- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/1160/25
провадження № 11-сс/991/174/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 25.02.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
03.03.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку 10.03.2025 року передано судді-доповідачу та цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
До початку апеляційного розгляду адвокатом ОСОБА_7 подані доповнення до апеляційної скарги.
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_8 та накладено арешт (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на вилучений під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 мобільний телефон iPhone 16 Pro.
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам справи, а також допущені ним під час розгляду клопотання істотні порушення вимог КПК України. Стверджує, що вилучений телефон не відповідає ознакам речового доказу, оскільки не є засобом або знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на те, що у ньому наявні відомості, які мають значення для провадження. Вважає, що ані ухвала слідчого судді про надання дозволу на обшук, ані ухвала про арешт вилученого майна не надає дозвіл на втручання у приватне спілкування особи, а відтак, отримання доступу до листування в месенджерах є втручанням в приватне спілкування ОСОБА_6 у розумінні КПК України. Таким чином, використання вилученого телефону як доказу у провадженні не підтверджено.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7, підозрюваний ОСОБА_6 та прокурор, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явились.
При цьому, адвокат ОСОБА_7 засобами електронного зв`язку повідомив суд про дострокове припинення з 09.04.2025 року дії договору про надання правової допомоги у даному провадженні ОСОБА_6 (а.с. 210-211). В судовому засіданні 09.04.2025 року підозрюваний ОСОБА_6 підтвердив вказану обставину, у зв`язку з чим просив відкласти апеляційний розгляд для надання йому можливості залучити іншого захисника (а.с. 213).
23.04.2025 року до суду засобами електронного зв`язку надійшло клопотання захисника ОСОБА_9 про розгляд апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного за її відсутності, у якому також зазначено, що на підставі договору від 07.02.2025 р. вона надає правничу допомогу ОСОБА_6 (а.с. 215-224).
Прокурор ОСОБА_10 засобами електронного зв`язку надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності у зв`язку із зайнятістю в іншій судовій справі, у якому зазначив, що апеляційна скарга не містить доводів, які б були підставою для скасування оскаржуваної ухвали (а.с. 207-209).
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що за умови виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення учасників провадження про дату, час та місце апеляційного розгляду, чим забезпечено можливість реалізації ними процесуальних прав, якою вони не скористались, та виходячи з положень ч. 4 ст. 405 КПК України, відсутні перешкоди для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_6, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15, а також ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_6, обіймаючи посаду першого заступника директора комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) та будучи учасником злочинної організації, сприяв вчиненню у її складі шести незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками, які вчинені повторно, за наступними адресами у АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5 (дві ділянки), а також у заволодінні земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади АДРЕСА_6. Зокрема, ОСОБА_6 для реалізації злочинного умислу повідомив ОСОБА_16, що 19.09.2024 року на пленарному засіданні КМР заплановано розгляд проекту рішення щодо передачі ТОВ «КІНГСТА» в оренду земельної ділянки на АДРЕСА_7, зазначивши, що наразі необхідно оформити право власності на ТОВ «КІНГСТА» на представників ОСОБА_11, а також депутатів КМР ОСОБА_13, ОСОБА_20 та ОСОБА_14 . Водночас, інтереси останньої мала представляти дружина ОСОБА_6 - ОСОБА_21 .
06.02.2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
06.02.2025 року детективами за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_6 проведено обшук, в результаті якого, серед іншого, вилучено мобільний телефон iPhone 16 Pro.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих кримінальних правопорушень, відтак, вилучений у нього телефон може містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів, кола осіб, які можуть бути причетні до їх вчинення, даних про номери телефонів, зв`язки між ними, в тому числі щодо листування та інших способів контактування ОСОБА_6 з особами, які перевіряються на причетність до розслідуваних обставин. Крім того, слідчий суддя дійшов висновку, що орган досудового розслідування мав передбачені ч. 2 ст. 168 КПК України підстави для вилучення телефону, оскільки ОСОБА_6 відмовився повідомити пароль доступу до нього, чим обмежив можливість дослідження наявної у ньому інформації. Вказані обставини обумовлюють потребу органу досудового розслідування у проведенні детального огляду телефону, що потребує призначення експертизи.
4. Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
В апеляційній скарзі не ставиться під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, натомість зазначається про необґрунтованість арешту вилученого телефону, належного ОСОБА_6, тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали виключно в межах цих доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Частиною другої цієї статті визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя дійшов висновку, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, які встановлюються у провадженні. З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки в ході апеляційного перегляду ці обставини не спростовано.
Так, 06.02.2025 року у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 детективами віднайдено мобільний телефон iPhone 16 Pro, для доступу до інформації у якому вимагається ведення пароля, який ОСОБА_6 повідомити відмовився. Відтак, детективом прийнято рішення про вилучення телефону з метою подальшого проведення його детального огляду та призначення відповідної експертизи (а.с. 40-49).
07.02.2025 року постановою детектива вилучений телефон визнано речовим доказом (а.с. 50-52). У подальшому, постановою від 17.02.2025 р. призначено комплексну комп`ютерно-технічну експертизу та зазначено, що наявність виявленої системи логічного захисту доступу до інформації унеможливлює дослідження вмісту пам`яті телефону без застосування спеціальних технічних знань та обладнання для подолання системи логічного захисту (а.с. 144-146).
Дослідивши сукупність вищенаведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали про те, що мобільний телефон, вилучений у ОСОБА_6 під час обшуку, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв`язків між особами, причетними до вчинення злочину, тощо). Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя правильно встановив відповідність телефону, на який накладено арешт, ознакам речового доказу.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Під час апеляційного розгляду не спростовано, що ОСОБА_6 відмовився повідомити пароль доступу до свого мобільного телефону, чим фактично обмежив доступ до нього. Відтак, з метою виявлення на вилученому телефоні інформації, яка має значення для провадження, детективом призначено відповідну експертизу.
Колегія суддів враховує, що на даному етапі досудового розслідування інформація, яка міститься на вилученому телефоні, може мати значення для досудового розслідування, а також існує необхідність у відновленні інформації, яка могла бути видалена. У свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можливі лише за результатами проведення експертного дослідження вилученого мобільного терміналу. Відтак, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що вилучений у ОСОБА_6 телефон не містить інформації щодо обставин розслідуваних злочинів, оскільки встановити або спростувати зазначене твердження можливо лише після подолання системи логічного захисту та огляду відповідного мобільного пристрою.
Отже, потреба у накладенні арешту на майно у даному провадженні обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність його подальшого утримання стороною обвинувачення як доказу у провадженні чи можливість повернення володільцю як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з`ясування обставин вчинення злочину.
З урахуванням сукупності встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано наклав арешт на вилучене майно, забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності із завданнями кримінального провадження. На даному етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси його власника з метою збереження речових доказів.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді відповідає фактичним обставинам провадження та доказам, наданим на обґрунтування клопотання про арешт майна, а її висновки є належним чином вмотивованими. При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, хоча саме така підстава для скасування оскаржуваної ухвали зазначена в апеляційній скарзі. Враховуючи викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25.02.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4