- Presiding judge (HACC AC): Semennykov O.Yu.
справа № 991/1773/25
провадження №11-сс/991/326/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,
представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційні скаргипредставника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, представника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2025 року про арешт майнау кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року,
ВСТАНОВИЛА:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК.
27 лютого 2025 року до Вищого антикорупційного суду прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) подано клопотання про арешт майна, вилученого 25 лютого 2025 року в ході проведення обшуку офісних приміщень 3-го, 7-го, 8-го, 9-го поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_1, зокрема: мобільного телефону марки «Apple» моделі «Iphone 12 Pro», з серійним номером НОМЕР_1, який знаходився у володінні ОСОБА_5, та мобільних телефонів, які знаходились у володінні ОСОБА_7, а саме: марки «Apple» моделі «iPhone 13» (номер моделі MLQ63QL/A), серійний номер НОМЕР_7, версія IOS 18.3.1, ІМЕІ: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; марки «Apple» моделі «Iphone (інших характеристик моделі не встановлено)», чорного кольору у вимкненому стані, на лотку SIM-карти наявні відомості про ІМЕІ: НОМЕР_4, SIM-карта містить маркування IT та номер: НОМЕР_5 ; марки «Nokia», який містить SIM-карту «Lifecell», на карті нанесений номер: НОМЕР_6 .
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21 квітня 2025 року вказане клопотання прокурора задоволено частково, накладено арешт на вказане вище майно шляхом тимчасового обмеження володільців права на володіння, користування та розпорядження, накладення арешту мотивовано необхідністю забезпечення збереження майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
Вимоги апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просить скасувати ухвалу слідчого судді від 05 травня 2025 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно вилучене у ОСОБА_5, а саме мобільний телефон «Apple Iphone 12 Pro» серійний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник посилається на наступні доводи.
Матеріали клопотання не містять об`єктивних та беззаперечних доказів того, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речового доказу у кримінальному провадженні, містить інформацію відносно осіб, щодо яких триває кримінальне переслідування, які за версією слідства причетні до обставин кримінального правопорушення.
В ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку від 17 лютого 2025 року не йдеться про пов`язаність ОСОБА_5 ( ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ) із обставинами вчинених злочинів, тому ОСОБА_5 не має жодного відношення до предмету доказування та до будь-яких інших обставин кримінального провадження.
Згідно з протоколом обшуку під час його проведення виявлено мобільний телефон, який ОСОБА_5 видав добровільно та який не був захищений системою логічного захисту. При цьому відомості, що ОСОБА_5 відмовився надати пароль від системи логічного захисту у протоколі обшуку відсутні. Також під час проведення обшуку не було залучено спеціаліста, який би зміг скопіювати наявну на пристрої інформацію без його вилучення. Тобто відсутні докази, що доступ до вказаного мобільного телефону обмежувався та був пов`язаний із подоланням системи логічного захисту, а тому його вилучення відбулося без дотриманням положень ст.168 КПК.
Також, не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 звернулась з апеляційною скаргою, за вимогами якої просить скасувати ухвалу слідчого судді від 05 травня 2025 року в частині накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_7, а саме: мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13» (номер моделі MLQ63QL/A), серійний номер НОМЕР_7, версія IOS 18.3.1, ІМЕІ: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3 (п.5 резолютивної частини оскаржуваної ухвали); мобільний телефон марки «Apple» моделі Iphone (інших характеристик моделі не встановлено), чорного кольору у вимкненому стані, на лотку SIM-карти наявні відомості про ІМЕІ: НОМЕР_4, SIM-карта містить маркування IT та номер: НОМЕР_5 (п.6 резолютивної частини оскаржуваної ухвали); мобільний телефон марки «Nokia», який містить SIM-карту «Lifecell», на карті нанесений номер: НОМЕР_6 (п.7 резолютивної частини оскаржуваної ухвали) та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене майно ОСОБА_7, на підставі ч.9 ст.174 КПК зобов`язати детектива НАБУ, у провадженні якого перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року, невідкладно повернути ОСОБА_7 вилучене у неї 25 лютого 2025 року майно.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги представник посилається на наступні доводи.
Слідчим суддею не надано належної правової оцінки обставинам, за яких відбулося вилучення мобільних телефонів у ОСОБА_7, що свідчать про істотне порушення її конституційних прав та основоположних свобод.
Не враховано факту проведення обшуку з грубим порушенням встановленого процесуального порядку.
Слідчий суддя необґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для арешту телефонів ОСОБА_7, незважаючи на їх очевидну невідповідність критеріям речових доказів, визначених ч.1 ст.98 КПК, та відсутність належного обґрунтування у клопотанні прокурора, що є порушенням ч.2 ст.171 КПК.
ОСОБА_7 є сторонньою особою, яка не має жодного відношення до суб`єктів господарювання, що фігурують у кримінальному провадженні, а також до інкримінованих діянь, що розслідуються (події 2017-2020 років). Під час візуального огляду вилученого телефону детективами не виявлено жодних назв підприємств, документів чи відомостей, що мали б відношення до кримінального провадження, в тому числі тих, які прямо зазначені в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук як об`єкти для відшукання. Тобто відсутній будь-який «розумний зв`язок між предметом та злочином».
Арешт трьох особистих мобільних телефонів особи, яка не має процесуального статусу у кримінальному провадженні та причетність якої не доведена жодним чином, є надмірним та невиправданим втручанням у її право власності
Також представник звертає увагу на обставини, пов`язані із заявленою стороною обвинувачення метою вилучення мобільних телефонів та їх арешту, а саме забезпеченням проведення експертизи. Сторона обвинувачення продемонструвала тривалу бездіяльність щодо направлення постанови про проведення експертизи чи самих телефонів до експертної установи, їх отримання установою, або будь-яку комунікацію з цього приводу. Вже після офіційного призначення експертизи 26 лютого 2025 року, але до її фактичного проведення, детективи НАБУ вдалися до незаконного втручання у зміст вилучених мобільних телефонів, здійснено їх огляд, що полягав у копіюванні доступної частини даних. Такі дії є грубим порушенням встановленого ст.242, 243 КПК порядку збирання доказів, оскільки підміняють собою належну експертну процедуру, яка є єдино можливим способом доступу до інформації після призначення експертизи.
Вважає оскаржувану ухвалу в частині арешту майна ОСОБА_7 незаконною, необґрунтованою та постановленою з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Позиції учасників провадження.
Представник ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Представник ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)в судовому засіданні подану нею апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, розгляд яких проводити за його відсутності.
Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_7, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду у судове засідання не з`явились, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили, а тому суд з урахуванням позиції їх представників згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК, вважав за можливе розглянути апеляційні скарги за відсутності третіх осіб та прокурора.
Мотиви та висновки суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно з положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
З матеріалів провадження вбачається, що детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52020000000000529 від 21 серпня 2020 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК щодо наступних обставин: в період з 2017 по 2020 роки включно 27 підприємствами, діяльність яких контролюється однією групою осіб, здійснено ввезення на митну територію України товарів та/або придбання товарів на території України, після чого такі товари реалізовані за готівкові кошти без відображення у бухгалтерському обліку відомостей про факти такого продажу. Представники вказаних підприємств подали до податкових органів завідомо неправдиві податкові декларації, в яких безпідставно заявлено до відшкодування 1 073 861 302 грн. ПДВ у зв`язку з відсутністю продажу раніше імпортованих та/або придбаних товарів. У подальшому службові особи податкових органів, зловживаючи службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди використали службове становище всупереч інтересам служби та не забезпечили проведення вичерпних контролюючих заходів, а також умисно допустили порушення вимог Податкового кодексу України при проведенні позапланових документальних перевірок, створивши тим самим підстави для подальшого скасування відповідних актів перевірок судами, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді виплаченого підприємствам бюджетного відшкодування ПДВ.
25 лютого 2025 року в межах вказаного кримінального провадження при проведенні санкціонованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17 лютого 2025 року обшуку офісних приміщень, розташованих на 9-му, 8-му, 7-му та 3-му поверхах будівлі за адресою: АДРЕСА_1 детективами НАБУ виявлено та вилучено, зокрема: мобільний телефон Apple іРhone 12 Pro, який знаходився у володінні ОСОБА_5 та мобільні телефони, які знаходились у володінні ОСОБА_7, а саме: Apple iPhone 13, Apple iPhone (інших характеристик моделі не встановлено, чорного кольору), Nokia, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 05 травня 2025 року накладено арешт.
Як вбачається з змісту оскаржуваної ухвали слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про відповідність вилученого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, врахував призначення постановою детектива НАБУ від 26 лютого 2025 року комплексної судової комп`ютерно-технічної експертизи з метою встановлення наявності на вилучених технічних засобах файлів (в т.ч. видалених), що мають значення для кримінального провадження.
Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52020000000000529.
При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши осіб, які подали апеляційні скарги, дослідивши матеріали провадження, на які посилалась сторона обвинувачення під час розгляду клопотання, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 05 травня 2025 року щодо накладення арешту на вилучене майно, виходячи з наступного.
У відповідності до положень п.1 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.
За приписами ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою слідчого судді від 17 лютого 2025 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку офісних приміщень, розташованих на 9-му, 8-му, 7-му та 3-му поверхах будівлі за адресою: АДРЕСА_1, з метою відшукання, зокрема, технічних носіїв інформації, мобільних терміналів зв`язку. Наявність підстав для вилучення останніх вбачається із відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 25 лютого 2025 року. Так, під час обшуку на 3-му поверсі будівлі виявлено, що у кабінеті №311, який займає ТОВ «Утільвторпром», знаходився ОСОБА_5 . На прохання надати наявні у нього мобільні пристрої, він надав два мобільні телефони. На одному з яких (Apple Iphone 12 Pro s.n. НОМЕР_8 ) у програмному застосунку «Threema» було виявлено листування з ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Крім того, на вказаному мобільному пристрої виявлено ознаки видалених повідомлень. З урахуванням зазначених обставин було прийнято рішення про вилучення вказаного мобільного терміналу зв`язку. Під час проведення обшуку на 9 поверсі будівлі ОСОБА_7 добровільно надала свій мобільний телефон iPhone 13, номер моделі MLQ63QL/A, серійний номер НОМЕР_7, версія IOS 18.3.1, ІМЕІ: НОМЕР_2, ІМЕІ2: НОМЕР_3, який обладнаний системою логічного захисту у вигляді 6-ти значного пароля. Разом з цим ОСОБА_7 відмовилася повідомити вказаний пароль. У вказаному телефоні виявлено відомості про використання абонентського номеру НОМЕР_9 . У вказаному телефоні виявлено спілкування: в меседжері Telegram з абонентом ОСОБА_14 номер НОМЕР_10, щодо експорту зерна Альперіним; в меседжері Telegram з абонентом ОСОБА_15 на номер НОМЕР_11, щодо обліку діяльності підприємств, названих «Клетр», «Стейлок»; в меседжері Telegram з абонентом IP номер НОМЕР_12, щодо підприємства «Сейманс». Виявлене спілкування дає підстави вважати, що ОСОБА_7 причетна до підприємницької діяльності, яка здійснюється від імені групи підприємств, що пов`язані між собою. З огляду на зазначене вказаний телефон містить важливі для цього провадження відомості. Окрім того детективом НАБУ проведено особистий обшук ОСОБА_7, під час якого в її сумці виявлено мобільні телефони: iPhone чорного кольору у вимкненому стані, на лотку СІМ-карти наявні відомості про 1МЕІ: НОМЕР_4, СІМ-карта містить маркування IT та номер: НОМЕР_5 . При увімкненні телефон запросив введення 6-ти значного паролю, який ОСОБА_16 відмовилася повідомити. З огляду на зазначене доступ до вмісту телефону на місці проведення обшуку отримати не вдалося. Переведення телефону в авіарежим не здійснювалося з огляду на неможливість такого переведення без введення паролю. Вказаний телефон вилучено та упаковано в сейф-пакет НАБУ 0055442; кнопковий телефон Nokia, який містить СІМ-карту Lifecell, на карті нанесений номер: НОМЕР_6 . Вказаний телефон вилучено та упаковано в сейф-пакет НАБУ 0055443, протокол присутніми прочитано, після прочитання протоколу надано код доступу до телефону НОМЕР_13 .
Отже, як вбачається із наведеного, інформація, яка може знаходитися на виявлених та вилучених носіях інформації, може становити інтерес для досудового розслідування в контексті розслідуваних обставин щодо можливого одержання неправомірної вигоди службовими особами податкових органів шляхом використання службового становища всупереч інтересам служби, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Наявність електронних документів, у тому числі видалених, їх зміст, дата створення файлів, хронологія внесення до них змін, з`ясування, чи піддавались відповідні накопичувачі певним процедурам з метою знищення інформації, інші питання, які мають суттєве значення для досудового розслідування та належать до предмету доказування у даному кримінальному провадженні, можуть бути встановлені виключно під час проведення комп`ютерно-технічної та інших експертиз, на дослідження яких за правилами їх призначення та проведення в обов`язковому порядку має бути надано вилучену комп`ютерну техніку (мобільний телефон). Так, відповідно п.13.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08 жовтня 1998 року, для дослідження інформації, що міститься на комп`ютерних носіях, експерту надається сам комп`ютерний носій, а за потреби комп`ютерний блок (комплекс комп`ютерних засобів, до складу якого входить досліджуваний носій).
В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно вказано про процесуальну необхідність проведення експертного дослідження, відповідною постановою від 26 лютого 2025 року детективом НАБУ призначено комплексну судову комп`ютерно-технічну експертизу з метою встановлення наявності на вилучених технічних засобах файлів (в т.ч. видалених), що мають значення для кримінального провадження.
Колегія суддів зазначає, що за вказаних обставин слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаних носіїв інформації зазначеним у ст.98 КПК критеріям, оскільки останні можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.
Щодо доводів про недостатність обґрунтованості підозри для застосування арешту вилученого майна, колегія суддів зазначає наступне.
За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).
Колегія суддів звертає увагу, що умова накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів за положеннями ч.3 ст.170 КПК не містить таку вимогу її застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання, тобто про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Також колегією суддів не становлено істотного порушення конституційних прав та основоположних свобод ОСОБА_7 під час її особистого обшуку, як і процесуального порядку його проведення в цілому за обставинами, на які посилалась її представник в апеляційній скарзі.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна, можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності особи завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особами, які подали апеляційні скарги, не надано та під час розгляду останніх не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів всупереч доводам апеляційних скарг вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційних скаргах, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційних скарг без задоволення.
Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ _____________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3