- Presiding judge (CCC): Yakovlieva S.V.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2025 року
м. Київ
справа № 991/2533/25
провадження № 51 - 2207 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року, задоволено клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 та змінено останній запобіжний захід в частині суми застави, а саме зменшено її до розміру в 900 000 грн.
Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перевірку ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Перевіривши доводи, наведені у касаційній скарзі, наявну копію судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.
Згідно з приписами ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Положеннями ст. 201 КПК врегульовано питання подання та розгляду клопотання підозрюваного, обвинуваченого про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до вищезазначеної норми ухвали, постановлені за наслідками розгляду такого клопотання апеляційному оскарженню не підлягають.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долученої до неї копії судового рішення, ухвалу від 25 березня 2025 року про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 та зміну останній запобіжного заходу в частині суми застави, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду постановив в межах своїх повноважень, передбачених КПК.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.
Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев`ятої статті 284 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 309 КПК, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 року, визначено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді: за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення; про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу; про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру; повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Положеннями цієї статті визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Оскаржувана прокурором ухвала слідчого судді про задоволення клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваної ОСОБА_5 та зміну останній запобіжного заходу в частині суми застави до такого переліку не відноситься.
Суддя суду апеляційної інстанції, перевіряючи апеляційну скаргу прокурора на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
З таким рішенням колегія суддів погоджується, оскільки ухвала судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року постановлена у відповідності до вимог КПК.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 02 квітня 2025 року провідмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3