- Presiding judge (CCC): Holubytskyi S.S.
постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
15квітня 2025 року
м. Київ
справа № 362/4895/16-к
провадження № 51-5058км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року та вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 42016110000000264 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1, та
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Новоградівка Донецької області та жителя АДРЕСА_2,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнано винуватими та засуджено кожного за ч. 4 ст. 368 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських повноважень строком на 3 роки, з конфіскацією частини належного їм майна.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди суму в гривнях еквівалентну 9300 доларів США за офіційним курсом НБУ на день набрання вироком законної сили, а саме:
- 4650 доларів США на користь потерпілої ОСОБА_9 ;
- 4650 доларів США на користь потерпілої ОСОБА_10 ..
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 обіймаючи посаду сільського голови с. Гвоздів Васильківського району Київської області, а ОСОБА_8 маючи повноваження депутата сільської ради цього села, діючи за попередньою змовою висловили засновникам ТОВ «Гвоздів-Агро» ОСОБА_10 та ОСОБА_9 прохання надати їм неправомірну вигоду для себе в особливо великому розмірі (300 000 євро) та одержали її частину в сумі 10 000 доларів США за вчинення дій з використанням наданої їм влади - за прийняття Гвоздівською сільською радою рішення про надання земельних ділянок загальною площею 26,1681 га в оренду ТОВ «Гвоздів-Агро», на одній з яких розташований належний цьому товариству майновий комплекс, за наступних обставин.
17 травня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 висловили їм прохання про надання коштів у сумі 500 000 доларів США за прийняття Гвоздівською сільською радою рішення про надання земельних ділянок площею 26,1681 га, на одній з яких розташований належний ТОВ «Гвоздів-Агро» майновий комплекс, в оренду товариству, на що ОСОБА_10 та ОСОБА_9 погодились, проте просили відтермінувати надання цих коштів.
18 травня 2016 року ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_10 частину неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США. Після чого він та ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 висловили їм прохання передати решту коштів, погодившись прийняти їх в сумі 470 000 євро.
У період із 25 по 27 травня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 забезпечили прийняття сільською радою рішення від 27 травня 2016 року про надання згоди ТОВ «Гвоздів-Агро» на розроблення землевпорядної документації з метою подальшого виділення земельних ділянок в оренду.
Під час зустрічі 31 травня 2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 повідомили ОСОБА_9 і ОСОБА_10, що не встигли підготувати усі документи на землю, однак згодні знизити суму неправомірної вигоди до 300 000 євро, які слід передати наступного дня. При цьому передача грошей буде завуальована під позику коштів ОСОБА_8 для забудови котеджного містечка.
01 червня 2016 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приїхали до Гвоздівської сільської ради на зустріч із ОСОБА_8 та ОСОБА_7, під час якої останні зазначили, що ОСОБА_8 напише ОСОБА_9 та ОСОБА_10 розписку про отримання в борг коштів в сумі 300 000 євро для будівництва котеджів, після чого ОСОБА_10 повинна залишитись у приміщенні сільської ради із ОСОБА_7, а ОСОБА_9 із ОСОБА_8 поїхати автомобілем до сусіднього села і під час руху в салоні передати йому вказану суму.
Вироком Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2024 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 було залишено без задоволення. Задоволено апеляційну скаргу прокурора, вирок суду першої інстанції в частині визнання необґрунтованим обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в одержанні неправомірної вигоди у сумі 300 000 євро та в частині визнання необґрунтованим вимагання ними неправомірної вигоди скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано винуватими в одержанні службовими особами неправомірної вигоди в особливо великих розмірах (двома частинами у розмірі 10 000 доларів США та у розмірі 300 000 євро) для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої влади, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_12 обіймаючи посаду сільського голови с. Гвоздів, а ОСОБА_8 маючи повноваження депутата сільської ради цього села, діючи за попередньою змовою вимагали від засновників ТОВ «Гвоздів-Агро» ОСОБА_10 та ОСОБА_9 неправомірну вигоду для себе за вчинення дій з використанням наданої їм влади двома частинами (10 000 доларів США та 300 000 євро) за прийняття Гвоздівською сільською радою рішення про надання ТОВ «Гвоздів-Агро» в оренду земельних ділянок загальною площею 26,1681 га, на одній з яких розташований належний товариству майновий комплекс, та отримали таку вигоду від останніх.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та викладені в ній узагальнені доводи
У поданій касаційній скарзі захисникОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що апеляційний суд не дав обґрунтованих відповідей на всі доводи апеляційних скарг сторони захисту, зокрема про:
- наявність провокації з боку органу досудового розслідування та потерпілих і відсутність підстав для початку досудового розслідування.
Звертає увагу на те, що потерпілі набули право на земельну ділянку у 2008 році і мали приховані мотиви на усунення ОСОБА_7 від влади та його дискредитацію через небажання останнього співпрацювати з ними при вирішенні питання про фальсифікацію та видачу документів сільської ради. Судові спори, на які послався суд у вироку, стосувалися майнових комплексів, а не земельних ділянок. Земельні ділянки з їх приватної власності не вибували, а тому у ТОВ «Гвоздів-Агро» не було законних підстав для звернення до Гвоздівської сільської ради із заявою про отримання цих земельних ділянок в оренду, як і не було підстав для звернення до правоохоронних органів із заявами про вимагання неправомірної вигоди;
- допущені порушення вимог кримінального процесуального закону при складанні протоколів за результатами проведення НСРД у кримінальному провадженні, оскільки особою, яка складала та підписувала ці протоколи, додатки не складалися і до протоколів не долучалися;
- відсутність контролю за вчиненням злочину з боку органу досудового розслідування при передачі неправомірної вигоди в сумі 10 000 доларів США.
Водночас посилається на те, що не були допитані поняті, які брали участь у цій слідчій дії;
- недотримання презумпції невинуватості та стандарту доведеності вини поза розумним сумнівом під час оцінки доказів і перекладання тягаря спростування результатів та фальсифікації протоколів НСРД на сторону захисту.
Також вказує на безпідставну відмову апеляційного суду в задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, допит потерпілих та свідків. Окремо наголошує на відсутності в матеріалах справи витягу з ЄРДР.
З урахуванням цих обставин вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог статей 370, 374, 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
У судовому засіданні захисник підтримала вимоги касаційної скарги.
Прокурор виступив проти її задоволення та просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
У поданих апеляційних скаргах захисники ОСОБА_5, в інтересах засудженого ОСОБА_7, та ОСОБА_11, в інтересах засудженого ОСОБА_8, вказували на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та недопустимість доказів, покладених судом в основу вироку.
Перевіривши доводи апеляційних скарг, які є аналогічними тим, що наведені захисником у поданій касаційній скарзі, апеляційний суд дійшов переконання про їх безпідставність та обґрунтовано відхилив, вказавши у своєму рішенні відповідні мотиви для такого висновку.
Водночас, вироком апеляційного суду було задоволено вимоги апеляційної скарги прокурора, скасовано вирок суду першої інстанції в частині обвинувачення визнаного судом недоведеним та ухвалено новий вирок. У задоволенні апеляційних скарг сторони захисту відмовлено.
Викладені в цьому рішенні висновки ґрунтуються на доказах, ретельно перевірених та проаналізованих з додержанням вимог ст. 94 КПК, а саме: на показаннях потерпілої ОСОБА_10, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, даних, які містилися в протоколах слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій, висновках судової експертизи №11034/11035/16-32 від 19 липня 2016 року й інших письмових доказах.
Апеляційний суд надав цим доказам у сукупності об`єктивну оцінку з точки зору належності, допустимості й достовірності. Переконливих аргументів, які би вказували на порушення правил оцінки доказів передбачених вимогами кримінального процесуального закону в поданій касаційній скарзі захисник не навела.
У своїх рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій визнали безпідставними доводи сторони захисту про провокацію злочину та відсутність підстав для проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні і зазначили, що рішення Васильківського міськрайонного суду від 15 вересня 2008 року не свідчить про безпідставність звернення у 2016 році ТОВ «Гвоздів-Агро» до Гвоздівської сільської ради із заявою про оренду цих земельних ділянок, оскільки їх було повернуто цій сільській раді. Натомість, викладене підтверджує реальність відносин, що склалися між ОСОБА_10, ОСОБА_9, ТОВ «Гвоздів-Агро» та Гвоздівською сільською радою, в яких ОСОБА_10 та ОСОБА_9 мали намір отримати право їх оренди. За таких обставин у правоохоронних органів були законні підстави для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні і проведення негласних слідчих дій. Крім того, під час зустрічей із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 засуджені ОСОБА_7 і ОСОБА_8 узгоджено та послідовно вчиняли активні дії для реалізації свого умислу спрямованого на одержання від потерпілих неправомірної вигоди. При цьому, зміст розмов зафіксованих у протоколах НСРД підтверджує обставини викладені в заяві потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про вимагання у них ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неправомірної вигоди, на підставі якої і були внесені відомості до ЄРДР.
Безпідставними визнали ці суди і доводи сторони захисту про відсутність контролю з боку органу досудового розслідування за передачею потерпілими власних коштів у сумі 10 000 доларів США засудженим в якості неправомірної вигоди та вказали у своїх рішеннях, що 18 травня 2016 року старшим оперуповноваженим спецпідрозділу БКОЗ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_17 у присутності понятих на виконання постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину в межах кримінального провадження було проведено огляд грошових коштів у сумі 10 000 доларів США та встановлено, що з них 5 000 доларів США належать ОСОБА_9 та 5 000 доларів США ОСОБА_10 . Ці кошти у сумі 10 000 доларів США були вручені ОСОБА_10 для передачі засудженим. Таким чином, ці кошти були процесуально оформлені у встановленому законом порядку. Водночас суди обох інстанцій умотивовано відмовили у задоволенні клопотання сторони захисту про допит свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19, пославшись на те, що кримінальний процесуальний закон не передбачає обов`язкової участі понятих під час огляду та вручення органом досудового розслідування грошових коштів особі з метою фіксування злочинної діяльності підозрюваного.
На спростування доводів сторони захисту про те, що протоколи за результатами проведення НСРД у кримінальному провадженні були складені з порушенням вимог кримінального процесуального закону, суди у своїх рішеннях вказали, що до кожного протоколу НСРД в матеріалах справи долучено додатки у вигляді оптичних носіїв, які підписані уповноваженою особою. Водночас, статті 252 та 105 КПК, на положення яких посилається захисник, не містять вимог про те, що додаток до протоколу НСРД повинен розміщуватися в матеріалах справи після самого протоколу. Як убачається з матеріалів провадження, під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК сторона захисту жодних зауважень з цього приводу не висловлювала.
Необґрунтованими суд апеляційної інстанції визнав і доводи сторони захисту про те, що при оцінці доказів у кримінальному провадженні судом першої інстанції не було дотримано принципу презумпції невинуватості та стандарту доведеності вини поза розумним сумнівом і перекладено тягар спростування результатів НСРД та їх фальсифікації на сторону захисту. З цього приводу апеляційний суд у своєму рішенні вказав, що сторона захисту ані під час судового розгляду в суді першої інстанції, висловивши думку про можливість його завершення, ані під час апеляційного розгляду, не заявляла клопотань про проведення експертизи вказаних носіїв інформації для встановлення належності голосів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на них, або ознак монтажу, чи зміни та видалення певних даних, що вказує на відсутність у неї обґрунтованих підстав ставити під сумнів автентичність інформації, яка міститься на цих носіях. Окрім того, в касаційній скарзі захисник не конкретизує в чому саме полягає монтаж аудіо-, відео записів та які відомості на цих носіях були змінені чи видалені.
Твердження захисника щодо можливого здійснення технічного втручання та редагування відеозапису та аудіозапису телефонних розмов мають спиратися на об`єктивні дані безсумнівного сприйняття таких фактів органами слуху, або переконливо підтверджуватися іншими доказами у справі, або обґрунтовуватися відповідними технічними висновками спеціалістів на засадах змагальності в кримінальному процесі. Однак об`єктивних даних про такі факти стороною захисту в суді не було надано.
Також апеляційний суд у своєму рішенні окремо вказав на безпідставність заяв захисника ОСОБА_20 в судових дебатах на те, що нею під час досудового розслідування неодноразово заявлялись письмові клопотання про проведення відповідної експертизи на підтвердження того, чи дійсно негласні слідчі дії у виді аудіо-, відео контролю особи у кримінальному провадженні проводились саме щодо засуджених, оскільки на етапі досудового розслідування цим захисником заявлялись лише клопотання про призначення дактилоскопічної, почеркознавчої та цитологічної експертиз, тощо. Жодного клопотання про призначення експертизи на предмет належності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 голосів зафіксованих під час проведення НСРД у кримінальному провадженні стороною захисту не заявлялось.
При перевірці судових рішень судом касаційної інстанції не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги захисника про те, що під час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції не розглянув клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні та не дослідив їх у повному обсязі.
Однією з відмінних рис між порядком розгляду кримінального провадження місцевим судом та судом апеляційної інстанції є те, що останній не повинен у кожному випадку заново досліджувати обставини встановлені місцевим судом.
За правилами ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, при наявності клопотань учасників судового провадження та за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи із засади безпосередності дослідження доказів, закріпленої у п. 16 ч. 1 ст. 7 та ст. 23 КПК, апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж та, яка була надана судом першої інстанції, крім випадку, якщо доказів наданих сторонами у кримінальному провадженні не було безпосередньо досліджено під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції.
Зі змісту технічного запису та журналу судового засідання в матеріалах провадження вбачається, що при перегляді вироку в суді апеляційної інстанції 28 вересня 2023 року суд задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні, яким після їх дослідження дав власну оцінку та ухвалив новий вирок.
Також, у судових засіданнях 28 вересня, 11 жовтня та 05 грудня 2023 року цей суд частково задовольнив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у справі, оскільки захистом не було надано суду аргументованих доводів про необхідність повторного дослідження інших доказів з урахуванням положень ч. 3 ст. 404 КПК. Водночас цю частину доказів, яка була досліджена судом першої інстанції, апеляційний суд уважно проаналізував та погодився з їхньою оцінкою наданою судом. З огляду на це, не можна погодитись з аргументами захисника в касаційній скарзі про те, що застосована апеляційним судом процедура оцінки доказів у справі суперечить засаді безпосередності визначеній у ст. 23 КПК.
З приводу дослідження витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні апеляційний суд у вироку слушно вказав на те, що цей витяг не є процесуальним джерелом доказів у розумінні ст. 84 КПК, а тому його відсутність у матеріалах провадження за наявності відповідних даних в обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування не є істотним порушенням вимог КПК. При цьому апеляційний суд зазначив про наявність у матеріалах справи витягу з ЄРДР від 19 серпня 2016 року, інформацією в якому підтверджується факт фіксації органом досудового розслідування 12 травня 2016 року даних про вчинення кримінального правопорушення.
Обмежившись у своєму рішенні аналізом решти доказів, безпосередньо досліджених і сприйнятих судом першої інстанції, апеляційний суд не порушив установленого законом порядку апеляційного розгляду, оскільки їх повторне дослідження не є обов`язковим для цього суду, і іншої оцінки цим доказам, ніж ту яку їм дав суд першої інстанції, апеляційний суд не давав.
Ухвалені у справі рішення судами обох інстанцій є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 374 та 420 КПК, у них наведені відповідні мотиви, з яких виходили ці суди при ухваленні судових рішень, та положення закону, якими вони керувалися.
Під час перевірки цих рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би викликали необхідність їх зміни чи скасування з огляду на положення статей 412, 413, 438 КПК, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Вищого антикорупційного суду від 15 лютого 2023 року та вирок Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді :
____________________ __________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3