- Presiding judge (HACC): Salandiak O.Ya.
Справа № 991/4995/25
Провадження 1-кп/991/76/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
25 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4 (у режимі відеоконференцзв`язку),
захисників обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у приміщенні залу суду в місті Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Голубинівка Солонянського району, Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
У С Т А Н О В И В :
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
16 червня 2025 року до Вищого антикорупційного суду від захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави з 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на запобіжний захід у вигляді застави в меншому розмірі, а саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (том 1, а.с. 102-106).
Обґрунтування поданого клопотання.
В обґрунтування поданого клопотання захисник вказав, що зібрані вході довготривалого досудового розслідування докази прямо не вказують на причетність ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення.
Так, слідством не зафіксовано розмов та дій ОСОБА_4, які могли б свідчити про наявність в його діях ознак об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Слідством інкриміновано, що ОСОБА_4 мав умисел одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_8 та ОСОБА_9, однак, матеріали справи не містять відомостей про будь-які позапроцесуальні контакти ОСОБА_4 із вказаними особами. Також, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин змови ОСОБА_4 із ОСОБА_10 з метою одержання неправомірної вигоди, а також безпосереднього одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди.
Крім того, сторона захисту послалась на фактичні обставини проведення обшуків, які дають підстави ставити під сумнів відшукання предмету неправомірної вигоди в житлі ОСОБА_4 та щодо можливої фальсифікації (підкидання) вказаних коштів співробітниками Департаменту стратегічних розслідувань НПУ та Управління стратегічних розслідувань ДСР НПУ в Дніпропетровській області.
Щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то захисник вказав, що на теперішній час у вказаному кримінальному провадженні ризики, задекларовані на час обрання запобіжного заходу зменшились/перестали існувати.
Так, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_4 містить обґрунтування необхідності запобігання спробам: переховуватися від слідства та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та ОСОБА_10 .
Однак, сторона захисту вважає, що матеріали кримінального провадження в своїй сукупності доводять поза розумним сумнівом відсутність обставин, що могли б вказувати на навіть потенційну можливість вчинення ОСОБА_4 задекларованих стороною обвинувачення дій, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 1961 року народження, є особою похилого віку та має загострення хронічних вікових захворювань, в нього наявні міцні соціальні зв`язки за постійним місцем проживання - проживає разом з дружиною ОСОБА_12, 1962 року народження, яка також є особою похилого віку, що потребує лікування від хронічних захворювань, догляду та утримання. ОСОБА_4 не переховувався від слідства, з`являвся за викликом слідчого для вручення йому повідомлення про підозру, а також клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та в подальшому не здійснив жодної дії, що могла бути розцінена як перешкоджання досудовому розслідуванню чи процесуальна диверсія. ОСОБА_4 ніколи не перетинав Державний кордон України та лінію розмежування з ТОТ, здав свій закордонний паспорт відповідно до ухвали суду. На переконання сторони захисту, зазначені обставини доводять відсутність ризику переховування від слідства та суду, оскільки ОСОБА_4 належним виконував свої процесуальні обов`язки без жодного запобіжного заходу та процесуального статусу підозрюваного, а його вік, майновий стан та стан здоров`я не вказують на можливість переховування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Інші заявлені стороною обвинувачення ризики обґрунтовуються виключно припущеннями та не підтверджуються жодною фактичною обставиною або доказом. На надуманість доводів сторони обвинувачення вказує, серед іншого, посилання на можливість знищення, переховування чи спотворення ОСОБА_4 речових доказів, без застосування запобіжного заходу. При цьому, сторона обвинувачення не вказує, про які саме речові докази йде мова.
Сторона захисту стверджує, що визначення завідомо непомірного розміру застави порушує права ОСОБА_4 гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відтак, враховуючи те, що застава внесена фактично не самим обвинуваченим, а мотивація ОСОБА_4 не вчиняти дій, що можуть бути розцінені як ризики в розумінні ст. 177 КПК України ґрунтується на його сумлінності, свідомості, дисциплінованості та поваги до закону, сторона захисту вбачає за можливе змінити запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на запобіжний захід у вигляді застави в меншому розмірі, а саме 80 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники підтримали заявлене клопотання та просили суд змінити запобіжний захід. Ствердили про неможливість впливу на свідків обвинувачення через відсутність між ними контактів.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту та вказав, що усі три встановлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та саме застава у визначеному розмірі здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладені на нього процесуальні обов`язки і запобігти втіленню цих ризиків. Ризик знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, на переконання сторони обвинувачення, продовжує існувати у формі можливості створити нові докази. Відтак, відсутні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який.
Мотиви та висновки суду.
Частиною 1 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п. 1-5 ч. 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (постановою КМУ від 11.01.2012 № 15), з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.
Частиною 6 ст. 182 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу.
При цьому частинами 3, 4, 5 статті 201 КПК визначено, що до клопотання мають бути додані, зокрема, копії матеріалів, якими підозрюваний, обвинувачений обґрунтовує доводи клопотання, клопотання про зміну запобіжного заходу розглядається за правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя, суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
Статтею 203 КПК України встановлено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим кодексом.
З огляду на вищенаведене, обґрунтованість застосованого раніше запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, або внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його продовження чи пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Продовження, пом`якшення, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження можуть змінюватись підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути продовжений, скасований або замінений на інший - більш або менш суворий. При цьому підставами зміни запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме - змінилась кваліфікація кримінального правопорушення, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення, однак існування таких обставин повинно бути обґрунтовано належними доказами.
Суд зазначає, що усталена практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає, що у разі належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого можливо пом`якшувати умови обмеження його прав та свобод, пов`язані зі застосуванням запобіжного заходу. Водночас практика ЄСПЛ свідчить, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Так, Судом було встановлено, що в межах досудового розслідування кримінального провадження № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2024 року у справі № 991/3712/24 (том 1, а.с. 176-184) до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень з покладенням на нього обов`язків: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою; не відлучатись за межі м. Верхньодніпровська Дніпропетровської області без дозволу до слідчого (детектива), прокурора або суду; повідомляти слідчого (детектива), прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з іншим підозрюваним та свідками; здати на зберігання до ГУ ДМС в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України і в`їзд в України (у разі його наявності чи оформлення); носити електронний засіб контролю. Термін дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 визначено строком у 2 місяці, тобто до 25 червня 2024 року включно.
Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави стали: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого корупційного злочину, за яке, в разі визнання його винуватим, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна; існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України; недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам та забезпечення виконання процесуальних обов`язків.
Відповідно до квитанції від 06 травня 2024 року, ОСОБА_13 було сплачено на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду заставу за ОСОБА_4 в розмірі 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень (том 1, а.с. 185).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що надалі сторона обвинувачення зверталась до слідчого судді чи суду із клопотанням про повторне покладення на ОСОБА_4 додаткових процесуальних обов`язків у порядку ст. 194 КПК України. Вказане підтвердив і прокурор в підготовчому судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, наразі до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 908 400 грн., а додаткові процесуальні обов`язки, покладені в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, вважаються скасованими внаслідок закінчення строку їх дії (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що припинення дії обов`язків, покладених ухвалами слідчих суддів на підозрюваного чи обвинуваченого, жодним чином не впливає на дію самого запобіжного заходу у виді застави, про що свідчить положення ч. 7 ст. 194 КПК України. Більш того, протягом усього часу з моменту набуття певною особою статусу підозрюваного чи обвинуваченого, на неї покладено певні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов`язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52023000000000312 від 13 липня 2023 року, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвалу Вищого антикорупційного суду 01 травня 2024 року про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, Суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження, що передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Суд вважає, що наразі ризик переховування обвинуваченого від суду є актуальним.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого корупційного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією майна. Зазначене покарання, в разі засудження особи, повинно бути призначене до реального відбування без можливості застосування пільгових інститутів призначення покарання передбачених ст. ст. 69, 75 КК України, що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Про наявність такого ризику свідчить не лише тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_4, але й сукупність інших обставин.
Так, з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Водночас існування ризику переховування не залежить виключно від можливості перетину державного кордону, оскільки особа може вживати заходів щодо переховування і на території України.
Суд відхиляє доводи захисту про зменшення вказаного ризику з огляду на те, що на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2024 року у справі № 991/3712/24 ОСОБА_4 здав свій паспорт для виїзду за кордон до ГУ ДМС в Дніпропетровській області, оскільки зважаючи на закінчення строку дії додаткового процесуального обов`язку, передбаченого п. 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, обвинувачений не позбавлений права у будь-який момент повернути свій паспорт.
За таких обставин є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
Суд переконаний, що ризик незаконного впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні також продовжує існувати.
Кримінальним процесуальним кодексом України встановлено процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто якщо свідки чи потерпілий допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, окрім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Ризик впливу на свідків, як обвинувачення так і захисту, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту безпосереднього отримання судом показань свідків та їх дослідження.
Наразі свідки не допитані, судовий розгляд ще не розпочато. Суд враховує, що обвинуваченому ОСОБА_4 вже відкриті матеріали досудового розслідування, а тому він обізнаний про осіб, які дали показання в цьому кримінальному провадженні, зміст їхніх свідчень та їхні персональні дані, що створює передумови для можливої спроби позапроцесуального впливу на них.
Отже, залишається загроза того, що обвинувачений ОСОБА_4 може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на учасників у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Також, суд відхиляє доводи сторони захисту про відсутність ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування чи впливу на свідків.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створюватимуть загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Твердження сторони захисту про те, що зібрані в ході довготривалого досудового розслідування докази прямо не вказують на причетність ОСОБА_4 до інкримінованого кримінального правопорушення, Судом не приймаються до уваги, оскільки при розгляді цього клопотання Суд на підставі оцінки сукупності досліджених доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами отриманими у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Крім того, Суд приходить до висновку, що наразі відсутні підстави надавати оцінку твердженню про те, що відшукані під час обшуків в житлі ОСОБА_4 грошові кошти, які є частиною неправомірної вигоди, були попередньо підкинуті співробітниками Департаменту стратегічних розслідувань НПУ та Управління стратегічних розслідувань ДСР НПУ в Дніпропетровській області, оскільки вказані обставини можуть бути предметом розгляду безпосередньо в судовому засіданні під час дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження доказах.
Посилання сторони захисту на міцні соціальні зв`язки ОСОБА_4 за постійним місцем проживання, а також дружини ОСОБА_12, 1962 року народження, яка є особою похилого віку та потребує лікування від хронічних захворювань, догляду та утримання - не можуть бути беззаперечним доводом належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4, оскільки не свідчать про нівелювання ризиків.
Таким чином, застосування до ОСОБА_4 застави, на переконання суду, є достатнім чинником, який стимулює останнього дотримуватись належної процесуальної поведінки та не допускати дій, спрямованих на ухилення від суду або вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ж стосується доводів сторони захисту про зменшення ризиків, то суд вважає, що вони заслуговують на увагу.
Так, сторона обвинувачення не ініціювала продовження строку дії додаткових процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, що свідчить про врахування зменшення ризиків кримінального провадження. Таким чином обмеження прав ОСОБА_4 компенсовувалось за допомогою поступового ослаблення відповідного втручання в його права.
Однак, Суд прийшов до висновку, що ризик знищити, приховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні вже зібрані всі можливі докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду. Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, прокурор (слідчий) вже повідомили ОСОБА_4 про завершення досудового розслідування та визнали зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та доведення перед судом винуватості останнього. Створення захистом нових доказів нівелюється змістом положення ч. 9 ст. 290 КПК України, яка зобов`язує сторону захисту відкрити стороні обвинувачення зібрані нею докази, а оцінка спробам захисту створити нові докази може бути повноцінно надана під час судового розгляду.
Таким чином, оцінивши доводи, наведені у клопотанні сторони захисту, суд вважає надалі наявними ризики того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду та незаконно впливати на учасників у цьому кримінальному провадженні. При цьому само по собі сумлінне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків жодним чином не свідчить про відсутність ризиків, а свідчить про те, що обраний запобіжний захід наразі достатньо забезпечує належну процесуальну поведінку.
Однак, з огляду на тривалу дію запобіжного заходу та відсутність за цей час порушень процесуальної поведінки обвинуваченим ОСОБА_4, у сукупності із зменшенням заявлених ризиків, у зв`язку із динамікою кримінального провадження, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання сторони захисту та зменшити розмір застави щодо обвинуваченого ОСОБА_4 з розміру, визначеного ухвалою слідчого судді ВАКС від 01 травня 2024 року в сумі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становило 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень до 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень, із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році у сумі 3028 грн. На переконання Суду, застава у вказаному визначеному розмірі на цьому етапі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4, виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігти встановленим ризикам, а відтак зможе забезпечити дієвість кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 182, 201, 369-372, 532 КПК суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Зменшити обвинуваченому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, розмір застави, визначеної ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 01 травня 2024 року справі № 991/3712/24 в сумі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становило 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень до 200 (двохсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті становить 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень.
Повернути заставодавцю ОСОБА_13 кошти в сумі 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень, внесених нею 06 травня 2024 року як заставу за ОСОБА_4 на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту оголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1