- Presiding judge (HACC): Movchan N.V.
Справа № 991/10792/23
Провадження 1-кп/991/129/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченої ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену
ОСОБА_6, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сміла Черкаської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України
у межах кримінального провадження № 52023000000000132 від 23.03.2023,
установив:
У провадженні Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_6 .
12 травня 2025 року прокурором ОСОБА_5 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 .
Прокурор у клопотанні зазначає обставини встановлені у ході досудового розслідування, які стали підставою для повідомлення, у тому числі, ОСОБА_6 про підозру.
Так, 11 липня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, 06 вересня 2023 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. 11 жовтня 2023 року повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
12 грудня 2023 року обвинувальний акт, у тому числі за обвинуваченням ОСОБА_6, подано до суду.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які припинили свою дію 19 лютого 2024 року. Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 покладено додаткові обов`язки, строк дії яких неодноразово продовжувався.
Востаннє, 18 березня 2025 року колегією суддів Вищого антикорупційного суду задоволено клопотання прокурора та продовжено до 18 травня 2025 року обов`язки, покладені на обвинувачену ОСОБА_6, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Прокурор у клопотання зазначає, що необхідність продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, обумовлена: (1) наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України; (2) продовженням існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- ризику переховуватися від суду, який обґрунтовується: тяжкістю інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень; наявністю у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту, її виїзди у період 2019-2023 років за межі України; обставини вчинення кримінальних правопорушень, зокрема наявність у ОСОБА_6 зв`язків у прикордонних та митних органах; введений в Україні воєнний стан;
- ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, який у свою чергу обґрунтовується: передбаченою Кримінальним процесуальним кодексом України процедурою отримання показань свідків; можливістю використання ОСОБА_6 набутих зв`язків серед службових осіб Державної прикордонної служби, народних депутатів України. Відтак, обвинувачена ОСОБА_6 може особисто чи опосередковано впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема на свідка ( ОСОБА_10 ), який безпосередньо вказує на обвинувачену як на особу, причетну до вчинення кримінальних правопорушень, і допит якого ще не завершено.
Прокурор посилався на те, що застосований до обвинуваченої запобіжний захід у виді застави виправдав себе як ефективний захід для забезпечення виконання обвинуваченою, покладених на неї процесуальних обов`язків та досягнення завдань кримінального провадження.
Окрім цього, прокурор вважав необхідним врахувати той факт, що корупційні кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, мають високий ступінь суспільної небезпеки, а також те, що рішення суду повинно забезпечувати не тільки права обвинуваченої, а й стандарти охорони загальносуспільних інтересів. Отже, не продовження строку дії, покладених на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, може призвести до недосягнення мети застосування запобіжного заходу.
На думку прокурора ступінь втручання в права та свободи ОСОБА_6 шляхом продовження строку дії обов`язків є незначним та пропорційним меті такого втручання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 подане ним клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому, та просив суд задовольнити.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, з думкою яких погодилась обвинувачена ОСОБА_6, просили відмовити у задоволенні клопотання, оскільки, на їх переконання, воно є формальним. Додатково захисник ОСОБА_7 зазначив, що наявність ризиків фактично не підтверджено, а отже вони відсутні. Прокурор посилається на можливий вплив на свідка ОСОБА_10, однак він вже допитаний стороною обвинувачення. Тобто, єдиною підставою для продовження обов`язків є наявність, на думку прокурора, обгрунтованої підозри. Разом з тим, мета запобіжного заходу полягає у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_6 . Жодних зауважень до поведінки його підзахисної у прокурора немає. Окрім цього, захисник ОСОБА_8 звернув увагу, що положеннями ч. 7 ст. 194 КПК України передбачена можливість продовження строку дії обов`язків, однак вона є бланкетною до ст. 199 КПК України. Водночас, законодавцем не визначено, що саме має враховуватись судом при продовжені строку дії обов`язків. Прокурор посилається на наявність двох ризиків. Однак вони є гіпотетичними. Захисник вважає сумнівним можливість впливу на свідка, який конфіденційно співпрацював зі стороною обвинувачення. Застосованим до ОСОБА_6 запобіжним заходом і так забезпечено ризики про наявність яких зазначає прокурор.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Питання застосування запобіжних заходів врегульовані главою 18 КПК України.
За ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.
Згідно із ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК України).
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що Національним антикорупційним бюро України за процесуального керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року, а саме: що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_10 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_10 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 1); а також те, що народний депутат України ОСОБА_6 та ОСОБА_9, діючи за попередньою змовою групою осіб, обіцяли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 здійснити вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за надання неправомірної вигоди, а також одержали від ОСОБА_10 та ОСОБА_11 неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме службових осіб Київської ОВА (епізод 2) (т. 30 а.с. 102-103).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 20 вересня 2023 року у справі № 991/7994/23 стосовно підозрюваної ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 53680 грн та покладено обов`язки, передбачені абз. 1 п. 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, що підтверджується копією судового рішення (т. 30 а.с. 145-147).
Строк дії, покладених на підозрювану ОСОБА_6 обов`язків, неодноразово продовжувався. Разом з тим, у зв`язку зі закінченням строку дії попередньої ухвали, за клопотанням прокурора, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 22 лютого 2024 року на обвинувачену ОСОБА_6 покладено до 22 квітня 2024 року додаткові обов`язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та іншими особами щодо обставин, викладених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що підтверджується копією судового рішення (т. 6 а.с. 34-40).
У подальшому, ухвалами колегії суддів Вищого антикорупційного суду продовжено строк дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 додаткових обов`язків, та з урахуванням доведеними учасниками судового провадження у судовому засіданні позиції обсяг та формулювання обов`язків змінювався, судові рішення містяться в матеріалах справи (т. 8 а.с. 13- 19, т. 10 а.с. 31- 37, т. 15 а.с. 31-38, т. 17 а.с. 49-55, т. 22 а.с. 97-103, т. 27 а.с. 181-186).
Так, востаннє, ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 18 березня 2025 року продовжено до 18 травня 2025 року строк дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 ; утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що підтверджується матеріалами справи (т. 30 а.с. 32-38).
Тобто, станом на 12 травня 2025 року щодо обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави та діють обов`язки відповідно до ухвали від 18 березня 2025 року.
Щодо наявності обґрунтованості підозри.
Колегія суддів, яка розглядає висунуте особі обвинувачення, не може робити жодних висновків та висловлювати жодних припущень з приводу обґрунтованості повідомленої особі підозри чи висунутого обвинувачення протягом судового розгляду, адже це становитиме порушення її права на розгляд її справи безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_6 вже набула статусу обвинуваченої, а можливість попередньої оцінки обвинувального акта кримінальним процесуальним законом не передбачена, колегія суддів окремо не оцінює наявність цієї підстави.
Щодо доведеності ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому провадженню або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченої, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Водночас, Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Прокурор у клопотанні доводить існування двох ризиків, які на його переконання, на цей час не зменшилися, а навпаки з урахуванням здійснення у кримінальному провадженні судового розгляду актуалізувались, а саме, те що обвинувачена ОСОБА_6 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором продовження існування ризику переховування від суду.
Так, про продовження існування ризику свідчить, у першу чергу, тяжкість покарання, яка загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України. Злочини, передбачені ч. 2 ст. 369-2 КК України, відповідно до ст. 12, примітки до ст. 45 КК України класифікуються, як нетяжкі злочини, однак відносяться до корупційних, що позбавляє можливості застосувати норм ст. 69, 75 КК України, тобто покарання, у разі його призначення, буде реальним.
Окрім врахування тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6, суд враховує наявність у обвинуваченої паспорту громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорту та її досвід перетину державного кордону України, зокрема у період з 2019 по 2023 роки (т. 30 а.с. 116-118).
Також колегія суддів враховує, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в країні введено воєнний стан, строк дії якого продовжено. Оскільки перевага у виїзді закордон у зв`язку з відповідними обставинами надається жінкам, дітям та людям похилого віку, то ОСОБА_6, як мати малолітньої дитини, для супроводу дитини може виїхати за межі території України та переховуватися від суду у будь-якій країні світу.
Колегією суддів враховується те, що доказів на підтвердження суттєвої зміни цих обставин, стороною захисту не надано. А аргументи, які наведені захисниками обвинуваченої не нівелюють обставини, які зумовлюють продовження існування цього ризику та не зменшують імовірність вчинення дій щодо переховування обвинуваченої від суду.
Отже, вищенаведені обставини у сукупності дають підстави для висновку про актуальність ризику переховування ОСОБА_6 від суду незалежно від стадії кримінального провадження. Тому, наявні підстави для продовження строку дії, покладених на обвинувачену обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Продовження існування ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні обумовлена такими обставинами: (1) передбачену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання (ст. 352 КПК України), або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачених як на осіб, що вчинили кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати показання щодо інших важливих обставин кримінального провадження; (2) соціальним статусом та авторитетом обвинуваченої ОСОБА_6, яка є народним депутатом України. А отже, враховуючи обставини, які є предметом доказування у цьому кримінальному провадженні, суд не виключає, що обвинувачена прямо чи опосередковано зможе використати свій авторитет/зв`язки з метою впливу на свідків; (3) на даний час триває стадія допиту свідків. При цьому, більша частина свідків вже допитана, окрім свідка ОСОБА_10, допит якого у судовому засіданні не завершено. Тобто, стороні захисту вже відомі надані ним показання, що у свою чергу залишає вірогідність можливого впливу на цього свідка
Вказане обумовлює необхідність продовження строку дії, покладеного на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язку, утримуватися від спілкування з ОСОБА_10, та утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті, оскільки остання продовжує виконувати функції її помічника, тобто перебуває у прямому підпорядкуванні.
Водночас, твердження сторони захисту про відсутність цього ризику, з тих підстав, що свідок ОСОБА_10 вже допитаний стороною обвинувачення, а також, що оскільки він конфіденційно співпрацював зі стороною обвинувачення, то будь-який вплив на нього є неможливим, колегією суддів оцінюється критично. Як вже зазначено судом, допит свідка ОСОБА_10 не завершено. Наразі саме сторона захисту реалізує своє право щодо його допиту, а отже, вірогідність можливого впливу на нього на даній стадії судового провадження судом не виключається. На переконання колегії суддів, співробітництво особи зі стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування не нівелює цей ризик.
Колегія суддів звертає увагу, що належна процесуальна поведінка обвинуваченої так само впливає лише на ступінь ймовірності вчинення нею дій, спрямованих на переховування від суду чи незаконного впливу на свідків. Проте, означена обставина не є ключовою чи надто вагомою, оскільки дотримання як обов`язків, передбачених ст. 42 КПК України, так і покладених додаткових обов`язків у зв`язку зі застосуванням запобіжного заходу, є обов`язком обвинуваченої, а їх недотримання чи невиконання є підставою для зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Отже, продовження обов`язків обумовлене продовженням існування ризиків та забезпечить можливість контролю за процесуальною поведінкою обвинуваченої з метою досягнення завдань кримінального провадження.
Суд вважає, що таке продовження має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, враховуючи, що воно пов`язане із здійсненням судового провадження стосовно особи. Отже, таке втручання є розумним та співмірним для цілей цього кримінального провадження.
Враховуючи положення ч. 7 ст. 194 КПК України дію вищезазначених обов`язків належить продовжити на два місяці, тобто до 12 липня 2025 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження строку дії, покладених на обвинувачену ОСОБА_6 обов`язків, підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 2, 7, 176-178, 182, 193, 194, 372, 376 КПК України, суд
постановив:
Клопотання задовольнити.
Продовжити до 12 липня 2025 року строк дії обов`язків, покладених на обвинувачену ОСОБА_6, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_10 ;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_9 щодо обставин кримінального провадження, викладених в обвинувальному акті;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000132 від 23 березня 2023 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченій негайно після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3