- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/6593/25
Провадження 1-кс/991/6663/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника скаржника (адвоката) ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу від 23.06.2025 адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
23.06.2025 до ВАКС надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 (далі - скаржник) на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви про кримінальні правопорушення, для розгляду якої відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу автоматичного визначення слідчого судді визначено слідчого суддю ВАКС ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 24.06.2025.
2. Короткий виклад скарги і позицій учасників судового провадження.
2.1. Скаржник у скарзі просив: «1. Відкрити провадження за даною скаргою на бездіяльність службових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. 2. Зобов`язати службових осіб Національного антикорупційного бюро України, уповноважених на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення за повідомлення ОСОБА_4 від 14.05.2025 про вчинення кримінального правопорушення та надати відповідний витяг з ЄРДР»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «10.06.2025 (за допомогою засобів поштового зв`язку), ОСОБА_4 на адресу Національного антикорупційного бюро України було спрямовано повідомлення від 14.05.2025 про вчинення кримінального правопорушення, яке вчинено посадовими особами Агентства з розшуку та менеджменту активами (Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів).
Станом на 22.06.2025 (через 10 днів з моменту подання зазначеного вище повідомлення від 14.05.025) відомостей про зазначене в повідомленні про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесено не було, відповідно і витягу з ЄРДР ані ОСОБА_4, ані Адвокатське об`єднання «Старокиївське», ані представник - адвокат ОСОБА_3 не отримували, що свідчить про бездіяльність службових осіб Національного антикорупційного бюро України…
Як вказано вище, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення подано поштовим зв`язком 10.06.2025. Відповідно до даних поштового трекінгу «Укрпошти», заява (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, яку спрямовано ОСОБА_4, отримано НАБУ - 12.06.2025
Відзначимо, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 14.05.2025, відповідає всім необхідним критеріям вказаним в ч. 5 ст. 214 КПК України, тобто містить необхідну інформацію, зокрема і п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України.
Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення службовими особами АРМА
20 вересня 2023 року, Галицьким районним судом м. Львова по справі №461/3230/22 (провадження №1-кс/461/5152/23) ухвалено рішення про арешт належного мені майна, а саме, коштів у сумі 1 023 973,98 доларів США, які розміщувались на банківському рахунку відкритому на моє ім`я - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) із забороною (до завершення досудового розслідування та судового розгляду) розпоряджатися ним у будь-який спосіб.
Також ухвалою про арешт майна від 20.09.2023 у справі №461/3230/22 (провадження № 1-кс/461/5152/23) зазначено про передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, арештованого майна (коштів в сумі 1 023 973,98 доларів США), для здійснення заходів з управління ними в порядку та на умовах визначених ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
В подальшому, 06.03.2024 Галицьким районним судом м. Львова по справі №461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24) ухвалено рішення про скасування арешту, який накладено у межах кримінального провадження №22021000000000363 від 22.10.2021 (відповідно до ухвали що вказана вище), а саме скасовано арешт грошових коштів у розмірі 1 023 973,98 доларів США, які розміщувались на за банківському рахунку № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) та скасувано встановлену заборону щодо користування та розпорядження коштами у будь-який спосіб.
Також скасовано заборону службовим особам АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні щодо використання та розпорядження ними (коштами), із скасуванням зупинення проведення всіх видаткових операцій по рахунку ОСОБА_4 .
Скасовано обов`язок службовим особам АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) надавати виписку банку (довідку) про залишок коштів на рахунку ОСОБА_4 .
Скасовано передачу арештованого майна (грошових коштів) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».
Відзначу, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06 березня 2024 року у справі №461/3230/22 (провадження № 1-кс/461/1442/24) оскарженню не підлягає, і заперечення проти неї можуть бути подані лише під час підготовчого провадження в суді, то відповідно до положень ч.5 ст. 532 КПК України дана ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення - 06 березня 2024 року.
В ст. 533 КПК України зазначено, що ухвала суду, яка набрала чинності обов`язкова до виконання особами, які беруть участь в кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
03 травня 2024 року за заявою мого представника, банківський рахунок що був відкритий на моє ім`я - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № НОМЕР_2 в АТ «Сенс Банк» (МФО 300346)- закрито.
В подальшому, з метою забезпечення виконання ухвали Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 у справі №461/3230/22 (провадження № 1 кс/461/1442/24) мій представник - адвокат ОСОБА_5 звернувся з повідомленням (листом) до Національного агентства України з питань розшуку і управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) від 03 травня 2024 року (зареєстрований в АРМА від 03.05.2024 за вхідним № 10/38-24) та 16 травня 2024 року (зареєстрований в АРМА від 16.05.2024 за вхідним № 162/38-24) з повідомленням про виконання рішення (ухвали) Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24) та перерахувати грошові кошти у розмірі 1 023 973, 98 доларів США, які і розміщувались на банківському рахунку відкритому на ім`я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) та нараховані за ними проценти (у разі наявності) перерахувати на банківський рахунок, що відкритий на ім`я ОСОБА_4, за наступними реквізитами: номер рахунку IBAN: НОМЕР_3 ; отримувач/Beneficiary: ОСОБА_6 ; банк отримувача / Beneficiary's Bank: PIVDENNYI BANK; SWIFT: PIVDUA22; банк кореспондент / Correspondent Bank: THE BANK OF NEW YORK MELLON ; SWIFT: IRVTUS3N, та винести відповідні відомості (дані) у відповідні реєстри про скасування управління Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, відповідними коштами, тобто відповідно до вимог ч. 3 ст. 20 Закону про АРМА.
У відповідь на лист представника - адвоката ОСОБА_5 від 03 травня 2024 року листом за вих. № 4211/24-38-24/6.1 від 09 травня 2024 року АРМА повідомила мого представника про те, що питання стосовно повернення грошових коштів на виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24) про скасування арешту буде розглянуто після надходження від суду до АРМА ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24), у кримінальному провадженні № 22021000000000363, засвідченої відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814. У даному листі АРМА також повідомила про те, що станом на 08.05.2024 у передбаченому законодавством порядку до АРМА не надходила від суду належним чином засвідчена копія ухвали.
У даному листі АРМА також повідомила про те, що станом на 08.05.2024 у передбаченому законодавством порядку до АРМА не надходила від суду належним чином засвідчена копія ухвали.
У відповідь на лист (повідомлення) представника - адвоката ОСОБА_5 від 16.05.2024, листом від 22.05.2024 за вих. № 4530/24-38-24/6.1. АРМА повідомила про те, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24), отримана АРМА 15.05.2024 разом із супровідним листом від суду. Також АРМА зазначило, що судове рішення має бути наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень з відміткою про набрання законної сили. Станом на 22.05.2024 вищезазначена ухвала (від 06.03.2024) відсутня у Єдиному державному реєстрі судових рішень…
Згодом, моїм представником - адвокатом ОСОБА_5 від Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЙНІ СУДОВІ СИСТЕМИ» отримано повідомлення про те, що «до електронної копії в Реєстрі Підприємством було вжито заходів з обмеження доступу, як до такого, що було винесено за результатами розгляду судової справи у кримінальному провадженні № 22021000000000363, на підставі постанов Головного слідчого управління Служби безпеки України від 30 грудня 2022 року та Офісу Генерального прокурора від 18 травня 2023 року про обмеження доступу до судових рішень», у зв`язку із чим певний період часу, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1 кс/461/1442/24) не відображалась в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Проте в подальшому, вказана ухвала суду була відображена для загального доступу в Єдиному державному реєстрі судових посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117524426. Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.05.2025 6 рішень
Так, відповідно до листа СБУ від 01.04.2024 за № 8/1/3/5-94/222, вказано, що ГУ СБУ на адресу НБУ направлено пропозицію щодо розблокування видаткових операцій за моїми рахунками
Також, листом СБУ від 02.07.2024 за № 6/8204 спрямованого на адресу АРМА повідомлено про те, що я не є громадянкою рф. Проте, не зважаючи на це, АРМА у своєму листі від 06.09.2024 за № 8074/24-38-24/6.8 вказує про наявність в мене громадянства рф, вчергове зазначає про нібито відсутність ухвали від 06.03.2024 «про скасування арешту майна» в Єдиному державному реєстрі судових рішень
З огляду на все зазначене, мною 18.11.2024 на адресу АРМА вчергове було спрямовано повідомлення (заяву) від 15.11.2024 про необхідність виконання ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24) про скасування арешту майна та перерахування належних мені коштів за відповідними банківськими реквізитами. Вказане повідомлення отримано АРМА 21.11.2024
До даного повідомлення (заяви)мною була додана копія довідки про припинення громадянства рф від 17 жовтня 2024 року, переклад якої нотаріально засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 14 листопада 2024 року
Окрім цього, до даного листа від 15.11.2024 також були долучені: витяг з реєстру територіальної громади від 13.11.2024, який підтверджує реєстрацію місця проживання Позивача в місті Києві за адресою: АДРЕСА_1 ; засвідчена копія паспорту громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_4, дійсного до 19.07.2027
Аналіз інформації, яка міститься у даних документах свідчить про те, що у мене відсутнє громадянство рф, так я є громадянином Держави Ізраїль, і також маю зареєстроване місце проживання в Україні. Відповідно, дані обставини виключають поширення дії мораторію, встановленого Постановою № 187 на виконання АРМА обов`язку, передбаченого ч.3 ст.20 Закону про АРМА, щодо повернення належних Позивачу грошових коштів після скасування арешту
Однак, на момент звернення із даною заявою, усупереч вимогам, передбаченим ч.3 ст.20 Закону про АРМА, АРМА проігнорувала вимогу повернути належні мені грошові кошти
Відповідно до приписів ч.3 ст.20 Закону про АРМА, та положень підпункту 13 пункту 4 Положення, АРМА була зобов`язана до 20 травня 2024 року (саме ця дата є останнім робочим днем, з настанням якого спливав передбачений ч.3 ст.20 Закону про АРМА строк, протягом якого АРМА повинна була повернути грошові кошти Позивачу) виконати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22.
Як наслідок, відмова АРМА від виконання ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 по справі №461/3230/22 та повернення належних Позивачу грошових коштів є протиправною та свідчить про наявність в діях службових осіб АРМА ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України…
Аналіз викладених вище фактичних обставин даної справи дає можливість констатувати наступне.
Ухвала слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 20.09.2023 у справі №461/3230/22 (провадження № 1-кс/461/5152/23) слугувала підставою для передачі в АРМА грошових коштів, в сумі 1 023 973,98 доларів США, які розміщені на банківському рахунку, що був відкритий на ім`я ОСОБА_4 .
Як було зазначено вище, листом від 22.05.2024 за вих.№ 4530/24-38-24/6.1. АРМА проінформувала про те, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24), отримана АРМА 15.05.2024 разом із супровідним листом від суду.
Окрім цього, факт надходження до АРМА ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 по справі № 461/3230/22 (провадження №1-кс/461/1442/24) встановлено в ході розгляду слідчим суддею Вищого антикорупційного суду справи № 991/3325/25 за скаргою представника ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 на бездіяльність посадових осіб Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
В ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2025 у справі №991/3325/25 встановлено, що ОСОБА_4 та адвокат ОСОБА_5 в її інтересах неодноразово звертались до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено - Агентство з розшуку та менеджменту активів або АРМА) із листами, де
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КПК України рішення національного суду або міжнародноії судової установи, яке набрало законної сили та яким установлено порушення прав людини та основоположних свобод, гарантованих Конституцією Україні міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надала Верховна Рада України, має преюдиціальне значення для суду, що вирішує питання про допустимість доказів.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2025 у справі №991/3325/25 містяться обставини, які мають преюдиційне значення в контексті предмету доказування вчинення головою АРМА та її заступниками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Об`єктивна сторона вчиненого головою АРМА та її заступниками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України виражена у діях, які свідчать про те, що Голова АРМА та її заступники, діючи за попередньою змовою протиправно використовуючи надані останнім службові повноваження, обґрунтовують правомірність власних дій щодо умисного невиконання ухвали наявністю в мене громадянства рф, що є безпідставним та надуманим приводом для не виконання вимог ч. 3 ст. 20 Закону про АРМА та не поверненні належного мені майна, що у свою чергу свідчить про умисне невиконання ухвали Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 у справі №461/3230/22…
В контексті вищевикладених обставин існують обґрунтовані підстави стверджувати про те, що Голова АРМА та її заступники, шляхом вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.382 КК України приховали вчинення іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, а саме, у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою та спричинивши шкоду в особливо великому розмірі. Існують достатні та обґрунтовані підстави стверджувати про те, що належні мені грошові кошти в сумі 1 023 973,98 доларів США не обліковуються за АРМА та обернуті, використовуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби за для незаконного і безоплатного обертання чужого (належного мені) майна, на користь Голови АРМА - ОСОБА_9 та її заступників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 відповідно. Умисне невиконання головою АРМА та її заступниками ухвали Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 у справі № 461/3230/22 цілком ймовірно виступає в якості способу приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, оскільки грошові кошти відсутні та привласнені шляхом вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, і дане припущення базується на наступному.
СЛУЖБОВИМИ ОСОБАМИ АРМА СИСТЕМАТИЧНО ВЧИНЯЮТЬСЯ КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ З МЕТОЮ ЗАВОЛОДІННЯ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У ВІДАННІ АРМА.
Так, НАБУ здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42020000000002497 від 24 грудня 2020 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з серпня 2020 року по грудень 2020 року службові особи АРМА та інші співучасники злочину, діючи умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою між особою та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами, заволоділи грошовими коштами, які належать особі, в особливо великому розмірі, на загальну суму 10036667,50 (еквівалент 398004,60 доларів США згідно офіційного курсу НБУ) гривень, тобто вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104551769)»,
із доданими копіями такого: Ордер ОСОБА_4, лист АРМА від 22.05.24 адвокату ОСОБА_5, Виконавчий лист від 15.11.2024 з додатками, лист Національного агентства України (АРМА) вих від 09.05.2024, лист Національного агентства України (АРМА) від 06.09.24, Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, лист Служби Безпеки України Головне слідче управління від 02.07.24, ухвала АП ВАКС від 06.05.2025 у справі №991/3325/25, ухавала ВАКС від 22.04.2025 у справі №991/3325/25, ухвала ВАКС від 26.05.2022 у справі №991/1707/22, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 06.03.2024 у справі №461/3230/22, ухвала Галицького районного суду м. Львова від 20.09.2023 у справі №461/3236/22, витяг з реєстру адвокатів, докази поштового відправлення «Укрпошта».
2.2. В судовому засіданні представник скаржника (адвокат) ОСОБА_3 підтримав скаргу і просив таку задовольнити.
Представник НАБУ як органу, гіпотетична бездіяльність якого оскаржувалось, попри належним чином повідомлення про судові засідання в такі не прибув, що відповідно до частини 3 статті 306 КПК не перешкоджало судовому розгляду.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1. Частиною 1 статті 11 КК визначено, що кримінальним правопорушенням є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення, а згідно з частиною 1 статті 2 КК, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних елементів, що дозволяють кваліфікувати суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, а саме: 1) об`єкт; 2) об`єктивна сторона; 3) суб`єкт; 4) суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про відсутність у діянні особи складу кримінального правопорушення, що виключає її кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Пунктом 1 розділу 2 чинного Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора від 17.08.2023 №231 зі змінами, визначено, що до Реєстру вносяться відомості про: час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Згідно з пунктом 2 глави 3 розділу ІІ цього Положення відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до правового висновку, зробленого у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ККС ВС) від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, «підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
Тобто для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке зініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому цим кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303-308 КПК.
Пунктами 1-11 частини 1 статті 303 КПК визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, а згідно частини 2 статті 303 КПК скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього кодексу.
Зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Системне тлумачення статей 214 і 303 КПК свідчить, що предметом судового контролю слідчим суддею може бути бездіяльність уповноваженого органу досудового розслідування у формі невнесення відомостей до ЄРДР після отримання належно обґрунтованої заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, що передбачає такі обов`язкові ознаки: 1) належним заявником до органу досудового розслідування належним чином подана заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення із викладом вагомих обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) після отримання такої заяви чи повідомлення слідчим чи прокурором не внесено у визначений законом строк відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
3.3. Відповідно до частини 1 статті 304 КПК, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що скаржник 10.06.2025 направила до НАБУ через оператора поштового зв`язку «Укрпошта» поштовим відправленням №0100100211062 заяву про вчинення кримінального правопорушення, яка отримана НАБУ 12.06.2025, відтак скаржником не пропущений визначений статтею 304 КПК строк на подання скарги, яка подана 23.06.2025 - в останній день такого строку.
3.4. Правові підстави, які відносять справи до предметної підсудності ВАКС, визначаються статтею 33-1 КПК із урахуванням статті 216 КПК.
Згідно із статтею 33-1 КПК ВАКС підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці статті 45 КК (а саме такими вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього кодексу), статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини 5 статті 216 КПК. Слідчі судді ВАКС здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності ВАКС відповідно до частини 1 цієї статті.
Частиною 5 статті 216 КПК визначено, що детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 КК, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
- Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; - державним службовцем, посада якого належить до категорії «А»; - депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; - суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; - прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру»; - особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; - військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 КК, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною 1 статті 369-2 КК, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині 4 статті 18 КК або у пункті 1 цієї частини.
3.5. Відповідно до наявних матеріалів, судом встановлено такі обставини:
20.09.2023 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_12 в справі №461/3230/2222 (провадження №1-кс/461/5152/23) задоволено клопотання старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_13, в рамках кримінального провадження №22021000000000363 від 22.10.2021 накладено арешт на майно, яке перебуває у володінні громадянки російської федерації ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, а саме на грошові кошти в розмірі 1 023 973,98 доларів США, які розміщені на банківському рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346), заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ними у будь-який спосіб, заборонено службовим особам АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні їх використання та розпорядження ними, зупинивши проведення всіх видаткових операцій по рахункам ОСОБА_4, зобов`язано службових осіб АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) надати особі, яка буде виконувати цю ухвалу суду, виписку банку (довідку) про залишок коштів на арештованому рахунках на момент оголошення ухвали слідчого судді, а у подальшому письмово, у 3-х денний термін, повідомляти Офіс Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) та Головне слідче управління СБ України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601) про факти надходження коштів на зазначені рахунки за весь час дії арешту, арештоване майно передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст. ст. 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також недопущення втрати речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації є необхідність у накладенні арешту на грошові кошти на суму 1 023 973,98 доларів США, які розміщені на банківському рахунку ОСОБА_4 № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346). Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління. Також, слідчий суддя погоджується, що вказане в клопотанні майно має значну вартість, що перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак доцільною є передача цього майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним».
06.03.2024 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_12 в справі №461/3230/22 (провадження № 1-кс/461/1442/24) задоволено клопотання ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, скасовано арешт майна, накладений у межах кримінального провадження №22021000000000363 від 22.10.2021, який накладено ухвалою слідчого судді від 20.09.2023 у справі №461/3230/22 (провадження №1-кс/461/5152/23), а саме арешт грошових коштів у розмірі 1 023 973,98 доларів США, які розміщені на банківському рахунку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) та скасовано встановлену заборону щодо користування та розпорядження коштами у будь-який спосіб, скасовано заборону службовим особам АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні щодо використання та розпорядження ними (коштами), із скасуванням зупинення проведення всіх видаткових операцій по рахунку ОСОБА_4, скасовано обов`язок службовим особам АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) надавати виписку банку (довідку) про залишок коштів на рахунку ОСОБА_4, скасовано передачу арештованого майна (грошових коштів) до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «28 березня 2008 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу. Рахунок № НОМЕР_2, що відкритий у АТ «Сенс Банк» (МФО 300346) використовується ОСОБА_14 з липня 2019 року, тобто після одруження. Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Положеннями ст. 61 Сімейного кодексу України визначено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Частиною 1 ст. 73 Сімейного кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98). Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що надані заявником докази підтверджують факт перебування грошових коштів у спільній власності подружжя. Враховуючи вищевикладене, оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню».
Згодом ОСОБА_4 та її представник (адвокат) ОСОБА_5 неодноразово звертались до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (скорочено - Агентство з розшуку та менеджменту активів або АРМА) із листами, де на підставі частини 3 статті 20 Закону про АРМА від 10.11.2015 №772-VIII просили повернути кошти, передані АРМА згідно з ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 06.03.2024 в справі №461/3230/22, на що отримували різноманітні відповіді про неможливість такого повернення з різних підстав.
3.6. Згідно із частиною 1 статті 2 згаданого Закону про АРМА №772-VIII, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Пунктом 4 статті 1 Закону про АРМА №772-VIII визначено зміст терміну «управління активами» як діяльність із володіння, користування та розпорядження активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і вирішено питання про їх передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, тобто забезпечення збереження активів, збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості, передача їх в управління або реалізація активів у випадках та порядку, передбачених цим Законом, а також реалізація активів, конфіскованих у кримінальному провадженні чи стягнених за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.
Також, частиною 1 статті 19 Закону про АРМА №772-VIII визначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Зазначені активи приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів, копії яких надсилаються Національному агентству не пізніше наступного робочого дня після їх винесення (надання) з відповідним зверненням прокурора.
Частинами 1, 3 статті 20 Закону про АРМА №772-VIII визначено таке:
1. Управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у будь-якій валюті, а також банківськими металами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні або у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, здійснюється Національним агентством шляхом: 1) їх розміщення на депозитних рахунках Національного агентства у відповідній валюті або банківському металі, відкритих у державних банках, визначених на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством про державні (публічні) закупівлі, за договором банківського вкладу на вимогу, за наявності висновку Національного банку України про створення умов для визнання банку проблемним або неплатоспроможним; 2) продовження їх розміщення до закінчення строку дії договору депозиту на депозитному рахунку власника в банку, в якому вони були розміщені на момент накладення арешту, із забороною здійснення видаткових операцій та виплати процентів чи доходу в іншій формі згідно з умовами договору. У випадку закінчення строку дії договору депозиту з наступного дня подальше управління відповідними коштами або банківськими металами разом з нарахованими після накладення арешту процентами чи іншими видами доходу здійснюється в порядку, визначеному пунктом 1 цієї частини. Майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), а також кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що перебувають у банку та на які накладено арешт, передаються в управління (перераховуються на рахунки) Національного агентства не пізніше наступного робочого дня після надходження до банку платіжної вимоги, оформленої Національним агентством, та доданих до неї копій звернення прокурора, ухвали слідчого судді, суду про накладення арешту…3. У разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт розміщених на рахунках Національного агентства грошових коштів або банківських металів, Національне агентство перераховує відповідні кошти та нараховані за ними проценти або здійснює переказ банківських металів та нарахованих за ними процентів на рахунок їх законного власника протягом трьох робочих днів з дня надання ним інформації про реквізити рахунка.
Разом з тим, абзацом 5 частини 8 статті 21 Закону про АРМА №772-VIII визначено, що бездіяльність Національного агентства, яка полягає у неповерненні активів, коштів, одержаних від реалізації арештованих активів, а також процентів, нарахованих як плата за користування банком такими коштами, їх законному власнику може бути оскаржена особою, права, законні інтереси якої порушено, у порядку, встановленому законом.
3.7. Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 382 КК, вочевидь не належить до підслідності НАБУ та предметної підсудності ВАКС, тому слідчі судді ВАКС не уповноважені здійснювати судовий контроль щодо таких.
Проте кримінальне правопорушення, передбачене статтею 191 КК формально належить до корупційних кримінальних правопорушень, підслідних НАБУ та предметно підсудних ВАКС.
Частина 2 статті 191 КК передбачає кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Об`єктом цього злочину є відносини власності. Об`єктивна сторона: привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Суб`єктом є тільки службова особа. Суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел і корисливий мотив - одержання матеріальних благ для себе чи іншої фізичної або юридичної особи. Частина 5 статті 191 передбачає такі кваліфікуючі ознаки - вчинення у особливо великих розмірах або організованою групою.
Тобто з об`єктивної сторони стаття 191 КК передбачає три різні форми вчинення злочину: привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем. Привласнення - це незаконне безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна, яке перебуває в його віданні на законній підставі. Розтрата - це незаконне безоплатне відчуження, використання, витрачання майна, яке було ввірене винному чи перебувало в його віданні (продаж, дарування, споживання, передача іншим особам тощо). Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна, наприклад дає вказівку підлеглій матеріально відповідальній особі про видачу майна; отримує майно за фіктивними документами тощо. Специфіка статті 191 КК полягає в тому, що майно, яким особа заволодіває, не ввірене їй, не перебуває в її безпосередньому віданні, але внаслідок службового становища суб`єкт злочину має право оперативного управління цим майном.
Отже, в будь-якому випадку для притягнення особи до відповідальності за статтею 191 КК необхідно встановити зміст та обсяг повноважень, виявити коло тих службових обов`язків, які визначають компетенцію службової особи та встановлюються відповідними нормативними актами (законами, постановами, положеннями, статутами, наказами, інструкціями тощо) та встановити наявність ознаки «всупереч інтересам служби», тобто чи службова особа ігнорувала покладені на неї функції, діяла на противагу ним, нехтувала службовими обов`язками чи хибно сприймала їх, підривала авторитет владних органів, тобто поводилась незаконно та невідповідно до її статусу.
Проте всупереч вищенаведеному, ОСОБА_4 у заяві до НАБУ як заявник, та її представник ОСОБА_3 у скарзі до ВАКС, не навели ознак реального привласнення, розтрата або заволодіння її майном шляхом зловживання службовим становищем, тобто ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК.
Таким чином, заявник і скаржник, хоч і заявляли про вчинення корупційного кримінального правопорушення за гіпотетичної умови підслідності НАБУ, однак не навели будь-яких переконливих аргументів, які б у своїй сукупності переконували б щодо реального існування ознак кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, тому викладені в скарзі доводи скаржника не потребують перевірки засобами кримінального процесу, й відтак такі відомості не повинні вноситися до ЄРДР.
Ба більше, з невідомих причин заявник і скаржник попри тривалий час, який сплив з моменту скасування арешту коштів, дотепер жодним чином не бажають скористатись правом на подання позову до суду щодо оскарження бездіяльності Національного агентства, яка полягає у неповерненні активів, а вкотре вирішили ініціювати процедуру кримінального переслідування посадових осіб АРМА та застосувати державні механізми здійснення досудового розслідування.
Проте таке доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що реально було вчинено кримінальне правопорушення, враховуючи, що ініціювання кримінального переслідування певної службової особи може мати ознаки наміру використання самого факту гіпотетичного внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень та подальшого здійснення досудового розслідування, під час якого будуть обмежуватись права та свободи такої особи, винятково із метою тиску на неї. Тому безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та ще й є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
3.8. Разом з тим суд зазначає, що 22.04.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 у справі №991/3325/25 відмовлено в задоволенні аналогічної скарги від 15.04.2025 адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність посадових осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами АРМА, оскільки «Дослідивши та оцінивши відомості, наведені у скарзі і заяві про вчинення кримінального правопорушення, судом не встановлено будь-яких об`єктивних та суб`єктивних ознак складу корупційного кримінального правопорушення, передбаченого статтею 191 КК, тому скаржником не доведено обов`язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення та як наслідок бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за наслідками надходження заяви про кримінальні правопорушення».
06.05.2025 ухвалою Апеляційної палати (АП) ВАКС в справі №991/3325/25 залишена без задоволення апеляційна скарга адвоката ОСОБА_3 як представника ОСОБА_4 і без змін ухвала слідчого судді ВАКС від 22.04.2025, оскільки «на переконання колегії суддів, бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст.303 КПК, в даному випадку не встановлена, про що також зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі. Таким чином, відомості за заявою про вчинені кримінальні правопорушення не підлягають внесенню до ЄРДР уповноваженими особами НАБУ, оскільки зазначені у матеріалах скарги обставини не свідчать про вчинення будь-якого кримінального правопорушення, описані в скарзі факти не потребують перевірки засобами кримінального процесу, тому прийняте слідчим суддею рішення є правильним по суті».
29.05.2025 ухвалою слідчого судді ВАКС ОСОБА_1 в справі №991/4851/25 повернуто ОСОБА_3 аналогічну скаргу від 28.05.2025 на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушення після отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами АРМА разом з усіма доданими до неї матеріалами, оскільки «у цьому випадку скаржник пропустив встановлений КПК процесуальний строк на оскарження бездіяльності, та не надав будь-яких доказів наявності поважних причин для поновлення пропущеного строку та існування реальних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення процесуальних дій».
Відтак скарга від 23.06.2025 адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальні правопорушення після отримання заяви про вчинення кримінальних правопорушень посадовими особами АРМА, є вже третьою аналогічною скаргою, аналіз змісту якої засвідчує, що в такій не наведено жодних нових підстав для оскарження ймовірної бездіяльності посадових осіб НАБУ.
Норми КПК безпосередньо не врегульовують порядок реагування на можливі зловживання процесуальними правами учасниками кримінального провадження, але разом з тим, частиною 6 статті 9 КПК визначено, що у випадках, коли положення цього кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною 1 статті 7 цього кодексу. Також, згідно із частиною 5 статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство застосовується із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під зловживанням правом в теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 в справі № 676/7346/15-к).
Використання цього інституту також має місце в практиці Конституційного Суду України (КСУ), який вказав, що повторне звернення до тієї самої особи з клопотанням щодо перевірки того самого положення закону України на відповідність тим самим положенням Конституції України, свідчить про зловживання правом на подання конституційної скарги (ухвала Першої колегії суддів Першого сенату КСУ від 09.07.2018 №213-1(І)/2018).
Також, згідно із частиною 2 статті 1 КПК кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.
Відтак суд зауважує, що інші процесуальні закони України містять достатньо чіткі норми щодо запобігання зловживанню процесуальними правами.
Так, статтями 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПКУ), 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПКУ) та 45 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) під загальною назвою «Неприпустимість зловживання процесуальними правами» передбачено ідентичні норми, за якими учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Згідно із частинами 2-4 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка регулює діяльність ЄСПЛ, суд не розглядає жодної індивідуальної заяви, поданої згідно зі статтею 34, якщо вона: a) є анонімною; або b) за своєю суттю є ідентичною до заяви, що вже була розглянута Судом чи була подана на розгляд до іншого міжнародного органу розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить нових фактів у справі. Суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином. Суд відхиляє будь-яку заяву, яку він вважає неприйнятною згідно з цією статтею. Він може зробити це на будь-якій стадії провадження у справі.
Суд зазначає, що систематичне подання аналогічних скарг є очевидним виявом зловживання процесуальними правами у цьому випадку, тому у разі подання згодом таких скарг вони підлягатимуть залишенню без розгляду.
Окрім того, суд зазначає про неспроможність посилань скаржника на нібито преюдиційнє значення вищезгаданої ухвали слідчого судді ВАКС від 22.04.2025 у справі №991/3325/25 із твердженнями, що в такій нібито «містяться обставини, які мають в контексті предмету доказування вчинення головою АРМА та її заступниками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України», оскільки предметом судового розгляду в такій справі було винятково обставини невнесення відомостей до ЄРДР та відмова у такому жодним чином немає зобов`язального характеру.
Водночас відверто надуманими є посилання скаржника (як доказ нібито систематичного заволодіння посадовими особами АРМА грошовими коштами, які перебувають у їх віданні) на кримінальне провадження №42020000000002497 від 24.12.2020 щодо обвинувачення 6-х осіб у заволодінні в період часу серпня-грудня 2020 року грошовими коштами, які належали особі, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК, оскільки таке провадження стосується інших колишніх посадових осіб АРМА спільно з іншими особами та інших фактичних обставин, й наразі щодо сутності обвинувачення розглядається ВАКС, якому ще належить ухвалити судове рішення.
3.9. Відповідно до частини 2 статті 307 КПК, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Дослідивши та оцінивши відомості, наведені у скарзі і заяві про вчинення кримінального правопорушення, судом не встановлено будь-яких об`єктивних та суб`єктивних ознак складу кримінальних правопорушень, тому скаржником не доведено обов`язок посадових осіб НАБУ внести до ЄРДР відомості про вчинення таких та як наслідок бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за наслідками надходження заяви про кримінальні правопорушення, й тому в задоволенні скарги належить відмовити.
Керуючись статтями 303-309, 369-372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні скарги від 23.06.2025 адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність НАБУ, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення або отримання її копії (якщо ухвала постановлена без виклику осіб) шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошений 30.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ____________