- Presiding judge (HACC): Kryklyvyi V.V.
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
Справа № 991/3781/25
Провадження № 1?кс/991/3815/25
У Х В А Л А
30 квітня 2025 рокумісто Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024
клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про арешт майна,
в с т а н о в и в:
28.04.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України) ОСОБА_3, погоджене прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4, про арешт майна у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024 (т. 1 а.с. 1).
На підставі протоколу передачі судово справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2025 вказане клопотання передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 122).
Обґрунтування клопотання
З клопотання прокурора слідує, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБ України) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 та ч. 5 ст. 190 КК України.
24.04.2025 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 (за адресою: АДРЕСА_1 ), під час якого вилучено мобільний телефон марки Iphone 14 PRO, IMEI 1 НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2 .
Поверхневим оглядом вмісту телефону виявлено листування в додатку «Whats App» з абонентом « ОСОБА_7 », що стосується призначення на посаду директора компанії «Fishing Company S.A.».
Постановою детектива від 25.04.2025 вказаний мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки містить відомості, які мають доказове значення для кримінального провадження.
З урахуванням наведеного та з метою збереження речового доказу детектив прохав накласти арешт на вказаний мобільний телефон, що належить ОСОБА_6 .
Позиції учасників справи
Детектив НАБ України ОСОБА_3 та власник майна ОСОБА_6, будучи належно повідомлені про дату, час та місце розгляду клопотання, у судове засідання не прибули.
Водночас детектив подав слідчому судді клопотання про здійснення розгляду у його відсутність.
Про причини неприбуття власника майна слідчого суддю повідомлено не було.
За таких обставин та у відповідності до ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття у судове засідання детектива і власника майна не перешкоджає розгляду клопотання.
Мотиви слідчого судді
Дослідивши матеріали судової справи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що клопотання детектива про арешт майна підлягає задоволенню з огляду на таке.
У силу ч. 1 та п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати можливість без застосування заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 5 ст. 132 КПК України).
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та / або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального провадження, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього ж Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених п. 2?4 ч. 2 ст. 170 КПК України, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
У силу ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Отже, накладаючи арешт на майно особи, яка не має статусу підозрюваного у конкретному кримінальному провадженні, слідчий суддя, ураховуючи положення ст. 132 КПК України, має переконатися у тому, що на даному етапі досудового розслідування існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, а майно, про арешт якого ставиться питання, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, безвідносно до того, чи має особа, на майно якої накладається арешт, безпосереднє відношення до вчинення злочину.
Щодо строку звернення з клопотанням
Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
З матеріалів судової справи слідує, що 24.04.2025 детективом НАБ України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 111) та 25.04.2025 засобами поштового зв`язку направлено до суду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна з додатками (т. 1 а.с. 120).
Отже, клопотання прокурора про арешт майна подано у визначений абз. 2 ст. 5 ст. 171 КПК України строк.
Щодо правових підстав для арешту майна
З матеріалів справи слідує, що детективами НАБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52024000000000112 від 14.03.2024 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 та ч. 5 ст. 190 КК України (т. 1 а.с. 5).
24.04.2025 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
- ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України, тобто у підбуренні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, за вчинення службовими особами в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду дій з використанням наданого їм службового становища;
- ч. 5 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану (т. 1 а.с. 97).
За версією органу досудового розслідування та відповідно до повідомленої підозри, у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року ОСОБА_5, засновник Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фіш Тайм Груп», реалізував заздалегідь спланований злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами шляхом обману та зловживання довірою.
Видаючи себе за особу, наближену до керівництва Міністерства аграрної політики та продовольства України, Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) та Державного агентства меліорації та рибного господарства, ОСОБА_5 повідомив потерпілому ОСОБА_8, що має можливість забезпечити його призначення на посаду директора державної риболовецької компанії «Fishing Company S.A.».
13.03.2024, знаходячись у ресторані «Cellini» у м. Одеса, ОСОБА_5 заявив, що призначення буде можливим лише за умови передання неправомірної вигоди у розмірі 300 000,00 доларів США нібито для заступника міністра та в.о. голови агентства. У подальшому, 26.03.2024 і 22.07.2024, він змінив формулювання своїх вимог, вказавши, що компанію буде передано у підпорядкування ФДМ України і кошти мають передаватись через нього.
19.09.2024 під контролем правоохоронного органу ОСОБА_8 передав 30 000,00 доларів США, які ОСОБА_5 прийняв, заявивши, що передасть їх Міністру аграрної політики ОСОБА_9 .
Після отримання коштів, ОСОБА_5 одразу передав їх третій особі на зберігання. У дійсності, ОСОБА_5 не мав наміру передавати грошові кошти службовим особам, не мав впливу на процес призначення та реалізував шахрайську схему заволодіння майном.
За наведених обставин ОСОБА_5 підбурив ОСОБА_8 до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовим особам, які займають особливо відповідальне становище, а саме керівництву Міністерства аграрної політики та продовольства України, ФДМ України, Державного агентства меліорації та рибного господарства України, за вчинення службовими особами в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду дій з використанням наданого їм службового становища, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369 КК України.
За аналогічних обставин ОСОБА_5 шляхом обману та зловживання довірою заволодів майном ОСОБА_8 в особливо великих розмірах (1 243 524,00 грн), в умовах воєнного стану, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 190 КК України.
На підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень детектив долучив до клопотання зокрема такі докази: (1) заяву ОСОБА_8 про кримінальне правопорушення від 14.03.2024, згідно з якою ОСОБА_5 запропонував надати Голові Державного агентства меліорації та рибного господарства України та заступнику міністра аграрної політики неправомірну вигоду в розмірі 300 000,00 доларів США за призначення його на посаду в.о. директора компанії «Fishing Company S.A.» (т. 1 а.с. 10 зв.); (2) протоколи допиту свідка ОСОБА_8 від 14.03.2024 та від 19.09.2024, який повідомив про хід зустрічей із ОСОБА_5 та про висловлені ним вимоги надання неправомірної вигоди та отримання ОСОБА_5 першої частини такої вигоди у сумі 10 % від загальної суми, що становило 30 000 доларів США (т. 1 а.с. 11, 13); (3) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо?, відеоконтролю особи від 22.05.2024, в якому відображено перебіг зустрічі ОСОБА_8 з ОСОБА_5 26.03.2024 в ресторані «Cellini» у м. Одеса, під час якої ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_8 про те, що Кабінет Міністрів України планує передати компанію «Fishing Company S.A.» у підпорядкування ФДМ України та після цієї передачі, ОСОБА_8 повинен буде передати ОСОБА_5 аванс у розмірі 10 % від обумовленої раніше суми в 300 000,00 доларів США, тобто 30 000,00 доларів США для того, щоб «запустити» процес призначення, «щоб не було потім питань» (т. 1 а.с. 15); (4) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо?, відеоконтролю особи від 22.05.2024, в якому відображено перебіг зустрічі ОСОБА_8 з ОСОБА_5 27.03.2024 в ресторані «Cellini» у м. Одеса, під час якої ОСОБА_5 повторно повідомив ОСОБА_8 про те, що коли компанія «Fishing Company S.A.» перейде у підпорядкування ФДМ України, йому потрібно буде надати аванс 30 000,00 доларів США, після цього його за кілька днів призначать на посаду (т. 1 а.с. 22); (5) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо?, відеоконтролю особи від 13.09.2024, в якому відображено перебіг зустрічі ОСОБА_8 з ОСОБА_5 22.07.2024 у ресторані «Apsheron» у м. Одеса, під час якої ОСОБА_5 змінив вимоги до ОСОБА_8 та повідомив, що йому уже потрібно передати аванс у розмірі 30 000,00 доларів США, а призначення відбудеться протягом семи днів після такої передачі та повідомив, що кошти поки що будуть зберігатись у нього (т. 1 а.с. 27); (6) протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо?, відеоконтролю особи від 15.10.2024, в якому відображено перебіг зустрічі ОСОБА_8 з ОСОБА_5 19.09.2024 у ресторані «Тавернетта» у м. Одеса, під час якої ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 30 000,00 доларів США та повідомив, що ці кошти для Голови ФДМ України ОСОБА_9, з яким він матиме зустріч 27.09.2024 (т. 1 а.с. 32); (7) протокол огляду та вручення грошових коштів від 19.09.2024, відповідно до якого здійснено огляд грошових коштів у сумі 30 000,00 доларів США із зазначенням переліку серійних номерів банкнот та передано їх ОСОБА_8 для проведення слідчих дій (т. 1 а.с. 37 зв.); (8) протокол за результатами проведення спостереження за особою від 19.09.2024, яким зафіксовано передачу грошових коштів ОСОБА_8 ОСОБА_5, який у подальшому передав їх ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 77 зв.);(9) розписка ОСОБА_5 від 19.09.2024 про отримання від ОСОБА_8 30 000,00 доларів США (т. 1 а.с. 14 зв.).
Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованих злочинів за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.04.2025 надано дозвіл на проведення обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_6, з метою відшукання та вилучення, зокрема мобільних телефонів, на яких міститься інформація, що стосується вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень (т. 1 а.с. 103).
На підставі вказаної ухвали слідчого судді від 24.04.2025 за місцем проживання ОСОБА_6 проведено обшук (т. 1 а.с. 111).
З протоколу цієї слідчої дії слідує, що під час обшуку виявлено мобільний телефон Iphone 14 PRO, IMEI 1 НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2 . Оглядом телефону встановлено наявність в ньому листування в месенджері «Whats App» з абонентом « ОСОБА_7 », що має значення для кримінального провадження. З урахуванням наявності видалених повідомлень з указаним абонентом детективами прийнято рішення про вилучення зазначеного телефону для проведення дослідження в умовах криміналістичної лабораторії.
За змістом ч. 2 ст. 168 КПК України під час обшуку може здійснюватися тимчасове вилучення майна.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Отже, зважаючи на те, що (і) в ухвалі слідчого судді про обшук було надано дозвіл на відшукання, у тому числі мобільних телефонів, на яких зберігаються відомості стосовно обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні; (іі) під час обшуку установлено, що мобільний телефон містить інформацію, яка має відношення до наведених обставин, разом із видаленими повідомленнями, у зв`язку з чим виникла потреба в експертному дослідженні цієї техніки, - слідчий суддя вважає, що рішення детективів про необхідність їх вилучення є виправданим та правомірним.
Щодо можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні
Постановою детектива НАБ України ОСОБА_3 від 25.04.2025 вилучений під час обшуку належний ОСОБА_6 мобільний телефон визнаний речовим доказом, оскільки вони містять інформацію про обставини, які розслідуються у кримінальному провадженні, та відповідають визначеним у ст. 98 КПК України критеріям (т. 1 а.с. 116).
З огляду на викладене, враховуючи норми ч. 3 ст. 170 КПК України, якими передбачено можливість арешту майна, якщо воно відповідає визначеним у ст. 98 цього Кодексу критеріям, слідчий суддя дійшов висновку, що детектив у клопотанні довів необхідність арешту мобільного телефону, вилученого під час обшуку у житлі за місцем проживання ОСОБА_6, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Усталена практика Європейського суду з прав людини вказує на те, що правомірність втручання у здійснення права власності з боку держави оцінюється з урахуванням того, що таке втручання повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»). Поняття загального (суспільного) інтересу, якому слугувало втручання у право власності під час кримінального провадження, Європейський суд з прав людини пов`язує з видом застосованого заходу обмеження або позбавлення права власності та використовує його у тісному взаємозв`язку з поняттям правомірної мети застосування відповідного заходу. У п. 188 рішення по справі «East / West Alliance Limited» проти України» вказано, що накладення арешту на речові докази може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства.
У рішенні по справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Слідчий суддя зауважує, що загальний (суспільний, публічний) інтерес у цій справі пов`язаний з розслідуванням особливо тяжкого і тяжкого корупційного злочинів.
Окрім того, ступінь втручання у право мирного володіння майном слідчий суддя оцінює як незначний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном, обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого ст. 174 КПК України, за яким арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Слідчий суддя також зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. Накладення арешту на мобільний телефон забезпечить запобіганню можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення інформації, що у них міститься та може мати суттєве значення для кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника, дійшов висновку, що клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 170?173 КПК України,
п о с т а н о в и в:
Клопотання прокурора детектива Національного антикорупційного бюро України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_6 та вилучене 24.04.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування, а саме на:
- мобільний телефон Iphone 14 PRO, IMEI 1 НОМЕР_1, IMEI 2 НОМЕР_2 .
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_10