- Presiding judge (HACC AC): Panaid I.V.
Справа № 991/13193/24
Провадження №11-сс/991/331/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_4,
прокурора - ОСОБА_5,
представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 3 ст.15, ч. 5 ст.191 КК України, ч. 5 ст.191 КК України
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 частково задоволено клопотання прокурора САП ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №52019000000000585 від 15 липня 2019 року та накладено арешт на 1250 земельних ділянок Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, які знаходяться в користуванні ТОВ «Агрофірма «Довіра 2008», шляхом встановлення заборони відчуження, користування, розпорядження та передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління ( без реалізації) на підставах, в порядку та на умовах, визначених ст.ст. 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Приймаючи дане рішення слідчий суддя з огляду на обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, взявши до уваги, що 1250 земельних ділянок є предметом вчинення даного злочину і можуть бути використані як доказ, серед яких 198 земельних ділянок можуть підлягати спеціальній конфіскації, врахувавши існування ризику їх відчуження, дійшов висновку про необхідність застосувати арешт майна із забороною користування, відчуження та розпорядження ним. Окрім цього, слідчим суддею з урахуванням індивідуальних ознак, властивостей майна, з метою збереження його економічної вартості прийнято рішення про передачу 1250 земельних ділянок Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів для здійснення заходів з управління (без реалізації).
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням через істотне порушення вимог кримінального-процесуального закону представник власників майна подав апеляційні скарги, в яких просить ухвалу слідчого судді від 09.01.2025 скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на земельні ділянки, належні на праві власності їх довірителям. З посиланням на рішення Господарського суду Сумської області від 22.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та постанову ВС від 05.08.2019, вважає, що слідчий суддя безпідставно дійшов висновку, що ДП «ДГ «Іскра» та ДП «АФ «Надія» набули землі (предмет розслідуваного кримінального правопорушення) у постійне користування у спосіб, який передбачало законодавство в той час. Вважає необґрунтованим рішення слідчого судді в частині визначення належних його довірителям земельних ділянок речовим доказом. Зазначає, що єдиний ризик можливої втрати майна шляхом передачі права власності можна запобігти встановивши заборону відчужувати відповідні земельні ділянки, при цьому не забороняти користуватись та розпоряджатись ними. Вказує на неможливість застосування спеціальної конфіскації земельних ділянок, зазначених в апеляційних скаргах, оскільки їх власники є добросовісними набувачами. Заперечує можливість передачі даних земельних ділянок в управління АРМА, оскільки вартість кожної з них не перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб ( 605 600 грн), а тому суперечить вимогам ч. 6 ст. 100 КПК України. Крім того, накладення арешту та подальша спеціальна конфіскація земельних ділянок його довірителей безпідставно, необґрунтовано позбавить їх права власності, набутого у законний спосіб, і призведе до втрати доходу від оренди відповідної земельної ділянки.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника власників майна, який підтримав апеляційні скарги і просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти їх задоволення та просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, детективами НАБУ розслідується кримінальне провадження №52019000000000585 від 15.07.2019 за ч. 3 ст.15, ч. 5 ст.191 КК України, ч. 5 ст.191 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що у період з 02.03.2017 по 09.08.2021 ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_30, організували заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 1250 земельними ділянками загальною площею 2 499,1387 гектарів на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, що стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія». Ринкова вартість земельних ділянок на момент безповоротного вибуття з державної власності становила 280 702 336 грн, чим завдано збитків державі в особі ГУ ДГК в Сумській області.
Крім того, за вищевказаних обставин ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29, умисно, з корисливих мотивів, діючи в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008» та його бенефіціарного власника ОСОБА_30, вчинили незакінчений замах на організацію заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом зловживання службовими особами ГУ Держгеокадастру в Сумській області своїм службовим становищем, а саме 291 земельною ділянкою загальною площею 3244,4989 га, розміщеними на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, сформованими за рахунок землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», ринкова вартість яких на момент формування становила 195 702 295 гривні.
За версією сторони обвинувачення, заволодіння земельними ділянками стало можливим внаслідок протиправного вилучення службовими особами ГУ ДГК в Сумській області землі, яка перебувала у постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» та передачі її у приватну власність заздалегідь підшуканих громадян України. Після реєстрації права власності за громадянами України на відповідні земельні ділянки, вони передавались в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008» або на підставі договорів купівлі-продажу продавалися на користь бенефіціарного власника ТОВ «АВІС УкрАгро» або його близьких родичів. Особи, на яких оформлювалось право власності, з ініціативи залучених до вчинення злочину осіб, заздалегідь підписували весь необхідний пакет документів для відведення земельної ділянки, її передачу в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008» або продаж, та не брали участь у процесі відведення землі. Обов`язковою умовою набуття у власність громадянами земельної ділянки було передача її у довгострокову оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008». Таким чином, вказані заздалегідь підшукані особи позбавлені були права вибору самостійного розпорядження земельною ділянкою.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положень ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно дотримався вказаних вимог закону та дійшов вірних висновків про обґрунтованість підозри щодо вчинення зазначених стороною обвинувачення кримінальних правопорушень, яка дає підстави для вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи представника власників майна про безпідставність висновків слідчого судді про набуття ДП «ДГ «Іскра» та ДП «АФ «Надія» права постійного користування землями, що становлять предмет кримінального правопорушення, у законний спосіб. Слідчим суддею досліджено та оцінено докази, якими підтверджується правомірність користування землею ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на території Пехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, яка за допомогою підставних осіб перейшла у фактичне користування ТОВ «АФ Довіра 2008», зокрема:
- державний акт на вічне користування землею колгоспами №545709;
- державні земельні книги реєстрації землі за 1950-1970 роки;
- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «Іскра» від 21.12.2011, згідно якого у простійному користуванні державного підприємства перебуває 3111,5749 га землі на території Перехрестівської та Пустовійтівської сільських рад Роменського району Сумської області;
- акт інвентаризації землекористування ДП «ДГ «АФ Надія» від 06.12.2011, згідно якого у постійному користуванні державного підприємства перебуває 3944,2297 га землі на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області;
- листи ГУ ДГК в Сумській області від 28.07.2016 та 05.04.2017, згідно з якими Головним управлінням відмовлено ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою на відведення землі площею 3520,1 га на території Перехрествської сільської ради з підстав того, що вона вже знаходиться в постійному користуванні ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія»;
- лист директора ТОВ «Спектор Агро+» ОСОБА_31 про включення земельних ділянок ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах;
- протокол огляду інформації, вилученої під час обшуку житла ОСОБА_31 від 18.04.2024, відповідно до якого ОСОБА_32 та ОСОБА_33 здійснюють умовний розподіл земель ДП «ДГ «АФ Надія» та ДП «ДГ «Іскра» на масиви, які в майбутньому будуть передаватися в оренду ТОВ «АФ Довіра 2008» через використання механізму безоплатної приватизації;
- наказ ГУ ДГК в Сумській області від 09.08.2017 №432 про включення земель ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» до переліку для продажу права оренди на земельних торгах. При цьому не маючи на меті фактичне їх проведення, а лише з метою унеможливити їх передачу стороннім особам у користування чи власність.
- протокол допиту свідка ОСОБА_34 від 24.09.2019 з додатками, який повідомив, що цікавився можливістю отримання землі на території Перехрестівської сільської ради, в ході чого дізнався про умову отримання ділянки - підписання наперед договору про її оренду на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008»;
- протокол огляду реєстраційних справ від 18.04.2024, згідно з яким договори оренди деяких земельних ділянок з ТОВ «АФ «Довіра 2008» укладались раніше ніж здійснювалась первинна реєстрація права власності на земельну ділянку;
- протокол допиту свідка ОСОБА_35 (учасник АТО/ООС) від 23.02.2024, який повідомив, що весь процес відведення землі забезпечувало ТОВ «АФ «Довіра 2008», а власник зобов`язувався передати цьому товариству землю в оренду;
- висновки судових земельно-технічних експертиз, звіти ДНВП «Картографія» про накладення земельних ділянок, які відведені в інтересах ТОВ «АФ Довіра 2008», на межі землекористування ДП «ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а також інших матеріалів у своїй сукупності, долучених до клопотання про накладення арешту.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до наукового експертного висновку, право користування на землі площею 2377,4 га згідно чинного на момент набуття такого права законодавства УРСР закріплено за сільськогосподарською артіллю ім.Сталіна, яке згодом було перейменовано в колгосп «Іскра» (1959-1960 рр.), а саме Державним актом від 22.02.1953 №545709 із відображенням у ньому опису меж, плану земель, переданих у користування, з відповідними доповненнями до такого Державного акту, про що також зазначено в Державній книзі реєстрації землекористувань з 1956 по 1970 рр. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «Іскра», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «Іскра» загальною площею 3097,9570 га. Пунктом 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про порядок ведення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18.12.1990 визначено, що громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку права власності на землю або землекористування. При цьому положення п. 6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990, п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнано неконституційними, з огляду на що доводи захисту про відсутність права користування землями у ДП ДГ «Іскра» колегія вважає необґрунтованими.
Щодо земель ДП ДГ «АФ Надія» то, як вбачається з наукового експертного висновку, у зв`язку з об`єднанням радгоспу ім. Леніна з колгоспом ім. Калініна згідно Звіту про розподіл земель по угіддям та землекористувачам по Сумській області, станом на 01.11.1957 року, площа радгоспу в межах Роменського району становила 5958 га, право постійного користування зареєстроване в Державній книзі реєстрації землекористувань Роменського району за 1956-1963 роки на підставі рішення Роменського райвиконкому від 15.11.1957. Згодом, за рахунок зміни складу земельних угідь площа землі радгоспу ім. Леніна змінювалась, востаннє, згідно матеріалів розукрупнення станом на 01.10.1984, площа землекористування радгоспу ім. Леніна склала 4904 га, з яких 4367 га сільськогосподарських угідь (у т.ч. 3916 га ріллі). Відтак, з огляду на положення п.6 постанови Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18.12.1990 та п. 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу та рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) радгосп ім. Леніна зберігав за собою право користування вищевказаними землями. Розпорядженням голови Роменської районної державної адміністрації №119 від 28.03.2001 передбачена перереєстрація ДП ДГ ім. Леніна Сумської сільськогосподарської дослідної станції на ДП ДГ «АФ Надія», що підтверджується Наказом УААН №16 від 21.02.2001. В результаті складання Технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки ДП ДГ «АФ Надія», було сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельні ділянки за ДП ДГ «АФ Надія» загальною площею 3943,4910 га.
З огляду на зазначені обставини, ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» на праві користування з 1950-х років за їх різних реорганізаційних форм шляхом об`єднання/роз`єднання належали на законних підставах відповідні землі Перехрестівської сільської ради, розміри яких також змінювались з огляду на реорганізаційні процеси. Окрім цього, ГУ Держгеокадастру в Сумській області листами від 28.07.2016 та від 05.04.2017, відмовляючи ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія» в дозволі на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, пославшись на ч. 5 ст. 116 та ст. 141 Земельного кодексу України, підтвердило право постійного користування на них у вказаних державних підприємств, яке було чинним та не припиненим станом на період звернення.
З огляду на викладене, на переконання колегії, наявні матеріали провадження вказують як на правомірність землекористування ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», так і достатність підстав вважати, що співучасники інкримінованого злочину під керівництвом ОСОБА_27 вживали заходів для створення видимості відсутності законного користувача державних земель, що перебували в користуванні ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», у тому числі, приховували документи, які підтверджують і посвідчують право такого користування, перешкоджали належному в порядку визначеному Земельним кодексом України оформленню права землекористування державних підприємств землею, яка перебувала в їх законному користуванні і в цей же час підшукували осіб для оформлення права на землю на користь ТОВ «АФ «Довіра 2008» та вчиняли дії по забезпеченню такого оформлення відповідно розподіленим ролям.
Доводи ОСОБА_6 про накладення меж та вирішення питання щодо них в порядку цивільного/господарського судочинства колегія суддів відхиляє, адже вони не спростовують необхідності досягнення завдань кримінального провадження з огляду на те, що його предметом є безпідставне вибуття з державної власності масиву земель. Очевидних підстав вважати, що окремі земельні ділянки не належать до відповідного масиву матеріали справи не містять.
Щодо посилання представника ОСОБА_6 на рішення судів Господарського суду Сумської області від 22.03.2019, постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2019 та постанову ВС від 05.08.2019 на підтвердження відсутності права постійного користування землями - предметом кримінального правопорушення у ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1). Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2).
Положення ст. 90 КПК України містить виключний перелік випадків, коли рішення національного суду має преюдиціальне значення для суду в кримінальному провадженні, а саме якщо воно набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом. Завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спір, а розглядають пред`явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють чи винна конкретна особа у його вчиненні ( Постанова ВС від 13.04.2021, справа №554/10204/15-к)
Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі та оцінці судом за правилами ст. 94 КПК України. Відтак, зазначені представником судові рішення та зазначені в них обставини не є преюдиціальними у даному кримінальному провадженні та не являються вирішальними доказами під час встановлення наявності або відсутності права постійного користування землями Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області у ДП ДГ «Іскра» та ДП «ДГ «АФ Надія», а тому не спростовують обґрунтованих висновків слідчого судді в цій частині.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
За приписами абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення..
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 4 ст. 96-2 КК України, гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті.
Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів. Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.
Слідчий суддя мотивував необхідність накладення арешту на 1250 земельних ділянок, до переліку яких входять земельні ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 тим, що вони є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відтак відповідають ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, і можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Окрім цього, існує ризик їх відчуження, з чим погоджується і колегія суддів.
В даному кримінальному провадження наразі ще триває досудове розслідування, встановлюються обставини та коло причетних до них осіб, формується доказова база, здійснюються слідчі дії, а тому збереження відповідного майна, яке за версією сторони обвинувачення є предметом розслідуваних кримінальних правопорушень, шляхом накладення арешту є обґрунтованим.
Колегія суддів відхиляє доводи представника про необґрунтованість накладення арешту майна на відповідні земельні ділянки з огляду на те, що їх власники є добросовісними набувачами та не мають жодного відношення до кримінального правопорушення. Зокрема, згідно вимог ст. 170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи навіть якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача. Доводи про добровільність видачі власниками майна довіреностей на оформлення земельних ділянок вищевикладеного не спростовують, оскільки дана обставина не є критерієм при вирішенні питання про накладення арешту з метою збереження речового доказу, який може бути застосовано й відносно добросовісного набувача. Доводи представника ОСОБА_6 про розпорядження отриманими земельними ділянками їх власниками на власний розсуд не є переконливими, адже наявні матеріали провадження, зокрема протокол огляду НСРД від 23.10.2024 (т.8, а.с. 209-210) та протоколи допиту частини власників земельних ділянок (т.9, т.1, а.с. 329-346, т. 8, а.с. 114-127), вказують на те, що обов`язковою умовою отримання учасниками АТО земельних ділянок Перехрестівської сільської ради була подальша їх передача в оренду ТОВ «АФ «Довіра 2008», на виконання якої вони ще до відведення та отримання земельних ділянок підписували документи про зобов`язання такої передачі в майбутньому. Така обставина підтверджується також протоколом огляду НСРД від 23.10.2024, згідно якого представник ТОВ «АФ Довіра 2008», підозрюваний ОСОБА_36 в приватній розмові повідомляє, що особи - майбутні власники земельних ділянок заздалегідь підписують договір оренди земельної ділянки.
Крім того, згідно протоколу допиту директора ПП «Ромни-Проект» від 11.09.2024 та вищевказаних протоколів допиту частини власників земельних ділянок вбачається, що не учасники АТО визначали, яку земельну ділянку вони просять відвести та передати їм у власність, а саме ОСОБА_37 та ОСОБА_33, які за версією сторони обвинувачення діяли за вказівками та дорученнями ОСОБА_27, ОСОБА_28 і ОСОБА_29, надавали ОСОБА_38 професійно розроблені відомості щодо місця розташування майбутніх земельних ділянок. При цьому, власники майна не здійснювали жодних оплат за вчинені від їх імені дії. Дана обставина підтверджується долученими до клопотання висновками експерта СБУ (т. 1, а.с. 347-353), в яких відомості про розташування земельних ділянок (Перехрестівська с/р Роменського-ну, кадастровий номер) в клопотаннях про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою, клопотаннях про затвердження розробленого проєкту землеустрою та в договорах оренди виконані не особами, від імені яких відповідні документи подавались та на яких в подальшому оформлялись земельні ділянки.
Щодо доводів представника власників майна про неможливість застосування відносно їх земельних ділянок арешту майна з метою спеціальної конфіскації, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи вищевикладені обставини, слідчим суддею здійснено ґрунтовний аналіз обставин кримінального провадження, серед іншого й обставини набуття у власність земельної ділянки ОСОБА_12, в результаті якого дійшов висновку про можливість отримання належної йому земельної ділянок внаслідок дій, вчинених співучасниками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, встановлених органом досудового розслідування. Крім того, відповідна земельна ділянка за версією сторони обвинувачення та як встановлено слідчим суддею була предметом даного кримінального правопорушення, а тому, з урахуванням сукупності доказів, існують достатні підстави вважати, що зазначена особа знала або повинна була і могла знати, що така земельна ділянка одержана внаслідок вчинення злочину або є предметом злочину. Разом з цим, арешт майна не означає автоматичне позбавлення власника належного йому права власності щодо відповідних земельних ділянок, а є заходом забезпечення кримінального провадження для здійснення ефективного розслідування та досягнення завдань кримінального процесу.
Отже, враховуючи обставини справи та завдання кримінального провадження таке втручання в право володіння майном на даній стадії розслідування є співрозмірним та виправданим, сприятиме досягненню мети щодо повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування, а також забезпеченню збереження відповідного майна. Окрім того, згідно наявного в матеріалах справи судового рішення слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 у справі №991/2154/25 скасовано арешт в частині заборони користування зазначеними в оскаржуваному рішенні земельними ділянками (крім масиву Н-23) до 05.11.2025 включно, що спростовує доводи представника власників майна про неспівмірність застосованих обтяжень встановленим ризикам.
Колегія суддів не вбачає підстав для оцінки доводів апеляційних скарг про передачу арештованих земельних ділянок в управління АРМА, оскільки згідно ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування може бути оскаржено ухвалу слідчого судді про арешт майна або відмову у його застосуванні. Питання здійснення заходів з управління арештованого майна не підлягає апеляційному оскарженню під час досудового розслідування.
В апеляційних скаргах містяться також інші доводи, які не мають істотного значення, адже не спростовують обґрунтованого висновку слідчого судді щодо накладення арешту на земельні ділянки, серед іншого, ділянки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації. Відтак, вони не потребують детального аналізу з точки зору викладення мотивів рішення суду апеляційної інстанції виходячи з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином перевірено та оцінено доводи клопотання прокурора, які дають підстави вважати, що належні вищевказаним власникам земельні ділянки відповідають критеріям, визначеним у ст.ст.98, 170 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 98, 170, 173, 309, 401, 404, 405, 407, 422, 424 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційні скарги представника власників майна - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, ухвалу слідчого суді Вищого антикорупційного суду від 09.01.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3