- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/3668/25
провадження №11-сс/991/327/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
підозрюваного ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2025 р., якою частково задоволено клопотання про зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. відносно:
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368-5, ч. 1, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України, -
в с т а н о в и л а:
08.05.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 05.05.2025 р. про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 із застави на тримання під вартою, яку передано судді-доповідачу 12.05.2025 року та цього ж дня призначено до розгляду (т. 15 а.с. 225).
1. Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_10, та змінено ОСОБА_7, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368-5, ч. 1, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України, запобіжний захід із застави на тримання під вартою, визначено заставу у розмірі 18 млн. грн., з покладенням на підозрюваного у разі її внесення обов`язків, визначених п. п. 1, 3-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена: 1) з істотним порушенням вимог КПК України, оскільки слідчим суддею не враховано відсутність у клопотанні і наданих до нього матеріалах підстав, передбачених ст. 200 КПК України, для зміни раніше обраного запобіжного заходу, а також недоведеність того, що існуючий запобіжний захід не може забезпечити належну процесуальну поведінку останнього; 2) внаслідок помилкового висновку слідчого судді про наявність у ОСОБА_7 статусу службової особи в частині повідомлення йому про нову підозру за ч. 4 ст. 368, ч. 1, ч. 2 ст. 209 КК України; 3) внаслідок відсутності доказів на підтвердження існування події злочину, передбаченого ст. 209 КК України, а також відомостей про злочин, в результаті якого отримані готівкові кошти, які у подальшому, за версією слідства, були легалізовані; 4) внаслідок недоведеності стороною обвинувачення твердження про злочинне походження коштів, які були направлені для оплати вартості будівельних матеріалів; 5) внаслідок неповноти судового розгляду, зокрема нез`ясування обставин, пов`язаних з відсутністю фактів прийняття пропозиції неправомірної вигоди та легалізації майна; 6) недоведеності прокурором існування ризиків, передбачених ст. 194 КПК України, та свідомого ігнорування ним того, що з травня 2024 року ОСОБА_7 вже перебуває під дією запобіжного заходу і відповідних обов`язків, та не допустив жодного випадку їх порушення; 7) всупереч практики ЄСПЛ стосовно відмивання, пошуку, арешту та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом; 8) внаслідок порушення правил підслідності і підсудності, оскільки кримінальне провадження №42023000000000436 не підсудне ВАКС, а злочини, передбачені ст. 209, ст. 368-5 КК України, не підслідні НАБУ. Вважає, що єдиною підставою для подання клопотання про зміну запобіжного заходу є те, що за версією прокурора, ОСОБА_7 після обрання йому 28.05.2024 року запобіжного заходу у вигляді застави вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України. При цьому, клопотання не містить доводів, чому раніше застосований запобіжний захід у вигляді застави не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, адже протягом усього часу його перебування під дією запобіжного заходу не було зафіксовано жодного випадку порушення покладених на нього обов`язків.
2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Додатково зазначив, що 06.05.2025 року стороні захисту повідомлено про завершення досудового розслідування у даному провадженні. Після чого сторона обвинувачення повідомила ОСОБА_7 про нову підозру. Події, викладені у новій підозрі, раптово виникли саме перед завершенням досудового розслідування. Водночас, клопотання прокурора про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу обґрунтоване вчиненням останнім нового кримінального правопорушення. Будь-яких інших підстав для зміни запобіжного заходу клопотання не містить. При цьому, захисник наголошує, що суб`єктом інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, є службова особа. Натомість, Офіс Президента є допоміжним органом, який утворений Президентом України, не належить до органів державної влади та не є юридичною особою. Відтак, слідчий суддя дійшов хибного висновку про те, що ОСОБА_7 має ознаки суб`єкта злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу свого захисника. Додатково зазначив, що 16.04.2025 року його викликав детектив НАБУ, який вручив йому повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри. Під час вручення нової підозри детектив повідомив, що інших клопотань стороною обвинувачення ініційовано не буде, оскільки він належним чином виконує покладені на нього обов`язки. Окремо наголосив, що не всі працівники Офісу Президента є представниками влади. В його діях немає складів інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Відтак, наявні всі правові підстави для задоволення апеляційної скарги його захисника.
Прокурор ОСОБА_8 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 . Додатково зазначила, що позиція сторони захисту зводиться до того, що заступник керівника Офісу Президента не має жодних повноважень і взагалі не може вчиняти корупційні діяння, оскільки за посадою належить до патронатної служби. Втім, така позиція захисту є хибною, оскільки згідно зі ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», заступник Керівника Офісу Президента є особою, уповноваженою за виконання функцій держави, тому він є службовою особою, яка займає відповідальне службове становище. Наразі триває відкриття матеріалів кримінального провадження, тобто досудове розслідування завершено. Досудове розслідування у даній справі розпочалось за ст. 368-5 КК України. У подальшому під час проведення слідчих дій стороною обвинувачення було здобуто нові докази, які підтверджують ознаки інших кримінальних правопорушень. Одним з таких доказів для повідомлення про нову підозру за ст. 368 КК України став огляд мобільного телефону ОСОБА_11, зокрема переписки останнього із ОСОБА_7 у додатку «WhatsApp». Вважає, що за наведених обставин підстави для задоволення апеляційної скарги захисника відсутні.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42023000000000436 від 15.03.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368-5, ч. 1, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.
22.05.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368-5 КК України. За версією органу досудового розслідування ОСОБА_7, перебуваючи на посаді заступника Керівника Офісу Президента України, отримав можливість набувати активи, вартість яких суттєво перевищує його доходи. Поряд з цим, усвідомлюючи протиправність таких дій, з метою приховання факту набуття таких активів та бажаючи не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за такі дії, ОСОБА_7 вирішив здійснювати набуття активів шляхом набуття їх у власність іншими фізичними особами за його дорученням, зберігаючи повний контроль над цими активами, зокрема і право вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом праву розпорядження. В описаний вище спосіб у період з 12.05.2020 року по 13.09.2022 року ОСОБА_7 набув активи, вартість яких на 15 731 478,57 грн. перевищує його законні доходи.
При цьому, в межах даного провадження ухвалою слідчого судді від 28.05.2024 р. ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 млн. грн. Строк досудового розслідування у провадженні продовжено відповідними ухвалами слідчого судді до 22.04.2025 року.
У подальшому, 16.04.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 1, ч. 2 ст. 209 КК України. Так, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_7 прийняв від ОСОБА_11 пропозицію неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у вигляді виконання робіт та надання послуг на належному ОСОБА_7 об`єкті нерухомості за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Приморське, на суму 100 тис. доларів США, тобто у розмірі 2 773 720 грн. за курсом НБУ на дату вчинення дій, що у більше ніж п`ятсот разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, за вчинення в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням наданої влади та службового становища, направлених на прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про скасування Департаментом капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської ОДА рішення про визначення ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» переможцем процедури закупівлі - «Капітальний ремонт території МНВК зі встановленням фізкультурно-оздоровчого майданчика за адресою: Одеська обл., м. Арциз, пров. Червоноглинський, буд. 4А», оголошення про проведення якої оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу за № UA-2021-12-24-011702-c.
При цьому, ОСОБА_7, знаючи, що грошові кошти на загальну суму 6 470 990 грн. одержано злочинним шляхом, використав їх для оплати робіт та послуг з будівництва будинків за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 283,7 кв.м., та буд. № 1-9, загальною площею 256,2 кв.м. Крім того, ОСОБА_7, знаючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_3, одержано злочинним шляхом, повторно вчинив дії, спрямовані на розпорядження майном, зокрема, на зміну номінального власника вказаного об`єкта вартістю 8 421 366 грн., щодо якого фактичні обставини свідчать про одержання його злочинним шляхом, з метою приховування, маскування походження цього майна та здійснення опосередкованого (через інших осіб) володіння ними.
Разом з тим, ОСОБА_11 у цьому провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто у пропозиції службовій особі - заступнику Керівника Офісу Президента України ОСОБА_7 надати неправомірну вигоду за вчинення в його ( ОСОБА_11 ) інтересах будь-якої дії з використанням наданої ОСОБА_7 влади та службового становища.
Відтак, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368-5, ч. 1, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалюючи рішення про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою, слідчим суддею надана оцінка наявності обґрунтованості підозри, існуванню ризиків та іншим обставинам, які враховуються в порядку ст. 200 КПК України.
За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у клопотанні. При цьому, слідчий суддя наголосив, що всі заперечення сторони захисту з цього приводу вказують тільки на необхідність перевірки або уточнення певних обставин версії сторони обвинувачення, але не спростовують того, що наразі достатньо даних, які виправдовують подальше розслідування.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про існування ризиків, визначених п. п. 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків та інших учасників у даному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Разом з тим, заявлений стороною обвинувачення ризик - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не знайшов свого підтвердження під час розгляду клопотання.
З урахуванням встановлених обставин вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України, відображених у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру ОСОБА_7 від 16.04.2025 р., які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, а також долучених до клопотання доказів на підтвердження таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про очевидну недостатність застосованого до ОСОБА_7 у цьому провадженні запобіжного заходу у вигляді застави згідно ухвали слідчого судді від 28.05.2024 р. Відтак, вважав за необхідне змінити запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою із визначенням застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
При визначенні розміру застави слідчим суддею враховано обставини вчинення кримінальних правопорушень та той факт, що згідно повідомленої ОСОБА_7 нової підозри, ним вчинено суспільно небезпечні діяння в період дії застосованого до нього раніше запобіжного заходу, а також майновий стан підозрюваного та дані, які характеризують його особу. Відтак, при визначенні розміру застави слідчий суддя вийшов за межі, визначені ст. 182 КПК України, водночас, посилаючись на обставини ймовірного вчинення кримінальних правопорушень та встановлені ризики, дійшов висновку про визначення застави у розмірі 18 млн. грн., який, на його думку, не є завідомо непомірним для підозрюваного. У випадку внесення застави на підозрюваного строком до 22.05.2025 року покладено обов`язки, визначені п. п. 1, 3-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
4. Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому ст. 184 цього Кодексу, до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання. При цьому, у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України. Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Відтак, підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення, а отже, це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту.
При цьому, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не має вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та давати їм оцінку з точки зору допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Саме такий підхід застосовується і колегією суддів при оцінці обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри для цілей зміни запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги захисту про те, що ОСОБА_7 не є службовою особою, а тому не є суб`єктом злочину за ч. 4 ст. 368 КК України, а відтак не мав повноважень, які б давали можливість здійснювати вплив на Антимонопольний комітет України та місцеві державні адміністрації з метою прийняття певних рішень, колегія суддів зазначає наступне.
Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, є, зокрема, службова особа.
Згідно примітки 1 до ст. 364 КК України, службовими особами у, зокрема, ст. 368 КК України, є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
Згідно Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема Керівник Офісу Президента України, його Перший заступник та заступники, уповноважені, прес-секретар Президента України.
Отже, заступник Керівника Офісу Президента України є особою, уповноваженою на виконання функцій держави в розумінні Закону України «Про запобігання корупції». На підтвердження цього висновку слід зазначити, що ОСОБА_7 самостійно подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, під час перебування на посаді заступника Керівника Офісу Президента - зокрема, і за 2022 рік (т. 9 а.с. 47-49).
Крім того, в матеріалах провадження наявні документи, які визначають функції, завдання та повноваження, що покладаються як на Офіс Президента України, так і на заступника Керівника Офісу Президента України.
Зокрема, згідно Положення про Офіс Президента України, основними завданнями Офісу є: 1) організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень (п. 3), 2) забезпечує в установленому порядку взаємодію Президента України з ВРУ, КМУ, правоохоронними, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, сприяє підвищенню ефективності такої взаємодії (п. п. 8 п. 4), 3) здійснює самопредставництво Президента України, створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб, їх посадових і службових осіб у судах України на усіх стадіях судового процесу через Головне управління представництва інтересів Президента України в судах Директорату з питань правової політики Офісу (п. п. 11-2 п. 4), 4) заступники Керівника Офісу Президента України забезпечують виконання покладених на Офіс завдань, виконують за дорученням Президента України, Керівника Офісу Президента України інші функції, а також спрямовують і координують роботу структурних підрозділів Офісу Президента України з виконання покладених на Президента України та Офіс Президента України завдань (п. 13) (т. 12 а.с. 60-65).
Згідно листа Офісу Президента України від 12.03.2025 р., відповідно до схеми розподілу обов`язків, в тому числі між Керівником Офісу Президента України та його заступниками, ОСОБА_7 координував та спрямовував діяльність Директорату з питань правової політики і Департамент з питань юстиції та правоохоронної діяльності (т. 12 а.с. 71-72).
У повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру сторона обвинувачення, крім вищенаведеного, посилається також на Положення про Директорат з питань правової політики Офісу Президента України, Положення про Директорат з питань юстиції та правоохоронної діяльності Офісу Президента України, а також витяг із Закону України «Про Антимонопольний комітет», стверджуючи, що ОСОБА_7 є службовою особою в розумінні п. 1 примітки до ст. 364 КК України, та міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, за викладених у підозрі обставин (т. 12 а.с. 73-102).
Колегія суддів погоджується із вказаним твердженням та вважає, що наведені вище нормативні положення, які регулювали діяльність ОСОБА_7 на посаді заступника Керівника Офісу Президента України, дають підстави вважати, що останній, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, здійснював функції представника влади та мав широке коло повноважень, які пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, зокрема під час здійснення представництва інтересів Президента України, координації та спрямовування діяльності Директорату з питань правової політики і Департаменту з питань юстиції та правоохоронної діяльності.
Отже, слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 має ознаки суб`єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України. Відповідно, колегія суддів відхиляє доводи захисту щодо необґрунтованості підозри у цій частині.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та по її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено їх перелік та на достатньому рівні розкрито їх зміст (т. 15 а.с. 189-194). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів також приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що у повідомленні про підозру всупереч диспозиції ст. 209 КК України не наведено відомостей, внаслідок якого саме попередньо вчиненого злочину були отримані готівкові кошти, які у подальшому, за версією слідства, були легалізовані (відмиті), не заслуговують на увагу, оскільки ст. 209 КК України не вимагає засудження за предикатний злочин, щоб довести, що набуте майно є доходами від злочину.
Так, згідно п. 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», доходи, одержані злочинним шляхом - це будь-які активи, одержані прямо чи опосередковано внаслідок вчинення злочину, зокрема валютні цінності, рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права, незалежно від їх вартості.
Стаття 5 вказаного Закону України визначає, що до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов`язані із вчиненням фінансової операції чи правочину з доходами, одержаними злочинним шляхом, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких доходів, чи володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми, а так само набуття, володіння або використання доходів, одержаних злочинним шляхом.
Отже, за ст. 209 КК України злочином визнається набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом.
Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_7 прийняв від ОСОБА_11 пропозицію неправомірної вигоди у вигляді виконання робіт та надання послуг на належному ОСОБА_7 об`єкті нерухомості в Одеській області на суму 100 тис. доларів США за вчинення в інтересах ОСОБА_11 дій з використанням наданої влади та службового становища, спрямованих на прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про скасування Департаментом капітального будівництва та дорожнього господарства Одеської ОДА рішення про визначення ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» переможцем процедури закупівлі. При цьому, ОСОБА_7, знаючи, що грошові кошти на загальну суму 6 470 990 грн. одержано злочинним шляхом, використав їх для оплати робіт та послуг з будівництва в Одеській області. Крім того, ОСОБА_7, знаючи, що один з будинків в Одеській області одержано злочинним шляхом, повторно вчинив дії, спрямовані на розпорядження майном, зокрема, на зміну номінального власника вказаного об`єкта вартістю 8 421 366 грн., щодо якого фактичні обставини свідчать про одержання його злочинним шляхом, з метою приховування, маскування походження цього майна та здійснення опосередкованого (через інших осіб) володіння ними.
Відтак, твердження сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 209 КК України, з огляду на відсутність у підозрі відомостей про те, внаслідок якого саме злочину були отримані готівкові кошти, які у подальшому, за версією слідства, були легалізовані (відмиті), не приймаються до уваги колегією суддів.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність фактів прийняття ОСОБА_7 від ОСОБА_11 пропозиції неправомірної вигоди у вигляді виконання робіт та надання послуг на належному ОСОБА_7 об`єкті нерухомості, колегія суддів зазначає, що обставини вчинення останнім дій, інкримінованих органом досудового розслідування як прийняття вказаної пропозиції, серед іншого, і становить предмет розслідування у даному провадженні, а отже, вони мають бути встановлені слідчим шляхом.
Окрім того, як вбачається з матеріалів провадження, доказом для повідомлення ОСОБА_7 про нову підозру за ст. 368 КК України, за версію сторони обвинувачення, став протокол огляду від 20.03.2025 р. мобільного телефону ОСОБА_11, у якому виявлено листування зі ОСОБА_7 щодо ймовірного прийняття ОСОБА_7 пропозиції одержання неправомірної вигоди за вплив на визначення ТОВ «Релікт Інвест» переможцем. Також, у ході огляду телефону встановлено обмін між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 тендерною документацією, а також документами щодо оскарження ТОВ «Релікт Інвест» в Антимонопольному комітеті України процедури закупівлі та скасування рішення про визначення переможцем закупівлі ПрАТ «Ремонтно-будівельна дільниця «Одесголовпостач» (копія скарги від 17.01.2022 р.), рішення АМКУ про задоволення скарги ТОВ «Релікт Інвест» від 30.01.2022 р.
Сторона обвинувачення стверджує, що вказані документи надсилалися ОСОБА_7 для подальшого особистого контролю питання щодо визначення переможця закупівлі в інтересах ТОВ «Релік Інвест».
Так, у подальшому листуванні ОСОБА_11 ставить ОСОБА_7 питання наступного змісту (мовою оригіналу): «Добрый день. 28.01 заседание АМКУ, с нами еще не связались. От нас что-то требуется или все под конролем?», на що ОСОБА_7 відповів (мовою оригіналу): «Свяжутся по результату. Все будет хорошо».
Крім того, виявлено листування за 07.02.2022 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_7, у якому ОСОБА_7 просить ОСОБА_11 уточнити інформацію по об`єкту тендера та назву його компанії згідно тендерної документації, на що ОСОБА_11 повідомив запитувані відомості, після чого повідомив ОСОБА_7, що ТОВ «Релікт Інвест» визначено переможцем у тендері (т. 12 а.с. 1-59).
Також, під час огляду від 06.03.2025 р. мобільного телефону ОСОБА_11 виявлено листування ОСОБА_11 з ОСОБА_12 щодо оплати робіт та послуг, здійснених ОСОБА_7 за період з 09.04.2021 року по 25.12.2021 року на об`єкті будівництва з умовною назвою «Біосфера» (м. Одеса, с. Приморське). Зокрема, встановлено, що ОСОБА_12 вів облік коштів для ведення будівництва одного з будинків та сплати частки у «спільній зоні», які передавалися ОСОБА_7 для ОСОБА_11 через водія ОСОБА_13 (т. 11 а.с. 8-27).
Крім того, в мобільному телефоні ОСОБА_12 виявлено збережені нотатки, з яких вбачається сприяння ОСОБА_7 будівельному бізнесу Чернишевих, або захист їх інтересів, наступного змісту (мовою оригіналу): «Нас прикрывал и все организовывал ОСОБА_7, его уволили, на него завели уголовные дела. Он договорился и свел нас с начальником управления капитального строительства. Он тоже уволен. В итоге мы остались без кого-либо, с кем би были договоренности» (т. 12 а.с. 115-123).
Таким чином, версія органу досудового розслідування про те, що ОСОБА_7 прийняв від ОСОБА_11 пропозицію неправомірної вигоди в особливо великому розмірі у вигляді виконання робіт та надання послуг на належному йому об`єкті нерухомості в Одеській області на суму 100 тис. доларів США, не є очевидно необґрунтованою та потребує детального дослідження в ході подальшого досудового розслідування.
Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискрецією органу досудового розслідування. Кваліфікація кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, а також відомостей про злочин, внаслідок вчинення якого були отримані готівкові кошти, які у подальшому, за версією слідства, легалізовані, а також недоведеність стороною обвинувачення твердження про злочинне походження коштів, які були направлені для оплати вартості будівельних матеріалів, та інші подібні аргументи мають бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особі про нову підозру або ж змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
Враховуючи викладені висновки та зважаючи, що за результатом апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_7 до кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому повідомлено про підозру, посилання захисту на необґрунтованість підозри не є слушними.
4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення правил підслідності та предметної підсудності провадження № 42023000000000436.
Надаючи оцінку наведеним доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у провадженні № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368-5, ч. 1, ч. 2 ст. 209, ч. 4 ст. 368 КК України, а також за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, а також за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч. 1 ст. 309 КК України (т. 1 а.с. 55-60).
При цьому, ч. 2 ст. 33-1 КПК України встановлено, що слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС згідно з ч. 1 цієї статті.
Згідно положень ст. 216 КПК України кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 368-5, 209, 368, 369, 366-2 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування (окрім ст. 309 КК України), належать до підслідності детективів НАБУ, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Водночас, положеннями абз. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України визначено, що прокурор, який здійснює нагляд за досудовими розслідуваннями, які проводяться детективами НАБУ, своєю постановою може віднести кримінальне провадження у кримінальних правопорушеннях, передбачених абзацом першим цієї частини, до підслідності детективів НАБУ, якщо відповідним кримінальним правопорушенням було заподіяно або могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом свободам та інтересам фізичної або юридичної особи, а також державним чи суспільним інтересам. Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди життєво важливим інтересам суспільства та держави, зокрема державному суверенітету, територіальній цілісності України, реалізації конституційних прав, свобод і обов`язків трьох і більше осіб.
Детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора НАБУ та за погодженням із прокурором САП можуть також розслідувати кримінальні правопорушення, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.
Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор САП ОСОБА_14 постановою від 15.03.2023 р. на підставі абз. 2 п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України доручив детективам НАБУ проведення досудового розслідування у провадженні № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. за ст. 368-5 КК України, за фактом можливого набуття у 2022 році заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_7 активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи. У постанові зазначено, що підставою для цього став значний суспільний резонанс, викликаний оприлюдненням у ЗМІ відомостей, які у подальшому стали предметом досудового розслідування, а також обставини скоєння злочину, внаслідок якого могло бути заподіяно тяжкі наслідки охоронюваним законом державним чи суспільним інтересам (т. 2 а.с. 3-4).
Таким чином, визначення підслідності даного провадження прокурором САП здійснено у відповідності до положень ч. 5 ст. 216 КПК України.
У подальшому, постановою прокурора САП ОСОБА_14 від 04.05.2023 р., на підставі ч. 1 ст. 217 КПК України, об`єднано в одне провадження за номером № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. матеріали проваджень: 1) № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. за ст. 368-5 КК України, за фактом можливого набуття у 2022 році заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_7 активів, вартість яких більше ніж на 6 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує його законні доходи, 2) № 52023000000000196 від 27.04.2023 р. за ч. 4 ст. 368 КК України, за фактом одержання заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_7 неправомірної вигоди у особливо великому розмірі за вчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади чи службового становища, 3) № 52023000000000197 від 27.04.2023 р. за ч. 1 ст. 366-2 КК України за фактом внесення заступником Керівника Офісу Президента України ОСОБА_7 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (т. 2 а.с. 13-13а).
У подальшому, постановами керівника САП ОСОБА_15 від 13.12.2023 р. та від 17.04.2024 р. визначено групи прокурорів у провадженні № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366-2, ч. 4 ст. 368, ст. 368-5 КК України (т. 2 а.с. 14-14а, 17-18), при цьому не було встановлено порушень правил підслідності.
Отже, підслідність у провадженні № 42023000000000436 від 15.03.2023 р. визначена за детективами НАБУ постановою прокурора, що відповідає положенням КПК України.
Відтак, доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах провадження процесуального рішення прокурора про визначення підслідності даного провадження за детективами НАБУ не відповідають дійсності.
Колегія суддів також зауважує, що згідно положень ст. 218 КПК України прокурор зобов`язаний прийняти постанову про визначення підслідності. Згідно з ч. 5 ст. 218 КПК України, спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
При цьому, сторонами спору про підслідність можуть бути лише суб`єкти, уповноважені на прийняття таких рішень. У цьому провадженні відсутній спір про підслідність між САП з будь-яким іншим органом прокуратури. Вирішення спору про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності НАБУ, належить до повноважень Генерального прокурора або його заступника, а не слідчого судді, суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо непідсудності клопотання про зміну запобіжного заходу Вищому антикорупційному суду, колегія суддів їх відхиляє, оскільки ОСОБА_7 має ознаки суб`єкта, на якого поширюються умови, передбачені, п. п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України.
4.3. Щодо доводів апеляційної скарги захисту про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність чотирьох із п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п 1-3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них, посилаючись на те, що ОСОБА_7 жодного разу не порушував покладені на нього ухвалою слідчого судді від 28.05.2024 року обов`язки. Натомість, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі не навів жодного аргументу про те, чому вже обраний ОСОБА_7 запобіжний захід не здатен забезпечувати і у подальшому його належну процесуальну поведінку.
Надаючи оцінку вказаним доводам захисту, колегія суддів враховує, що підозрюваний ОСОБА_7 після обрання йому запобіжного заходу 28.05.2024 року у вигляді застави у розмірі 10 млн. грн, через два місяці - у липні-серпні 2024 року, за версією сторони обвинувачення, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України.
Вчинення нового кримінального правопорушення, направленого на приховування попереднього злочину, що фактично є перешкоджанням органу досудового розслідування у зібранні доказів винуватості, на переконання колегії суддів свідчить, що раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 млн. грн. не був достатнім стримуючим фактором для унеможливлення неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому є підставою для його зміни.
Крім того, інкримінований йому злочин є тяжким, та вчинений у період дії застосованого запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні.
Що стосується ризику переховування, він залишається актуальним з огляду на суворість передбаченого покарання у разі визнання його винуватим, а також враховуючи майновий стан підозрюваного, достатній для тривалого переховування в тому числі і за кордоном, та відсутність міцних соціальних зав`язків на території України.
Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, колегія суддів враховує обставини та характер вчиненого кримінального правопорушення, які свідчать про вжиття ОСОБА_7 ряду конспіративних заходів з метою приховання здійснення ним витрат на придбання рухомого і нерухомого майна та збереження власного впливу на придбані у такий спосіб активи, а також те, що на даний час органу досудового розслідування не вдалося відшукати та вилучити ряд документів, які стосуються набутих активів. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у провадженні, наведені обставини вказують на існування цього ризику.
Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших учасників провадження, колегія суддів враховує характер взаємовідносин між підозрюваним та свідками у цьому провадженні, які є його близькими родичами та знайомими, друзями, що підтверджується матеріалами клопотання. Відтак, цілком ймовірним є бажання цих осіб допомогти ОСОБА_7 уникнути кримінальної відповідальності. На думку колегії суддів, вірогідність такого ризику існує у тій мірі, щоб бути підставою для застосування запобіжного заходу.
При цьому, посилання захисту на нібито документальне непідтвердження встановлених слідчим суддею ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування, у вигляді протоколів допиту, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, та інших, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності вищевказаних ризиків.
5. Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника містить посилання на те, що ухвала слідчого судді постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, втім, посилання на конкретні процесуальні порушення, допущені слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, у ній відсутні. Доводи захисника щодо неврахування слідчим суддею обставин кримінального провадження також не є слушними, оскільки оскаржувана ухвала містить належне обґрунтування всіх істотних обставин, що підлягають встановленню та оцінці, про що зазначено вище. Решті доводів апеляційної скарги захисника, зокрема, щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, колегією суддів також надано правову оцінку у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4