- Presiding judge (CCC): Marchuk O.P.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2025 року
м. Київ
справа № 991/4179/25
провадження № 51-2061 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2025 року,
встановив:
Як убачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з ухвалою судді, захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 ставить питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції як незаконної у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону України та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. При цьому захисник зазначає, що строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні закінчився, тому ОСОБА_5 незаконно перебуває у статусі обвинуваченого, а вказане кримінальне провадження підлягає закриттю. Також зазначає, що ВАКС в ухвалі по суті констатував недопустимість доказів, отриманих внаслідок слідчих дій та фактично ухвалив рішення про продовження строку досудового розслідування, який сплинув. Тому суд першої інстанції постановив ухвалу, яка не передбачена КПК України та не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. В свою чергу, апеляційний суд, відмовивши у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на вказану ухвалу районного суду, порушив засади безпосередності, забезпечення права на захист та змагальності сторін. У зв'язку із цим, захисникзазначає, що апеляційним судом безпідставно застосовано ч. 4 ст. 399 КПК України та обмежено його право на доступ до правосуддя. В обгрунтування наведеного посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 465/7069/21, від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та №243/6674/17-к та об'єднаної палати Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 755/18777/20.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши копії судових рішень, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; інші ухвали суду у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 314 КПК України, оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Водночас відповідно до ч. 11 ст. 284 КПК України в апеляційному порядку може бути оскаржена лише ухвала про закриття кримінального провадження, проте оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження, змістом вказаної норми не передбачене.
Відтак, вказана ухвала Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року не віднесена до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції встановивши, що апеляційна скарга, подана на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 24 жовтня 2024 року, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, та відмовивши у відкритті провадження за цією скаргою, діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції.
Крім того, колегія суддів звертаю увагу на на позицію Конституційного Суду України, відповідно до якої обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий пп. 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи касаційної скарги захисника про неврахування судом апеляційної інстанції висновку, сформульованого у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справах № 237/1459/17 та №243/6674/17-к, оскільки він не може застосовуватися у цьому провадженні, так як стосувався інших правовідносин, зокрема, щодо апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, постановлення якої не передбачено КПК України.
Водночас Верховний Суд також не бере до уваги посилання захисника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 14 березня 2023 року у справі № 465/7069/21, від 17 лютого 2021 року у справі № 344/6630/17 та об`єднаної палати Верховного Суду від 25 вересня 2023 року у справі № 755/18777/20, оскільки застосовувати практику Верховного Суду потрібно як з урахуванням обставин кримінального провадження, так і цілісного контексту сформульованої Верховним Судом правової позиції, без перекручень її змісту та використання відносно до контексту.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 16 травня 2025 року, якою залишено без задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 та клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, не підлягає апеляційному оскарженню.
Інші доводи касаційної скарги захисника не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Враховуючи вищенаведене, твердження захисника щодо істотного порушення апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону, а саме, безпідставної відмови у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу районного суду, не заслуговують на увагу.
Таким чином, апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5, діяв відповідно до вимог закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його скарги та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити.
Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 26 травня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3