Справа № 991/4079/25

Провадження 2-з/991/20/25

У Х В А Л А

іменем України

08 травня 2025 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі

головуючого судді Михайленко В.В., суддів Мойсака С.М., Хамзіна Т.Р.,

розглянувши заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ткача І.М. (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Ісаакяна, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45252419) про забезпечення позову у справі до подання позовної заяви про визнання активів необґрунтованими та стягнення їх на користь держави,

до осіб, які можуть отримати процесуальний статус учасника:

ОСОБА_1 (відоме місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

ОСОБА_2 (відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ),

ВСТАНОВИВ:

До Вищого антикорупційного суду надійшла заява прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ткача Ігоря Миколайовича про забезпечення позову Держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до осіб, які можуть отримати процесуальний статус учасника, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх у дохід держави.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів Вищого антикорупційного суду у складі головуючого судді Михайленко В.В., суддів Мойсака С.М., Хамзіна Т.Р.

1.Обґрунтування заяви

1.1.Прокурором САП до Вищого антикорупційного суду у строки, передбачені ч. 4 ст. 152 ЦПК України, буде подано позовну заяву про визнання необґрунтованими активів на суму 5 354 429 грн, зокрема про:

- визнання необґрунтованими активів:

1)автомобіля Toyota Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_3, 2018 р.в., придбаний за ціною 300 000 грн (Актив-1);

2)автомобіля Audi RS Q8, номер кузова НОМЕР_4, 2020 р.в., придбаний за ціною 1 414 998 грн (Актив-2);

-стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави Активу-1, а також частини вартості Активу-2 у розмірі 1 498 564,50 грн.

-стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави частини вартості Активу-2 у розмірі 1 498 564,50 грн.

1.2.У заяві зазначено, що з 09.06.2022 ОСОБА_1 виконував обов`язки начальника Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, а з 18.06.2024 - обов`язки заступника начальника Головного управління ДПС у Львівській області.

1.3.Позивач стверджував, що ОСОБА_2, яка є дружиною ОСОБА_1, уклала договір купівлі-продажу №5141/2022/3396477 від 14.09.2022, відповідно до якого придбала автомобіль Toyota Land Cruiser 200, номер кузову НОМЕР_3, вартістю 300 000 грн. Водночас, згідно з консультацією №57-2/25 від 24.03.2025 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Ажіо» встановлено, що мінімальна ринкова вартість вказаного транспортного засобу на дату його набуття (14.09.2022) становила 2 357 300 грн.

14.04.2023 ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу №5142/2023/3766055 від 14.04.2023, відповідно до якого придбала автомобіль Audi RS Q8, номер кузову НОМЕР_4, вартістю 1 414 998 грн. Водночас, згідно з консультацією №57-1/25 від 24.03.2025 суб`єктом оціночної діяльності ПП «Ажіо» встановлено, що мінімальна ринкова вартість вказаного транспортного засобу на дату його набуття (14.04.2023) становила 4 178 460 грн. Надалі, 01.03.2024 за договором купівлі-продажу №5152/2024/4354065 від 01.03.2024 ОСОБА_2 продала Актив-2 за ціною 5 700 000 грн, що свідчить про придбання Активу-2 за значно нижчою ціною.

1.4.На час набуття активів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі (з 19.06.2010), тому придбані активи належать їм на праві спільної сумісної власності. Вказане підтверджує набуття ОСОБА_1 зазначених активів та його зв`язок із ними.

1.5.Станом на момент придбання Активу-1 та Активу-2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мали достатніх законних доходів (станом на 14.09.2022 та 14.04.2023) для їх придбання з урахуванням їх мінімальної ринкової вартості.

1.6.З метою збереження необґрунтованих активів, які є предметом спору, існує необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту, адже невжиття цього заходу забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (у разі задоволення позову). Крім цього, можливість ОСОБА_2 перетнути державний кордон України на вказаних автомобілях або забезпечити їх транспортування іншими особами також свідчить про унеможливлення звернення стягнення на активи у разі задоволення позову. Позивач акцентував увагу на тому, що такий вид забезпечення є найменш обтяжливим для потенційних відповідачів, оскільки дозволить їм користуватися транспортними засобами на території України.

1.7.Водночас прокурор зазначив, що з огляду на відчуження Активу-2 неможливо забезпечити позов шляхом накладення на нього арешту. Проте, 02.03.2024 ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу №5152/2024/4356582 від 02.03.2024, відповідно до якого придбала автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, VIN: НОМЕР_5, вартістю 5 700 000 грн, що рівноцінно коштам, отриманим від продажу Активу-2. Відтак, вказаний автомобіль не є предметом спору, однак придбаний за рівноцінну ціну та за грошові кошти, які мають ознаки необґрунтованості.

1.8.З огляду на викладене, Позивач просить:

- накласти арешт на:

1)автомобіль Toyota Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_3, 2018 р.в., право власності на який зареєстроване на ОСОБА_2 ;

2)автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, номер кузова НОМЕР_5, право власності на який зареєстроване на ОСОБА_2 ;

- заборонити переміщення транспортних засобів Toyota Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_3 та BMW X7 M60I XDRIVE, номер кузова НОМЕР_5 за межі України.

2. Розгляд заяви

2.1. Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, чи на інші активи відповідача, які відповідають вартості оспорюваних активів, розглядається судом не пізніше трьох днів з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Суд може прийняти рішення про розгляд такої заяви без повідомлення відповідача у разі, якщо позивач у заяві наведе у достатньому обсязі дані про те, що внаслідок такого повідомлення ефективність заходу забезпечення позову може бути поставлена під загрозу.

2.2. Оцінивши аргументи прокурора, наведені у заяві про забезпечення позову та дослідивши матеріали, долучені до заяви, суд погоджується із твердженням прокурора про існування ризику невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог з огляду на таке.

2.3. Із змісту заяви та матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 упродовж тривалого часу є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, має стаж роботи в правоохоронних органах понад 14 років, тому добре обізнаний з вимогами антикорупційного законодавства та може передбачити наслідки визнання активів необґрунтованими та їх можливе стягнення. Суд звертає увагу, що транспортні засоби перебувають у володінні ОСОБА_2, що обумовлює можливість останньої у будь-який момент їх відчужити на користь інших осіб або іншим чином розпорядитися ними на власний розсуд, що у майбутньому може унеможливити виконання судового рішення (у разі задоволення позову). Суд також враховує, що особами вже вчинені дії (продаж Активу-2 і придбання через добу іншого транспортного засобу), які можуть свідчити про можливе намагання легалізувати необґрунтовані активи.

2.4. За таких обставин Суд погоджується з доводами Позивача, що повідомлення потенційних відповідачів про дату та час розгляду заяви про забезпечення позову може поставити під загрозу ефективність заходу забезпечення позову. Таким чином, заява про забезпечення позову розглянута без повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

2.5. Прокурор Ткач І.М. у судове засідання не з`явився. До початку розгляду заяви про забезпечення позову 08.05.2025 надіслав заяву про розгляд без його участі. Ураховуючи зазначене, Суд розглянув заяву про забезпечення позову без участі сторін та у порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснював фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Оцінка та мотиви суду

3.1. Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

3.2. Накладення арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави є видом забезпечення позову (п. 1-1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

3.3. Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

3.4. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6- 605цс16 від 25.05.2016).

3.5. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанова Верховного Суду у справі №760/34352/21 від 23.12.2022).

3.6. Відповідно до положень ЦПК України активи можуть бути предметом позову про визнання їх необґрунтованими та стягнення в дохід держави при дотриманні сукупності умов, зокрема:

1) активи набуті після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів" (Закон України);

2) різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом.

Із заяви про забезпечення позову вбачається, що оспорювані активи придбані після набуття чинності Законом України (14.09.2022 та 14.04.2023). На момент придбання Активу-1 витрати родини Хван могли перевищували їх доходи та заощадження, тому грошових коштів у розмірі 2 357 300 грн в них Позивачем не встановлено. Різниця між законними доходами родини ОСОБА_3 (1 181 331 грн) на момент придбання Активу-2 та його мінімальною ринковою вартістю становить 2 997 129 грн.

Таким чином, Суд пересвідчився, що оспорювані активи можуть відповідати ознакам необґрунтованості за результатами розгляду позовної заяви.

Приписами ч. 4 ст. 290 ЦПК України визначено перелік осіб, до яких можуть бути пред`явлено позов про визнання необгрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави: до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Суд встановив, що на момент укладення досліджених правочинів ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Оспорювані активи набуті його дружиною - ОСОБА_2, сімейний статус якої підтверджується відомостями з декларації особи, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно з ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За таких обставин ОСОБА_1, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, фактично також набув у власність оспорювані активи і має рівні права з дружиною стосовно транспортних засобів.

3.7. Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, має міститися обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Розглядаючи необхідність прийняття рішення щодо забезпечення позову, Суд бере до уваги факт реалізації спірного активу ОСОБА_2 - автомобіля Audi RS Q8, номер кузову НОМЕР_4, що унеможливлює накладення арешту безпосередньо на оспорюваний актив. Разом із тим, на наступний день після продажу вказаного автомобіля ОСОБА_2 придбала автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, номер кузова НОМЕР_5 . Логічно припустити, що доволі короткий проміжок часу та рівноцінна вартість транспортних засобів свідчить, що автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE придбаний саме за грошові кошти, отримані від здійснення продажу Активу-2. Причому суттєва різниця від вартості придбання (1 414 998 грн) із ціною продажу (5 700 000 грн) викликає обґрунтований сумнів у достовірності вказаної ціни Активу-2, яка є значно нижчою від ринкової.

Відомості про зареєстроване право власності ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 на інше майно або наявності грошових коштів у розпорядженні суду відсутні. Тому з метою забезпечення позову Позивач вважає доцільним просити про накладення арешту на автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, який не є предметом спору, однак з огляду на його вартість є співмірним із майбутніми позовними вимогами, а також належать на праві власності ОСОБА_2, яка є особою, що набуде статус відповідача.

Суд бере до уваги, що мінімальна ринкова вартість вказаного транспортного засобу Audi RS Q8 на дату його набуття (14.04.2023) становила 4 178 460 грн, що надалі враховується позивачем для визначення необґрунтованості набутого активу і не відповідає вартості його продажу. У той же час, забезпечення позову шляхом накладення арешту не являє собою автоматичного стягнення такого активу в дохід держави і не свідчить про необґрунтованість саме цього активу. Причому, Суд враховує, що:

- транспортний засіб BMW X7 M60I XDRIVE фактично придбаний саме за грошові кошти, отримані від реалізації Активу-2, який є предметом спору.

- виділити частку в розмірі потенційного необґрунтованого активу з транспортного засобу неможливо.

Таким чином, Суд вбачає за можливе забезпечити позов шляхом накладення арешту на BMW X7 M60I XDRIVE, незважаючи на відмінність мінімальної ринкової ціни Активу-2 із ціною його продажу.

Вказаний захід забезпечення стосовно транспортного засобу здатен досягти мету, задля якої він застосовується. Разом із тим, Суд звертає увагу на застосування вказаного заходу забезпечення шляхом накладення арешту на автомобіль в частині заборони його відчуження. Таким чином, з огляду на те, що арешт є тимчасовим заходом і не суперечить праву користування, застосований захід не буде надмірним і обтяжливим для потенційних відповідачів

3.8. Позивачем наведені достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позовної заяви у зв`язку із ризиками відчуження транспортних засобів. Ризик унеможливлення виконання судового рішення обґрунтований тим, що транспортні засоби перебувають у власності ОСОБА_2, що зумовлює безперешкодну реалізацію своїх правомочностей на власний розсуд, зокрема і шляхом відчуження автомобілів.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України одним із видів забезпечення є заборона вчиняти певні дії. Суд враховує періодичність перетину державного кордону ОСОБА_2, що дає підстави стверджувати про можливість її виїзду за кордон, у т.ч. для відчуження транспортних засобів. Разом із тим, Суд зважує, що заборона переміщення транспортних засобах Toyota Land Cruiser 200 та BMW X7 M60I XDRIVE за межі кордону України жодним чином не буде обмежувати права ОСОБА_2 на безперешкодне переміщення за кордон України іншим шляхом.

Причому Суд вважає, що дія такого арешту має бути обмеженою забороною потенційним відповідачам здійснювати правомочності, які пов`язані із відчуженням вказаних активів, що не виключає їх права на безперешкодне володіння та користування автомобілями на території України. Таким чином, застосування заходу забезпечення у вигляді арешту не спричинить шкоди правам та інтересам відповідачів, у тому числі і членів їх родин.

3.9. Суд вважає, що арешт активів, які зазначені в прохальній частині заяви, є доцільним з огляду на намір Позивача звернутися до суду із позовною заявою відповідного змісту. Арешт транспортних засобів на даному етапі до вирішення справи по суті дозволить у майбутньому уникнути випадків застосування цього заходу забезпечення до інших осіб у разі її відчуження.

3.10. Отже, заява про забезпечення відповідає положенням ЦПК України. Утім, Суд не надає оцінку твердженням позивача про необґрунтованість зазначених активів, що може бути здійснене виключно під час розгляду позовної заяви по суті, однак констатує належність осіб до суб`єктів, щодо яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави та заяву про його забезпечення.

3.11. Суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Проте, у цьому випадку суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення, оскільки власники не обмежуються у праві володіння та користування майном та, як наслідок, не вбачається наявності жодних збитків, пов`язаних із забезпеченням позову.

Керуючись статями 149-153, 157, 258-261, 290, 353-354 ЦПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Задовольнити заяву прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Ткача І.М. про забезпечення позову.

2.Накласти арешт на:

-автомобіль Toyota Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_3, 2018 р.в., право власності на який зареєстроване на ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 );

-автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, номер кузова НОМЕР_5, право власності на який зареєстроване на ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

3.Заборонити переміщення транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, номер кузова НОМЕР_3 та BMW X7 M60I XDRIVE, номер кузова НОМЕР_5 за межі України.

4.Копію ухвали про забезпечення позову надіслати прокурору САП Ткачу І.М., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також відповідним державним органам для виконання.

5.Строк пред`явлення ухвали до виконання три місяці.

6.Стягувачем на підставі цієї ухвали є Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (код ЄДРПОУ 45252419, вул. Ісаакяна, 17, м. Київ, 01135), а боржниками:

ОСОБА_1 (відоме місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1 );

ОСОБА_2 (відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_2 ).

7.Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення (підписання) незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

8.Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає розгляду справи.

9.Роз`яснити, що згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи.

10.Повний текст ухвали складений 08.05.2025.

Головуючий суддя Віра МИХАЙЛЕНКО

Судді: Сергій МОЙСАК

Тимур ХАМЗІН