Document No. 127780775

справа № 991/3559/25

провадження №11-сс/991/356/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2025 року м.Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4,

представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9,

прокурора ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу представника третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №52024000000000629 від 04 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2025 рокуз метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскаціїнакладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 та вилучене 17 квітня 2025 року під час проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а саме на мобільний телефон іРhone 16 Pro, IMEI 1: НОМЕР_1, IMEI 2: НОМЕР_2 та готівкові кошти у сумі 120 000,00 (сто двадцять тисяч) євро.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представниктретіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив ухвалу слідчого судді від 28 квітня 2025 року скасувати, посилаючись на наступні доводи.

Вилучені за вищевказаною адресою грошові кошти в сумі 70 тисяч євро є власністю ОСОБА_5, в сумі 50 тисяч євро є власністю ОСОБА_6, проте судом не врахована позиція представника власників майна щодо наявності факту права власності на вказані готівкові кошти, які є заощадженнями родини, документи що підтверджують доходи вказаних осіб наявні в матеріалах провадження.

ОСОБА_7 надав повний доступ до інформації телефона, вказав кодові слова, пароль, проте судом не враховано можливість детективів НАБУ в період з 17 по 28 квітня 2025 року, зважаючи на розумні строки, провести огляд та повернути коштовну річ власнику.

При цьому, процесуальний статус осіб, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в кримінальному провадженні не визначений.

Позиції учасників провадження.

Представник третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні подану ним апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити у повному обсязі з зазначених у них підстав.

Прокурор у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу представника без задоволення.

Треті особи, щодо майна яких вирішується питання про арешт, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду не з`явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили, а тому суд з урахуванням позиції їх представника згідно з положеннями ч.4 ст.405 КПК вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Мотиви та висновки суду.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За положеннями ст.170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу), можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52024000000000629 від 04 грудня 2024 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК щодо наступних обставин: 27 червня 2023 року між Департаментом Житлово?комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації в особі ОСОБА_7 та ПП «Полі» укладено договір №08?23 щодо «Відновлення теплопостачання у м. Селидове шляхом придбання та підключення модульних котелень до існуючих інженерних мереж для забезпечення послугою теплопостачання мешканців та для проходження опалювального періоду 2023?2024 років» зі строком дії до грудня 2023 року та ціною договору 200 582 846,40 грн. Відповідно до умов договору ПП «Полі» повинно поставити 7 комплектів твердопаливних вугільних котелень різної потужності: 3 комплекти потужністю 6 МВт загальною вартістю 135,309 млн. грн.; 3 компекти потужністю 1,8 МВт загальною вартістю 52,127 млн. грн.; 1 комплект потужністю 1 МВт вартістю 13,145 млн. грн. За версією сторони обвинувачення вартість котелень, передбачених умовами договору, службові особи Департаменту Житлово?комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації та ПП «Полі» умисно завищили. Зокрема, встановлено вартість 4?х з 7?ми комплектів модульних котелень, які ПП «Полі» у серпні 2023 року закупило у ТОВ «Монастирищенський котельний завод «Енергетик» та поставило їх на виконання умов договору. Так, 3 модульні котельні потужністю по 1,8 МВт закуплено за 20,5 млн. грн. та 1 котельня потужністю 1 МВт - за 4,1 млн. грн. Усього в період з 06 липня до 14 грудня 2023 року службовими особами Департаменту Житлово?комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації на виконання умов договору перераховано ПП «Полі» 200,58 млн. грн.

Таким чином, як стверджує сторона обвинувачення, службові особи Департаменту Житлово?комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації та ПП «Полі» з виділених на закупівлю вказаних 4?х комплектів котелень 65,26 млн. грн., зловживаючи службовим становищем, заволоділи виділеними для закупівлі модульних котелень коштами державного бюджету в сумі понад 40 млн. грн., що є особливо великим розміром та розподілили їх між собою.

17 квітня 2025 року в межах вказаного кримінального провадження при проведенні санкціонованого ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27 березня 2025 року обшуку житлового будинку за адресою: за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_11 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7, виявлено та вилучено мобільний телефон іРhone 16 Pro та грошові кошти в сумі 120 000 євро, на які оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 28 квітня 2025 року накладено арешт.

Як вбачається з змісту оскаржуваної ухвали слідчий суддя, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, дійшов висновку про відповідність вилученого майна визначеним ст.98 КПК критеріям речових доказів, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація.

Зазначені обставини покладені слідчим суддею в обґрунтування висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання про арешт майна в рамках розслідування кримінального провадження №52024000000000629.

При перегляді оскаржуваної ухвали колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, заслухавши особу, яка подала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, на які посилалась сторона обвинувачення під час розгляду клопотання, погоджується з мотивами та висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі від 28 квітня 2025 року щодо накладення арешту на вилучене майно.

Відхиляючи доводи представника осіб щодо безпідставності накладення арешту на майно, суд виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст.173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 цього Кодексу.

У відповідності до положень п.1, 2 ч.2 ст.170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК).

Відповідно до ч.2 ст.168 КПК тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як вбачається з матеріалів провадження та надано відповідну оцінку слідчим суддею, ухвалою від 27 березня 2025 року детективам НАБУ надано дозвіл на проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_11 та знаходиться у фактичному володінні ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення, зокрема мобільних терміналів систем зв`язку, що містять інформацію про листування службових осіб Департаменту житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації, у тому числі ОСОБА_7 з приводу вказаної закупівлі та інших записів особистого характеру, в яких містяться дані про обставини підготовки та вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Наявність підстав для вилучення мобільного телефона іРhone 16 Pro вбачається з відомостей, що містяться безпосередньо в протоколі обшуку від 17 квітня 2025 року. Так, під час огляду вказаного мобільного телефону встановлено, що він містить контакти ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, а також листування ОСОБА_7 у різних месенджерах, у тому числі на електронній пошті, починаючи з 17 червня 2023 року. Для детального дослідження вмісту цього телефону, зокрема, з метою відновлення видалених даних, виникла необхідність у його дослідженні в умовах лабораторії із залученням спеціалістів, експертів. Оскільки під час обшуку була відсутня можливість такого дослідження, а також з огляду на те, що зазначений мобільний телефон у подальшому може виступати об`єктом конфіскації та спеціальної конфіскації, він був вилучений відповідно до наданого в ухвалі слідчого судді дозволу.

Окрім того, на другому поверсі будинку у коридорі перед кімнатою (робочим кабінетом) ОСОБА_7 також виявлений кейс чорного кольору, в якому містились документи та пакет з грошовими коштами в сумі 120 000 євро. Оскільки існували обґрунтовані підстави вважати, що ці кошти могли бути набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, що розслідується, а також у подальшому вони можуть бути об`єктом конфіскації та спеціальної конфіскації, їх також було вилучено.

За вказаних обставин, враховуючи що: в ухвалі слідчого судді про обшук надано дозвіл на відшукання, у тому числі листування в електронному вигляді службових осіб Департаментом Житлово?комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації (у тому числі ОСОБА_7 ) мобільних терміналів систем зв`язку, що містять інформацію про таке листування; під час обшуку установлено, що мобільний телефон містить інформацію, яка має (може мати) відношення до наведених обставин; існують обґрунтовані підстави вважати, що грошові кошти загальною сумою 120 000 євро можуть бути предметом кримінального правопорушення або одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про відповідність вказаного мобільного телефона та грошових коштів зазначеним у ст.98 КПК критеріям, оскільки останні можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто, можуть бути використані як докази у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів констатує наявність правової підстави для арешту вищезазначеного майна та можливість його використання як доказу у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на вилучені при проведенні обшуку готівкові грошові кошти, загальною сумою 120 000 євро, з метою забезпечення можливого застосування спеціальної конфіскації.

У передбаченому п.2 ч.2 ст.170 КПК випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у передбачених випадках КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п.1-4 ч.1 ст.96-2 КК (ч.4 ст.170 КПК).

Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає, зокрема, під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (ч.1 ст.96-2 КК).

Водночас, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.

Разом з цим, системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК та інш.), так і слідчими, прокурорами (ст.134, 271, 276 КПК та інші).

З огляду на положення ч.4 ст.170 КПК арешт майна на підставі п.2 ч.2 ст.170 КПК (тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК критеріям.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ (кошти, майно) з кримінальним правопорушенням (зокрема, використання його як засобу вчинення кримінального правопорушення, або є предметом кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження.

Про можливість застосування спеціальної конфіскації майна третіх осіб у цьому кримінальному провадженні вказують такі фактори: обставини можливого вчинення кримінального правопорушення, зокрема ті, що саме ОСОБА_7 діяв від імені Департаменту Житлово?комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації під час укладання договору №08?23; місце виявлення цих грошових коштів, які зберігалися у кейс чорного кольору, у коридорі перед робочим кабінетом ОСОБА_7, та їх належність останньому, про що ОСОБА_7 заявив у доданих до протоколу обшуку письмових зауваженнях, доводи про належність цих коштів іншим особам не є обґрунтованими та не спростовують зазначених висновків.

На переконання колегії суддів зазначені обставини із дотримання стандарту «достатніх підстав» вказують, що грошові кошти, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт, відповідають критеріям, зазначеним у ч.1 ст.96-2 КК, оскільки об`єктивно зв`язують їх з кримінальним правопорушенням, і вони є достатніми, щоб виправдати їх тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження.

Відтак суд на даній стадії провадження, всупереч доводам апеляційної скарги, погоджується з висновками слідчого судді про те, що зазначені грошові кошти або частина з них могли бути одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто належать до переліку майна, щодо якого може бути застосована спеціальна конфіскація, а отже наявні підстави для накладення арешту з метою її забезпечення.

Щодо доводів про невизначення у цьому кримінальному провадженні процесуального статусу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, як підстави для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів вказує наступне.

За загальним правилом, закріпленим у п.1 ч.3 ст.132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, деякі спеціальні норми КПК прямо передбачають правову залежність між існуванням обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеня тяжкості та підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Зокрема, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину (ч.1 ст.154 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації (ч.4. ст.170 КПК), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч.5 ст.170 КПК), домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч.2 ст.181 КПК), запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як… (ч.2 ст.183 КПК).

Колегія суддів звертає увагу, що умови накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації за положеннями ч.3, 4 ст.170 КПК не містять таку вимогу їх застосування як оголошення підозри у кримінальному провадженні певній особі, не пов`язують особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна або вчиненням кримінального правопорушення будь-якого ступеня тяжкості. Про доведеність існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення може свідчити сам факт здійснення за певними фактичними обставинами досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР, та відповідні матеріали цього провадження, у зв`язку з чим слідчий суддя на підставі описаних у клопотанні обставин кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором матеріалами кримінального провадження та за своїм внутрішнім переконанням правомірно дійшов обґрунтованого висновку, що існують об`єктивні дані про вчинення вказаних у клопотанні злочинів, у зв`язку з розслідуванням яких подається відповідне клопотання, тобто про те, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах діючого законодавства, доводи стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слід визнати непереконливими, слідчим суддею відповідно до ст.132, 170, 173 КПК дотримані принципи розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та враховані наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого суд погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.392, 404, 422, 532 КПК, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2025 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3