- Presiding judge (CCC): Yakovlieva S.V.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2025 року
м. Київ
справа № 757/23925/17-к
провадження № 51 - 2398 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року провідмову у відкритті апеляційного провадження,
встановив:
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року визнано неповажними причини неприбуття в судове засідання 11 грудня 2024 року обвинуваченого ОСОБА_4 та накладено на нього грошове стягнення у розмірі 6 056 грн.
Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року, на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 порушує питання про перевірку ухвали апеляційного суду в касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу та долучені до неї матеріали, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 слід відмовити з огляду на таке.
Главою 11 Розділу II КПК визначено порядок судового виклику в кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 139 КПК визначено, що, якщо, зокрема, обвинувачений, щодо якого здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з`явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення.
Положеннями Глави 12 Розділу II КПК регламентовано порядок розгляду питання про накладення грошового стягнення на учасників процесу.
Відповідно до вищезазначеної норми ухвала, якою накладено грошове стягнення на учасника кримінального провадження, апеляційному оскарженню не підлягає.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року за неповажність причин неприбуття у судове засідання накладено грошове стягнення на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Отже суддя Вищого антикорупційного суду, постановляючи ухвалу від 30 квітня 2025 року, діяв в межах своїх повноважень, передбачених КПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КПК особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим суддею, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.
Положеннями частини 4 ст. 147 КПК визначено, що ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає.
Положеннями ст. 392 КПК визначено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394цього Кодексу.
Суддя суду апеляційної інстанції, відмовляючи ОСОБА_4 у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року про накладення грошового стягнення, відповідно до ст. 392, ч. 4 ст. 147 КПК окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням, оскільки ухвала судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року постановлена у відповідності до вимог КПК.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 28 травня 2025 року провідмову у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3