмір застави, встановлений положеннями КПК України, Судом не враховується в якості підстави для зменшення встановленого розміру застави, оскільки за своїм змістом воно є суб`єктивною думкою/оцінкою сторони захисту. Крім того, необхідно зазначити, що визначений для обвинуваченого ОСОБА_5 розмір застави у сумі 805 200 грн на сьогоднішній день є меншим від максимально можливого розміру застави - 908 400 грн.
Існування та/або продовження існування ризиків знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується особа, Судом під час постановлення ухвали суду від 22.12.2023 не встановлювалось. Разом з тим, питання зміни запобіжного заходу може бути ініційоване за наявності нових, підтверджених фактів або обставин, які могли би вплинути на існуючі ризики, або за умови, що попередні ризики змінилися. Враховуючи відсутність таких фактів або обставин, посилання сторони захисту не мають правового значення для вирішення питання про зміну запобіжного заходу.
Також Суд не бере до уваги посилання сторони захисту на необхідність зміни запобіжного заходу, у зв`язку з погіршенням фінансового становища заставодавця та необхідністю повернення їй грошових коштів, внесених в якості застави за обвинуваченого, як належну підставу для такого рішення.
Зі змісту клопотання про зміну запобіжного заходу та доданих до нього документів слідує, що визначений ОСОБА_5 розмір застави був внесений на спеціальний рахунок у повному обсязі у квітні 2017 року.
Разом з тим, зі змісту долучених до клопотання:
- договору позики від 21.04.2025, укладеного між ОСОБА_20 та ОСОБА_18, слідує, що ОСОБА_20 прийняла у власність від ОСОБА_18 в позику грошові кошти в сумі 805 200 грн (що еквівалентно 16 991,37 євро) (п. 1.1. договору), ОСОБА_20 зобов`язується повернути ОСОБА_18 таку ж суму позики не пізніше ніж до 30.10.2025 декількома платежами (п. 1.2. договору), передача коштів, обумовлених в п. 1.1. договору, здійснюється під розписку (п. 1.4. договору), договором передбачені штрафні санкції за несвоєчасне повернення суми позики (п. 3 договору).
Відповідно до п. 6.1. цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту остаточного виконання всіх зобов`язань за цим договором;
- розписки ОСОБА_20 від 21.04.2025 слідує, що вона 21.04.2025 отримала від ОСОБА_18 грошові кошти у сумі 805 200 грн (що еквівалентно 16 991,37 євро), які зобов`язується повернути їй у повному обсязі до 30.10.2025, декількома платежами.
На переконання Суду, ці документи підтверджують факт вчинення нової фінансової операції між ОСОБА_20 та ОСОБА_18 . Зокрема, з їх змісту слідує, що 21.04.2025 ОСОБА_20 отримала від ОСОБА_18 грошові кошти у сумі 805 200 грн як позику, зобов`язавшись повернути їх до 30.10.2025.
Таким чином, передані ОСОБА_20 у 2025 році грошові кошти не можуть вважатися тими самими коштами, що були внесені в якості застави у 2017 році. Більш того, у 2017 році кошти були внесені на спеціальний рахунок як застава за ОСОБА_5 та обумовлювалися необхідністю виконання судового рішення, натомість передача коштів у 2025 році є цивільно-правовим правочином - договором позики, укладеним між іншими фізичними особами, який за своїм змістом не містить жодних посилань ані на попереднє надання цих коштів як застави, ані на особу ОСОБА_5 .
Виписка з банківського рахунку ОСОБА_19 від 19.04.2025 щодо надходжень грошових коштів на рахунок у січні - квітні 2025 року, а також документ під назвою «рахунок на оплату оренди», складений іноземною мовою, не підтверджують перебування ОСОБА_18 у скрутному матеріальному становищі, оскільки ці документи стосуються іншої особи і самі по собі не є достатнім доказом фінансового стану ОСОБА_18 або її здатності виконувати зобов`язання, зокрема щодо внесення орендної плати. Вони лише свідчать про наявність певних зобов`язань у вигляді орендної плати у особи, але не підтверджують, що саме ОСОБА_18 несе витрати на сплату таких платежів.
Щодо знімку екрану мобільного телефону, на якому ймовірно містяться відомості про здійснені ОСОБА_18 банківські операції та який у клопотанні обвинуваченого зазначений як документ під назвою «рахунок ОСОБА_18 на квітень 2025» (відомості у ньому відображені іноземною мовою), Суд зазначає, що він не є офіційним банківським документом та не містить ознак автентичності.
Більш того, встановити особу, якій цей банківський рахунок належить, та дату, станом на яку відображений баланс на банківському рахунку, належним чином не виявляється можливим. Наявна на знімку інформація не відображає поточного матеріального становища особи, а лише фіксує певну суму грошових коштів на визначену дату, не відображаючи при цьому зобов`язань особи, її постійних витрат, надходжень тощо.
Інших документів, таких як банківські виписки, довідки про доходи, податкові декларації, квитанції про сплату орендної плати та комунальних платежів, інформацію про наявність або відсутність у особи інших зобов`язань чи майна, які б свідчили про погіршення матеріального становища особи, стороною захисту до клопотання долучено не було. Крім того, укладення ОСОБА_18 договору позики 21.04.2025 та передача нею ОСОБА_20 грошових коштів в еквівалентні 16 991,37 євро свідчить про достатній рівень забезпечення.
Суд вкотре наголошує на тому, що внесення застави за ухвалою суду було правом ОСОБА_17 та ОСОБА_18, яке не обумовлювалось ні строком дії застави, ні обов`язком держави повернути її на першу вимогу заставодавця. Її внесення не було б можливим без взаємної згоди підозрюваного та заставодавців, які висловили своє добровільне волевиявлення на її внесення, надали свої власні кошти та зобов`язались нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку така застава вноситься, усвідомлюючи існування ризику її неповернення (у випадку можливого звернення в дохід держави).
Крім того, внесені в якості застави кошти підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених КПК України, які у клопотанні відображені не були.
Проаналізувавши та дослідивши аргументи сторони захисту, відображені у клопотанні та наданих поясненнях під час судового засідання, Суд дійшов висновку, що з моменту розгляду раніше поданих клопотань про зміну запобіжного заходу, у тому числі шляхом зменшення розміру застави, до Вищого антикорупційного суду (зокрема 12.12.2023 (за результатами розгляду якого розмір застави був частково зменшений), 14.05.2024, 10.12.2024, 03.01.2025, 14.02.2025 та 07.04.2025), нових обставин, які могли би слугувати підставами для зменшення розміру застави, зазначено не було. Додаткових відомостей, які у своїй сукупності могли би підтверджувати надмірність визначеної обвинуваченому ОСОБА_5 суми застави, Суду не було надано.
За таких обставин Суд вважає, що застосований ухвалою Вищого антикорупційного суду від 22.12.2023 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі є достатньою та необхідною мірою, яка гарантує виконання ним процесуальних обов`язків, визначених ст. 42 КПК України, не є непомірною для нього та не вступає у суперечність із гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання.
Враховуючи викладене вище, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 331, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення щодо ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Судді: ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3