- Presiding judge (HACC): Salandiak O.Ya.
Справа № 991/709/25
Провадження 1-в/991/27/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
з участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
захисника обвинуваченого ( ОСОБА_4 ) ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
09.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання від захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту, у якому просив:
- клопотання задовольнити;
- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі № 991/3558/24, на:
1) майно, яке зареєстроване за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме автомобіль LEXUS ES 350 2007 р.в., держ. номер НОМЕР_1 ;
2) майно, яке зареєстроване за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 : нежитлове приміщення площею 60,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення площею 25,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ; дачний будинок площею 142 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль LEXUS RX 350 2008 р.в., держ. номер НОМЕР_2 ; автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN 2013 р.в., держ. номер НОМЕР_3 ;
-скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі № 991/3558/24, на корпоративні права ТОВ «Альянс» (код 21877138) ОСОБА_4 в частині 100%.
Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 у справі № 991/709/25 затверджено угоду про визнання винуватості від 31.03.2025, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 за участі його захисника ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24.01.2025.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31.03.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 2 (два) роки та з конфіскацією майна. Також ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31.03.2025 покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 2 (два) роки, з конфіскацією майна та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Згідно з приписами ст. 77 КК України, визначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, не застосовано.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду. Додаткові покарання, призначені ОСОБА_4, у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності та штрафу підлягають реальному виконанню.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі №991/3558/24 накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, набуте у період перебування у шлюбі з 04.11.1994 по теперішній час, шляхом позбавлення ОСОБА_4 права на розпорядження та відчуження, а саме:
1) на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-автомобіль LEXUS ES 350 2007 р.в., держ. номер НОМЕР_1 ;
2) на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-нежитлове приміщення площею 60,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-нежитлове приміщення площею 25,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
-дачний будинок площею 142 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;
-автомобіль LEXUS RX 350 2008 р.в., держ. номер НОМЕР_2 ;
-автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN 2013 р.в., держ. номер НОМЕР_3 ;
3)накладено арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_4 права ТОВ «Альянс» (код 21877138) ОСОБА_4 в частині 100%.
Захисник зазначає, що вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 у справі №991/709/25 від 08.04.2025 не вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема арешту майна засудженого ОСОБА_4 та його дружини ОСОБА_7 .
Вважає, що оскільки в ухвалі слідчого судді від 30.04.2024 визначена мета накладення арешту на майно засудженого - збереження майна, що може бути об`єктом конфіскації як виду покарання, а у вироці суду від 08.04.2025 згідно з приписами ст. 77 КК України додаткове покарання до ОСОБА_4 у вигляді конфіскації майна не застосовано, то правова підстава для подальшого застосування арешту майна відпала.
Окрім цього, вказаним вироком на ОСОБА_4 було покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які належним чином виконуються і не були порушені жодного разу. ОСОБА_4 на виконання вказаного судового рішення став на облік уповноваженого органу з питань пробації, сплатив на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, дотримується належної процесуальної поведінки. Жодні відомості, які б давали підстави для сумнівів у порядності засудженого в рамках правового поля - відсутні. Будь-яких фактів належного виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_4, як під час досудового розслідування, так і після судового розгляду, набрання вироком законної сили - зафіксовано не було. Сукупність вказаних фактів свідчить про відсутність підстав вважати доречності подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 .
З огляду на викладене, з посиланням на норми КПК України, позицію Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 127/21463/19, положення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини, просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі № 991/3558/24.
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_9 підтримав клопотання про скасування арешту з підстав, викладених у ньому, та просив про його задоволення. Додатково та на запитання пояснив, що ОСОБА_4 виконав усі покладені на нього умовами угоди обов`язки, чим довів свою бездоганну поведінку. Наразі ОСОБА_4 не має можливості розпорядитись належним йому майном. Оскільки додаткове покарання у виді конфіскації майна за вироком не застосоване, то у разі невиконання інших, покладених вироком обов`язків ОСОБА_4, останній може бути направлений для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання про скасування арешту. Вказав, що оскільки конфіскація майна за вироком суду не застосована в силу укладення угоди, то і виконання вказаного виду покарання відбуватись не буде, так як згідно буквального тлумачення ч.2 ст. 78 КК України, суд може направити засудженого виключно для відбування призначеного покарання у формі позбавлення волі. Відтак підстав утримувати майно засудженого відсутні. ОСОБА_4 виконав усі інші умови угоди: відшкодував завдану шкоду, судові витрати тощо.
Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання про скасування арешту був повідомлений у встановленому законом порядку.
Частина 5 ст. 539 КПК України не вимагає обов`язкової участі заявника та інших учасників судового провадження, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду клопотання, окрім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття, а тому суд вважає за можливе розглянути клопотання про скасування арешту за відсутності засудженого ОСОБА_4 .
Заслухавши думку захисника та прокурора, перевіривши доводи клопотання, суддя дійшла до наступних висновків.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України).
Оскільки вирок від 08.04.2025 у справі № 991/709/25 ухвалений Вищим антикорупційним судом та набрав законної сили, розгляд клопотання про скасування арешту майна належить до компетенції цього ж суду.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
З аналізу вказаних законодавчих положень вбачається, що норми ст. 174 КПК України можуть бути застосовані для скасування арешту на стадії досудового розслідування або судового провадження. Однак, оскільки збереження арешту на майно може мати місце і після ухвалення вироку у справі, а неможливість його скасування згідно з процедурою, визначеною ст. 174 КПК України, призведе до істотного порушення прав особи, на майно якої накладений арешт, питання скасування арешту майна на стадії виконання вироку може бути розглянуте у порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України з урахуванням положень ст. 174 КПК України.
Згідно з приписами ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 5202300000000068 від 09.02.2023 задоволено частково. Накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, набуте у період перебування у шлюбі з 04.11.1994 по теперішній час, шляхом позбавлення ОСОБА_4 права на розпорядження та відчуження, а саме:
1) на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-автомобіль LEXUS ES 350 2007 р.в., держ. номер НОМЕР_1 ;
2) на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 :
-нежитлове приміщення площею 60,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
-нежитлове приміщення площею 25,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
-дачний будинок площею 142 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;
-автомобіль LEXUS RX 350 2008 р.в., держ. номер НОМЕР_2 ;
-автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN 2013 р.в., держ. номер НОМЕР_3 ;
Також накладено арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - корпоративні права ТОВ «Альянс» (код 21877138) ОСОБА_4 в частині 100%.
Частина 4 ст. 174 КПК України передбачає, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначенням судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025, серед іншого, затверджено угоду про визнання винуватості від 31.03.2025, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_11, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24.01.2025.
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання шляхом повного складання призначених покарань у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 2 (два) роки, з конфіскацією майна та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та на підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов`язки.
Враховуючи те, що арешт був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту згаданого вище майна було передчасним як на час винесення вироку, так і на час вирішення клопотання є передчасними, оскільки іспитовий строк визначений ОСОБА_4 вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 ще не закінчився.
Так, за змістом ст. 78 КК України засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання після закінчення іспитового строку. Якщо ж засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. 71, 72 цього Кодексу. Тобто у разі настання обставин, передбачених ч. 2, 3 ст. 78 КК України, в подальшому неможливо буде забезпечити конфіскацію майна як виду покарання, у разі її скасування на даному етапі. Відтак, суд дійшов висновку, що у заявленому клопотанні адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24.01.2025, слід відмовити.
Аналогічна оцінка цьому питанню була надана у розділі «Заходи забезпечення кримінального провадження» вироку Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025.
Суд відхиляє доводи автора клопотання та прокурора ОСОБА_3 в частині того, оскільки конфіскація майна за вироком суду не застосована в силу укладення угоди, то і виконання вказаного виду покарання відбуватись не буде, так як згідно буквального тлумачення ч.2 ст. 78 КК України, суд може направити засудженого виключно для відбування призначеного покарання у формі позбавлення волі, а тому підстав утримувати майно засудженого відсутні, так як вказане суперечить положенню ч.1 ст. 78 КК України, яка визначає, що єдиною підставою звільнення від призначеного покарання судом є закінчення іститового строку.
Ототожнення поняття незастосування призначеного додаткового покарання в силу положень ст. 77 КК України із закінченням іспитового строку є помилковим, а призначене вироком суду додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосована не в силу умов угоди, а в силу положень чинного на час призначення покарання кримінального закону.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відтак будь-яке призначене покарання із випробуванням, за своєю суттю є стимулом для обвинуваченого, зокрема, утримуватись від вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, належним чином виконувати додаткові обов`язки, покладені судом, та інші невиконані умови угоди та спрямований на настання позитивних наслідків закінчення визначеного судом іспитового строку та настання пов`язаних із цим позитивних наслідків. Безпосередньо звільнення від призначеного судом покарання чітко регламентоване законом та будь-якому розширеному тлумаченню не підлягає.
Належна процесуальна поведінка, сплата судових витрат, штрафу, відшкодування шкоди не підмінюють підстав для звільнення покарання чи його відбування, передбачених ст. 78 КПК України.
Ст. 77 КК України регламентує виключно застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, однак у разі відсутності таких підстав для звільнення через непроходження визначеного випробування, реальному виконанню підлягає покарання, призначене за відповідною санкцією статті, а саме остаточне покарання, визначене за правилами ст. 70 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 2 (два) роки, з конфіскацією майна та штрафом у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп., у не виконаній його частині.
Вказане кореспондує із положенням ч. 4 ст. 174 КПК України, яка серед іншого передбачає, що суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, тоді як згідно вироку Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 таке покарання призначене, однак з відкладальною умовою - закінчення іспитового строку, та не застосоване в силу положень ст.77 КК України, враховуючи особливості безповоротності виконання такого покарання як конфіскація майна у разі набрання вироком законної сили.
З огляду на те, що метою скасування арешту майна є бажання засудженого ним розпорядитись, на час розгляду клопотання наявні підстави для утримання вказаного майна, яка відповідає легітимній меті, визначеній законом - виконання призначеного судом покарання відповідно до узгодженої сторонами угоди міри покарання.
Керуючись 170, 174, 371, 372, 395, 537, 539 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_6, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1