- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
26 травня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну додаткового обов`язку, покладеного на обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження № 52023000000000190 від 24.04.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 у вказаному провадженні призначено судовий розгляд.
Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 подано до суду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 . Разом з цим, захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 подано клопотання про зміну додаткових обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
2. Доводи клопотання про продовження строку дії обов`язків та клопотання зміну додаткового обов`язку
Подане клопотання прокурор ОСОБА_3 обґрунтовує застосуванням до обвинуваченого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою та покладанням на останнього низки обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. Востаннє обов`язки продовжувалися ухвалою суду від 27.03.2025 строком до 27.05.2025. Даною ухвалою продовжені такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
Вказуючи на продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні прокурор просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк дії раніше покладених на нього обов`язків на два місяці. Існування ризику переховування прокурор обґрунтовує тяжкістю можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його вини, відсутністю міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 на території України через проживання дружини, дітей та тещі за кордоном. Ризик впливу на свідків обґрунтовує підтриманням обвинуваченим зв`язків з посадовими особами місцевого самоврядування, органів державної влади, посадовими особами правоохоронних органів, та самою процедурою отримання показань від свідків на стадії судового розгляду, встановленою КПК України.
У сукупності викладеного прокурор переконаний, що ризики дотепер продовжують мати місце. Тому існують підстави для продовження строку дії раніше покладених на обвинуваченого обов`язків.
Захисник ОСОБА_6 в клопотанні про зміну додаткового обов`язку зазначає таке. Зміна обов`язку «не відлучатися ОСОБА_4 за межі території України без дозволу суду» на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу суду в дні, на які призначено судові засідання» не завдасть шкоди кримінальному провадженні і дозволить досягти мети кримінального провадження. Необхідність зміни обов`язку захисник обґрунтовує декількома підставами. Першою підставою - є необхідність участі ОСОБА_4 в процесі лікування його сина. На даний час, у зв`язку з війною, син проживає на території Сполучених Штатів Америки, де отримує необхідне лікування. Про залучення батьків до лікування наполягають самі лікарі. Крім необхідності прийняття участі в процесі лікування, перебування ОСОБА_4 поруч з сином надасть змогу підтримувати дитину в самому процесі лікування. Другою підставою для зміни покладеного обов`язку, на переконання захисника, є можливість виконувати ОСОБА_4 свою професійну та громадську діяльність більш ефективно у разі відсутності обмеження щодо вільного виїзду за кордон. З початку повномасштабного вторгнення за сприянням ОСОБА_4 надавалася численна допомога населенню запорізького регіону, військовим формуванням та медичним закладам. Обмеження вільного виїзду не дають можливість в потрібному обсязі і надалі забезпечувати надходження такої гуманітарної допомоги. З огляду на викладене захисник просить змінити раніше покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок шляхом додавання до нього формулювання саме щодо заборони вільного виїзду у дні судових засідань.
3. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження строку дії обов`язків підтримав та зазначив, що ризики, на які він посилається та які встановлені попередніми судовими рішеннями дотепер продовжують існувати, та жодним чином не зменшилися. Вважає за необхідне продовжити строк дії процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 на два місяці.
Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні подав письмові заперечення на клопотання прокурора. Відповідно до заперечень та наданих в судовому засіданні пояснень захисник стверджує таке. ОСОБА_4 вів та веде активну громадську та волонтерську діяльність, має постійне місце роботи, позитивно характеризується. Навесні 2025 року у ОСОБА_4 збільшилася заробітна платня, обвинувачений має на утриманні батьків похилого віку, які проживають в Україні, є очільником політичної партії в Запорізькій області, отримав науковий ступінь. Наведене свідчить, що ОСОБА_4 не тільки має стійкі соціальні зв`язки на території України, але і активно продовжує їх зміцнювати. Разом з цим, на підтвердження міцних соціальних зв`язків, захисник також посилається на наявність у ОСОБА_4 ряду хронічних захворювань та необхідність періодично проходити лікування та перебувати під постійним наглядом лікарів.
Також захисник послався на ті обставини, що продовження строку дії додаткових обов`язків, як просить прокурор, обмежує можливість ОСОБА_4 перебувати поруч з дитиною-інвалідом та надавати йому допомогу у лікуванні, яку дитина отримує за кордоном, та відсутність можливості ефективно здійснювати ОСОБА_4 професійну діяльність, як представника Запорізької обласної ради, діяча політиної партії та волонтера.
Окремо захисник послався на проблеми, які мали місце у лютому 2025 року, коли ОСОБА_4 отримав від суду дозвіл на виїзд за кордон. Зазначив, що ДПСУ не надавала ОСОБА_4 можливість виїхати у зв`язку з листом, який був направлений працівниками НАБУ до відповідного державного органу щодо заборони ОСОБА_4 виїжджати. Таким чином, захисник переконаний, що у разі задоволення клопотання прокурора та виникнення у ОСОБА_4 крайньої необхідності в терміновому виїзду, при дії обов`язку заборони виїжджати за межі території України, обвинувачений не зможе виїхати з України.
Також захисник послався на відсутність ризику переховування та свою позицію обґрунтував тим, що під час досудового розслідування існував час, протягом якого на ОСОБА_4 не були покладені додаткові процесуальні обов`язки. Проте останній не виїхав за межі країни та не вчинив ніяких дій, які можна було б розцінювати, як спробу ухилитися від органів досудового розслідування чи суду. На стадії судового розгляду ОСОБА_4 виїжджав за кордон та у встановлений термін повернувся до України. Окремо в запереченнях захисник послався на відсутність необхідності продовжувати ОСОБА_4 обов`язок повідомляти уповноважені органи про зміну місця проживання та/або місця роботи, а також відсутність інших ризиків, передбачених законодавцем, в тому числі ризику впливу на свідків та ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні захисник клопотання підтримав, просив задовольнити та не продовжувати обов`язків «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» та «повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи».
Стосовно клопотання про зміну додаткового обов`язку захисник вказав, що внесення зміни у обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» так само буде забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки ОСОБА_4 повинен буде прибувати до України з метою прийняття участі в раніше погоджених, або самостійно визначених судом дат судових засідань. Просив клопотання задовольнити та змінити відповідний обов`язок згідно з резолютивною частиною клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання захисника стосовно зміни додаткового обов`язку.
4. Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції учасників провадження, колегія суддів дійшла таких висновків
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Водночас вказаною ухвалою визначено, як альтернативний запобіжний захід, заставу у розмірі 1 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становив 3 028 000 гривень та покладено обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть застосовані до ОСОБА_4 у разі внесення застави.
26.02.2024 у зв`язку із внесенням застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти та він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладанням низки процесуальних обов`язків.
У подальшому покладені на ОСОБА_4 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє обов`язки продовжені ухвалою від 27.03.2025, строком до 27.03.2025 включно.
На теперішній час відносно обвинуваченого продовжує діяти запобіжний захід у вигляді застави та продовжують діяти такі обов`язки: 1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду; 2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
У зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості, є запобіжний захід.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України)
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. При цьому частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною 2 статті 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Разом з цим, ч. 1 ст. 201 КПК України передбачено право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, або його захисника звернутися до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Таке клопотання, як і клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків, розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
З сукупного аналізу приписів Кримінального процесуального законодавства вбачається, що підставою для зміни запобіжного заходу є зокрема наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею, судом при застосуванні запобіжного заходу, зміна обставин підозри/обвинувачення, зменшення встановлених ризиків.
За наведених обставин, зважаючи, що розгляд клопотань прокурора та захисника вимагає з`ясування одних і тих же обставин, Суд вважає за можливе розглянути їх одночасно.
Так, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4 та зміни раніше покладеного на обвинуваченого обов`язку, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попередніми судовими рішеннями ризики зменшилися/не зменшилися та чи продовжують вони бути актуальними для цього кримінального провадження.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена останньому підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на останнього.
Розглядаючи питання наявності ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попереднім судовим рішенням, яким продовжено строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, встановлено існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду, а також ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Зазначені ризики, за змістом клопотання та твердженнями прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності дотепер.
Актуальність ризику переховування обвинуваченого прокурор обґрунтовує тяжкістю злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, неможливістю звільнення від відбування покарання чи звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення такого злочину, відсутністю міцних соціальних зв`язків обвинуваченого на території України.
Так, ознайомившись з клопотанням, вислухавши доводи прокурора, Суд погоджується з твердженнями сторони обвинувачення про продовження існування зазначеного ризику виходячи з такого.
Інкримінований ОСОБА_4 злочин, передбачений ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, є тяжким кримінальним правопорушенням, відповідальність за який передбачена у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна, що разом з віднесенням його до корупційних злочинів позбавить суд можливості, у випадку визнання останнього винуватим, звільнити його від кримінальної відповідальності чи звільнити від відбування покарання з випробуванням. За таких обставин, у разі доведення вини ОСОБА_4, до останнього буде застосовано виключно реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, може бути мотивом та підставою для обвинуваченого вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності.
Водночас Суд враховує, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого покарання. Оцінка такого ризику має проводитись з урахуванням ряду інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або свідчити про те, що вона маловірогідна («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia). До таких факторів, зокрема, належать характер особи, її місце проживання, рід занять, майновий стан, сімейні зв`язки та усі види зв`язків з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).
У цьому контексті Суд бере до уваги відсутність міцних соціальних зв`язків у ОСОБА_4 на території України, та наявність нерухомого майна за кордоном у родини обвинуваченого. Факт відсутності міцних соціальних зв`язків Суд пов`язує з фактом проживання дружини обвинуваченого - ОСОБА_4, та дітей - ОСОБА_17, ОСОБА_18 поза межами України протягом тривалого часу. Посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого роботи на території України, постійного місця проживання, проживання в Україні батьків похилого віку, зайняття політичною, громадською та волонтерською діяльність, на переконання Суду, не є настільки стримуючими факторами за наявності яких можливо стверджувати про повну відсутність ризику переховування. Також, на переконання Суду, не є стримуючим фактором, який би вказував на відсутність ризику переховування, наявність у особи певних захворювань та необхідність проходження лікування. Захистом не надано Суду відомостей, що необхідне ОСОБА_4 лікування останній може отримувати виключно на території України. А його періодичні відрядження за кордон протягом останніх років свідчать саме про відсутність крайньої загрози його життю при відсутності на території України, навіть при загостренні хронічної хвороби. Також Суд приймає до уваги посилання прокурора на наявність у родини ОСОБА_19 житла за кордоном, а саме в США. Так, дружина обвинуваченого на території США проживає в квартирі, яка належить компанії, засновником якої до квітня 2024 року були мати ОСОБА_4 та його теща.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду.
Щодо посилання прокурора на існування ризику переховування з огляду на набуття ОСОБА_4 знайомств серед представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб правоохоронних органів, які обвинувачений може використати з метою переховування, Суд зазначає, що відповідним доводам вже надавалася оцінка в ухвалах від 06.02.2025 та 27.03.2025. Як раніше, так і дотепер прокурором не надано суду відомостей, які б вказували на підтримання обвинуваченим з ким-небуть зі службових осіб органів державної влади настільки близьких стосунків, що можуть бути ним використані з метою переховування, та не надано матеріалів, які б містили відомостей про обговорення ОСОБА_4 з такими особами можливості забезпечити йому переховування у разі виникнення відповідної необхідності. Тому Суд не приймає до уваги відповідні посилання прокурора на підтвердження ризику переховування.
Враховуючи викладене Суд зазначає, що оскільки в судовому засіданні підтверджено існування ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, то клопотання сторони захисту стосовно зміни покладеного на обвинуваченого обов`язку з «не відлучатися за межі території України без дозволу суду» на обов`язок «не відлучатися за межі території України без дозволу суду в дні, на які призначено судові засідання» задоволенню не підлягає. Суд наголошує, що покладання обов`язків на особу є способом запобігання встановленим у кримінальному провадженні ризикам, а не способом забезпечення участі певної особи в судовому засіданні.
У сукупності викладеного Суд вважає доведеною прокурором необхідність продовження обов`язків, спрямованих на мінімізацію ризику переховування обвинуваченого від суду, а саме: не відлучатися за межі території України без дозволу суду, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги позицію прокурора, щодо відсутності необхідності продовжувати заборону обвинуваченому спілкуватися з частиною свідків, визначених попередніми судовими рішеннями, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок утримуватись від спілкування саме зі свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, Суд констатує, що продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою обвинуваченого з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження. Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну додаткового обов`язку.
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
2) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті;
Строк дії ухвали встановити до 26 липня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1