- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/4179/25
Провадження № 1-кп/991/63/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
29 травня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції),
ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисників обвинувачених про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У Вищому антикорупційному суді на стадії підготовчого судового провадження перебуває зазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
Захисники обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокати ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, а також захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подали суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023 прокурору.
У клопотаннях захисники зазначають про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, що перешкоджає призначити судовий розгляд на його підставі, і просять повернути обвинувальний акт прокурору, обґрунтовуючи це, узагальнено, такими доводами:
1.Формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України є неконкретним, містить суперечливі обставини, є таким, що не дає можливості захисту чітко розуміти, якими саме діями обвинуваченого ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5 (кожного окремо) вчинено злочин, у формулюванні обвинувачення є словосполучення, які неможливо інтерпретувати в конкретні дії особи.
2.У обвинувальному акті не описані всі передбачені законом про кримінальну відповідальність ознаки складу злочину і фактичні обставини, що свідчать про вчинення саме того злочину, який передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України.
3. ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху до підбурювання на пропозицію службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням службового становища, вчинений за попередньою змовою групою осіб. Однак обвинувачення щодо ОСОБА_4 обґрунтовується матеріалами проведених НСРД відносно ОСОБА_5, але відповідних ухвал слідчого судді щодо ОСОБА_4 немає, зміст результатів аудіоконтролю осіб не дає підстав для однозначного висновку про вчинення останнім підбурювання до надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 - не можливо встановити, які саме дії ОСОБА_4 відповідають критеріям підбурювання, що передбачені в ч. 4 ст. 27 КК України. Аналогічно в обвинувальному акті відсутні відомості про те, які дії ОСОБА_5 свідчать про вчинення ним закінченого замаху на підбурювання. Також в обвинувальному акті немає вказівки на особу виконавця, якого підбурювали до вчинення злочину ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .
4.За результатами отриманих матеріалів НСРД не були проведені інші слідчі (розшукові) дії для встановлення обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні.
5.Матеріали НСРД не підтверджують, що ОСОБА_4 був достеменно обізнаний, що ОСОБА_13 займає особливо відповідальне становище, тобто така ознака злочину не могла охоплюватись його умислом.
6.У обвинувальному акті не розкрито, у який спосіб ОСОБА_13 міг би призначити запропонованих ОСОБА_5 і ОСОБА_4 осіб на посади керівників територіальних органів Держмитслужби, якщо Положення про Держмитслужбу визначає, що таке призначення Голова служби здійснює за погодженням Міністра фінансів. Оскільки ОСОБА_13 не мав повноважень самостійно призначити запропоновану йому особу керівником територіальної митниці, тобто вчинити ті дії, за які, начебто, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 підбурювали ОСОБА_14 запропонувати неправомірну вигоду, то в такому випадку відсутня належна службова особа, якій мала бути висловлена пропозиція неправомірної вигоди.
7.Сторона обвинувачення не встановила розмір неправомірної вигоди, до пропозиції надати яку підбурювали обвинувачені.
8.Не вказано, через які причини, що не залежали від волі кожного з обвинувачених, не було доведено до кінця кримінальне правопорушення, що має значення для кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 15 КК України.
9.Обвинувачений ОСОБА_4 не міг вчинити закінчений замах (тобто вчинити всі дії, необхідні для доведення кримінального правопорушення до кінця) до підбурювання на одноактний злочин із формальним складом, яким є пропозиція надання неправомірної вигоди, так як в таких складах кримінальних правопорушень стадія замаху виключається.
10.Показання ОСОБА_14 як свідка в цьому кримінальному провадженні можуть бути необ`єктивними через наявність кримінального провадження, у якому розслідуються імовірні факти незаконного збагачення і легалізації коштів, та наведені в обвинувальному актів відомості, що фактично ОСОБА_14 був співучасником того діяння, у якому обвинувачено ОСОБА_4 . Водночас спілкування з обвинуваченими відбувалось за ініціативи ОСОБА_14, епізодично і протягом довгого періоду з липня по вересень 2023 року, що може вказувати на провокацію злочину правоохоронцями із його залученням. Обвинувальний акт містить суперечливі обставини щодо процесуального статусу ОСОБА_14 у кримінальному провадженні, адже він начебто є особою, яку ОСОБА_4 підбурював до висловлення пропозиції надати неправомірну вигоду ОСОБА_13, тобто співучасником, проте йому жодне обвинувачення не висунуте і водночас він не є викривачем.
11.У діях обвинуваченого ОСОБА_4 відсутній склад незакінченого злочину, передбаченого ст. 369 КК України, - підбурення певної особи до пропозиції надати неправомірну вигоду;
12.Із обвинувального акта неможливо встановити, ким його складено, адже на аркуші 18 в графі «Дата та місце складання і затвердження обвинувального акта» вказано, що обвинувальний акт складено детективом, але підписаний він заступником Керівника Четвертого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів НАБУ ОСОБА_15, інформація про те, ким саме з детективів складено обвинувальний акт у ньому не зазначено.
13.Реєстр матеріалів досудового розслідування не відповідає вимогам п. 3 ч. 2 ст. 109 КПК України - у розділі ІІІ Реєстру відсутні відомості про такий захід забезпечення кримінального провадження як тимчасове вилучення майна, що було здійснене 04.07.2024 під час обшуку офісного приміщення. Відсутність таких відомостей у Реєстрі обмежує сторону захисту в користуванні своїми правами щодо скасування заходів забезпечення.
14.Обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 29 КПК України, оскільки складений як українською мовою, так і російською. Це також є порушенням положень ст. 16 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Захисники вважають, що наведені ними недоліки обвинувального акта перешкоджають об`єктивному розгляду судом кримінального провадження і є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 і його захисники ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 підтримали заявлені в інтересах обвинуваченого клопотання і просили повернути обвинувальний акт прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтримали клопотання захисника ОСОБА_6 і просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечив проти задоволення всіх клопотань захисників і повернення обвинувального акта прокурору, як необґрунтованих. Також подав письмові заперечення від 29.05.2025 на клопотання захисника ОСОБА_12 про повернення обвинувального акта прокурору (т. 2 а. 147-150). Вважає, що сторона обвинувачення дотрималась вимог до обвинувального акта, визначених у ст. 291 КПК України, і немає законних підстав для поверненню цього акта прокурору. Наведені стороною захисту доводи, на його думку, з урахуванням практики Верховного Суду, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акта, адже неповнота, необґрунтованість, невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочину, не є предметом оцінки на підготовчому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого обвинувачення.Просив відмовити у задоволенні усіх клопотань захисників.
Мотиви та висновки суду
У підготовчому судовому засіданні, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто підставою для повернення обвинувального акта є виключною його невідповідність вимогам закону.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, та повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України). Тобто в підготовчому судовому засіданні суд має перевірити, чи форма і зміст обвинувального акта відповідає вимогам статті 291 КПК України.
1. У частинах 1, 3 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором; обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Обвинувальний акт від 08.05.2025 щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, який надійшов до суду, на першій сторінці містить відомості про його затвердження старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні - начальником другого відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_16 . На останньому аркуші (с. 18) обвинувального акта наявні підписи заступника Керівника Четвертого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 та вже зазначеного начальника відділу управління САП ОСОБА_3 . Ці службові особи вказані в переліках, відповідно, слідчих і прокурорів у цьому кримінальному провадженні (сторінки 2, 3 Акта).
Розділ обвинувального акта «Дата та місце складення і затвердження обвинувального акта» містить відповідну інформацію про дату складання обвинувального акта детективом - 08.05.2025 і місце складання - в приміщенні Національного антикорупційного бюро України за адресою: м. Київ, вул. Дениса Монастирського, 3. Зазначення таких відомостей відповідає вимозі п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України. Правові підстави для зазначення в цьому розділі імені детектива (слідчого) відсутні.
У п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчим є службова особа, зокрема, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Пунктом 6 ч. 2 ст. 39 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування уповноважений здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
На підставі наведених норм КПК України і відомостей, що містить обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що є цілком зрозумілим і однозначним, що цей Акт склала та особа, яка здійснювала повноваження детектива в кримінальному провадженні і яка його підписала, - керівник Четвертого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 . У зв`язку з цим твердження захисника про те, що з обвинувального акта є незрозумілим, хто його склав, є необґрунтованим.
2. Відомості, які повинен містити обвинувальний акт, визначені у ч. 2 ст. 291 КПК України. Так в обвинувальному акті мають бути: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Текст обвинувального акта щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 містить розділи, що відповідають кожному із зазначених пунктів частини другої ст. 291 КПК України.
Доводи сторони захисту у клопотаннях (пункти 1-11 доводів) полягають у незгоді зі способом і обсягом викладення стороною обвинувачення в обвинувальному акті відомостей про фактичні обставини кримінального правопорушення, правовою кваліфікацією, наданою стороною обвинувачення діям ОСОБА_5 і ОСОБА_4, наявністю достатніх, допустимих і достовірних доказів вчинення того кримінального правопорушення, у якому їх обвинувачено.
Засада змагальності, передбачена ст. 22 КПК України, визначає, зокрема, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1); під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу ч. 3); суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6).
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
При цьому відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Щодо повноважень суду, то згідно з ч. 3 вказаної статті він має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, заради мети ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно висловлює позицію про те, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у сторону зменшення або збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (див. постанови ВС ККС від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, від 29.09.2021 у справі № 409/1465/16-к).
Також Верховний Суд у постанові від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 виснував, що повернення обвинувального акта прокурору у зв`язку з тим, що вони не відповідають вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування. В ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій. Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта і до звернення до суду з обвинувальним актом, який приведено у відповідність до вимог КПК України, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду.
Окрім того, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прямо передбачено, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому обсязі, як прокурор вважає їх встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.
Зважаючи на наведені норми КПК України щодо вимог до обвинувального акта, мету проведення підготовчого судового провадження, правові висновки Верховного Суду з приводу повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту (наведені у п. 1-11 доводів клопотань) про неконкретність формулювання фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення і висунутого ОСОБА_5 і ОСОБА_4 обвинувачення, невідповідність і неправильність правової кваліфікації їх дій, недостатність доказів для доведення винуватості осіб у вчиненні кримінального правопорушення, не проведення необхідних слідчих дій для з`ясування всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження тощо не підлягають оцінці судом у підготовчому судовому засіданні і не є підставами для повернення обвинувального акта прокурору.
3. Аргумент захисника ОСОБА_11 про те, що у розділі ІІІ реєстру матеріалів досудового розслідування, доданому до обвинувального акта, відсутня згадка про один із заходів забезпечення кримінального провадження - тимчасове вилучення майна, здійснене 04.07.2024 під час обшуку офісного приміщення, не є ознакою невідповідності самого обвинувального акта вимогам закону. Факт відсутності або наявності такої інформації в додатку до обвинувального акта не впливає на зміст і обсяг обвинувачення, на допустимість доказів у кримінальному провадженні, на право заінтересованої сторони кримінального провадження заявляти передбачені у ч. 3 ст. 315 КПК України клопотання, пов`язані із застосуванням вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
4. З приводу доводу захисника ОСОБА_6 про те, що обвинувальний акт складено не тільки державною мовою, а і з використанням мови країни агресора, суд зазначає таке.
Дійсно, однією із засад кримінального провадження є мова, якою здійснюється кримінальне провадження (ст. 29 КПК України). Згідно з ч. 1 цієї статті кримінальне провадження здійснюється державною мовою, і сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою. Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 29 КПК України).
Державною мовою в Україні є українська мова, що визначено в ч. 1 ст. 10 Конституції України.
Обвинувальний акт від 08.05.2025 щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_4 викладений українською мовою. Водночас у тексті обвинувального акта в розділах про фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, і у формулюваннях обвинувачення ОСОБА_5 і ОСОБА_4, стороною обвинувачення наведені цитати окремих висловлювань, які, за версією обвинувачення, зроблені ОСОБА_5 і ОСОБА_4, російською мовою, тобто тією мовою, якою вони були озвучені співрозмовниками і зафіксовані органом досудового розслідування.
На переконання суду, оскільки обвинувальний акт викладено українською мовою, а використання цитат іноземною мовою, якою висловлювались обвинувачені, є незначним за обсягом і є частиною фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, то в цьому випадку відсутнє порушення вимог ч. 1, 2 ст. 29 КПК України та прав обвинувачених ОСОБА_5 і ОСОБА_4 на захист, що включає право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення їх обвинувачують.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що аргументи сторони захисту не свідчать про наявність невідповідності обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України, які б перешкоджали призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Керуючись статтями 314, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_12 від 27.05.2025, ОСОБА_11 від 28.05.2025, ОСОБА_10 від 29.05.2025 про повернення обвинувального акта прокурору залишити без задоволення.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 від 28.05.2025 про повернення обвинувального акта прокурору залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1