- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/1092/25
провадження № 11-сс/991/361/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 10.02.2025 р., -
в с т а н о в и л а:
21.05.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга.
Враховуючи, що в апеляційній скарзі порушувалось питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалою судді-доповідача від 21.05.2025 р. вказане клопотання призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 13 а.с. 69).
Ухвалою колегії суддів від 27.05.2025 р. клопотання захисника ОСОБА_6 задоволено, йому поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 10.02.2025 р., та призначено апеляційну скаргу до розгляду (т. 13 а.с. 98-99).
1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_9, погоджене з прокурором САП ОСОБА_10, та накладено арешт на транспортні засоби та гроші у будь-якій валюті готівкою та гроші у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, цінні папери, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_8, в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал банк».
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням слідчим суддею вимог КПК України. Наголошує, що ОСОБА_8 не набула статусу підозрюваної, оскільки 05.05.2025 року вона перетнула державний кордон України, після чого переїхала до Австрії, де наразі і проживає. Вказана обставина підтверджує обізнаність сторони обвинувачення про відсутність ОСОБА_8 на території України, та водночас вказує на відсутність підстав для оголошення її у міжнародний розшук. Однак, сторона обвинувачення не вжила необхідних заходів в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України та не надіслала на адресу компетентних органів Австрії або дипломатичного представництва клопотання про міжнародну допомогу щодо вручення ОСОБА_8 повідомлення про підозру. При цьому, сам факт складання тексту письмового повідомлення про підозру, без безпосереднього вручення його відповідальною особою, не може свідчити про виконання всього комплексу дій, що охоплюють поняття «здійснити повідомлення про підозру». З урахуванням того, що стороною обвинувачення не доведено набуття ОСОБА_8 статусу підозрюваної та не надано доказів причетності останньої до інкримінованих кримінальних правопорушень, підстав для накладення арешту на її майно немає.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Наголосив, що ОСОБА_8 не набула статусу підозрюваної, оскільки сторона обвинувачення, будучи обізнаною про те, що вона залишила територію України, формально підійшла до направлення їй повідомлення про підозру. Крім того, документи, надані на підтвердження направлення повідомлення про підозру, не відповідають анкетним даним ОСОБА_8, як і кількість долучених додатків, тому не можуть вважатися належними доказами. Посилаючись на викладене, наполягав на скасуванні оскаржуваної ухвали.
Прокурор САП ОСОБА_7 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Звернула увагу суду, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру в порядку ст. 135 КПК України. Оскільки вона не з`явилась на виклик детектива, стороною обвинувачення повідомлено їй про підозру за місцем реєстрації, яке збігається з місцем проживання, а також надіслано скан-копію підозри за допомогою мобільного додатку «WhatsApp». Крім того, є відмітка житлово-експлуатаційної контори про те, що її представником отримано повідомлення про підозру. Окремо наголосила, що стосовно ОСОБА_8 вже обрано запобіжний захід, під час якого слідчим суддею перевірявся порядок повідомлення про підозру і набуття нею відповідного статусу. Відтак, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Підозрювана ОСОБА_8 повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації у м. Києві (т. 13 а.с. 103, 105, 107), а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у газеті «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 13 а.с. 104, 106). З урахуванням вищенаведених обставин, апеляційну скаргу розглянуто за її відсутності.
3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про арешт майна, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р., зокрема за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.).
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_11 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_12, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_13, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_14, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_15, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, а також ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_8 та ОСОБА_19 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали комерційно привабливі земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб. Після чого, вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_11 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_11 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
При цьому, ОСОБА_8 вступила до злочинної організації не пізніше 2019 року в якості особистої секретарки ОСОБА_11 та згодом стала користуватися особливою довірою його та ОСОБА_17, тому їй стали відомі основні напрямки діяльності злочинної організації та коло її учасників. Зокрема, ОСОБА_8 за вказівками ОСОБА_11 погодилася приховувати інформацію про учасників злочинної організації, а її учасники, в свою чергу, були обізнані, що ОСОБА_8 є довіреною особою ОСОБА_11, та через неї передавали останньому інформацію про реалізацію напрямків діяльності злочинної організації, використовуючи для передачі інформації електронні засоби зв`язку. Водночас, ОСОБА_8 приховувала інформацію про напрямки діяльності організації, періодично знищуючі документи та електронні носії інформації, зміст яких міг викрити злочинний характер її діяльності.
06.02.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, а саме в участі у злочинній організації.
Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо необхідності накладення арешту на транспортні засоби та гроші у будь-якій валюті готівкою та у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_8, в АТ КБ «Приватбанк», АТ «Універсал банк», а також цінні папери на її ім`я, оскільки вважав підтвердженою наявність ризиків відчуження, приховування та втрати майна, яке підлягає конфіскації у разі визнання винуватості ОСОБА_8 .
4.Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника та пояснення прокурора, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
В апеляційній скарзі не ставиться під сумнів висновок оскаржуваної ухвали щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, натомість зазначається про ненабуття нею статусу підозрюваної та, відповідно, необґрунтованість накладеного на її майно арешту, тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали виключно в межах цих доводів.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрювану ОСОБА_8 з інкримінованим кримінальним правопорушенням, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження. З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги щодо ненабуття ОСОБА_8 статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки сторона обвинувачення, незважаючи на обізнаність про місце її проживання за кордоном, не використала всі можливості, передбачені КПК України, для належного вручення їй повідомлення про підозру, колегія суддів вважає безпідставними.
Зокрема, з урахуванням положень ст. 278 КПК України, на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання повідомлення про підозру поштою, електронною поштою, здійснення повідомлення про підозру по телефону, під розписку житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
06.02.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК України, шляхом направлення тексту підозри за місцем її проживання поштовим зв`язком, а також шляхом його вручення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», що обслуговує будинок за її останнім відомим місцем проживання (т. 1 а.с. 39-53).
В апеляційній скарзі захисник посилається на те, що постійне місце проживання ОСОБА_8 знаходиться на території Австрії, та не заперечує, що 05.02.2025 року вона перетнула державний кордон та до цього часу в Україну не повернулась. Натомість, доказів на підтвердження постійного місця проживання ОСОБА_8 в Австрії ним не надано, як і доказів на підтвердження зняття її з реєстрації за місцем проживання в Україні. Також, не надано доказів на підтвердження існування поважних причин її перебування за межами України, які б перешкоджали особисто з`явитись за викликом до детектива або суду.
За наведених обставин, за відсутності офіційної інформації щодо іншого місця проживання ОСОБА_8, в тому числі і за кордоном, з урахуванням невстановлення її місцезнаходження на момент складання повідомлення про підозру, ОСОБА_8 вважається тимчасово відсутньою за місцем своєї реєстрації та проживання на території України. Отже, вручення їй повідомлення по підозру за відомим стороні обвинувачення зареєстрованим на території України місцем проживання у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, відповідає встановленим обставинам та вимогам процесуального закону.
Відтак, колегія суддів відхиляє твердження захисту щодо ненабуття ОСОБА_8 статусу підозрюваної.
Отже, з 06.02.2025 року, коли ОСОБА_8 повідомлено про підозру у даному провадженні, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України вона має статус підозрюваної і щодо її майна може вирішуватися питання про застосування заходів забезпечення, зокрема арешту.
Санкція ч. 2 ст. 255 КК України, що інкримінується підозрюваній, передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, відтак, у неї є вагомі підстави для вчинення дій щодо приховування, передачі та відчуження майна, на яке оскаржуваною ухвалою слідчого судді накладено арешт.
Враховуючи, серед іншого, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх специфіку, ступінь тяжкості, колегія суддів вважає, що накладення арешту у даному випадку відповідає завданням кримінального провадження та виправдовує такий ступінь втручання у права та свободи. Відтак, це обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, з дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності окремих осіб, оскільки досягнення мети - зокрема, забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, не є можливим у інший спосіб, окрім арешту майна. З огляду на характер кримінальних правопорушень, підстав сумніватися в співмірності такого обмеження права власності ОСОБА_8 із завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи, що під час апеляційного розгляду не встановлено порушень норм кримінального процесуального кодексу України, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, слідчим суддею вірно визначено правові підстави для накладення арешту, надано оцінку розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення. Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10.02.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4