- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/4179/25
Провадження № 1-кп/991/63/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
10 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі головуючого судді ОСОБА_1,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу та клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000303 від 11.07.2023, за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Самбір Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Старий Яр Яворівського району Львівської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У Вищому антикорупційному суді на стадії підготовчого провадження перебуває зазначене кримінальне провадження.
У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_9 подала суду клопотання, у якому просила зменшити ОСОБА_5 визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24 розмір застави до визначеного п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розміру.
У клопотанні наведені такі доводи.
У цьому кримінальному провадженні спочатку ухвалою слідчого судді від 05.07.2024 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 23 842 472 грн. У подальшому ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 строк тримання під вартою був продовжений на 60 днів і зменшено суму застави як альтернативного запобіжного заходу до 18 000 000 грн. Сторона захисту просить суд зменшити розмір застави, адже на цей час не встановлено наявності виключного випадку, який би передбачав призначення розміру застави, який перевищує визначений КПК України розмір.
Зазначений зменшений розмір застави був внесений 13.09.2024 за рахунок позичених коштів у знайомих (за 3 договорами позики). За умовами договорів позикодавець ОСОБА_5 зобов`язаний повернути позику у строк до 16.09.2025 і відсотки від суми позики за користування коштами.
Підставою для зменшення розміру застави є наявність нових обставин, а саме перехід до нової стадії кримінального провадження - судового провадження, що тягне за собою:
- зменшення ризиків з плином часу або припинення їх існування (відсутні підстави вести мову про ризик переховування від суду з огляду на поведінку обвинуваченого як до повідомлення йому про підозру, так і після звільнення з-під варти під заставу; ризик незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного має абстрактний характер і не підтверджений фактами, адже показання свідків у провадженні надані на користь обвинуваченого; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення не підтверджений матеріалами кримінального провадження, так як матеріали НСРД стосуються вже висунутого обвинувачення і не можуть свідчити про ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення);
- з моменту звільнення з-під варти обвинуваченого, останній своїми законослухняними діями і бездоганною процесуальною поведінкою підтвердив відсутність жодних намірів ухилятись або переховуватись від суду;
- непомірність розміру застави, незважаючи на факт її внесення (зобов`язання сплатити відсотки за користування позиками істотно погіршують майновий стан ОСОБА_5 );
- необхідність повернення заставодавцям внесеної ними суми застави за ОСОБА_5 .
Захисник вказав, що враховані в ухвалі слідчого судді від 16.04.2025 ризик незаконного впливу на свідків і підозрюваного перестав існувати, а два інших ризики зі плином часу є вкрай мінімальні. За таких обставин розмір грошової застави, визначеної ОСОБА_5, тепер не виправданий метою застосування запобіжного заходу і наявним ризикам. Тобто є неможливим застосування щодо обвинуваченого норм абзацу 5 ч. 5 ст. 182 КПК України і передбачений у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатен забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.
Прокурор ОСОБА_3 у свою чергу подав суду клопотання, у якому просив продовжити строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 на два місяці, а саме:
прибувати до слідчого у цьому кримінальному провадженні, прокурора і суду за першим викликом;
не відлучатись за межі території України без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.
Прокурор послався на те, що матеріали досудового розслідування містять достатні докази для обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України. Із 13.09.2024 ОСОБА_5 є таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави в розмірі 18 000 000 грн із покладенням на нього ряду обов`язків. Востаннє покладені на ОСОБА_5 обов`язки продовжені ухвалою слідчого судді до 16.06.2025. За змістом клопотання необхідність продовження строку дії обов`язків обумовлена тим, що встановлені під час досудового розслідування ризики (переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного в цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення) не зменшились. У разі зменшення обсягу або не продовження дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, суттєво підвищяться вказані ризики.
У клопотанні прокурор навів відомості, що вказують на наявність відповідних ризиків, та зазначив обставини щодо обвинуваченого, які мають враховуватись при застосуванні запобіжного заходу.
У підготовчому судовому засіданні кожна зі сторін підтримала своє клопотання і заперечувала проти задоволення клопотання протилежної сторони.
Мотиви та висновки суду
У ч. 3 ст. 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II КПК України.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 182 КПК України одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених ч. 3 або 4 ст. 183 КПК України. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави (ч. 4 ст. 202 КПК України), а також підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави (ч. 6 ст. 182 КПК України).
У зв`язку із визначенням альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу у вигляді застави слідчий суддя, суд на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України в ухвалі зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого, за умови внесення застави, прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, визначених положеннями цієї статті, необхідність покладення яких була доведена прокурором. У частині 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд на підставі відомостей, які містяться в наявних матеріалах кримінального провадження, встановив, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.07.2024 у справі № 991/5764/24 щодо ОСОБА_5 в межах кримінального провадження № 52023000000000303 від 11.07.2023 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня затримання - до 01.09.2024, з можливістю внесення застави в розмірі 23 842 472 грн. Ухвалою слідчого судді від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24 строк тримання під вартою був продовжений на 60 днів і зменшено суму застави як альтернативного запобіжного заходу до 18 000 000 грн, визначено шість обов`язків, із передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладаються на ОСОБА_5 в разі внесення застави.
Зазначений зменшений розмір застави в 18 млн грн за ОСОБА_5 внесений 13.09.2024 чотирма платежами: ОСОБА_15 - 8 млн грн та в рахунок позик ОСОБА_16 - 4 млн грн, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 - по 3 млн грн.
Останній раз ухвалою слідчого судді від 16.04.2025 у справі № 991/3330/25 клопотання прокурора було задоволено частково і підозрюваному ОСОБА_5 продовжені на два місяці - 16.06.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування, строк дії таких обов`язків: прибувати до слідчого (детектива), прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватись від спілкування з ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Підставами для продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5, стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення; існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на свідків та іншого підозрюваного в цьому кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення), і що відповідні обов`язки мають запобігти зазначеним ризикам.
У поданому клопотанні прокурор порушує перед судом питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, на два місяці.
Сторона захисту у своєму клопотанні та запереченнях проти клопотання прокурора стверджує, що оскільки обвинувальний акт направлено до суду 09.05.2025, то з вказаної дати, згідно з ухвалою слідчого судді від 16.04.2025, строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5 закінчився, адже прокурор з клопотанням про продовження строку їх дії після 09.05.2025 до суду вчасно не звернувся.
Суд не погоджується з таким підходом сторони захисту до визначення дати закінчення продовженого ухвалою слідчого судді від 16.04.2025 строку дії обов`язків.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.
Як зазначено вище, дійсно в резолютивній частині ухвали слідчого судді від 16.04.2025 вирішено продовжити підозрюваному ОСОБА_5 на два місяці - до 16.06.2025 включно, але в межах строку досудового розслідування, строк дії обов`язків.
Разом з тим, за правилами ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також нормою ч. 6 ст. 199 КПК України, до якої є відсилання у ч. 7 ст. 194 КПК України, визначено, що в разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження, і розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Досудове розслідування як перша стадія кримінального провадження, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, може закінчитись у трьох формах: 1) закриттям кримінального провадження; 2) направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) направленням клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження, що узгоджується із вимогою до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених ч. 2 ст. 283 КПК України.
Наведені норми КПК України свідчать про те, що строк дії запобіжного заходу, встановлений слідчим суддею щодо підозрюваного, за загальним правилом закон не обмежує строком досудового розслідування кримінального провадження, у якому такий захід застосований (продовжений). Тому ухвала щодо застосування запобіжного заходу в частині продовження строку дії покладених на особу обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишається чинною і після закінчення строку досудового розслідування та направлення обвинувального акта до суду і настання однієї з обставин, зазначених у ст. 203 КПК України.
З огляду на те, що в разі направлення обвинувального акта до суду в межах строку досудового розслідування кримінальне провадження не припиняється, а продовжується - переходить у стадію судового провадження, статус підозрюваного в цьому випадку не скасовується, а особа набуває процесуального статусу обвинуваченого, то, на переконання суду, датою закінчення строку дії ухвали слідчого судді від 16.04.2025 слід вважати останній день двомісячного строку - 16.06.2025, а не дату направлення обвинувального акта до суду - 09.05.2025.
Водночас використане слідчим суддею формулювання «але в межах строку досудового розслідування» суд розуміє як встановлення гарантії для особи, що у випадку закінчення строку досудового розслідування до вчинення прокурором однієї з дій, передбачених у ч. 2 ст. 283 КПК України (тобто до закриття кримінального провадження або звернення до суду з відповідним клопотанням або з обвинувальним актом), дія покладених на особу обов`язків припиняється.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5, визначений до 16.06.2025.
Враховуючи положення ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК України, а також стадію кримінального провадження, суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, та встановити, чи існують обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують покладення на особу певних обов`язків.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000303 від 11.07.2023, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування та копії окремих матеріалів досудового розслідування, наявні в судовій справі, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 16.04.2025 про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5, з урахуванням відсутності висловлених зі сторони захисту доводів, які б очевидно спростовували чи виключали існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарту доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання щодо продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків.
У клопотанні прокурор стверджує, що встановлені під час досудового розслідування ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, що зумовлює необхідність продовжити строк дії покладених на обвинуваченого обов`язків, щоб у такий спосіб гарантувати його належну процесуальну поведінку під час судового провадження.
Суд погоджується із доводами прокурора про продовження існування ризику переховування ОСОБА_5 від суду.
Так, ОСОБА_5 інкриміновано вчинення незакінченого тяжкого корупційного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без такої. Зазначене покарання, у разі визнання обвинуваченого винуватим, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, ч. 1 ст. 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання). Такі обставини самі по собі можуть свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
ОСОБА_5 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дійсний до 05.05.2026, що підтверджується копією особової картки Державної міграційної служби України на його ім`я. У зв`язку із перебуванням на його утриманні трьох неповнолітніх дітей ОСОБА_5 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації (п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») та, відповідно, має право виїзду з України без обмежень, пов`язаних із запровадженням із 24.02.2022 на території України правового режиму воєнного стану. У період 2022-2024 роки він 5 виїздив за межі України, що підтверджується інформацією про перетин ОСОБА_5 державного кордону.
Суд враховує і відомості про майновий стан ОСОБА_5 за попередні роки (про рівень доходів від здійснення підприємницької діяльності, про надання у 2023 році позики іншій фізичній особі в сумі 20 150 000 грн (еквівалент 500 000 доларів США), зобов`язання за якою були виконані до 20.12.2023) і що в цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді арешт накладений на належну ОСОБА_5 квартиру і два автомобіля, водночас таких захід забезпечення кримінального провадження не застосовувався до грошових коштів, належних обвинуваченому. Також суд зважає на те, що ОСОБА_15, з якою ОСОБА_5, має спільну дитину та проживає, у квітні 2024 року продала квартиру на 2 445 200 грн дорожче ціни придбання. Надані суду відомості щодо придбання нерухомого майна, транспортних засобів, надання позики в значній сумі вказують на витрати у більших сумах, аніж офіційні, задекларовані доходи обвинуваченого.
Такі обставини у своїй сукупності демонструють наявність можливостей і достатніх фінансових ресурсів для вчинення дій з метою переховування від суду.
Інформація про достатньо міцні соціальні зв`язки обвинуваченого ОСОБА_5 в Україні, як то здійснення підприємницької діяльності, проживання однією сім`єю із ОСОБА_15, з якою має спільну дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, та утримання двох інших її неповнолітніх дітей, не є такою, що вказує на повну відсутність можливості обвинуваченого переховуватись від суду.
Суд вважає, що наразі ризик незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні залишається.
Наявність зазначеного ризику пов`язана із тим, що свідками у кримінальному провадженні, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування, є, зокрема, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а другим обвинуваченим - ОСОБА_4 . На думку прокурора, спілкування обвинуваченого ОСОБА_5 з цими особами може зашкодити судовому розгляду.
Зі змісту обвинувального акта і наявних матеріалів досудового розслідування вбачається, що ОСОБА_5 має давні довірливі партнерські відносини із ОСОБА_4 . Згідно з обвинуваченням, ОСОБА_13 є одним з кількох осіб, яких ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визначили як бажаного ними кандидата на призначення ОСОБА_12 на посаду керівника регіональної митниці; ОСОБА_14 мав безпосередньо спілкуватись зі ОСОБА_12 і висловити пропозицію від ОСОБА_5 і ОСОБА_4 про надання йому неправомірної вигоди. У протоколах аудіоконтролю від 19.09.2023, 20.09.2023 зазначено, що в розмовах із ОСОБА_14 27.07.2023, 29.07.2023 ОСОБА_5 говорив, що його батько знайомий і спілкується із ОСОБА_12 (зі слів батька). За таких умов обвинувачений ОСОБА_5 заінтересований у тому, щоб зазначені особи не надали в суді показання, які би підтверджували висунуте йому обвинувачення.
Наразі триває стадія підготовчого провадження, тобто суд ще не допитував свідків, яких планує заявити сторона обвинувачення, тому продовжує існувати ризик поза процесуального впливу на цих осіб зі сторони обвинуваченого для забезпечення надання ними певних показань або утримання від давання показань у суді.
Оцінюючи ризик впливу на свідків, суд бере до уваги встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ураховуючи викладене, суд уважає, що ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження під час збирання доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 під час спілкування між собою можуть узгоджувати свої показання щодо обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого їх обвинувачують.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не зник.
З огляду на зміст обвинувачення і відображені у протоколах аудіоконтролю щодо ОСОБА_5 відомості про його розмови із ОСОБА_14, ОСОБА_4, зі сторони обвинуваченого були висловлювання щодо можливості одержання неправомірної вигоди і організації з порушенням визначеного законом порядку переміщення товарів через державний кордон із залученням інших осіб, у тому числі в іноземній державі.
Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики переховування ОСОБА_5 від суду, незаконного впливу на свідків та іншого обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, які виправдовують подальше покладення обов`язків, пов`язаних із їх існуванням.
Оцінюючи необхідність продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків у сукупності та взаємозв`язку зі встановленими ризиками, суд вважає, що такі обов`язки як: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатись за межі території України без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, - сприятимуть мінімізації ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Обов`язок утримуватись від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_4 та свідками ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 має попереджати реалізацію ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас, зважаючи на те, що з моменту направлення прокурором обвинувального акта до суду стадія досудового розслідування закінчилась (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України), то клопотання прокурора щодо продовження обов`язків в частині прибуття на виклик до слідчого, прокурора, отримання дозволу слідчого або прокурора для виїзду за межі України, повідомлення слідчого, прокурора про зміну місця проживання та місця роботи не підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого, з урахуванням початку стадії судового провадження. Такі обов`язки є необхідними та достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого у кримінальному провадженні та запобіганню встановленим ризикам.
З огляду на те, що обвинувальний акт надійшов до суду лише 09.05.2025, судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, суд вважає за доцільне продовжити строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_5, на два місяці.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, підлягає задоволенню частково.
Щодо клопотання захисника про зменшення розміру застави
Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, мають право подати до Вищого антикорупційного суду клопотання про зміну запобіжного заходу. Відповідно до частини 4 цієї статті суд розглядає вказане клопотання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як підставу для зменшення розміру застави захисник вказав те, що ризик незаконного впливу на свідків і підозрюваного перестав існувати, а два інших ризики зі плином часу є вкрай мінімальні, у зв`язку з чим буде достатньо розміру застави, передбаченого у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Висновок про те, що раніше встановлені ризики не перестали існувати і є достатньо значимими, суд зробив вище.
Аргументи сторони захисту про відсутність або значне зменшення заявлених прокурором ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого після звільнення з-під варти під заставу, а також на відсутність доказів вчинення ОСОБА_5 спроб впливу на свідків або іншого обвинуваченого, виїзду з України чи ухилення від слідства або суду, або вчинення будь-яких неправомірних дій, суд вважає необґрунтованими.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає подання суду доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
На переконання суду, застосування до ОСОБА_5 застави в значному розмірі та покладення на нього певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, безумовно є одним із вагомих факторів, який сприяє тому, що обвинувачений дотримується належної процесуальної поведінки.
Із наданих захисником копій договорів позики і платіжних документів вбачається, що три особи шляхом перерахування коштів ( ОСОБА_16 - 4 млн грн, ОСОБА_17 і ОСОБА_18 - по 3 млн грн) на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду внесли заставу за ОСОБА_5 та в подальшому кожен з них уклав із останнім договір позики на перераховану суму застави. За умовами договорів суми позики ОСОБА_5 зобов`язався повернути до 16.09.2025 зі сплатою відсотків (двох за двома договорами, а ОСОБА_17 трьох) за кожен місяць користування сумою позики, які виплачуються одноразово в момент повернення суми позики. Інші 8 млн грн внесла як заставу ОСОБА_15, з якою ОСОБА_5 проживає однією сім`єю.
Рішення про використання позичених коштів для внесення застави є добровільним волевиявленням обвинуваченого ОСОБА_5 . Так само укладення договорів позики здійснене відповідно до норм цивільного законодавства, засадами якого є, зокрема, свобода договору, добросовісність, розумність (п. 3, 6 ст. 3 ЦК України). Свобода договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України) передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. І зміст договору, згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Водночас договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Тобто укладення обвинуваченим ОСОБА_5 будь-яких договорів у власних інтересах не може бути підставою для прийняття судом рішень у межах кримінального провадження.
Саме по собі посилання захисника на те, що для внесення застави ОСОБА_5 уклав договори позики з обов`язком повернути кошти до 16.09.2025 зі сплатою відсотків, і що на квартиру і два його автомобілі накладено арешт, не може свідчити, що раніше визначений розмір застави на цей час став непомірним для обвинуваченого.
У цьому кримінальному провадженні стадія досудового розслідування закінчена, тобто сторона обвинувачення вважає зібрані докази достатніми для висунення і доказування в суді обвинувачення ОСОБА_5, зокрема були допитані ті особи, яких прокурор може заявити як свідків обвинувачення в суді, тобто зміст їх показань вже відомий. За таких умов ризик незаконного впливу на таких осіб можна вважати дещо меншим, аніж на початкових етапах досудового розслідування.
Ураховуючи наведені обставини, а також належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 після звільнення під заставу (упродовж майже 9 місяців), суд дійшов висновку про наявність підстав зменшити розмір раніше визначеної обвинуваченому застави із 18 млн грн до 16 999 192 гривні, що відповідає розміру в 5 614 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб із 01.01.2025 становить 3 028 грн, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).
На переконання суду, на цьому етапі судового провадження такий розмір застави відповідає встановленим обставинам кримінального провадження та є необхідною і достатньою запорукою виконання обвинуваченим ОСОБА_5 покладених на нього законом і ухвалою суду процесуальних обов`язків під ризиком звернення цих коштів у дохід держави.
За таких умов клопотання захисника щодо зменшення розміру застави підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. 182, 194, 199, 201, 315, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.
Змінити запобіжний захід у виді застави в розмірі 18 000 000 грн, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24, провадження 1-кс/991/7955/24, на запобіжний захід у виді застави в розмірі 5 614 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 16 999 192 (шістнадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто дев`ять тисяч сто дев`яносто дві) гривні.
Суму, на яку зменшено заставу, у розмірі 1 000 808 (один мільйон вісімсот вісім) гривень, яка була внесена на рахунок Вищого антикорупційного суду, код ЄДРПОУ 42836259, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1, згідно з платіжною інструкцією № 1 від 09.09.2024 АТ «РВС Банк», повернути заставодавцю ОСОБА_15, податковий номер платника податків НОМЕР_2, рахунок стандартом IBAN: НОМЕР_3 .
У іншій частині клопотання захисника відмовити.
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Продовжити на два місяці строк дії покладених на ОСОБА_5 ухвалами слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.08.2024 у справі № 991/7918/24 і від 16.04.2025 у справі № 991/3330/25 обов`язків, а саме:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися за межі території України без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування з такими особами: ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
У іншій частині клопотання прокурора відмовити.
Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_5, визначити до 10.08.2025.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, які входять до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1