- Presiding judge (HACC): Halabala M.V.
Справа № 991/4493/23
Провадження 1-кп/991/64/23
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
05 червня 2025 року Київ
Вищий антикорупційний суд колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1, суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Чернігів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.
Судове засідання проведено за участі сторін та інших учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4,
обвинуваченого ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
секретаря судового засідання ОСОБА_12 .
У процесі розгляду суд встановив:
1.На розгляді колегії суддів Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) перебуває об`єднане кримінальне провадження № 52023000000000043 від 27 січня 2023 року та № 52017000000000717 від 25 жовтня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 .
2.04 червня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 . З клопотання та доводів прокурора, висловлених під час його розгляду, вбачається, що прокурор вважає встановленим таке.
ОСОБА_5, обіймаючи посаду Голови ДФС України, здійснював сприяння у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ у вказаних розмірах, в обмін на отримання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди. При цьому, таке отримання неправомірної вигоди ОСОБА_5 здійснювалося за пособництва його радника на той час - ОСОБА_14, який з метою приховання природи отриманих коштів неправомірної вигоди залучив до таких перерахувань низку компаній-нерезидентів з ознаками фіктивності, а також надав можливість ОСОБА_5 використати підконтрольне йому товариство «Newline Leader Ltd» для зарахування частини суми неправомірної вигоди.
Прокурор зазначає, що відповідно до матеріалів досудового розслідування, таке сприяння полягало у наданні незаконних переваг переліченим платникам податків шляхом першочергового включення відомостей про них до передбачених Порядком № 39 узагальнюючих інформацій ДФС, в порівнянні з іншими платниками.
Зокрема відомості про задекларовані вказаними платниками суми бюджетного відшкодування включалися до відповідних узагальнених інформацій, натомість відповідні відомості про інших платників до таких інформацій не включалися. Така ситуація виникала в тому числі через недотримання під час процедури бюджетного відшкодування ПДВ визначених Податковим кодексом та підзаконними актами строків. Відтак неодноразово право на отримання бюджетного відшкодування ПДВ в інших платників виникало раніше, ніж у перелічених товариств, але відшкодування їм не здійснювалося, а отже черговість такого відшкодування порушувалася.
На переконання сторони обвинувачення, кошти неправомірної вигоди, відповідно до матеріалів досудового розслідування, сплачувалися шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких також є також ОСОБА_13, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Llp» на рахунки товариств-нерезидентів, контроль над діяльністю яких здійснювали ОСОБА_5 та наближені до нього особи, а саме - «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd».
Отже прокурор прийшов до висновків, що 1) на виконання злочинних домовленостей із ОСОБА_13, протягом серпня 2015 року, ОСОБА_5 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних останньому товариств на загальну суму 546 851 131, 17 грн., за що, за пособництва ОСОБА_14 отримав неправомірну вигоду в сумі 5 597 620 доларів США, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунок підконтрольного йому товариства «RN Group Limited». Отримана сума неправомірної вигоди в розмірі 5 597 620 доларів США склала 123 205 440, 72 грн в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів на рахунок «RN Group Limited»; 2) на виконання злочинних домовленостей із ОСОБА_13 протягом грудня 2015 - лютого 2016 року, ОСОБА_5 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних останньому товариств на загальну суму 2 697 197 669, 16 грн., за що отримав неправомірну вигоду в сумі 21 016 173,26 Євро, шляхом зарахування вказаних коштів на рахунки підконтрольного його тестю - ОСОБА_15, товариства «Lamagan Ventures Limited» та його раднику - ОСОБА_14, товариства «Newline Leader ltd». Отримана сума неправомірної вигоди в розмірі 21 016 173,26 Євро склала 599 518 210,27 грн в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів на рахунки «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd».
Таким чином, версією сторони обвинувачення протягом серпня, грудня 2015 року та січня, лютого 2016 року ОСОБА_5 забезпечив здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь підконтрольних ОСОБА_13 товариств на загальну суму 3 244 048 800, 33 грн. Загальна сума неправомірної вигоди, отримана на рахунки «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited» та «Newline Leader ltd» склала 5 597 620 доларів США та 21 016 173,26 Євро, що в перерахунку за офіційним курсом Національного банку України станом на дати зарахування таких коштів склало 722 723 650,99 грн, що, в свою чергу, є особливо великим розміром в розумінні п. 1 примітки до ст. 368 КК України (в редакції від 14 жовтня 2014 року).
Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані як прохання та одержання службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище для себе та третіх осіб неправомірної вигоди в особливо великому розмірі за вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням наданої влади та службового становища, тобто за ч. 4 ст. 368 КК України.
3.Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховуватися від суду; 2) незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
3.1.При визначенні ймовірності переховування обвинуваченого від суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прокурор просив врахувати 1) тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, який інкримінується, 2) майновий стан обвинуваченого та близьких йому осіб; 3) проживання за кордоном членів родини обвинуваченого та 4) обставини можливого ухилення ОСОБА_5 від явки в судові засідання шляхом вжиття заходів для його призову на військову службу, що встановлено в судових рішеннях ВАКС у справі № 761/40713/17.
3.2.Ризик незаконного впливу на свідків прокурор обґрунтовував інформацією, отриманою в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42016100000000329 від 30 березня 2016 року. За результатами проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_16 (рідного брата ОСОБА_5 ), орган досудового розслідування встановив, що після виклику свідка ОСОБА_17 до прокурора, останній зв`язувався з обвинуваченим ОСОБА_5 через його брата, а також повідомляв про питання, які були поставлені свідку прокурором.
Також, просив врахувати, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 52017000000000717 допитано чинних та колишніх працівників податкових органів, які працювали у підпорядкуванні ОСОБА_5, коли останній займав посаду в ДФС України.
3.3.Отже, на переконання прокурора, зважаючи на наявні ризики, які на сьогодні не зменшилися, стосовно обвинуваченого необхідним є продовження на два місяці строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв`язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді застави, а саме:
1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд; 2) не відлучатися із Київської області без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання; 4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 ; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України; 6) носити електронний засіб контролю.
3.4.У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав своє клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
4.Раніше до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу.
У своєму клопотанні адвокат просив 1) змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м`який у вигляді застави у розмірі 42 001 388 грн; 2) заставу в розмірі 12 999 204 грн повернути заставодавцю ОСОБА_20 з метою їх внесення в якості застави за ОСОБА_5 в іншому кримінальному провадженні № 52017000000000218 або залишити вказані 12 999 204 грн на депозитному рахунку ВАКС для їх зарахування в якості частини застави за ОСОБА_5 в іному кримінальному провадженні№ 52017000000000218.
Обґрунтовуючи клопотання про зміну запобіжного заходу та заперечуючи проти клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, захисники ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_5 зазначили таке.
4.1.Сторона обвинувачення вже восьмий раз звертається з клопотанням про продовження строку дії обов`язків. Зміст цих клопотань є ідентичним з усіма попередніми клопотаннями, за виключенням посилання на судові рішення щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 у іншому кримінальному провадженні. Такий підхід сторони обвинувачення свідчить про формальне відношення до складання та обґрунтування клопотань.
4.2.Правові підстави для задоволення клопотання прокурора відсутні з огляду на недоведеність існування та відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. З огляду на те, що до звільнення з-під варти запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 вже неодноразово продовжувався виключно за одних й тих самих підстав та обставин, що істотно зменшує теоретично встановлені ризики, та свідчить на їх неактуальність.
4.3.Обґрунтування прокурором ризику переховування ОСОБА_5 від суду зводиться до суворості покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Станом на дату розгляду клопотання ОСОБА_5 вважається невинуватим, а тому врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого.
4.4.Твердження про те, що перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків ОСОБА_5 із місцем проживання та про їх наявність за межами України, є безпідставним та таким, що не доводить існування ризику переховування від суду та можливості перетинати державний кордон.
4.5.Неможливість перетину ОСОБА_5 державного кордону нівелюються здачею на зберігання до відповідних державних органів паспорту громадянина України для виїзду за кордон та тимчасовим обмеженням громадян України чоловічої статі у віці з 18 до 60 років на виїзд з України. ОСОБА_5 не має відстрочки від призову на війському службу під час мобілізації, що позбавляє його законного права на перетин державного кордону під час дії воєнного стану в України. Крім того, ОСОБА_5 є державним службовцем внаслідок скасування розпорядження, яким його було звільнено з посади, відтак йому заборонено перетинати державний кордон. Ані майно ОСОБА_5, ані майно йгого дружини, а також грошові заощадження родини не є достатніми для переховування не лише закордоном, а й в Україні.
4.6.Як зазначає прокурор, у рішеннях ВАКС та АП ВАКС у справі № 761/40713/17 суди дійшли висновків про те, що дії ОСОБА_5 були спрямовані на створення штучних умов, за яких він не прибуватиме до суду, покликаючись на військову службу, і надане право на добровільну мобілізацію було використане саме з метою переховування від суду. Вказане, на думку прокурора, має значення і для цьго кримінального провадження, оскільки у цій справі сторона захисту зверталась з клопотанням про зупинення судового провадження, яке в подальшому було залишене без розгляду за проханням адвоката ОСОБА_6 . Прокурор не мав права долучати до свого клопотання судові рішення, постановлені у іншому кримінальному провадженні, а також посилатись на висновки колегій суддів, які викладені у них, оскільки вони не мають преюдиційного значення для суду в межах цього кримінального провадження.
4.7.В контексті ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків, сторона захисту зазначила про його відсутність. ОСОБА_5 не вживались заходи, спрямовані на незаконний вплив на свідків. Крім того, сторона захисту заперечувала щодо впливу ОСОБА_5 на ОСОБА_17 як свідка у іншому кримінальному провадженні. Доводи про те, що ОСОБА_5 спілкувався з ОСОБА_17 чи був зацікавлений у такому спілкуванні надумані. Окремо сторона захисту просить врахувати, що у кримінальному провадженні № 42016100000000329, у якому було допитано свідка ОСОБА_17, ОСОБА_5 не має ніякого процесуального статусу, а саме провадження закрито.
4.8.Надана стороною обвинувачення анкета щодо звернення ОСОБА_5 до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта також не свідчить про мету переховування останнього. Під час перебування у процесуальному статусі обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні ОСОБА_5 не залишав територію України безповоротно.
4.9.В іншому кримінальному провадженні, яке розглядається у ВАКС (кримінальна справа № 761/40713/17), додаткові процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, не застосовувались до ОСОБА_5 4 роки та майже 10 місяців і вказане ніяк не впливало на судовий розгляд, який перебуває на завершельному етапі - судових дебатах.
4.10.На переконання сторони захисту, про міцність соціальних зв`язків ОСОБА_5 вказує депутатство та підприємницька діяльність його дружини ОСОБА_20 в Україні. Крім того, ОСОБА_5 рішенням суду поновлений на посаді Голови ДФС.
4.11.Сторона захисту вказувала на те, що діти ОСОБА_5 продовжують перебувати за кордоном з безпекових міркувань, періодично приїжджаючи в Україну. Перебування неповнолітніх дітей ОСОБА_5 закордоном тимчасове, вимушене, пов`язане з обставинами військового стану. Разом із тим, діти ОСОБА_5 продовжують навчання в українській школі, продовжують бути громадянами України. З цих же підстав, тимчасово, перебувають закордоном й батьки ОСОБА_5 . Відтак доводи прокурора про відсутність стійких сімейних зв`язків ОСОБА_5 в Україні у зв`язку з такими обставинами є безпідставними та спростовуються документами сторони обвинувачення.
4.12.Захист просив звернути увагу та врахувати при вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків репутацію та характеристику ОСОБА_5 за період його навчання та роботи, а також громадської та політичної діяльності.
4.13.На переконання сторони захисту, суд вже дослідив достатньо доказів сторони обвинувачення, щоб попередньо сформувати для себе думку щодо непричетності ОСОБА_5 до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, у зв`язку з чим у задоволення клопотання прокурора варто відмовити.
4.14.Прокурором не доведено доцільності покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 наведених у його клопотанні обов`язків.
4.15.Обов`язок прибувати за викликом суду є діючим з огляду на п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України відтак не потребує повторного покладення.
4.16.Обов`язок не відлучатись з Київської області без дозволу суду є невиправданим та занадто обтяжливим для ОСОБА_5 .
4.17.На переконання захисника, обов`язок ОСОБА_5 повідомляти суду про зміну місця проживання не має практичного сенсу, а ця інформація не має принципового значення для кримінального провадження.
4.18.Наразі ОСОБА_5 продовжує уникати спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_19, а тому доцільності у продовженні строку дії цього обов`язку немає. Невиправданим є продовження обов`язку не спілкуватись з братом - ОСОБА_16 . Необхідність продовження обов`язку утримуватись від спілкування ОСОБА_13 також є недоведеним, адже ніяк не обгрунтовуєтсья прокурором. Позаяк, на переконання захисника, цей обов`язок порушує право на захист, обвинувачені вправі спілкуватись між собою.
4.19.Наявність у ОСОБА_5 документу, що надає право на виїзд з України не свідчить про наявність у нього такої можливості. Разом із тим, навіть перебуваючи у процесуальності статусі обвинуваченого, особа вправі залишати Україну в силу презумпції невинуватості.
4.20.Обов`язок носити електронний засіб контролю є невиправданим та занадто обтяжливим для ОСОБА_5 з огляду на технічні збої в його роботі, потенційні відключення електроенергії. Крім цього, ЕЗК спричиняє незручності та порушує нормальний уклад життя.
4.21.Прокурор не обґрунтував необхідності продовження застосування кожного з додаткових обов`язків та не навів аргументів, що самої застави недостатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Окремі обов`язки дублюють один одного.
4.22.Родина ОСОБА_5 заборгувала значну суму коштів, які були внесені за нього у якості застави у іншому кримінальному провадженні. Повернення ОСОБА_20 коштів, які були внесені нею у якості застави за ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні, або їх перерахування у якості застави у кримінальному провадженні № 52017000000000218, виключить надмірні фінансові зобов`язання родини ОСОБА_5 перед третіми особами.
4.23.Прокурор просив відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. Послався на те, що сторона захисту не довела наявність боргових зобов`язань ОСОБА_5 чи членів його сім`ї перед третіми особами, що пов`язані з внесенням застави за нього.
5.Судом встановлено, що 24 травня 2024 року обвинуваченого ОСОБА_5 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням за нього визначеного судом розміру застави - 55 000 592 грн. Наразі щодо обвинуваченого ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у вказаному розмірі. Згідно з ухвалою колегії суддів від 10 квітня 2025 року обвинуваченому продовжено строк дії обов`язків до 10 червня 2025 року.
6.Оцінивши клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу та доводи сторін, суд дійшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.
6.1.Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).
Частиною першою статті 201 КПК України визначено, зокрема, що обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу.
Клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).
Кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а стаття 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
На переконання колегії суддів, зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому в контексті розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу суд не переглядає рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання та які виникають у зв`язку з плином часу. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 201 КПК України, які унеможливлюють подання обвинуваченим чи його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Таким чином, суд констатує, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу.
З огляду на зазначені положення закону колегії суддів під час вирішення клопотання про зміну запобіжного заходу, необхідно в межах доводів відповідних клопотань розкрити питання існування обставин, про які не було відомо сторонам, та які не були предметом оцінки під час прийняття рішення про продовження запобіжного заходу, та чи виникли після постановлення такого рішення нові обставини, що свідчать про зменшення встановлених ризиків.
6.2.Зміст клопотання адвоката ОСОБА_6 зводиться до прохання 1) змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м`який у вигляді застави у розмірі 42 001 388 грн; 2) заставу в розмірі 12 999 204 грн повернути заставодавцю ОСОБА_20 з метою їх внесення в якості застави за ОСОБА_5 в іншому кримінальному провадженні № 52017000000000218 для звільнення його з-під варти або залишити вказані 12 999 204 грн на депозитному рахунку ВАКС для їх зарахування в якості частини застави за ОСОБА_5 в іншому кримінальному провадженні № 52017000000000218.
Сторона захисту, серед іншого, клопотання обґрунтовува також тим, що повернення зазначеної суми коштів ОСОБА_20 виключить надмірні фінансові зобов`язання родини ОСОБА_5 перед третіми особами.
6.2.Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК).
Частиною 11 ст. 182 КПК передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Отже, аналіз положень ст. 182 КПК дає підстави стверджувати, що такий запобіжний захід як застава є безстроковим і, відповідно, дія цього запобіжного заходу може припинитись лише внаслідок зміни на інший або його скасування.
6.3.Суд врахував, що розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, інших даних про їх особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
09 травня 2025 року обвинувачений ОСОБА_5 був звільнений з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної ухвалою ВАКС від 24 квітня 2025 року в кримінальному провадженні № 52017000000000218 (лист начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» від 09 травня 2025 року). Отже, наразі внесення застави за ОСОБА_5 для звільнення з-під варти у іншому кримінальному провадженні не є актуальним в силу її внесення.
Заставодавці, як у цьому кримінальному провадженні, так і в кримінальному провадженні № 52017000000000218, беручи на себе відповідальність і вносячи за ОСОБА_5 заставу у відповідному розмірі, мали розуміти всю відповідальність і тривалість дії такого запобіжного заходу. Загалом, заставодавець вносить заставу за обвинуваченого на свій страх і ризик. Визначаючи при обранні запобіжного заходу альтернативний вид - заставу суд не зобов`язує конкретну особу до її сплати. Позаяк, внесення застави третьою особою є її вільним волевиявленням.
6.4.Встановлені під час розгляду 10 квітня 2025 року клопотання про продовження запобіжного заходу обставини у своїй сукупності давали підстави визнати, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати на доволі високому рівні.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_5, встановлення судом наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що визначений запобіжний захід у вигляді застави у відповідному розмірі не вступає в суперечність з гарантією, передбаченою п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покликана забезпечити явку у судовому засіданні.
Суд переконаний, що застосування до ОСОБА_5 застави у розмірі 55 000 592 грн є суттєвим чинником, який стимулює обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки. Отже, застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у цьому розмірі є об`єктивно необхідним з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Суд вважає, що застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі застави в меншому розмірі, не буде достатньо дієвим заходом забезпечення цього кримінального провадження, що зможе в повній мірі запобігти встановленим ризикам, передбаченим п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду цієї справи. Підстав для зміни розміру запобіжного заходу у виді застави суд не вбачає.
Водночас, на переконання суду, той факт, що підозрюваний продовжує виконувати загальні обов`язки у кримінальному провадженні згідно з процесуальним законом (ч. 7 ст. 42 КПК України) свідчить лише про те, що обраний запобіжний захід у вигляді застави, в тому числі в частині її розміру, є достатнім та дієвим, оскільки забезпечує його належну процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні.
Наразі застосований до ОСОБА_5 розмір застави є необхідною гарантією для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов`язків під ризиком втрати цих коштів заставодавцями.
6.5.Решту доводів клопотання суд не може оцінити у межах розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу та констатує, що вони зводяться до незгоди з висновками суду, які покладені в основу ухвали від 10 квітня 2025 року про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Крім того, серед наведених захистом доводів колегія суддів встановила такі, які вже були предметом оцінки під час розгляду клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, та не є новими у розумінні ст. 201 КПК України.
6.6.Колегія суддів вважає, що встановлені ухвалою від 10 квітня 2025 року ризики, а саме переховування ОСОБА_5 від суду та незаконний вплив на свідків не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а стороною захисту не надано доказів на їх спростування чи зменшення. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 .
7.Оцінивши клопотання прокурора, доводи сторін, суд дійшов до висновку про його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).
В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та / або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у вигляді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов`язків.
Водночас, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України (п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 179 КПК України).
Положення ч. 5 та ч. 6 ст. 194 КПК України визначають правові підстави та перелік обмежувальних заходів (обов`язків), які покладаються на підозрюваного, обвинуваченого одночасно із застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема й у вигляді застави.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України такі обов`язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 цього кодексу.
Зі змісту ст. 199 КПК України слідує, що суд продовжує строк дії відповідних обов`язків лише у разі, якщо прокурор доведе, що заявлені ним ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше застосування покладених на особу обов`язків.
8.Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість (рішення ЄСПЛ «Штепа проти України» від 24 жовтня 2019 року, «Войкін проти України» від 27 березня 2018 року, ухвала про неприйнятність « Роман Іванович Гарєєв проти України» від 05 липня 2018 року).
Щодо ризику переховування від суду
9.При визначенні імовірності переховування ОСОБА_5 від суду, колегія суддів враховує 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке класифікується, як особливо тяжкий злочини та відноситься до корупційних, що позбавляє застосувати норми статтей 69 та 75 КК України; 2) майновий стан як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, наявність нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які на переконання суду, є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування; 3) перебування та проживання членів сім`ї закордоном, що свідчить про можливість проживання закордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні.
9.2.Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
9.3.З пояснень ОСОБА_5 та його захисників, а також актуальних відомостей про перетин державного кордону членами родини обвинуваченого, які надав прокурор, суд встановив, що неповнолітні діти обвинуваченого - ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24 та його батьки перебувають за кордоном періодично приїжджаючи в Україну, що свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання та про їх наявність за межами України.
9.4.Про реальність намірів ОСОБА_5 залишити територію України свідчить звернення останнього 05 травня 2021 року до Держави Ізраїль з проханням отримання візи репатріанта, в якій він зазначив усіх членів своєї родини - дружину та трьох дітей. Таким чином, судом встановлено, що будучи обвинуваченим у іншому кримінальному провадженні, у якому остаточне рішення судом не прийнято, таке звернення може свідчити про реальний характер намірів обвинуваченого залишити територію України не зважаючи на можливі наслідки у вигляді звернення застави в дохід держави. Для формування у суду висновку про наявність вказаного ризику сам факт заповнення анкети для звернення про отримання візи ОСОБА_5 та членами його сім`ї та її зберігання за місцем їх проживання є достатнім. Направлення цього звернення суб`єкту його розгляду чи/та наявність рішення за результатом такого є похідним та не має значення при оцінці вказаного ризику.
9.5.Водночас, з огляду на положення пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 57, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» те, що ОСОБА_5 має трьох малолітніх дітей гарантує відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану. Про наявність у ОСОБА_5 можливості документально підтвердити підстави для перетину державного кордону свідчить також право звернення до комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при центрах комплектування та соціальної підтримки у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».
9.6.Поряд з цим суд враховує наявні у матеріалах судової справи відомості щодо майнового стану обвинуваченого та його родини, який дає можливість проживати за межами території України.
9.7.Враховуючи наведене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що ОСОБА_5 може переховуватись від суду. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду не зменшивсь, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків
10.В ході досудового розслідування, а саме проведення негласних слідчих розшукових дій відносно ОСОБА_16 (рідного брата ОСОБА_5 ), встановлено, що після виклику до прокурора свідка у кримінальному провадженні № 42016100000000329 від 30 березня 2016 року ОСОБА_17, останній зв`язувався з обвинуваченим ОСОБА_5 через його брата, а також повідомляв про питання, які були поставлені свідку прокурором. Безвідносно до цього кримінального провадження, вказана обставина свідчить про контроль обвинуваченого щодо змісту і обсягу показань свідка.
10.1.Колегія суддів вважає помилковим намагання сторони захисту пов`язати свідка ОСОБА_17 із даним кримінальним провадженням та зазначає, що існування ризику впливу на свідків носить ймовірний, а не категоричний характер безвідносно до конкретного кримінального провадження.
Зі змісту листування ОСОБА_16 із ОСОБА_17, отриманого за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, останній 13 жовтня 2017 року повідомив брату обвинуваченого про обставини його виклику на 17 жовтня 2017 року для допиту у кримінальному провадженні № 42016100000000329 про що свідчить повідомлення ОСОБА_17 такого змісту: «Привет! Найди время поговорить с братом о нашей встрече до моего походу в НАБУ во вторник».
Після чого 16 жовтня 2017 року ОСОБА_16 декілька разів телефонував ОСОБА_17, та між ними відбулась розмова тривалістю 5 хвилин 57 секунд. Пізніше ОСОБА_17 надіслав брату обвинуваченого повістку про його виклик.
В день проведення допиту, ОСОБА_17 надіслав ОСОБА_16 повідомлення наступного змісту: «я на месте», після чого ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_17 .
В цей же день, у своїх повідомленнях ОСОБА_17 розповів ОСОБА_16 про деталі допиту та питання, які йому задавали.
З повідомлення від 19 жовтня 2017 року, вже через 2 дні після проведеного допиту, ОСОБА_17 надіслав повідомлення такого змісту: «ОСОБА_16, я договаривался встретиться с братом сегодня в 20:00…». На переконання колегії суддів, вказане свідчить, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_17 були домовленості про особисту зустріч, в ході якої, враховуючи контекст попередніх повідомлень, спілкування мало стосуватись показань ОСОБА_17 . Крім того, суд враховує, що в подальшому ОСОБА_17 міг бути повторно допитаний слідчим, прокурором, у подальшому у суді, а за наслідками спілкування зі свідком, ОСОБА_5, безвідносно до свого статусу в кримінальному провадженні № 42016100000000329, міг вплинути та зміст та обсяг його показань.
Подальше листування дійсно свідчить про тривалі спроби ОСОБА_17 зв`язатись або зустрітись із ОСОБА_5 та свідчить про те, що ОСОБА_16 сприяв ОСОБА_17 в зустрічах з ОСОБА_5, які у дійсності відбулись або мали відбуватись з огляду на повідомлення ОСОБА_17 від 15 січня 2018 року такого змісту: «мы с братом договорились сегодня встретиться…напомни, плс, ему».
Листування ОСОБА_17 із ОСОБА_16 18 січня 2018 року свідчить про те, що останній виконував роль посередника у спілкуванні ОСОБА_17 із ОСОБА_5, на що вказують повідомлення такого змісту, де ОСОБА_17, а
ОСОБА_25, попроси его набрать меня.
Н - Утром говорил с ним, он сказал свяжется с тобой…
від 14 лютого 2018 року:
Ш - ОСОБА_16, будешь его видеть, договорись о встрече со мной.
від 17 лютого 2018 року:
Н - Привет, он приболел. Говорит в понедельник свяжется встретится с тобой.
від 27 лютого 2018 року:
Ш - привет, можешь уточнить мой вопрос?
Н - привет, конечно уточню…
від 07 травня 2018 року:
Ш - …спроси у брата когда встретиться может
Н - он говорил свяжется, я напомню
10.2.Захист заперечував, що вказані повідомлення свідчать про вплив ОСОБА_5 на свідка чи спробу такого впливу. Суд же зазначає, що кожне із надісланих повідомлень може мати множину властивостей та закладеного сенсу, але їх зміст та смислове навантаження розкривається через зв`язок із усіма повідомленнями у сукупності. Враховуючи передумову початку спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_16 та наведене листування, суд доходить до висновку, що вплив на зміст та обсяг показань свідка міг відбутись як безпосередньо ОСОБА_5, так і за посередництва його брата.
10.3.Оцінивши неведене, колегія суддів переконується у існуванні ризику впливу на свідка, враховуючи, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
10.4.Оцінюючи можливість впливу на свідків колегія суддів враховує те, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
10.5.За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
10.6.Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що ОСОБА_5 може впливати на них з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.
10.7.Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує продовження строку дії обов`язків, покладених на нього.
Щодо обов`язків з передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.
11.З метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, наявні підстави покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;
2) не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;
6) носити електронний засіб контролю.
Доводи сторін, які колегія суддів не враховує або відхиляє та мотиви такого неврахування/відхилення
12.Посилання сторони захисту на тривале сумлінне та добросовісне виконання ОСОБА_5 процесуальних обов`язків у межах іншого кримінального провадження, не спростовує доводів сторони обвинувачення щодо необхідності застосування запобіжного заходу, який достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та забезпечить його належну процесуальну поведінку саме у цьому кримінальному провадженні.
13.Доводи сторони захисту, що депутатство та підприємницька діяльність в Україні дружини ОСОБА_5 ОСОБА_20 та виконання обов`язків представника територіальної громади м. Києва є обставиною, яка підтверджує міцність соціальних зв`язків ОСОБА_5, суд відхиляє. На переконання колегії суддів, рід діяльності, соціальний статус, громадська робота подружжя особи, щодо якої вирішується питання про застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу, не може свідчити про те, що вказана зайнятість буде стримуючим фактором для підозрюваного чи обвинуваченого, який здатен запобігати ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
14.Заперечуючи проти доводів прокурора щодо відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, сторона захисту надавала суду довідки від 16 червня 2023 року про навчання дітей ОСОБА_5 в ТОВ «ЦЕНТР ОСВІТИ «ОПТІМА». Вказані відомості не підтверджують навчання дітей ОСОБА_5 у очному форматі та не спростовують ризик переховування ОСОБА_5 від суду, а свідчать про здобуття дітьми обвинуваченого освіти, реалізуючи право, передбачене ст. 53 Конституції України. На переконання колегії суддів, безвідносно до даного кримінального провадження, навчання дітей осіб, щодо яких обрано запобіжний захід, не констатує наявність міцних соціальних та сімейних зв`язків та не свідчить про нівелювання ризику переховування від суду.
15.Сторона захисту просила врахувати обставини перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном. Наголошувала, що перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном продиктоване воєнним станом в Україні. Суд наголошує, що не вдається до оцінки причин та мотивів перебування дітей ОСОБА_5 за кордоном, будь то лікування чи вжиття заходів безпеки. Разом із тим, враховує цю обставину для констатації відсутності міцності соціальних зв`язків обвинуваченого в Україні.
16.Також, сторона захисту просила врахувати, що після повномасштабного вторгнення діти ОСОБА_5 прибували до України. На підтвердження захисник ОСОБА_6 надавав суду медичні документи про проходження ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_26 медичних обстежень в ТОВ «Медичний центр «Добробут-поліклініка», про це свідчить й відомті про перетин ними державного кордону, які надав прокурор. Зі змісту заперечень захисту, суд встановив, що з міркувань безпеки діти ОСОБА_5 продовжують перебувати за кордоном, а їх візити в Україну мають тимчасовий характер. Вказана обставина розцінюється колегією суддів як така, що свідчить про відсутність усталених сімейних зв`язків обвинуваченого в Україні.
17.Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_5 не може перетнути державний кордон як багатодітний батько враховуючи те, що він є державним службовцем, а згідно указу Президента України, вказаній категорії громадян України у разі введення воєнного стану заборонено перетинати державний кордон.
Дійсно, указом Президента України введено у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року «Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану». В результаті чого Кабінет Міністрів Україні постановою № 69 від 27 січня 2023 року вніс зміни до Правил перетинання державного кордону громадянами України. Враховуючи зміни, у разі введення в Україні воєнного стану члени Кабінету Міністрів України, перші заступники та заступники міністрів, керівники центральних органів виконавчої влади, їх перші заступники та заступники, Державний секретар Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступники, Керівник Апарату Верховної Ради України, його перший заступник та заступники, державні секретарі міністерств, Керівник Офісу Президента України та його заступники, керівники інших допоміжних органів і служб, утворених Президентом України, та їх заступники, Голова Служби безпеки, його перший заступник та заступники, Голова та члени Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Голова та члени Рахункової палати, Голова та члени Центральної виборчої комісії, голови та члени інших державних колегіальних органів, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступники, народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступники, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступники, голови місцевих держадміністрацій, їх перші заступники та заступники, судді Конституційного Суду України, судді, прокурори, керівники інших державних органів та їх заступники, депутати місцевих рад, а також керівники структурних підрозділів державних органів та органів місцевого самоврядування і працівники, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, керівники державних унітарних підприємств та їх заступники, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, голова та члени виконавчих органів господарських товариств, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, у тому числі дочірніх підприємств, мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Разом із тим, стороною захисту не надано підтвердження того, ОСОБА_5 обіймає відповідну посаду та відноситься до категорій публічних службовців, яким заборонено виїзд за кордон.
18.У своїх запереченнях сторона захисту наголошувала на тому, що ризик переховування ОСОБА_5 від суду прокурор обґрунтовує виключно з огляду на покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у випадку постановлення щодо нього обвинувального вироку. Крім того, станом на дату розгляду клопотання, ОСОБА_5 вважається невинуватим, а тому врахування суворості покарання не може бути визначальним при вирішенні питання про продовження строку дії обов`язків.
Суд відхиляє ці доводи, та констатує, що крім вказаного, зазначений ризик прокурор обґрунтовує майновим станом як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, наявністю нерухомого та рухомого майна, значних грошових заощаджень, які є достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування та перебуванням і проживанням членів сім`ї закордоном, що свідчить про можливість проживання закордоном.
Дійсно, сама по собі тяжкість можливого покарання не є вирішальною при оцінці ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак, на переконання колегії суддів, даний факт у сукупності з відомостями, що характеризують особу ОСОБА_5, відомостями щодо майнового стану обвинуваченого та його родини можуть слугувати підставою для переховування від суду.
19.На переконання сторони захисту, надана стороною обвинувачення анкета щодо звернення ОСОБА_5 до Держави Ізраїль з проханням про отримання візи репатріанта також не свідчить про мету переховування останнього. При оцінці вказаного факту, захист просив врахувати, що ОСОБА_5 систематично з короткими інтервалами у часі здійснював виїзди за межі України, крім того п`ять разів під час дії воєнного стану в Україні, що не оспорюється та підтверджується матеріалами справи. Відхиляючи цей довод та надаючи оцінку відшуканій під час обшуку у ОСОБА_5 анкеті, суд вважає за необхідне розмежувати та не ототожнювати реалізацію конституційної гарантії свободи пересування та репатріацію, як комплекс заходів спрямований із поверненням на батьківщину з поновленням громадянських прав та виникнення особливого правового зв`язку з приймаючою державою.
20.На переконання сторони захисту, відсутність у ОСОБА_5 документів які дають право для виїзду за кордон нівелює ризик переховування останнього від суду. Суд же бере до уваги, що в зв`язу з повномасштабним вторгнення РФ громадяни України отримали можливість покинути її територію на підставі паспорта громадянина України як біженці, особи, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Крім того, з огляду на це, покладення обов`язку не відлучатись за межі Київської області без дозволу суду та носити електронний засіб контролю є цілком виправданим.
21.З цих же мотивів суд відхиляє доводи захисника, що покладення на ОСОБА_5 обов`язку не виїжджати за кордон та направлення відповідної ухвали до Держприкордонслужби буде слугувати достатнім запобіжником для нівелювання ризику переховування від суду.
22.При вирішенні клопотання про продовження строку дії обов`язків, сторона захисту надала суду та просила врахувати листи на підтвердження репутації та характеристики ОСОБА_5, здійснення ним депутатських повноважень у Верховній Раді України VIII скликання, включення до Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва.
З відповіді Київського національного економічного університеу ім. В. Гетьмана, ОСОБА_5 навчався у вказаному навчальному закладі на заочній формі навчання до 2001 року, а враховуючи дату завершення навчання не є можливим надати детальну характеристику ОСОБА_5 .
З характеристики НУ «Чернігівська політехніка», у вказаному навчальному закладі ОСОБА_5 навчався з 1995 по 2000 рік, тобто 23 роки тому, що ставить під сумнів актуальність відомостей які міг надати університет щодо особи ОСОБА_5 .
З характеристики AT «Державна продовольча-зернова корпорація України», ОСОБА_5 - досвідчений керівник з високими фаховими знаннями. Позитивно характеризує ОСОБА_5 й ГО «Федерація дзюдо України».
Разом із тим, надані навчальними закладами характеристики колегія суддів не враховує, оскільки вони стосуються обставин більш ніж двадцятирічної давності, тому не є актуальними. Характеристику ОСОБА_5, як досвідченого керівника та особи з високими фаховими знаннями, колегія суддів до уваги не бере, враховуючи, що йому інкриміновано вчинення службового злочину. Більше того, вказані відомості не свідчать про нівелювання встановлених судом ризиків.
Широке коло соціальних зв`язків, які здобув ОСОБА_5 під час своєї політичної та громадської діяльності, не спростовує встановлені судом ризики, оскільки може бути використано обвинуваченим і всупереч нормальним цілям - у цілях переховування від суду.
23.У кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду метою якої є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки судом всіх доказів. Вказана стадія виключає право суду надавати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню. Питання наявності у інкримінованому ОСОБА_5 діянні складу кримінального правопорушення буде вирішуватись судом при ухваленні вироку. Відтак, доводи захисників про непричетність ОСОБА_5 до обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення та необхідність врахування цього судом мають бути відхилені під час вирішення клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого.
24.На переконання суду, доводи про шкідливий впив електронного засобу контролю є припущеннями. Суд врахував відповідь головного управління Національної поліції у м. Києві від 27 листопада 2024 року, яку попередньо надавала захисник. Відповідно до інформації Управління інформаційно-аналітичної підтримки Головного управління Національної поліції у м. Києві, електронний засіб контролю, застосований відносно ОСОБА_5, працює в штатному режимі. Безпечність для здоров?я людини при використанні ЕЗК, який застосований до ОСОБА_5, підтверджена висновком науково санітарно-епідеміологічної експертизи на відповідність санітарному законодавству від 28 серпня 2024 року № 2024/04/3834, виданим Державною установою «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України».
Додатково захисника було проінформовано, що стосовно можливих технічних несправностей або заміни електронного засобу контролю, окремих деталей пристрою спостереження, в тому числі мережевого та мобільного зарядних пристроїв, необхідно звернутись до Управління інформаційно-аналітичної підтримки (УАП) Головного управління Національної поліції у м. Києві для проведення перевірки його роботи, попередньо узгодивши дату та час прибуття.
Враховуючи, що під час розгляду клопотання суд не встановив, що застосований ОСОБА_5 електронний засіб контрою суттєво порушує нормальний уклад життя чи спричиняє значні незручності в його носінні або становить небезпеку для життя та здоров`я, відтак доводи щодо недоцільності скасування цього обов`язку суд відхиляє.
Серед іншого, необхідність носіння ЕЗК також зумовлена погодженими судом поїздками обвинуваченого до прикордонних областей.
25.Колегія суддів вважає, що продовження обвинуваченому обов`язку повідомляти суд про зміну місця свого проживання є виправданим з огляду на встановлений під час розгляду клопотання ризик його переховування від суду, а отже і ймовірність приводу ОСОБА_5 у судові засідання, що зумовлює необхідність у обізнаності про актуальне місце проживання обвинуваченого.
26.Продовження обов`язку утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5, є виправданим з огляду на встановлення ризику впливу ОСОБА_5 на свідків.
26.1.Стосовно виключення з переліку осіб, з якими зобов`язано обвинуваченого утримуватись від спілкування, ОСОБА_16 суд зазначає таке.
На переконання сторони обвинувачення, кошти неправомірної вигоди, сплачувалися шляхом перерахування з рахунків товариств-нерезидентів «ULF Trade AG» та «Avonex Limited», кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких також є також ОСОБА_13, через рахунки компаній з ознаками фіктивності «Ktonel Holdings Limited», «Ipson Holdings Limited», «Lazer Plus Limited», «Shellrock Sales Inc», «Sanda Commerce Llp» на рахунки товариств-нерезидентів, контроль над діяльністю яких здійснювали ОСОБА_5 та наближені до нього особи, а саме - «RN Group Limited», «Lamagan Ventures Limited», «Newline Leader Ltd». Також, сторона обвинувачення зазначає, що не бажаючи втрачати контроль над діяльністю «RN Group Limited», ОСОБА_5, як єдиний директор товариства, 21 жовтня 2014 року виніс письмове рішення, згідно з яким передав належні йому акції товариства в кількості 10 штук, що складає 100% в статутному капіталі, рідному брату - ОСОБА_16 . Також ОСОБА_5 склав повноваження єдиного директора товариства та призначив ОСОБА_16 на цю посаду. Зі змісту обвинувального акта суд встановив, що відповідно до документів щодо управління рахунком, відкритим в «Union Bancaire Privee», ОСОБА_5 продовжував виступати кінцевим бенефіціарним власником «RN Group Limited» до 08 грудня 2016 року, допоки відповідні відомості не були змінені та кінцевим бенефіціарним власником не був вказаний його брат - ОСОБА_16 .
Отже, у цьому кримінальному провадженні підлягає перевірці версія сторони обвинувачення про контроль ОСОБА_5 над «RN Group Limited» після передачі акцій цього товариства його брату ОСОБА_16 . Важливим у процесі перевірки таких висновків сторони обвинувачення є показання ОСОБА_16 .
Зі змісту реєстрів матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях суд встановив, що ОСОБА_16 допитувався під час досудового розслідування, отже є свідком (п. 251 - провадження № 52023000000000043, п. 276 - провадження № 52017000000000717).
На переконання суду, ризик впливу на свідків продовжує існувати, відтак виключення ОСОБА_16 з переліку осіб, з якими ОСОБА_5 зобов`язаний утримуватись від спілкування щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно нього, суд не вбачає за можливе.
Принагідно суд зазначає, що на обвинуваченого ОСОБА_5 покладено обов`язок утримуватись від спілкування з ОСОБА_16 виключно щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно цього. Вказане свідчить про те, що не порушуючи покладені на нього обов`язки ОСОБА_5 може спілкуватись з ОСОБА_16 на будь-які інші теми, як під час особистих зустрічей, так і з використанням засобів електронної комунікації.
26.2.Кримінальний процесуальний закон не обмежує суд у визначенні кола осіб, з якими обвинуваченому забороняється спілкуватись (ч. 5 ст. 194 КПК України). Серед таких осіб можуть бути, у тому числі, й інші обвинувачені. Опосередковано на це вказує, що метою застосування запобіжних заходів є запобігання спробам, зокрема, впливати на іншого обвинуваченого (ст. 177 КПК України). Для доведення цього ризику, на переконання суду, достатньо встановлення вірогідності здійснення незаконного впливу на будь-якого учасника кримінального провадження, якими є і свідок, і обвинувачений. Відтак, встановлення ризику незаконного впливу на свідків достатньо для зобов`язання обвинуваченого ОСОБА_5 утримуватись від спілкування не тільки з ними, а й з іншими обвинуваченими у справі, адже безвідносно до процесуального статусу осіб учасників кримінального провадженні є вірогідність здійснення ОСОБА_5 незаконного впливу на них.
27.Продовження обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну є виправданими з огляду на встановлення ризику переховування ОСОБА_5 від суду. У випадку непродовження такого обов`язку обвинувачений безперешкодно зможе повернути собі документи для виїзду закордон та легально перетнути його з метою переховування від суду, що не узгоджується із завданнями кримінального провадження.
28.Дійсно, п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України передбачений обов`язок обвинуваченого прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд. Враховуючи встановлені ризики, суд не може погодитись із доводами сторони захисту, що зазначений обов`зок сам по собі є достатнім для того, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 оскільки порушення обов`язку, передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 42 КПК України та покладеного ухвалою суду, передбачають різні кримінально-процесуальні санкції. У першому випадку тільки передбачені ч. 1 ст. 323 КПК України, у другому ж випадку ще й передбачені ч. 8, 10 ст. 182 КПК України.
29.За своєю суттю, покладення процесуальних обов`язків на обвинуваченого є допоміжним засобом процесуального примусу, що спрямований на нівелювання ризиків кримінального провадження. Обов`язки прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд, не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду, повідомляти суд про зміну місця свого проживання, здати всі паспорти, крім паспорту громадянина України, носити електронний засіб контролю спрямовані на запобігання ризику переховування від суду. Обов`язок утримуватись із спілкуванням із низкою осіб з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті, є виправданим з огляду на доведеність ризику спливу на свідків. На переконання суду, ті обов`язки, строк дії яких просить продовжити прокурор, у комплексі з заставою здатні зменшити ризики кримінального провадження та забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_5 своїх процесуальних обов`язків. Враховуючи наведене, суд відхиляє доводи захисту про те, що покладені на ОСОБА_5 обов`язки не викликані необхідністю нівелювання ризиків. Зазначене також свідчить, що необхідність покладення на обвинуваченого ОСОБА_5 конкретних обов`язків прокурором була доведена.
30.Зазначаючи про наявність ризику переховування від суду прокурор просив урахувати обставини вжиття ОСОБА_5 заходів для призову на військову службу. В обґрунтування цього доводу прокурор поклав 1) ухвали ВАКС та АП ВАКС у справі № 761/40713/17 від 24 квітня та 06 травня 2025 року відповідно; 2) звернення з клопотанням про зупинення судового провадження у цій справі. В розрізі оцінки ризику переховування обвинуваченого від суду, колегія відхиляє такі доводи прокурора з огляду на таке: 1) прокурор посилався на рішення суду, яке не має преюдиційного значення; 2) клопотання про зупинення провадження, подане у цій справі, було залишено без розгляду судом за клопотанням сторони захисту, що нівелює будь-які юридичні наслідки звернення з цим клопотанням.
31.Колегія зазначає, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ЄСПЛ (п. 29 рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Розглядаючи клопотання, суд надав відповіді на всі вагомі аргументи сторін.
32.Таким чином, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися, виправдовує продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 331, 201, 194, 199 КПК України, суд постановив:
1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, - задовольнити.
2.Продовжити на два місяці строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме:
1) прибувати за викликом до суду, а в разі неможливості прибуття за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це суд;
2) не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну місця свого проживання;
4) утримуватись від спілкування з ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_5 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади усі свої паспорти громадянина України для виїзду за кордон, службовий паспорт, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, окрім паспорта громадянина України;
6) носити електронний засіб контролю.
3.Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, визначити до 05 серпня 2025 року.
4.Клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
5.Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_27
ОСОБА_28
ОСОБА_29