Document No. 127353454

Справа № 991/3991/25

Провадження 1-кс/991/4024/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, підозрюваного ОСОБА_4, прокурора ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про зміну застосованого до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019, зокрема за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_3, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_4, про зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу (далі - Клопотання) у кримінальному провадженні № 52019000000000585 від 15.07.2019, зокрема за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Кримінальне провадження), в якому захисник просить:

- змінити запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень 00 копійок, застосований до ОСОБА_4 ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 у справі № 991/3716/24 на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання із покладенням процесуального обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Клопотання мотивовано тим, що (1) ОСОБА_4 у межах Кримінального провадження повідомлено про підозру та про зміну раніше повідомленої підозри; (2) ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду 28.05.2024 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн 00 коп та покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків, яку в подальшому було скасовано ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 в частині визначення розміру застави та обов`язку повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення з м. Києва і Київської області. Також вищезазначеною ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду постановлено в цій частині нову ухвалу, якою визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) грн 00 коп із покладенням на підозрюваного обов`язку не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; (3) підозра є необґрунтованою, оскільки повідомлення про зміну раніше повідомленої ОСОБА_4 підозри ґрунтується виключно на припущеннях сторони обвинувачення щодо абстрактних дій, які нібито вчиняв ОСОБА_4, а матеріали досудового розслідування не містять об`єктивних відомостей про вчинення останнім інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Крім того, сторона обвинувачення обґрунтовує підозру знайомством ОСОБА_4 з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також переписками з різних застосунків, у яких нібито згадується або бере участь ОСОБА_4 . Однак зі змісту переписок неможливо встановити, що профілі, з яких велось листування, належали йому або що мова йде про нього, а також не можна конкретизувати предмет розмови. Разом з тим, не відповідає дійсності і версія сторони обвинувачення щодо того, що ОСОБА_4 був залучений до III етапу виконання злочинного плану, оскільки він не був навіть знайомий із більшістю підозрюваних у Кримінальному провадженні. Також, за викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри обставин, незрозуміло, у чому полягали корисливі мотиви та мета ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень; (4) ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, відсутні з огляду на належну процесуальну поведінку підозрюваного протягом усього періоду досудового розслідування, наявність міцних соціальних зв`язків (має на утриманні трьох неповнолітніх дітей та батьків-пенсіонерів), а також відсутністю у сторони обвинувачення доказів вчинення підозрюваним дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у Кримінальному провадженні. Ризик переховуватись від органу досудового розслідування та суду сторона захисту вважає не обґрунтованим з огляду на таке: (а) ОСОБА_4 не вважає себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а за такого сприятиме якнайшвидшому розгляду справи по суті з метою доведення своєї невинуватості; (б) наявність паспорту громадянина України для виїзду за кордон не свідчить про наміри ОСОБА_4 переховуватись за межами території України, а метою виїздів останнього за кордон в період воєнного стану є відпочинок разом з родиною; (в) у ОСОБА_4 та його родини відсутні фінансові активи, оскільки на нерухоме та рухоме майно, зареєстроване за підозрюваним, та майно, зареєстроване за його дружиною - ОСОБА_8, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, накладено арешт; (г) повернення ОСОБА_4 з-за кордону також забезпечує наявність у нього великої кількості майна на території України. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується доволі абстрактно, виходячи із положень законодавства щодо безпосередності отримання доказів під час судового розгляду. Разом з тим, у протоколах допиту свідків відсутні показання, які могли б вважатися викривальними по відношенню до ОСОБА_4 . Також, КК України передбачена кримінальна відповідальність за незаконний вплив на свідків; (5) визначена судом та внесена за підозрюваного застава у розмірі 10 000 000 грн, є необґрунтованою (виходить за межі ч. 5 ст. 182 КПК України) та непомірною для ОСОБА_4 та його родини (на все майно накладено арешт); (7) враховуючи положення ст. 201 КПК України, новими обставинами, які детально не враховувались слідчими суддями, є таке: (а) досудове розслідування у Кримінальному провадженні завершено, наразі виконуються вимоги ст. 290 КПК України; (б) працевлаштування ОСОБА_4 на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності у ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП». Посадові обов`язки якого передбачають обов`язкове здійснення ОСОБА_4 міжнародних відряджень. Враховуючи вищевикладене, а також тривалість обмеження прав ОСОБА_4 (більше одного року), сторона захисту вважає за можливе змінити застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_3 підтримали доводи Клопотання, просили задовольнити із викладених у ньому підстав. Захисник додатково зазначив, що з клопотаннями про скасування арешту на майно звертається не підозрюваний, а його дружина - ОСОБА_8, яка не є учасником Кримінального провадження та на приватну власність якої накладено арешт, що унеможливлює здачу земельних ділянок в оренду.

Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) ОСОБА_5 заперечувала щодо доводів Клопотання, просила відмовити у його задоволенні. Зазначила, що нові обставини, на які посилається сторона захисту, не є підставами для зміни запобіжного заходу з огляду на таке. Завершення досудового розслідування та виконання вимог ст. 290 КПК України жодним чином не нівелює ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а навпаки їх підсилює. Оскільки сторона захисту ознайомлюється з усіма зібраними органом досудового розслідування доказами та може вживати заходів з метою незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у Кримінальному провадженні та переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Разом з тим, потреба ОСОБА_4 виїзду за кордон у відрядження як менеджера із зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» має вирішуватись не загалом під час розгляду Клопотання, а в окремих випадках шляхом подачі клопотань про надання дозволу на виїзд за кордон. Крім того, стороною захисту систематично подаються клопотання про скасування арешту у Кримінальному провадженні. На думку прокурора, це свідчить про бажання підозрюваного відчужити арештоване майно з метою подальшого переховування від органу досудового розслідування та суду. При визначенні розміру застави Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду виходила з наявності значних майнових активів у ОСОБА_4 . Крім того, застава була внесена не самим підозрюваним та/або членами його родини, а підприємствами. Належна процесуальна поведінка ОСОБА_4, на яку посилається сторона захисту, забезпечена розміром внесеної за останнього застави та покладенням відповідних обов`язків. Іншим доводам сторони захисту вже неодноразово надавалась оцінка слідчими суддями під час застосування запобіжного заходу, продовження строку дії обов`язків.

Дослідивши зміст Клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ч. 4 ст. 201 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

У Клопотанні сторона захисту, посилаючись на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, відсутність ризиків, непомірність та необґрунтованість розміру визначеної підозрюваному застави, просить змінити запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000 (десять мільйонів) грн на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Таким чином, враховуючи доводи Клопотання, беручи до уваги положення ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчим суддею при розгляді поданого Клопотання встановлюється (1) наявність/відсутність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, (2) наявність/відсутність підстав вважати, що встановлені при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати; (3) помірність для ОСОБА_4 визначеного йому розміру застави; (4) наявність/відсутність підстав для зміни застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу шляхом зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Зі змісту Клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснювалося досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у Кримінальному провадженні.

23.04.2024 у межах Кримінального провадження ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2024 (справа № 991/3716/24) до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 908 400 грн, а також покладено ряд додаткових процесуальних обов`язків строком до 23 червня 2024 року, в межах строку досудового розслідування? строк дії яких у подальшому неодноразово продовжувався.

16.09.2025 ухвалою колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду вищезазначену ухвалу скасовано в частині визначення розміру застави та обов`язку повідомляти слідчого, прокурора або суд про кожне відлучення із м. Києва і Київської області, та постановлено в цій частині нову ухвалу, якою клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково, застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 заставу у розмірі 10 000 000 грн, покладено на підозрюваного обов`язок не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. В іншій частині Ухвалу залишено без змін.

Ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 у зв`язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави додаткових процесуальних обов`язків неодноразово продовжувався.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.06.2024 продовжено строк досудового розслідування у Кримінальному провадженні до 23.12.2024.

22.11.2024 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 та ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 191 КК України (далі - Повідомлення про підозру).

29.11.2024 прокурором визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення про завершення досудового розслідування, надано детективу доручення повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у Кримінальному провадженні в порядку ст. 290 КПК України.

Згідно викладених у Повідомленні про підозру обставин ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, у період з не пізніше 25.01.2018 по 09.08.2021 вчинив пособництво у заволодінні в інтересах ТОВ «АФ «Довіра 2008» 1250 земельними ділянками загальною площею 2499,1387 гa, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент переходу у приватну власність становила 280 702 336 грн., на користь третіх осіб, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК у Сумській області на цю суму.

Також, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, у період з не пізніше 25.01.2018 по 09.08.2021 вчинив пособництво у незакінченому замаху на заволодіння в інтересах «АФ «Довіра 2008» 293 земельними ділянками загальною площею 3244,4989 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 195 702 295 грн.

Зокрема, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_4 як пособник усував перешкоди у вчиненні злочину шляхом підтримання комунікації між довіреною особою ОСОБА_6 - ОСОБА_7 та ОСОБА_9, а також довіреними особами ОСОБА_9 - ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_14 та ОСОБА_19 ; забезпечив погодження за принципом екстериторіальності проєктів землеустрою про відведення земельних ділянок у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України шляхом надання вказівок службовим особам органів Держгеокадастру; виконував інші вказівки і доручення ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 з метою заволодіння землями ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія».

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, а також пособництві у незакінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри неодноразово встановлювалась/перевірялась слідчими суддями Вищого антикорупційного суду та суддями Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу, продовження строку дії обов`язків. Суддями було досліджено докази сторони обвинувачення на підтвердження обґрунтованості підозри та надавалась їм оцінка при ухваленні рішення, що спростовує доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри.

Крім того, відповідно до ч. 1-2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя звертає увагу, що стороною захисту не надано жодного доказу на підтвердження своєї правової позиції, а за такого доводи щодо необґрунтованості підозри слідчим суддею не враховуються.

Як вбачається зі змісту ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 (справа № 991/3716/24) при розгляді апеляційних скарг сторони захисту та сторони обвинувачення на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.05.2024 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу колегією суддів встановлено наявість існування ризиків, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України. А за такого, у зв`язку із застосуванням до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави на підозрюваного покладено додаткові обов`язки, передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Однак, з плином часу ризики, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, незначною мірою зменшились у зв`язку з чим зменшився і обсяг, покладених на ОСОБА_4, обов`язків.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 18.05.2025 (справа № 991/2262/25) продовжено на строк дії ухвали строк дії обов`язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_4, у зв`язку із застосуванням щодо нього запобіжного заходу у виді застави, а саме: (1) прибувати за кожною вимогою до детектива, прокурора, слідчого судді, суду; (2) повідомляти слідчого або прокурора та суд (під час судового провадження) про зміну свого місця проживання та роботи; (3) утримуватися від спілкування зі свідками: ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, іншими підозрюваними у цьому Кримінальному провадженні: ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_16 щодо обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру ОСОБА_4 ; (4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Строк дії ухвали - два місяці, до 18 травня 2025 року включно, але у межах строку досудового розслідування. Разом з тим, у вищезазначеній ухвалі встановлено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя зазначає, що ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) слідчий суддя використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, у цьому Кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_4 .

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання (кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4, є особливо тяжким корупційним злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років).

При цьому, слідчий суддя при встановленні даного ризику враховував існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Так, про відсутність перешкод для підозрюваного покинути територію України свідчить те, що ОСОБА_4 має паспорти громадянина України для виїзду за кордон, які дійсні до 31.01.2028 та до 22.05.2033.

Слідчим суддею береться до уваги, що з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє і досі, та військовозобов`язаним чоловікам (віком від 18 до 60 років) заборонено покидати територію України.

Так, згідно п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2010 р. № 724) у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Абзацом четвертим ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Відповідно до матеріалів Клопотання ОСОБА_4 є батьком трьох малолітніх дітей (2013 р.н., 2016 р.н., 2016 р.н.), а за такого, він не має обмежень щодо виїзду за межі території України навіть в умовах воєнного стану.

Разом з цим, зі змісту Клопотання вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 неодноразово здійснював виїзди за кордон та повертався назад, у тому числі, у період дії воєнного стану в Україні, що підтверджується матеріалами Клопотання та поясненнями сторони захисту у судовому засіданні.

Слідчий суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не ухилення підозрюваного виключно за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України, з огляду на що факт здачі підозрюваним на зберігання паспортів громадянина України для виїзду за кордон не виключає такого ризику. При цьому, у випадку не продовження дії відповідного обов`язку підозрюваний отримає відповідні паспорти та може використати їх з метою виїзду за межі території України.

При цьому, слідчий суддя в сукупності із встановленими вище обставинами також враховує (1) наявність у підозрюваного на території України постійного місця проживання, роботи та нерухомого майна, (2) підозрюваний має на утриманні трьох малолітніх дітей та батьків похилого віку; (3) позитивну характеристику ОСОБА_4 ; (4) належну процесуальну поведінку останнього (за першим викликом прибуває особисто до суду для розгляду відповідних клопотань, до НАБУ - для участі у слідчих та інших процесуальних діях; жодного разу не порушив умови дозволу детектива на виїзд, на виконання обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, здав на зберігання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон).

Проте, оцінюючи всі зазначені вище обставини у сукупності, слідчий суддя доходить висновку про продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Тобто не виключається можливе вчинення ОСОБА_4 дій, направлених на переховування від органу досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж Кримінальному провадженні.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Так, відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 7 КПК України, безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального провадження та повинна застосовуватися за загальним правилом, можливість використання показань, зафіксованих за допомогою технічних засобів відеофіксації, передбачена ч. 11 ст. 615 КПК України, застосовується лише як виключення. При цьому, показання свідків, безпосередньо досліджені в суді, мають пріоритет над показаннями, отриманими у порядку ч. 11 ст. 615 КПК України.

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Згідно встановлених органом досудового розслідування обставин ОСОБА_4, у період вчинення інкримінованих йому злочинів, фактично виконував роль неформального куратора Держгеокадастру та мав усталені зв`язки з керівництвом Держгеокадастру та його територіальних органів.

Крім того, за встановлених органом досудового розслідування обставин, ОСОБА_4 виконував роль пособника під час вчинення злочинів, у співучасті з особами, які є підозрюваними у Кримінальному провадженні, він діяв на виконання злочинного плану.

Таким чином, наявні обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний наділений потенційною можливістю самостійно або через інших осіб впливати на інших підозрюваних, а також свідків, щодо яких він обізнаний внаслідок ознайомлення із матеріалами досудового розслідування у порядку ст. 290 КПК України, серед яких є працівники ГУ ДГК в Сумській області, з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації можливої кримінальної відповідальності.

При цьому, є достатні підстави вважати, що перебування у статусі підозрюваного та з огляду на стадію Кримінального провадження - завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, прийняття прокурором рішення в порядку ч. 2 ст. 283 КПК України, зокрема, щодо звернення до суду з обвинувальним актом, може викликати у ОСОБА_4 активні дії щодо впливу на інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки жоден зі свідків безпосередньо судом допитаний не був, а показання, що надавалися на досудовому розслідуванні, не можуть лягти в обґрунтуванні судових рішень, зважаючи на положення ч. 4 ст. 95 КПК України.

Відтак, існують достатні підстави вважати щодо продовження існування ризику впливу на свідків, інших підозрюваних у Кримінальному провадженні.

При зверненні сторони захисту до суду у порядку ст. 201 КПК України із клопотанням про зміну застосованого до підозрюваного запобіжного заходу, тягар доказування перед слідчим суддею обставин, на які вона посилається, покладається саме на сторону захисту.

Сторона захисту у Клопотанні та в судовому засіданні не навела достатніх доводів на спростування вищевказаних ризиків.

Враховуючи вищевикладене, ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу, не зникли та продовжують існувати, хоча з часом і зменшились незначною мірою.

Крім цього, належна процесуальна поведінка підозрюваного ОСОБА_4, на яку посилається сторона захисту, не свідчить про відсутність встановлених ризиків, а навпаки вказує на те, що застосований запобіжний захід у вигляді застави у визначеному розмірі (10 000 000, 00 грн), разом із покладеними на підозрюваного мінімальними додатковими процесуальними обов`язками, є таким, що достатньою мірою гарантує належну поведінку ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні з урахуванням продовження існування встановлених ризиків.

За такого, твердження сторони захисту щодо необхідності зміни запобіжного заходу на особисте зобов`язання із покладенням процесуального обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України відхиляються, оскільки на даному етапі зміна запобіжного заходу не відповідає інтересам досудового розслідування, враховуючи продовження існування ризиків.

При цьому, сторона захисту у Клопотанні зазначила такі нові обставини, оцінку яким не було надано слідчими суддями при розгляді клопотань про застосування запобіжного заходу, продовження строку дії обов`язків, (1) досудове розслідування у Кримінальному провадженні завершено, наразі виконуються вимоги ст. 290 КПК України; (2) працевлаштування ОСОБА_4 на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності у ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП», що передбачає відрядження за кордон.

Як вже зазначалось, завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування стороні кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України, прийняття прокурором рішення в порядку ч. 2 ст. 283 КПК України, зокрема, щодо звернення до суду з обвинувальним актом, не нівелює визнані доведені слідчим суддею ризики, а навпаки - збільшує вірогідність їх настання. Оскільки, під час ознайомлення з усіма матеріалами Кримінального провадження, у ОСОБА_4 може виникнути намір на вчинення дій, спрямованих на переховування від органу досудового розслідування та суду, а також щодо незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у Кримінальному провадженні з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Як вбачається зі змісту Клопотання, доданих до нього матеріалів та пояснень сторони захисту у судовому засіданні у зв`язку із працевлаштуванням ОСОБА_4 на посаді менеджера із зовнішньоекономічної діяльності у ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» виникла необхідність у виїздах за кордон з метою забезпечення належного функціонування компанії (проведення перемовин з інвесторами, партнерами; укладання контрактів; участі у міжнародних перемовинах, форумах).

Проте, працевлаштовуючись на таку посаду, яка вимагає систематичних виїздів за кордон, ОСОБА_4 повинен був враховувати, що таке його право суттєво обмежено, покладеним на нього обов`язком, передбаченим п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України. А за такого, роботодавець мав брати до уваги відсутність у ОСОБА_4 безумовного права виїзду за кордон.

Разом з тим, стороною захисту на підтвердження необхідності виїзду за кордон підозрюваного надано :

(1) наказ ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП» № 57-К від 16.04.2025 «Про призначення на посаду Менеджера із зовнішньоекономічної діяльності ОСОБА_4 »;

(2) посадову інструкцію менеджера із зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «ЕНЕРГО РЕСУРС» РІ ГРУП», яка регламентує, у тому числі, умови роботи за посадою. Відповідно до вищезазначеної інструкції менеджер із зовнішньоекономічної діяльності здійснює закордонні відрядження відповідно до затверджених планів та розпоряджень керівництва з метою ведення переговорів з іноземними партнерами, інвесторами; укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) та вирішення питань, пов`язаних із їх виконанням; представлення інтересів Товариства за кордоном у межах наданих повноважень; участі у міжнародних виставках, конференціях і ярмарків для розширення зовнішніх контрактів та просування позиції Товариства.

(3) документи іноземною мовою, з яких неможливо встановити мету виїзду за кордон.

Проте, вищезазначені документи слідчим суддею до уваги не приймаються, оскільки вони не свідчать про існування непереборних обставин, які вимагають негайної та безумовної присутності підозрюваного за кордоном.

Водночас, слідчий суддя зазначає, що реалізація права ОСОБА_4 щодо виїзду за кордон забезпечується шляхом отримання відповідного дозволу у разі належного обгрунтування.

Що стосується доводів сторони захисту щодо необґрунтованості та непомірності визначеного ОСОБА_4 розміру застави, то слідчий суддя дійшов до такого висновку.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 182 КПК України).

Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст.182 КПК України).

Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Як вбачається зі змісту ухвали колегії суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 16.09.2024 (справа № 991/3716/24), при визначенні розміру застави, взято до уваги матеріальне становище ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_8, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, його роль та вартість вилучених земель, які становлять предмет злочину.

30.05.2024 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду в якості застави за підозрюваного ОСОБА_4 заставодавцем - ТОВ «САН-ГУД РИТЕЙЛ» внесено заставу у розмірі 908 400, 00 грн.

20.09.2024 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду в якості застави за підозрюваного ОСОБА_4 заставодавцем - ТОВ «МАЕСТРО АЛВІ» внесено заставу у розмірі 9 091 600, 00 грн.

Водночас, як вже встановлено слідчим суддею, визначений судом розмір застави за підозрюваного вже внесено.

Крім того, прокурором у судовому засіданні долучено документи щодо майнового стану підозрюваного та членів його родини, а саме:

(1) відомості з податкового блоку ОСОБА_4, з яких вбачається, що доходи, нараховані податковими агентами з 2008 по 2023 роки складають понад 77 000 000 грн; доходи, задекларовані від підприємницької діяльності, з 2015 по 2023 становлять понад 70 000 000 грн;

(2) протокол обшуку від 06.10.2023 за місцем проживання ОСОБА_4 згідно якого детективами НАБУ віднайдено готівкові кошти у сумі приблизно 840 000 доларів США та 20 000 Євро, вказані кошти не вилучались.

Зазначене в сукупності дає підстави для висновку, що визначений розмір застави є обґрунтованим та відсутня ознака непомірності визначеного підозрюваному розміру застави, тому доводи сторони захисту в цій частині слідчий суддя оцінює критично.

За такого, слідчий суддя дійшов до висновку, що з урахуванням обґрунтованості повідомленої ОСОБА_4 підозри та продовження існування встановлених слідчим суддею ризиків, відсутні підстави для зміни запобіжного заходу. Оскільки, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000, 00 грн здатен запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 у Кримінальному провадженні.

Враховуючи викладене, Клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 22, 26, 201, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1