- Presiding judge (HACC AC): Chorna V.V.
справа № 991/2292/25
провадження № 11-сс/991/336/25
слідчий суддя: ОСОБА_1
доповідач: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2025 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5,
за участі захисника ОСОБА_6,
прокурора ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2025 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р. відносно:
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, -
в с т а н о в и л а:
13.05.2025 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до розгляду.
1.Короткий зміст оскаржуваної ухвали та апеляційної скарги.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання детектива НАБУ ОСОБА_10, погоджене з прокурором САП ОСОБА_11, та обрано ОСОБА_9, підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також визначено, що після затримання останнього не пізніше як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід підлягає розгляду слідчим суддею, судом за його участю у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання. На її обґрунтування стверджує, що ОСОБА_9 не набув статусу підозрюваного, оскільки йому не вручено повідомлення про підозру. Зокрема, поштова адреса, на яку надіслано підозру стороною обвинувачення, є неповною, що свідчить про відсутність в матеріалах провадження доказів направлення тексту підозри ОСОБА_9 за відомою стороні обвинувачення адресою його реєстрації. Крім того, відсутні і докази вручення повідомлення про підозру уповноваженому органу ТОВ «Центр розвитку економіки і права», де ОСОБА_9 є директором. Крім того, всупереч п. 4 ч. 1 ст. 277 КПК України зміст підозри не містить викладу обставин щодо організації ОСОБА_9 вчинення можливих кримінальних правопорушень у складі злочинної організації. Натомість, підозра містить загальні фрази про період існування злочинного формування, а саме - 2019-2025 р.р., при цьому обставини створення злочинної організації та участь ОСОБА_9 у ній не конкретизована, а відтак, викладені у підозрі обставини щодо ОСОБА_9 можуть бути застосовані до будь-якої особи. Виходячи з кримінально-правової кваліфікації дій підозрюваних у провадженні, яка наведена у клопотанні, виконавець злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відсутній, оскільки відсутнє посилання на ч. 2 ст. 27 КК України. Відтак, безпідставним є висновок про вчинення ОСОБА_9 такого злочину. Твердження прокурора про причетність ОСОБА_9 до вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, також є безпідставним, оскільки не надано доказів про час, місце та інші обставини організації обіцянки ОСОБА_9 через ОСОБА_12 надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 та сприйняття нею цієї інформації як такої, з подальшим її акцептуванням. Окремо наголошує на відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зокрема, стверджує, що ризик переховування відсутній, оскільки ОСОБА_9 має міцні соціальні зв`язки, він одружений та виховує чотирьох дітей, на його утриманні перебуває мати. Щодо ризику знищення або спотворення речей чи документів, які мають значення для обставин провадження, сторона обвинувачення не зазначила, які саме речі і документи може знищити, сховати або спотворити ОСОБА_9 та яке саме значення вони мають для провадження. Наполягає також на відсутності ризику незаконного впливу на свідків, оскільки прокурором не ініційовано допит свідків в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Щодо ризику продовження вчинення розслідуваних кримінальних правопорушень, прокурором не зазначено, яким саме чином ОСОБА_9 перешкоджатиме провадженню. Ризик вчинення нових кримінальних правопорушень спростовується тим, що ОСОБА_9 не вчинив жодного злочину, що виключає можливість вчинення ним нових.
2.Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 та просив її задовольнити з підстав, наведених у ній.
Прокурор ОСОБА_7 заперечила проти задоволення апеляційної скарги захисника та зазначила, що ОСОБА_9 набув статус підозрюваного, оскільки йому вручено повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України, зокрема направлено за відомими стороні обвинувачення адресами його реєстрації та проживання в Україні, а також на адресу ТОВ «Центр розвитку економіки і права», єдиним кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_9 . Наразі ОСОБА_9 переховується, у зв`язку з чим його оголошено у міжнародний розшук. Ризики, встановлені слідчим суддею, є обґрунтованими належним чином, достатнім для констатації їх наявності. За таких обставин, наполягала на відмові у задоволенні апеляційної скарги захисника.
Підозрюваний ОСОБА_9 повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду за останнім відомим місцем реєстрації та проживання у м. Києві (т. 13 а.с. 226-227, 249-250, т. 14 а.с. 7, 12, 15-17), а також, на виконання вимог ст. ст. 193, 297-5 КПК України, шляхом публікації у виданні газети «Урядовий кур`єр» повідомлення про судове засідання та розміщення на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора повістки про виклик у судове засідання (т. 13 а.с. 247-248, т. 14 а.с. 13-14). Відтак, апеляційну скаргу розглянуто за його відсутності.
3.Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.
За змістом клопотання про обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу, яке було предметом розгляду слідчого судді, детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52023000000000154 від 03.04.2023 р.
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9 у період 2019-2023 р.р. створив злочинну організацію з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних із оберненням майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації, підкупу службових осіб органу місцевого самоврядування, а також у 2019-2025 р.р. здійснював керівництво такою злочинною організацією та залучав до її протиправної діяльності інших осіб. До складу злочинної організації у 2019-2023 р.р. увійшли заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_14, депутат Київради - голова постійної комісії КМР з питань архітектури, містопланування та земельних відносин ОСОБА_15, депутат КМР - член земельної комісії КМР ОСОБА_13, перший заступник директора КП «Спецжитлофонд» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_16, заступник директора КП «Київблагоустрій» виконавчого органу КМР (КМДА) ОСОБА_17, а також ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Злочинна організація, використовуючи службові повноваження, посади та зв`язки її учасників, встановила контроль над окремими питаннями земельної та інвестиційної сфер у м. Києві. Маючи організаційні та адміністративні можливості, учасники організації обирали привабливі з комерційної точки зору земельні ділянки та забезпечували самочинне спорудження на них будівель невеликої площі, право власності на які реєстрували на підконтрольних осіб, або оформлювали правовстановлюючі документи на неіснуючі об`єкти нерухомості, після чого передавали їх підконтрольним товариствам для створення видимості їх добросовісного набуття та створення умов для отримання земельних ділянок - зокрема, у подальшому вже підконтрольні особи подавали до міської ради заяви про передачу їм прав на земельні ділянки нібито для обслуговування таких споруд, що дозволяло уникати процедури конкурентних торгів. Такому злочинному механізму учасники організації присвоїли кодову назву «Торгівля». При цьому, депутати КМР та службові особи КМДА, будучи учасниками злочинної організації, або ж перебуваючи під її впливом, забезпечували прийняття необхідних рішень, внаслідок яких під обслуговування цих «об`єктів нерухомості» виділялись земельні ділянки непропорційної площі та без процедури торгів. ОСОБА_9 контролював вказаний процес як через вплив на частину депутатів КМР, так і шляхом надання їм неправомірної вигоди.
Для забезпечення такої діяльності ОСОБА_9 використовувався офіс у бізнес-центрі «IQ» у м. Києві, де під його головуванням проводилися закриті наради, на яких надавалися вказівки щодо дій посадовців, включно з призначенням лояльних осіб, звільненням підпорядкованих службовців, виділення бюджетних коштів в інтересах злочинної організації.
У результаті діяльності злочинної організації протягом 2023-2024 р.р. з власності територіальної громади м. Києва незаконно виведено земельні ділянки вартістю 11,6 млн. грн., чим завдано збитків на цю суму, а також готувалося заволодіння ще шістьма земельними ділянками загальною вартістю 83,7 млн. грн., що не вдалося завершити через викриття злочинної організації правоохоронним органом. Також, через викриття протиправної діяльності злочинної організації було припинено незаконні дії її членів, спрямовані на примушення ПП «Колібріс» припинити законну діяльність з торгівлі та надання в оренду торговельних приміщень з метою заволодіння для подальшої забудови земельною ділянкою цього підприємства, що відбувалося шляхом погроз та створенням штучних перешкод.
При цьому, згідно розподілених ролей, ОСОБА_9, будучи організатором злочинної організації, вчинив у її складі шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками у м. Києві, а також незакінчений замах на протидію законній господарській діяльності, вчинений злочинною організацією. Крім того, у 2023-2024 р.р. ОСОБА_9 організував незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 1-А. Учасники злочинної організації планували звести на цій ділянці об`єкт комерційного призначення, тому залучили інших учасників організації, зокрема службових осіб виконавчого органу КМР (КМДА) та її депутатів, які, зловживаючи своїм службовим становищем, діяли всупереч інтересам територіальної громади м. Києва. Також, у травні 2024 року ОСОБА_9, як організатор злочинної організації, ухвалив рішення про надання ОСОБА_13 неправомірної вигоди для забезпечення її подальшої співпраці в інтересах угруповання з використанням повноважень депутата КМР та члена земельної комісії КМР. Для реалізації цього задуму ОСОБА_9 залучив ОСОБА_12, яка виконуючи його вказівки, пообіцяла ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді майнових прав на квартиру вартістю 100 тис. доларів США. Того ж дня, ОСОБА_13 погодилася прийняти обіцяну ОСОБА_12 від імені ОСОБА_9 неправомірну вигоду у формі грошового еквівалента вартості квартири.
06.02.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України.
За результатом дослідження наданих сторонами доказів слідчий суддя погодився з доводами клопотання щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому злочинів за обставин, викладених у клопотанні, та дійшов висновку, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_9 у спосіб, передбачений для вручення повідомлень. Також, встановив наявність ризиків, визначених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, приховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; незаконно вплинути на свідків, інших підозрюваних у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя також визнав доведеним оголошення ОСОБА_9 у міжнародний розшук, як обставини, яка обумовлює розгляд клопотання про обрання запобіжного заходу за відсутності підозрюваного.
4. Мотиви суду.
4.1. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність обґрунтованої підозри.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.
Жоден із заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і застосування запобіжного заходу, не може застосовуватися без доведення обґрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення. Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчим суддею, судом в ході розгляду відповідного клопотання слідчого.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Праву підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст. Відтак, повідомлення про підозру є одним із найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка набула статусу підозрюваного, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
Так, у своїх рішеннях під обґрунтованою підозрою ЄСПЛ розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах провадження для обмеження прав осіб.
Отже, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного зі злочином, та які не повинні бути переконливими в тій мірі, щоб звинуватити особу у його вчиненні, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування. Таким чином, на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих стороною обвинувачення доказів тих самих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акту. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри.
Проаналізувавши зміст повідомлення про підозру та матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що описана у повідомленні про підозру фабула кримінальних правопорушень у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного ОСОБА_9 з інкримінованими кримінальними правопорушеннями, і такі докази є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування щодо нього та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
З такими висновками цілком погоджується і колегія суддів, оскільки слідчим суддею повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах клопотання докази та зроблено висновок, що у своїй сукупності вони свідчать про наявність достатніх підстав для повідомлення про підозру та її обґрунтованість, а у відповідному розділі оскаржуваної ухвали на обґрунтування цього висновку наведено перелік відповідних доказів та розкрито їх зміст (т. 13 а.с. 191-193). Дослідивши наведені матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що зібрані докази є достатніми для переконання в тому, що ОСОБА_9 міг вчинити кримінальні правопорушення, щодо яких йому повідомлено про підозру, а зібрані слідством докази на цьому етапі з розумною достатністю та вірогідністю пов`язують його з обставинами, викладеними у повідомленні про підозру, та свідчать про наявність ознак відповідних кримінальних правопорушень.
Зокрема, долучені до клопотання матеріали НСРД підтверджують неодноразові зустрічі учасників злочинної організації - підозрюваних у провадженні ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та інших осіб, у ході яких розроблявся механізм відведення земель поза процедурою земельних торгів. З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_9 створив злочинну організацію та у подальшому контролював реалізацію визначених напрямків діяльності злочинної організації
Так, під час зафіксованої розмови від 19.04.2024 р. ОСОБА_12, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 обговорюють алгоритм дій щодо відведення земель поза процедурою земельних торгів. Зокрема, ОСОБА_12 зазначає (мовою оригіналу): «Мы построили, да? Землю надо отвести после такого, как мы построим. Ну алгоритм какой? Мы строим и идем на отвод земли. Вот для того, чтобы нам земелю отвели, у нас должно быть одно помещение целостное. Мы не можем купить там десять. То есть мы строим на одну ТОВку, как и планировали, потом отводим землю, делим на помещения и просто часть помещений продаем» (т. 10 а.с. 131-223).
Крім того, згідно змісту зафіксованих розмов, ОСОБА_13 заздалегідь узгоджувала з ОСОБА_9 включення до «контрольного списку» питання, за допомогою у вирішенні яких до неї звертались зацікавлені особи, у тому числі депутати КМР. При цьому, ОСОБА_13, будучи обізнаною про «контрольний список» земельних ділянок, пропонувала членам земельної комісії КМР підтримати відповідні проекти, про що у подальшому звітувала ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 220-262). Також, у ході однієї із зафіксованих розмов ОСОБА_13 звітує ОСОБА_9, що поки він був у відпустці, вона знайшла привабливі земельні ділянки та забезпечила внесення до матеріалів технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель відомостей про наявність на цій ділянці нежитлової будівлі ТОВ «ТОВ «КІНГСТА» - юридичної особи, яка фігурує у провадженні. Зокрема, мовою оригіналу: «У нас вже 10 соток, тепер будем без проекту землеустрою робити надання. Пока ти, ОСОБА_21, ездили, мы тут работаем. Схопили, перехопили інвентаризацію. Я за цю інвентаризацію, ми єдину інвентаризацію проголосували на сесії» (т. 2 а.с. 307).
Також, згідно фрагменту розмови від 09.05.2024 р. ОСОБА_9 та ОСОБА_22 обговорюють питання впливу на виборчий процес та контроль діяльності депутатів КМР, політичних партій та фракцій. Зокрема, ОСОБА_22 наголошує (мовою оригіналу): «Да, поэтому нам надо собраться и договориться, кто за какие фракции отвечает, кто может помочь в этом вопросе…» (т. 10 а.с. 108). Крім того, 20.02.2024 року ОСОБА_9 під час телефонної розмови з невстановленою особою повідомляє про здійснення впливу на службових осіб та депутатів КМР, зокрема ОСОБА_22, з метою прийняття відповідних рішень КМР в інтересах злочинної організації (мовою оригіналу: «… Я там двинулся в направлении контроля ОСОБА_23 . Я там ОСОБА_24 чуть-чуть под это, включил в процесс… Поэтому мне очень важно, чтобы мы сейчас, ну, эту историю… Смотри, вот вы, когда сделаете, ну, я все сразу решу. Я все решу. И план сделаем, и все… Сейчас уже голосуют деньги, и наверное, больше не будут. То есть, сейчас сессия проголосует, надо будет пилить…Физически бабок по городу нету, понимаешь? То есть, город сейчас запихнет все бабки, короче, разберет все деньги. Понимаешь? И на программу может не остаться» (т. 10 а.с. 60).
В матеріалах провадження також містяться докази того, що 31.05.2024 року, 05.07.2024 року та 07.08.2024 року ОСОБА_12, не бажаючи особисто передавати грошові кошти директору КП «Спецжитлофонд» ОСОБА_25, давала доручення надавати їх ОСОБА_19 для подальшої передачі ОСОБА_25 (т. 12 а.с. 123-124). При цьому, 20.06.2024 року та 02.09.2024 року ОСОБА_26 звітувала ОСОБА_9 про прийняті нею грошові кошти в гривні та доларах США від учасників організації (мовою оригіналу): «Около 400 с копейками, да. В разных, я их там подписывала - пакет 1, пакет 2…Вчера передали и сегодня передали, я положила все в рюкзак» (т. 10 а.с. 147).
При цьому, згідно фрагменту розмови від 05.03.2024 р. між ОСОБА_12, ОСОБА_18 та ОСОБА_27, останні обговорюють використання зашифрованих найменувань проектів, які перебувають «в роботі» злочинної організації, та використання псевдонімів для позначення залучених до злочинної організації осіб для унеможливлення викриття їх участі у вчинюваних злочинах та встановлення механізму діяльності організації. Зокрема, ОСОБА_12 зазначає учасникам розмови наступне (мовою оригіналу): «Нам надо как-то их всех правильно назвать. И это прямо позиция шефа. И я с ним согласна. То есть, как у нас на сегодняшний день происходит? У нас прямо картина маслом - чётко адрес. А иногда ещё прямо фамилия директора или менеджера. Ну, ещё не хватает только зарплаты дать, сколько мы даём наличкой и всё. И вот прямо, знаете, если кто-то завтра пришёл, мы сделали за них всю работу» (т. 12 а.с. 41-42).
Крім того, серед матеріалів клопотання міститься протокол НСРД, а саме аудіо, відеоконтроль особи від 25.06.2024 р., яким зафіксовано розмову підозрюваних у даному провадженні ОСОБА_12 з ОСОБА_13, у ході якої ОСОБА_12 на виконання вказівки ОСОБА_9 пообіцяла ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді майнових прав на квартиру вартістю 100 тис. доларів США. Того ж дня, ОСОБА_13 погодилася прийняти обіцяну ОСОБА_12 від імені ОСОБА_9 неправомірну вигоду у формі грошового еквівалента вартості квартири. Зокрема, ОСОБА_12 повідомляє наступне (мовою оригіналу): «В мене для тебе гарна новина. Нарешті хоч якусь я узгодила премію. Значить варіант один. Оформлення квартири. Варіант другий - виставляємо її на продаж і передаємо. Він сказав: запитай. Може тобі квартира потрібна?». На що ОСОБА_13 відповіла (мовою оригіналу): «Ну, мені тільки другий варіант, бо я перший. Мені вообще, з моїми деклараціями, нічого нікуди не буду оформлювати. Я закрила декларації за 3 роки. Я думала, що я посивію. Так що дуже приємно, дуже дякую» (т. 12 а.с. 66-68).
Вищенаведене прямо пов`язує ОСОБА_9 із досліджуваними обставинами, оскільки підтверджує створення ним злочинної організації з метою обернення майна та активів територіальної громади м. Києва на користь членів злочинної організації.
Колегія суддів при цьому відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у формулі кримінально-правової кваліфікації дій підозрюваних у даному провадженні, наведеній у клопотанні, посилання на ч. 2 ст. 27 КК України, свідчить про відсутність виконавця злочину за ч. 5 ст. 191 КК України, а отже, і про неможливість кваліфікації дій ОСОБА_9 як виконавця у вчиненні цього злочину.
Так, ст. 27 КК України визначає види співучасників.
Згідно з ч. 1 ст. 29 КК України, виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинене ним кримінальне правопорушення. При цьому, його дії кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК України без посилання на ч. 2 ст. 27 КК України. Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає кримінальне правопорушення, вчинене виконавцем (ч. 2 ст. 29 КК України).
За версією органу досудового розслідування, ОСОБА_9, будучи організатором злочинної організації, вчинив у її складі шість незакінчених замахів на заволодіння земельними ділянками у м. Києві, а також незакінчений замах на протидію законній господарській діяльності, вчинений злочинною організацією. Крім того, у 2023-2024 р.р. ОСОБА_9 організував незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності територіальної громади м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Адама Міцкевича, 1-А. Також, у травні 2024 року ОСОБА_9, як організатор злочинної організації, ухвалив рішення про надання ОСОБА_13 неправомірної вигоди для забезпечення її подальшої співпраці в інтересах угруповання з використанням повноважень депутата КМР та члена земельної комісії КМР. Для реалізації цього задуму ОСОБА_9 залучив ОСОБА_12, яка виконуючи його вказівки, пообіцяла ОСОБА_13 неправомірну вигоду у вигляді майнових прав на квартиру вартістю 100 тис. доларів США. Відтак, його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020 р.), ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України. Як вже зазначалось вище, дії виконавця кваліфікуються за відповідною статтею Особливої частини КК України без посилання на ч. 2 ст. 27 КК України. Відтак, доводи захисту в цій частині також відхиляються. При цьому, у клопотанні про застосування запобіжного заходу наведено роль кожного з ймовірних учасників злочинної організації, зокрема й інших виконавців, та зазначено кримінальні правопорушення, у вчиненні яких їх підозрюють.
Колегія суддів також зазначає, що викладення змісту підозри, правової кваліфікації кримінального правопорушення та стислого викладу обставин кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями органу досудового розслідування. Кваліфікація певного кримінального правопорушення не є статичною, це динамічний процес, який розпочинається з попередньо правової кваліфікації і яка у подальшому може зазнавати змін з урахуванням розширення можливостей для сторони обвинувачення встановити дійсні обставини відповідної події. Так, на початку досудового розслідування наявний обмежений обсяг відомостей про події. У ході подальшого досудового розслідування обсяг та якість виявлених відомостей збільшується. І лише на момент завершення досудового розслідування відповідний суб`єкт кваліфікації повинен володіти всіма суттєвими, необхідними і достатніми даними про скоєне діяння.
Відтак, наведені в апеляційній скарзі доводи захисту щодо відсутності у повідомленні про підозру посилання на певні обставини, які підлягають доказуванню, зокрема відсутність конкретизації керівництва та участі ОСОБА_9 у злочинній організації, ненадання доказів про час, місце та інші обставини організації обіцянки ОСОБА_9 через ОСОБА_12 надання неправомірної вигоди ОСОБА_13 та акцептування останньою цієї пропозиції, та інші подібні аргументи можуть бути предметом перевірки з наданням їм відповідної оцінки під час подальшого досудового розслідування. До того ж, згідно з положеннями ст. 279 КПК України, прокурор у випадку виникнення підстав вправі повідомити особу про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру. Таким чином, на момент повідомлення особі про підозру не є необхідним встановлення усіх елементів складу інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування фактично і здійснюється з тією метою, аби встановити всі елементи відповідного складу злочину, а також всі його кваліфікуючі ознаки.
За викладених обставин, підстави вважати, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 є необґрунтованим - відсутні.
4.2. Щодо доводів апеляційної скарги про ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного.
Як вже зазналося вище, в апеляційній скарзі наголошується, що ОСОБА_9 не набув статусу особи, якій повідомлено про підозру, оскільки йому не вручено повідомлення про підозру.
З такими доводами колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру.
Згідно зі ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України, повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених КПК України, у порядку, передбаченому главою 11 КПК України, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Відповідно до ч .2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 КПК України, належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
З урахуванням положень ст. 278 КПК України, вбачається, що на слідчого, прокурора покладається обов`язок вручити підозрюваному письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику у провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом надіслання підозрюваному повідомлення про підозру поштою, електронною поштою, по телефону або телеграмою, під розписку житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
06.02.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру (т. 1 а.с. 91-135) шляхом направлення поштовим зв`язком тексту підозри за місцем його реєстрації та проживання (т. 1 а.с. 136-137), за місцем реєстрації ТОВ «Центр розвитку економіки і права», кінцевим бенефіціарним власником якого він є (т. 1 а.с. 138), а також шляхом вручення тексту підозри представнику Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва», що обслуговує будинок за його останнім відомим місцем реєстрації (т. 1 а.с. 139).
При цьому, в апеляційній скарзі не стверджується про необізнаність ОСОБА_9 щодо направлення на адресу його зареєстрованого місця проживання в Україні письмового повідомлення про підозру, а також щодо вручення його житлово-експлуатаційній організації за місцем його реєстрації, як і не стверджується про те, що він не розуміє змісту пред`явленої підозри або своїх процесуальних прав та обов`язків.
За наведених обставин, з урахуванням невстановлення місцезнаходження ОСОБА_9 на момент складання повідомлення про підозру, останній вважається особою, тимчасово відсутньою за місцем своєї реєстрації та проживання на території України. Отже, вручення йому повідомлення по підозру за відомим стороні обвинувачення зареєстрованим на території України місцем проживання у спосіб, визначений ч. 2 ст. 135 КПК України, відповідає встановленим обставинам та вимогам процесуального закону. Стороною захисту не надано доказів на спростування такого висновку.
Колегія суддів також зазначає, що під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України має бути встановлено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук.
При цьому, КПК України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення його у такий розшук. Ухвалення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук у розумінні вимог ст. 281 КПК України та ч. 6 ст. 193 КПК України.
12.03.2025 року детективом винесено постанову про оголошення підозрюваного ОСОБА_9 у міжнародний розшук у зв`язку з відсутністю відомостей про його місцезнаходження в Україні (т. 1 а.с. 140-155).
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 31.03.2025 р. надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000154 відносно ОСОБА_9 (т. 13 а.с. 68-69).
Враховуючи сукупність вищенаведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисника щодо ненабуття ОСОБА_9 статусу підозрюваного.
4.3. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність ризиків.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі встановив наявність всіх п`яти ризиків, наведених детективом у клопотанні, що передбачені п. п. 1-5, ч. 1 ст. 177 КПК України. В той же час, сторона захисту не погоджується з існуванням жодного із них.
Надаючи оцінку наявності ризику переховування, слідчим суддею були враховані, з чим погоджується і колегія суддів, відомості про наявність у ОСОБА_9 значної кількості бізнес-проектів щодо будівництва/торгівлі нерухомістю, у тому числі за кордоном, де він також є власником значної кількості дороговартісних об`єктів нерухомого майна, які є достатніми для тривалого переховування від органу досудового розслідування та суду, наявність у нього міцних соціальних зв`язків за кордоном (з урахуванням проживання там дружини з їх спільними трьома дітьми), та, відповідно, відсутність достатніх стримуючих факторів для запобігання виїзду з України. Крім того, матеріалами провадження підтверджено виїзд ОСОБА_9 після початку проведення негласних слідчих дій та повідомлення йому про підозру за межі території України поза офіційними пунктами пропуску та без проходження митного контролю. Вказану обставину в суді першої інстанції також підтвердив адвокат ОСОБА_28 . Відтак, підозрюваний може вчинити дії, направлені на переховування за кордоном. Суворість передбаченого законом покарання також є суттєвим елементом при оцінці цього ризику.
Оцінюючи ризик знищення, приховування або спотворення документів, які мають істотне значення для обставин провадження, колегія суддів враховує, що у матеріалах клопотання наявні відомості про вжиття співучасниками, зокрема, ОСОБА_9, заходів посиленої конспірації для унеможливлення викриття діяльності злочинної організації, що вказує на схильність та здатність маскувати свої протиправні дії всіма доступними засобами. Враховуючи, що досудове розслідування ще триває і сторона обвинувачення не завершила збирання доказів у даному провадженні, наведені обставини підтверджують існування вказаного ризику.
Оцінюючи ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у провадженні, колегія суддів враховує, що вплив може полягати у здатності особи завдяки її авторитету, дружнім чи іншого роду стосункам вносити суттєві корективи у показання таких осіб. У цьому контексті, з огляду на те, що до цього часу більша частина осіб, яким можуть бути відомі обставини розслідуваних злочинів, не допитувалась, продовжує існувати загроза впливу на осіб, що можуть бути свідками у провадженні, з метою спонукання їх до відмови у наданні викривальних показань або їх спотворення. При оцінці вказаного ризику колегія суддів також враховує відомості, зафіксовані під час проведення НСРД, зокрема щодо можливостей ОСОБА_9 впливати на учасників злочинної організації, на виборчий процес, контролювати діяльність депутатів КМР (КМДА), політичних партій та фракцій, контролювати через учасників злочинної організації процеси голосування у КМР, а також діяльність службових осіб органу місцевого самоврядування, його структурних підрозділів, комунальних підприємств, в тому числі шляхом надання вказівок щодо їх діяльності, впливати на їх призначення та звільнення.
Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, інкриміновані ОСОБА_9 кримінальні правопорушення вчинено у співучасті з іншими особами, зокрема, і з наразі не встановленими, тому останній може координувати свою процесуальну поведінку з ними, а також іншими підозрюваними у даному провадженні таким чином, щоб перешкодити провадженню задля уникнення кримінальної відповідальності.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, колегія судів погоджується з висновком слідчого судді про його наявність, оскільки більшість епізодів злочинної діяльності співучасників були припинені органом досудового розслідування на стадії незакінченого замаху на заволодіння чужим майном. Отже, злочинні наміри підозрюваних щодо заволодіння земельними ділянками не були реалізовані до кінця через незалежні від них обставини. Разом з тим, згідно матеріалів клопотання, співучасники вже профінансували значну частину витрат на «проекти», пов`язані з одержанням земельних ділянок у власність або користування пов`язаних осіб, з їх подальшою комерційною забудовою, а тому очевидно зацікавлені у доведенні своїх намірів до завершення, навіть з урахуванням викриття їх злочинної діяльності.
Посилання сторони захисту на документальне непідтвердження встановлених ризиків спростовується матеріалами провадження та доказами, зібраними органом досудового розслідування у вигляді протоколів за результатами проведення НСРД, протоколів оглядів вилучених мобільних телефонів, та інших, які у достатній мірі переконують колегію суддів у наявності вищезазначених ризиків.
5.Висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 містить посилання на те, що слідчий суддя допустив істотні порушення вимог КПК України, втім, конкретних процесуальних порушень, допущених слідчим суддею, які б могли вважатися істотними, в апеляційній скарзі не наведено. Решті доводів апеляційної скарги колегією суддів надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали, та вони відхилені.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 09.05.2025 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4