- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/2038/25
провадження № 11-сс/991/295/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника - адвоката ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 - захисника підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 17.04.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
21.04.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_8, погоджене з прокурором САП ОСОБА_9, та накладено арешт (із забороною користування) на автомобіль Audi Е-Tron, який належить підозрюваній ОСОБА_7 .
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на допущені слідчим суддею істотні порушення вимог КПК України. Наголошує, що ОСОБА_7 не набула статусу підозрюваної, оскільки 08.12.2024 року вона перетнула державний кордон України, після чого переїхала до Австрії, де наразі постійно проживає. Вказана обставина підтверджує обізнаність сторони обвинувачення про відсутність ОСОБА_7 на території України, та водночас вказує на відсутність підстав для оголошення її у міжнародний розшук. Однак, сторона обвинувачення не вжила необхідних заходів в порядку ст. 135 КПК України та не надіслала на адресу компетентних органів Австрії клопотання про міжнародну допомогу щодо повідомлення ОСОБА_7 про підозру. Натомість, лише факт складання тексту письмового повідомлення про підозру, без безпосереднього вручення його відповідальною особою, не може бути розцінений як виконання комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру». Вважає, що слідчим суддею безпідставно взято до уваги те, що автомобіль Audi Е-Tron після переправлення за кордон може бути відчужений або прихований, оскільки ухвалою слідчого судді від 11.02.2025 р. вже накладено арешт з позбавленням права відчуження та розпорядження на три автомобілі ОСОБА_7, серед яких і Audi Е-Tron. Втім, заборони щодо користування цим автомобілем зазначеною ухвалою не встановлено. Більше того, сторона обвинувачення не зверталась із відповідним проханням. Наразі у клопотанні про арешт майна зазначено про наявність у розпорядженні сторони обвинувачення інформації про вжиття заходів з переміщення автомобіля Audi Е-Tron за межі території України. Втім, враховуючи, що жодним судовим рішенням не було встановлено обмеження права ОСОБА_7 на користування цим автомобілем, він міг вільно залишити територію України. Стверджує, що у ОСОБА_7 є необхідність у використанні належного їй автомобіля за місцем свого постійного проживання за межами України, що обумовлено її вагітністю. Висловлені стороною обвинувачення припущення щодо наявності ризиків приховування або втрати цього майна не підтверджуються матеріалами клопотання. Окремо зауважив, що заборона користування ОСОБА_7 її автомобілем буде надмірним обмеженням її прав, що не відповідає завданням кримінального провадження.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Підозрювана ОСОБА_7 повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації та проживання у м. Києві (т. 2 а.с. 114-115), а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 2 а.с. 113, 116).
Прокурор САП, належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на виконання судом обов`язку щодо належного повідомлення учасників провадження про дату, час та місце апеляційного розгляду, чим забезпечено можливість реалізації ними процесуальних прав, якою вони не скористались, та виходячи з положень ч. 4 ст. 405 КПК України, відсутні перешкоди для розгляду апеляційної скарги за їх відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. за ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 206, ч. 2 ст. 364, ч. 3, ч. 4 ст. 369, ч. 3, ч. 4 ст. 368 КК України.
В межах вказаного провадження, 06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. При цьому, дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_7 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства.
За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо необхідності накладення арешту із забороною користування на автомобіль Audi Е-Tron, оскільки вважав підтвердженою наявність ризиків відчуження, приховування та втрати майна, яке підлягає конфіскації у разі визнання винуватості ОСОБА_7 .
4.Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрювану ОСОБА_7 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження. З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника щодо ненабуття ОСОБА_7 статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки сторона обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце її проживання за кордоном, не використала всі можливості, передбачені КПК України, щодо здійснення належного вручення їй повідомлення про підозру, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Зокрема, з урахуванням положень ст. 278 КПК України, вбачається, що на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання повідомлення про підозру поштою, електронною поштою, здійснення повідомлення про підозру по телефону, під розписку житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру (т. 1 а.с. 42-86) шляхом направлення поштовим зв`язком тексту підозри за місцем її реєстрації та проживання, за місцем реєстрації ТОВ «Аве Нью», директором якого вона є, а також шляхом вручення тексту підозри представнику Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КБ 2», що обслуговує будинок за її останнім відомим місцем проживання (т. 1 а.с. 87-90). У подальшому, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 р. надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно неї (т. 2 а.с. 4).
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що постійне місце проживання ОСОБА_7 знаходиться на території Австрії, та не заперечує, що 08.12.2024 року вона перетнула державний кордон та до цього часу в Україну не повернулась. Натомість, доказів на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_7 в Австрії ним не надано, як і доказів на підтвердження зняття її з реєстрації за місцем проживання в Україні. Також, не надано доказів на підтвердження існування поважних причин перебування ОСОБА_7 за межами України, які б перешкоджали їй особисто з`явитись за викликом до детектива або суду.
За наведених обставин, за відсутності офіційної інформації щодо іншого місця проживання ОСОБА_7, в тому числі і за кордоном, з урахуванням невстановлення її місцезнаходження на момент складання повідомлення про підозру, ОСОБА_7 вважається тимчасово відсутньою за місцем своєї реєстрації та проживання на території України. Отже, вручення їй повідомлення по підозру за відомим стороні обвинувачення зареєстрованим на території України місцем проживання у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, відповідає встановленим обставинам та вимогам процесуального закону.
Відтак, колегія суддів відхиляє твердження захисту щодо ненабуття ОСОБА_7 статусу підозрюваної.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в частині відсутності правових підстав для накладення арешту шляхом заборони користування автомобілем Audi Е-Tron, колегія суддів виходить з того, що при вирішенні питання про арешт майна суд, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.
Як вже зазначалось вище, 06.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у даному провадженні, отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України вона має статус підозрюваної і щодо її майна може вирішуватися питання про застосування заходів забезпечення, зокрема арешту.
При цьому, у клопотанні про арешт майна зазначено про необхідність накладення арешту на належний підозрюваній ОСОБА_7 автомобіль Audi Е-Tron для забезпечення можливої його конфіскації та запобігання можливості його відчуження шляхом заборони користування ним.
Санкції ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 206, ч. 4 ст. 369 КК України, що інкримінуються ОСОБА_7, передбачають відповідальність у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна, відтак, у випадку визнання її винуватою у вчиненні вказаних злочинів, суд може призначити їй додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 11.02.2025 р. у цьому провадженні вже накладено арешт на автомобіль Audi Е-Tron, який належить ОСОБА_7, шляхом заборони відчуження та розпорядження (т. 1 а.с. 198-200).
Оскаржуваною ухвалою від 17.04.2025 р. на вказаний автомобіль Audi Е-Tron накладено арешт шляхом заборони користування ним, оскільки слідчий суддя встановив вжиття ОСОБА_7 заходів з переміщення вказаного автомобіля за межі території України.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Так, з матеріалів провадження вбачається, що особистий водій ОСОБА_7 - ОСОБА_10 організував переправлення вказаного автомобіля через державний кордон, підготувавши необхідний пакет документів та доставивши його до Закарпатської області для передачі іншій особі.
06.03.2025 року директор НАБУ ОСОБА_11 виніс постанову про накладення попереднього арешту (із забороною відчуження, розпорядження та користування) на автомобіль Audi Е-Tron (т. 1 а.с. 222-224).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 07.03.2025 р., детективами НАБУ на блокпості в Закарпатській області оглянуто автомобіль Audi Е-Tron у присутності водія ОСОБА_12, який пояснив, що на виконання вказівки особи на ім`я ОСОБА_13 отримав цей автомобіль з метою його вивезення за кордон. З метою забезпечення збереження майна, автомобіль вилучено для транспортування до НАБУ (т. 1 а.с. 225-227).
Згідно допиту свідка ОСОБА_12 від 07.03.2025 р., 05.03.2025 року йому зателефонувала невідома жінка з прихованого номеру телефону та попросила перевезти автомобіль Audi Е-Tron до Угорщини, де його слід передати літньому чоловіку, який з ним розрахується. 06.03.2025 свідку надійшло повідомлення на телефон такого змісту: «Готель Магнат». О 07 год. 01 хв. свідок зустрівся біля готелю «Магнат» в м. Мукачево з особою на ім`я ОСОБА_13 . На парковці готелю свідок залишив свій автомобіль та пересів в автомобіль Audi Е-Tron, після чого поїхав в напрямку КПП «Косино», де біля блок посту, автомобіль був зупинений нарядом прикордонної служби, оскільки на останній накладено арешт. До протоколу допиту свідка додано скріншоти листування з вказаними ним особами щодо описаних подій (т. 1 а.с. 228-235).
Крім того, у матеріалах клопотання міститься протокол проведення НСРД, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 12.03.2025 р., у якому зафіксовані телефонні розмови ОСОБА_10 (водія ОСОБА_7 ) від 05.03.2025 р., який цікавився вартістю та процедурою оформлення страхування «Зелена карта» на автомобіль «Ауді» строком на рік (т. 1 а.с. 236-240).
Вищевказані обставини очевидно свідчать про наміри переправлення вказаного автомобіля через державний кордон України, відтак, доводи апеляційної скарги про те, що висловлені стороною обвинувачення твердження щодо наявності ризиків з приховування або втрати майна є лише припущеннями, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, враховуючи, що у держави відсутні правові механізми контролю за можливістю відчуження такого рухомого майна за межами України, колегія суддів вважає за доцільне розширити обсяг заборонених правомочностей та накласти арешт на автомобіль ОСОБА_7 із забороною користування останнім, з огляду на заявлену мету арешту - конфіскація майна як вид покарання.
Доводи захисника ОСОБА_6 про те, що у ОСОБА_7 є необхідність у користуванні належним їй автомобілем за місцем її проживання за межами України, що обумовлено її вагітністю, не беруться колегією суддів до уваги, з огляду на характер заходів, які вже були вжиті за її дорученням для переміщення автомобіля за кордон, та дотримання при цьому правил конспірації.
Крім того, як вбачається з матеріалів провадження, підготовка до переміщення вказаного автомобіля почалась після накладення на нього арешту ухвалою слідчого судді від 11.02.2025 р., що вказує на намагання власника приховати його від органу досудового розслідування з метою уникнення можливої конфіскації цього майна.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що накладення арешту у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження та переслідує легітимну мету.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.04.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4