- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/2364/25
провадження № 11-сс/991/280/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.04.2025 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, -
в с т а н о в и л а:
15.04.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшли апеляційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - захисників підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді від 11.04.2025 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які цього ж дня призначено до розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційних скарг.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10, погоджене з прокурором САП ОСОБА_8, та обрано ОСОБА_9, підозрюваній у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено, що після затримання останньої не пізніше як через 48 годин з часу її доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею, судом за її участю у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог КПК України. Наголошує, що ОСОБА_9 не набула статусу підозрюваної, оскільки 08.12.2024 року вона перетнула державний кордон України, після чого переїхала до Австрії, де наразі і проживає. Вказана обставина підтверджує обізнаність сторони обвинувачення про відсутність ОСОБА_9 на території України, та водночас вказує на відсутність підстав для оголошення її у міжнародний розшук. Однак, сторона обвинувачення не вжила необхідних заходів в порядку ст. 135 КПК України та не надіслала на адресу компетентних органів Австрії або дипломатичного представництва клопотання про міжнародну допомогу щодо повідомлення ОСОБА_9 про підозру. При цьому, сам факт складання тексту письмового повідомлення про підозру, без безпосереднього вручення його відповідальною особою, не може бути розцінений як виконання всього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру». Крім того, стверджує про необґрунтованість підозри, оскільки матеріали клопотання не підтверджують причетність ОСОБА_9 до розслідуваних подій, натомість остання згадується у них виключно в розмовах третіх осіб. Відтак, стороною обвинувачення не доведено вчинення нею будь-яких протиправних дій як учасником злочинної організації. Також, наголошує на відсутності ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Зокрема, висновок слідчого судді про наявність у ОСОБА_9 значних фінансових ресурсів є необґрунтованим, оскільки до вилучених коштів у провадженні остання не має жодного відношення. Крім того, майно, яке перебуває у власності ОСОБА_9, придбано нею у різні періоди життя та до дати внесення до ЄРДР відомостей про дане провадження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. Стверджує, що ОСОБА_9 не отримала повідомлення про підозру, оскільки матеріали клопотання не містять розписки чи відеозапису про його вручення. При цьому, матеріали клопотання містять докази направлення повідомлення про підозру на поштові адреси ОСОБА_9, втім згідно інформації на сайті АТ «Укрпошта» їх не було вручено, оскільки з початку повномасштабного вторгнення РФ ОСОБА_9 проживає у Відні, про що стороні обвинувачення достеменно відомо. Відтак, вручення повідомлення про підозру не могло здійснюватися у порядку ч. 1 ст. 135 КПК України. В свою чергу, ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної виключає її оголошення у розшук, оскільки суб`єктом розшуку може бути виключно підозрюваний. Крім того, однієї постанови про оголошення у міжнародний розшук недостатньо для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Для того, щоб особа вважалася оголошеною у міжнародний розшук, інформація про оголошення у розшук має бути внесена до ЄРДР, та таке процесуальне рішення спрямовується відповідному органу з метою його реалізації. За відсутності доказів виконання цих умов, ОСОБА_9 не оголошено у міжнародний розшук. Крім того, ОСОБА_9 з березня 2022 року проживає за межами України, тому обов`язковою умовою для оголошення її у розшук є не з`явлення без поважних причин на виклик слідчого. За твердженням прокурора, ОСОБА_9 кілька разів викликалася до детектива, втім, не з`явилась. Водночас, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається за допомогою консульського представництва. Стороною обвинувачення цього зроблено не було. Окремо наголошує, що ОСОБА_9 надсилались повістки про виклик до детектива за кілька днів до дати такої явки, що унеможливлює її прибуття, оскільки вона проживає в іншій країні. Крім того, нез`явлення ОСОБА_9 до органу досудового розслідування також унеможливлюється тим, що вона перебуває на 8-му місяці вагітності та тривала подорож могла б становити загрозу для здоров`я її та дитини.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали свої апеляційні скарги та просили їх задовольнити з підстав, наведених у них.
Прокурор ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційних скарг захисників та зазначив, що ОСОБА_9 набула статус підозрюваної, оскільки їй вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, зокрема направлено за відомими стороні обвинувачення адресами її реєстрації та проживання в Україні, а також вручено представнику житлово-експлуатаційної установи. ОСОБА_9 08.12.2024 року покинула територію України не планово, а через наявність даного провадження. Частина 7 ст. 42 КПК України визначає обов`язок підозрюваного прибувати за викликом слідчого, прокурора. Жодна норма КПК України не передбачає винятку з цього обов`язку, у тому числі перебування особи за кордоном.
Підозрювана ОСОБА_9 повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації та проживання у м. Києві (т. 14 а.с. 199), а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 14 а.с. 200-201). Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що неявка підозрюваної не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційні скарги розглянуто за її відсутності.
3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, а також ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
При цьому, згідно розподілених ролей ОСОБА_9, будучи особливо довіреною особою ОСОБА_11, координувала реалізацію визначених напрямків діяльності злочинної організації та інформувала ОСОБА_11 та учасників злочинної організації про етапи реалізації злочинних механізмів, наявні перешкоди в їх реалізації та шляхи їх вирішення. Також, ОСОБА_9, проводила економічний аналіз вигідності та доцільності будівництва об`єктів торгівлі на відібраних земельних ділянках. Крім того, ОСОБА_9, як співорганізатор, забезпечувала комунікацію ймовірних учасників із ОСОБА_11, брала участь у вирішенні інших питань, пов`язаних із реалізацією злочинного плану. Поряд з цим, у травні 2024 року ОСОБА_11, як організатор злочинної організації, ухвалив рішення про надання ОСОБА_14 неправомірної вигоди для забезпечення її лояльності та подальшої співпраці в інтересах угруповання, за вчинення дій в інтересах злочинної організації з використанням повноважень депутата КМР та члена земельної комісії КМР. Для реалізації цього задуму ОСОБА_11 залучив ОСОБА_9, яка виконувала його вказівки та слугувала зв`язковою ланкою у передачі інформації.
06.02.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих їй злочинів за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_9 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Також, слідчий суддя встановив наявність ризиків, визначених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Разом з тим, заявлений стороною обвинувачення ризик продовжити вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень та вчинити інші кримінальні правопорушення, не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
За результатом судового розгляду, слідчий суддя також вважав доведеним оголошення ОСОБА_9 в міжнародний розшук, як обставини, яка обумовлює розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваної.
4. Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про відсутність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного зі злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрювану ОСОБА_9 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо неї та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (т. 14 а.с. 29-31). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_9 могла вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких їй повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують її з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком слідчого судді та враховує наступне.
Долучені до клопотання матеріали НСРД свідчать про неодноразові зустрічі учасників злочинної організації - підозрюваних у провадженні ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_9, ОСОБА_17, ОСОБА_18 та інших осіб, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_9 координувала реалізацію визначених напрямків діяльності злочинної організації та інформувала ОСОБА_11 та інших учасників злочинної організації про етапи реалізації злочинних механізмів, наявні перешкоди в їх реалізації та шляхи їх вирішення, проводила економічний аналіз вигідності та доцільності будівництва об`єктів на відібраних земельних ділянках, а також вела облік відомостей про власників нежитлових приміщень (фізичних та юридичних осіб), учасників будівництва та понесених учасниками злочинної організації витрат, пов`язаних з реалізацією злочинних проектів.
Так, під час зафіксованої розмови від 19.04.2024 р. ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_13 обговорюють алгоритм дій щодо відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, ОСОБА_9 зазначає (мовою оригіналу): «Мы построили, да? Землю надо отвести после такого, как мы построим. Ну алгоритм какой? Мы строим и идем на отвод земли. Вот для того, чтобы нам земелю отвели, у нас должно быть одно помещение целостное. Мы не можем купить там десять. То есть мы строим на одну ТОВку, как и планировали, потом отводим землю, делим на помещения и просто часть помещений продаем» (т. 10 а.с. 131-223).
Також, у розмові від 11.04.2024 р. ОСОБА_9 просить ОСОБА_20 надати узагальнену інформацію про земельні ділянки, на яких реалізовувалися проекти з будівництва об`єктів нерухомості, у тому числі по проекту «Торгівля», а також повідомити про стан підготовки землевпорядної документації, проектів рішень КМР та одержання дозвільної документації на будівництво. Зокрема, ОСОБА_9 повідомляє ОСОБА_20 наступне (мовою оригіналу): «Одна таблица - действующие проекты, где мы оставим только реально…И будет таблица вторая…То есть, у нас сюда будет только добавляться все, что появилось в работе со статусом, что конкретно, с площадкой…Получено разрешение, допустим, да? И допустим, отводится земля или в процессе… Да. То есть, будет статус. «ТОРГОВЛЯ» ставишь» (т. 10 а.с. 77-78).
Згідно фрагменту розмови від 30.05.2024 р., ОСОБА_9 просить ОСОБА_20 надати їй списки по проекту «Торговля» (мовою оригіналу): «ОСОБА_24! Дай мне списки по «Торговле», где «Парнеры» «Г» и без «Г» (т. 10 а.с. 112-113).
Крім того, серед матеріалів клопотання міститься протокол НСРД, а саме аудіо, відеоконтроль особи від 06.11.2024 р., яким зафіксовано розмову ОСОБА_9 з підозрюваними у даному провадженні ОСОБА_17, ОСОБА_16 та ОСОБА_13, у ході якої ОСОБА_9 розповідає про проведені розрахунки за реалізацію певного етапу злочинної схеми, спрямованої на заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Києва. Зокрема, ОСОБА_9 зазначає (мовою оригіналу): «Сейчас свестись по финансам…У нас будет, во-первых, вестись отдельно клиент каждый. И потом в разрезе финансов по партнерам…по этому обьекту все дали равный задаток…Притисько-Микильська. Каждый по 10 внес?» (т. 10 а.с. 167-170).
В матеріалах провадження також містяться докази того, що 31.05.2024 року, 05.07.2024 року та 07.08.2024 року ОСОБА_9, не бажаючи особисто передавати грошові кошти директору КП «Спецжитлофонд» ОСОБА_21, давала доручення надавати їх ОСОБА_18 для подальшої передачі ОСОБА_21 (т. 12 а.с. 123-124). При цьому, 20.06.2024 року та 02.09.2024 року ОСОБА_22 звітувала ОСОБА_11 про прийняті нею грошові кошти в гривні та доларах США від учасників організації (мовою оригіналу): «Около 400 с копейками, да. В разных, я их там подписывала - пакет 1, пакет 2…Вчера передали и сегодня передали, я положила все в рюкзак» (т. 10 а.с. 147).
При цьому, згідно фрагменту розмови від 05.03.2024 р. між ОСОБА_9, ОСОБА_17 та ОСОБА_20, останні обговорюють використання зашифрованих найменувань проектів, які перебувають «в роботі» злочинної організації, та використання псевдонімів для позначення залучених до злочинної організації осіб для унеможливлення викриття їх участі у вчинюваних злочинах та встановлення механізму діяльності організації. Зокрема, ОСОБА_9 зазначає учасникам розмови наступне (мовою оригіналу): «Нам надо как-то их всех правильно назвать. И это прямо позиция шефа. И я с ним согласна. То есть, как у нас на сегодняшний день происходит? У нас прямо картина маслом - чётко адрес. А иногда ещё прямо фамилия директора или менеджера. Ну, ещё не хватает только зарплаты дать, сколько мы даём наличкой и всё. И вот прямо, знаете, если кто-то завтра пришёл, мы сделали за них всю работу» (т. 12 а.с. 41-42).
Крім того, під час зафіксованої розмови від 09.10.2024 р. ОСОБА_20 та ОСОБА_9 обговорюють механізм приховування доходів підозрюваних, маскування наявності у їх власності значної кількості юридичних осіб та майна, зокрема шляхом їх реєстрації на інших підконтрольних осіб - родичів, водіїв, хатніх працівників, підлеглих співробітників. Зокрема, ОСОБА_20 повідомляє ОСОБА_9 наступне (мовою оригіналу): «У нас уже люди закончились…Мы уже всех родственников привлекли, кого можно было…У нас с этим вообще супер-проблема - постоянно нам кого-то надо куда-то как-то…У нас где-то кто-то директор, кто-то учредитель, у кого-то доверенность…У нас прямо все заняты. Так, чтоб чистого человека, у нас нету» (т. 12 а.с. 182-183).
Відтак, доводи захисту про те, що серед долучених до клопотання протоколів НСРД ОСОБА_9 у жодному не фігурує, суперечать матеріалам провадження.
Вищенаведене пов`язує ОСОБА_9 із досліджуваними обставинами, оскільки підтверджує її залученість до них та зв`язок з іншими особами, причетність яких до вчинення зазначених вище кримінальних правопорушень розслідується у провадженні, а також те, що вона, будучи особливо довіреною особою ОСОБА_11 та його основним офіс-менеджером, координуючи реалізацію вищевказаного злочинного механізму учасників злочинної організації.
Враховуючи викладене та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_9 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких їй повідомлено про підозру, підстави вважати, що повідомлення про підозру є необґрунтованим - відсутні.
4.2. Щодо доводів апеляційних скарг про ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної.
Як вже зазналося вище, захисники в апеляційних скаргах наголошують, що ОСОБА_9 не набула статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки сторона обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце проживання ОСОБА_9 за кордоном, не використала всі можливості, передбачені КПК України, щодо здійснення належного вручення їй повідомлення про підозру.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Згідно зі ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч .2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З наведеного, з урахуванням положень ст. 278 КПК України, вбачається, що на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення про підозру по телефону або телеграмою, під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
06.02.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру (т. 1 а.с. 72-116) шляхом направлення поштовим зв`язком тексту підозри за місцем її реєстрації та проживання (т. 1 а.с. 117-118), за місцем реєстрації ТОВ «Аве Нью», директором якого вона є (т. 1 а.с. 119), а також шляхом вручення тексту підозри представнику Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КБ 2», що обслуговує будинок за її останнім відомим місцем проживання (т. 1 а.с. 120).
При цьому, в апеляційних скаргах не стверджується про необізнаність ОСОБА_9 щодо направлення на адресу її зареєстрованого місця проживання в Україні письмового повідомлення про підозру, а також щодо вручення його житлово-експлуатаційній організації за місцем її проживання, як і не стверджується про те, що вона не розуміє змісту пред`явленої підозри або своїх процесуальних прав та обов`язків.
Натомість, захист посилається на те, що постійне місце проживання ОСОБА_9 знаходиться на території Австрії, та не заперечує, що 08.12.2024 року вона перетнула державний кордон та до цього часу в Україну не повернулась.
Під час апеляційного розгляду доказів на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_9 в Австрії захистом не надано, як і доказів на підтвердження зняття її з реєстрації за вказаним місцем проживання в Україні. Також, не надано доказів на підтвердження існування поважних причин перебування ОСОБА_9 за межами України, які б перешкоджали їй особисто з`явитись за викликом до детектива або суду.
Посилання захисників як на обставину, яка унеможливлює прибуття ОСОБА_9 до органу досудового розслідування, на перебування її на 8-му місяці вагітності, не сприймається колегією суддів, оскільки згідно з положеннями п. 5 ч. 1 с. 138 КПК України поважною причиною неприбуття особи на виклик є тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я - у зв`язку, зокрема, з вагітністю, за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад. Натомість, матеріали клопотання не містять доказів на підтвердження таких обставин.
За наведених обставин, за відсутності офіційної інформації щодо іншого місця проживання ОСОБА_9, в тому числі і за кордоном, з урахуванням невстановлення її місцезнаходження на момент складання повідомлення про підозру, ОСОБА_9 вважається тимчасово відсутньою за місцем своєї реєстрації та проживання на території України. Отже, вручення їй повідомлення по підозру за відомим стороні обвинувачення зареєстрованим на території України місцем проживання у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, відповідає встановленим обставинам та вимогам процесуального закону. Стороною захисту не надано доказів на спростування такого висновку.
Відповідно, доводи апеляційної скарги про те, що детективи НАБУ та прокурори САП мали здійснити належний розшук ОСОБА_9 та після встановлення факту її постійного проживання на території Австрії направити їй повідомлення про підозру в порядку ст. 135 КПК України разом з клопотанням про міжнародну правову допомогу на адресу органів юстиції Республіки Австрія, не ґрунтуються на вимогах КПК України.
Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України має бути встановлено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
При цьому, КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку. Прийняття органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.
11.03.2025 року детективом винесено постанову про оголошення підозрюваної ОСОБА_9 у міжнародний розшук у зв`язку з наявністю відомостей про її перебування за межами України, а також з огляду на її неодноразові неявки без поважних причин на виклики слідчого і відомості про умисне переховування від органу досудового розслідування (т. 1 а.с. 121-130).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 р. надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 відносно ОСОБА_9 (т. 14 а.с. 163-166).
Відтак, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про відсутність у матеріалах клопотання доказів направлення постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_9 у міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України з метою організації міжнародного розшуку підозрюваної з використання каналів Інтерполу, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями «Правил Інтерполу з обробки даних» необхідними умовами для публікації червоної картки визначено також і наявність чинного судового рішення про арешт (тримання під вартою). Ще перед скеруванням запиту до Генерального Секретаріату Інтерполу, Національне центральне бюро перевіряє факт наявності серед представлених документів судового рішення про арешт чи тримання під вартою щодо особи, з приводу якої здійснюється запит. Отже, передумовою опублікування червоної картки є скерування запиту до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні із відповідною постановою про оголошення особи у міжнародний розшук та рішенням суду про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відтак, факт оголошення підозрюваної у міжнародний розшук не може пов`язуватись із використанням каналів Інтерполу шляхом запиту на опублікування червоної картки у відповідній базі даних.
Поряд з цим, передбачений абз. 2 ч. 1 ст. 281 КПК України обов`язок слідчого, прокурора вжити заходів щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного до оголошення в розшук стосується ситуацій, коли підставою для оголошення розшуку є невідоме місцезнаходження підозрюваного. Натомість, у даному провадженні підставою цього стало перебування ОСОБА_9 за межами України, що не зобов`язувало слідчого, прокурора до вжиття заходів зі встановлення її місцезнаходження за кордоном до оголошення її розшуку.
Окрім того, як на додаткову підставу відсутності доказів перебування ОСОБА_9 у міжнародному розшуку захисник ОСОБА_7 послався на те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження внесення до ЄРДР відомостей про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук.
З даного приводу колегія суддів звертає увагу на те, що КПК України не містить вимог про долучення до матеріалів клопотання, що розглядається в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, доказів на підтвердження внесення до ЄРДР вказаних відомостей.
Вимоги ст. 281 КПК України дійсно покладають на слідчого, прокурора обов`язок внести до ЄРДР відповідні відомості про оголошення особи у міжнародний розшук, втім не зобов`язують слідчого, прокурора долучати до клопотання, яке розглядається у порядку, передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, відповідні докази. При цьому, слід зазначити, що витяг з ЄРДР не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує правові наслідки у кримінальному провадженні.
Враховуючи сукупність наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг захисту щодо ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваної та неоголошення її в міжнародний розшук.
4.3. Щодо доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох із п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Надаючи оцінку наявності існування ризику переховування, колегія суддів враховує відомості про майновий стан підозрюваної, який є достатнім для можливого тривалого переховування її від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_9 не пов`язана стійкими соціальними зв`язками на території України, оскільки її чоловік ОСОБА_23 востаннє виїхав з України 04.03.2022 року та до цього часу офіційним шляхом на територію України не повертався (т. 2 а.с. 7, 146-148). Наведене переконує колегію суддів, що чоловік підозрюваної разом з дітьми перебуває за кордоном, що свідчить про відсутність стримуючих факторів за місцем її проживання підозрюваної, які б справили на неї значний вплив при плануванні своєї втечі та переховування за кордоном. Відтак, підозрювана може вчинити дії, направлені на переховування за кордоном. Суворість передбаченого законом покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні цього ризику.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недостатності майнового стану ОСОБА_9 для її можливого переховування, оскільки офіційно нарахований дохід підозрюваної за останні 3 роки склав понад 10 млн. грн., а її чоловіка ОСОБА_23 - понад 3 млн. грн. Поряд з цим, ОСОБА_9 на праві приватної власності належать значна кількість нерухомого та рухомого майна, а також корпоративні права в низці юридичних осіб. Крім того, колегія суддів враховує, що за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_9 була довіреною особою ОСОБА_11 та учасницею очолюваної ним злочинної організації, у якій вона відповідала за вжиття заходів посиленої конспірації та маскування злочинної діяльності співучасників, приймання та видачу готівкових коштів, в тому числі тих, що є предметом неправомірної вигоди (т. 12 а.с. 134-172).
Також, згідно матеріалів клопотання, у ході обшуків у банківських скриньках осіб, причетних до діяльності злочинної організації, вилучено значну кількість готівкових коштів, що призначались для фінансування діяльності злочинної організації та матеріального забезпечення вчинюваних ними кримінальних правопорушень, а саме - готівкові кошти на суму 6 772 175 доларів США, 630 000 євро та 806 300 грн (т. 1 а.с. 192-228).
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що майно, яке перебуває у власності ОСОБА_9, придбано нею у різні періоди життя та до дати внесення відомостей до ЄРДР про дане провадження, колегія суддів зазначає, що це жодним чином не спростовує висновку про наявність у неї фінансової спроможності переховуватись від органу досудового розслідування.
Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваної на свідків та інших підозрюваних у провадженні, колегія суддів враховує, що вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, дружнім чи іншого роду стосункам вносити суттєві корективи у показання таких осіб. У цьому контексті, з огляду на те, що до цього часу більша частина осіб, яким можуть бути відомі обставини розслідуваних злочинів, не допитувалась, продовжує існувати загроза впливу на осіб, що можуть бути свідками у провадженні, з метою спонукання їх до відмови у наданні викривальних показань або їх спотворення.
Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, колегія суддів враховує, що у матеріалах клопотання наявні відомості про вжиття співучасниками, зокрема, ОСОБА_9, заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття діяльності злочинної організації, що вказує на схильність та здатність маскувати свої протиправні дії всіма доступними засобами. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення вчинено у співучасті з іншими особами, зокрема, і з наразі не встановленими, тому остання може координувати свою процесуальну поведінку з ними, а також іншими підозрюваними у даному провадженні таким чином, щоб перешкодити провадженню задля уникнення кримінальної відповідальності.
Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів допиту, протоколів за результатами проведення НСРД, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності вищезазначених ризиків.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 містить посилання на те, що слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК України, втім, жодних доводів про конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, в апеляційній скарзі не наведено. Решті доводів апеляційних скарг захисників колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду не встановлено істотних порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.04.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4