- Presiding judge (CCC): Hryhor`ieva I.V.
УХВАЛА
26 червня 2025 року
м. Київ
справа № 991/7255/21
провадження № 51-2166 ск 25
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 8 квітня 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано приписів пунктів 4, 5 ч. 2 цієї статті.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі належить зазначити правове обґрунтування заявленої вимоги, котра повинна узгоджуватися зі ст. 436 КПК, адже суд касаційної інстанції (далі - Суд) є судом права; у силу ст. 433 цього Кодексу не досліджує доказів, не ревізує висновків щодо фактичних обставин, при вирішенні справи виходить із установлених судами попередніх інстанцій та уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК. Тому, заперечуючи законність судових рішень скаржник має обґрунтувати допущення в конкретній справі саме істотних порушень норм права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування вироку чи ухвали.
Цього не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
Так, у касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження.
Однак, викладаючи у прохальній частині скарги вимогу про закриття кримінального провадження, скаржник не вказує на котрій із визначених законом правовій підставі має бути прийнято таке рішення. Отже, наведене в скарзі формулювання не корелюється з принципом юридичної визначеності.
Водночас автор скарги не наводить в аспекті статей 84-87, 91, 94, 370, 374, 404 КПК у їх взаємозв`язку з урахуванням установлених у кримінальному проваджені фактів обґрунтування допущення в ході судового й апеляційного розгляду таких порушень, котрі відповідно до ст. 412 цього Кодексу є істотними і тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваних рішень на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, із закриттям цього провадження. Доводи скаржника переважно зводяться до цитування окремих норм, власної інтерпретації їх та зібраних доказів, а також тез про належну оцінку фактичних даних судами попередніх інстанцій. Разом із цим, наполягаючи на преюдиціальному значенні рішень у цивільній справі, захисник не аргументує своєї позиції з огляду на точний зміст положень ст. 90 КПК.
Таким чином, заявлену в поданій скарзі вимогу не обґрунтовано й не додержано приписів ст. 427 КПК, щоперешкоджаєвідкриттюкасаційногопровадження.
Оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим згаданою нормою процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Що стосується зупинення виконання судових рішень, то за правилами ст. 430 КПК це питання вирішується після відкриття касаційного провадження.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вищого антикорупційного суду від 8 квітня 2024 року та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 травня 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3