- Presiding judge (HACC): Dubas V.M.
Справа № 991/6625/25
Провадження 1-кс/991/6695/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду (ВАКС) ОСОБА_1 (далі-слідчий суддя чи суд),
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника власника майна (адвоката) ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 як представника товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Банківське телебачення» про скасування арешту майна
у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий опис судового провадження.
23.06.2025 до ВАКС надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 як представника ТОВ «Банківське телебачення» (далі-адвокат) про скасування арешту майна, для розгляду якого відповідно до статті 35 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) і протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено слідчого суддю ОСОБА_1, яким здійснено судовий розгляд 24.06.2025.
2. Короткий виклад клопотання і позицій учасників судового провадження.
2.1. Адвокат у клопотанні просив: «Скасувати арешт всього рухомого та нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «БАНКІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ» (код ЄДРПОУ 37739261), накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року (справа №757/30109/16-К), винесену в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 р.»,
що обґрунтовувалось зокрема таким: «23 червня 2016 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_4 за клопотанням винесено ухвалу у справі №757/30109/16-к про накладення арешту на все рухоме і нерухоме майно ТОВ «БАНКІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ», єдиним засновником якого є Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.
Вказану ухвалу слідчий суддя постановив за результатами розгляду відповідного клопотання старшого слідчої групи Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, заявленого в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015000000000915 від 18.05.2015 р.
Ухвалу було постановлено без виклику і участі представників ТОВ «БАНКІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ».
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 р. здійснювало Управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, процесуальне керівництво - прокурори відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управлінь спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України.
В подальшому досудове розслідування у цьому провадженні здійснювалось Національним антикорупційним бюро України. Процесуальне керівництво здійснювалось Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.
Накладений в межах вказаного досудового розслідування арешт порушує права ТОВ «БАНКІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ» на гарантоване Конституцією та законами України вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
Вважаю, що на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні арешту майна ТОВ «БАНКІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ» з огляду на наступне.
Відповідно до частини 4 статті 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Об`єднана Палата Касаційного кримінального суду у складі ВС у Постанові від 15.04.2024 р. у справі №554/2506/22, посилаючись на вказаний припис КПК України, дійшла висновку, що після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру.
11 лютого 2025 р. на мій адвокатський запит щодо результатів досудового розслідування Офіс Генерального прокурора України повідомив, що кримінальне провадження №42015000000000915 від 18.05.2015 р. ЗАКРИТО.
Також Офіс Генерального прокурора повідомив листом від 21 березня 2025 р. повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 р. проводилось Національним антикорупційним бюро України.
У відповідь на мій адвокатський запит Національне антикорупційне бюро України надіслало мені витяг з ЄРДР, з якого вбачається, що кримінальне провадження №42015000000000915 від 18.05.2015 р. закрито 31 січня 2023 р.
Отже необхідність у подальшому застосуванні арешту майна ТОВ «БАНКІВСЬКЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ» відпала»,
із доданим до клопотання таким: 1) ордер про надання правової допомоги і свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.06.2016, 3) листи Офісу Генерального прокурора України від 11.02.2025 та від 21.03.2025 про закриття кримінального провадження; 4) лист НАБУ від 09.04.2025 і витяг з ЄРДР.
2.2. В судовому засіданні представник власника майна (адвокат) ОСОБА_3 підтримав клопотання і просив таке задовольнити.
В судове засідання не прибув представник САП, однак 23.06.2025 до ВАКС надійшов лист прокурора САП ОСОБА_5, де зазначалось таке: «Спеціалізовану антикорупційною прокуратурою Вищим антикорупційним судом повідомлено про виклик для участі у розгляді 24.06.2025 об 11:00 клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Банківське телебачення» про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/30109/16-к в межах кримінального провадження №42015000000000915 від 18.05.2015. Повідомляю, що старшим групи прокурорів винесено постанову від 31.01.2023 про закриття кримінального провадження №42015000000000915 від 18.05.2015 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України - після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу. Зазначена постанова на даний час не скасована та є чинною, що свідчить про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015. Із огляду на викладене, клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Банківське телебачення», прошу розглянути без участі прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури» із доданою копією постанови від 31.01.2023 про закриття кримінального провадження №42015000000000915 від 18.05.2015.
3. Обґрунтування позиції суду.
3.1.Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. Водночас, згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 4 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Частиною 5 статті 170 КПК визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно з частиною 10 статті 170 КПК арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.2. Згідно із частиною 1 статті 174 КПК, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Тобто учасники судового провадження, які подали клопотання про скасування арешту майна, повинні довести окрему або одночасну наявність фактів необґрунтованості накладення такого арешту та/ або відпадання подальшої потреби в його застосуванні.
3.3. Судом на підставі матеріалів цієї справи і аналогічної справи №991/4832/25 (щодо розгляду клопотання прокурора САП ОСОБА_5 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015) встановлено такі обставини:
19.05.2014 у кримінальному провадженні №42014000000000359 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК.
18.05.2015 у кримінальному провадженні №42014000000000359 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК.
18.05.2015 постановою прокурора ГПУ ОСОБА_7 виділено із кримінального провадження №42014000000000359 від 07.05.2014 в окреме провадження №42015000000000915 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК, розслідування в якому доручено ГСУ ГПУ.
23.06.2016 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_4 у справі №757/30109/16-к (залишеною без змін 04.08.2016 ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі головуючого судді ОСОБА_8, суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10 ) задоволено клопотання слідчої групи - виконувача обов`язків начальника третього відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_11, погоджене прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 і накладено у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2015 арешт на усе рухоме та нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» (ЄДРПОУ 37739261, що зареєстроване за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 195), засновником (учасником) якого на цей час є Міністерство інформаційної політики України (ЄДРПОУ 39601044, адреса: 01008, місто Київ, Печерський район, вулиця Грушевського, будинок 12/2), якому належать повноваження з управління корпоративними правами держави щодо ТОВ «Банківське телебачення» в розмірі статутного капіталу - 220 000 000,00 грн., застосувавши засіб забезпечення кримінального провадження у вигляді заборони директору ТОВ «Банківське телебачення» ОСОБА_13 та/чи іншій уповноваженій ТОВ «Банківське телебачення» чи Міністерством інформаційної політики України особі розпорядження усім рухомим та нерухомим майном, що належить на праві власності ТОВ «Банківське телебачення», оскільки «усе рухоме та нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Банківське телебачення» є предметом та доказом злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, а арешт спрямований на забезпечення кримінального провадження в частині виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ст.209, слідчий суддя вважає наявними передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту вказаного майна».
16.01.2019 у кримінальному провадженні №42015000000000915 ОСОБА_6 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 4 статті 28/частиною 5 статті 191 КК.
21.04.2020 постановою Генерального прокурора ОСОБА_14 доручено Національному антикорупційному бюро України здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2018 за підслідністю.
31.01.2023 постановою прокурора САП ОГП ОСОБА_5 закрито кримінальне провадження №42015000000000915 від 18.05.2015 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 28/частини 5 статті 191 КК на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК - після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, що обґрунтовувалось зокрема таким: «Вивченням матеріалів кримінального провадження, що надійшли встановлено, що із урахуванням неодноразового зупинення та відновлення досудового розслідування у кримінальному провадженні, прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 досудове розслідування 21.04.2020 відновлено, а Генеральним прокурором у цей день (21.04.2020) постанова про доручення здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному, провадженні Національному антикорупційному бюро України постановлена поза межами 10-місячного строку досудового розслідування, визначеного постановою заступника Генерального прокурора України від 16.11.2018 (Розрахунок строків 'досудового розслідування додається)… Так, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке як етап кримінального провадження законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (Постанова Верховного Суду від 21.04.2022 у справі № 642/2788/21, від 22.09.2022 № 759/18227/21 та ін.). З огляду на викладене, детективи Національного антикорупційного бюро України та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури були позбавлені можливості вжити заходів для прийняття у зазначеному кримінальному провадженні процесуальних рішень, передбачених КПК України, у межах строків досудового розслідування. Наразі у зв`язку із пропуском строку досудового розслідування у сторони обвинувачення відсутні підстави для складення та скерування обвинувального акта до суду, оскільки згідно із практикою Верховного Суду направлення прокурором обвинувального акта до суду поза межами строків досудового розслідування виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а отже унеможливлює розгляд по суті та призводить до закриття кримінального провадження на підставі п. 10. ч.1 ст. 284 КПК України (Постанова Верховного Суду від 15.09.2021 у справі №711/3111/19)».
Як вбачається зі змісту резолютивної частини цієї постанови прокурора про закриття провадження, прокурор не вирішив питання про долю майна, яке було арештовано на підставі ухвал слідчих суддів.
3.4. В постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (ОП ККС ВС) від 15.04.2024 в справі №554/2506/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118558563) наведена така правова позиція:
«Частиною 1 ст. 1 КПК встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
Частини 3 та 4 ст. 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 КПК не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою керівника органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб`єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна»,
та на підставі такого зокрема зроблено такий правовий висновок:
«Висновок щодо застосування норми, передбаченої абзацом 1 ч. 4 ст. 132 КПК:
У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК.
Висновок щодо застосування норм, передбачених ст. 309, ч. 4 ст. 399 КПК, у їх взаємозв`язку із приписами статей 170 - 174 КПК:
Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами, тому суд апеляційної інстанції не вправі відмовити в перевірці законності такого рішення, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 та ст. 309 КПК. Право на апеляційне оскарження такого судового рішення підлягає забезпеченню на підставі п.17 ч.1 ст.7 та ч.1 ст. 24 КПК, статей 124, 129 Конституції України».
З огляду на приписи частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами під час застосування таких норм, забезпечують єдину правозастосовну практику і є обов`язковими для всіх судів України.
3.5. Як вбачається із матеріалів клопотання, а також встановлених судом обставин, досудове розслідування в кримінальному провадженні №42015000000000915 від 18.05.2018 закрито 2,5 роки тому.
Згідно зі статтею 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 22 КПК) та диспозитивність, зміст чого розкриває частина 1 статті 26 КПК (за якою сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом) та частина 3 статті 26 КПК (за якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим кодексом).
КПК розрізняє як окремі поняття «слідчий суддя» і «суд», визначаючи окремі стадії кримінального провадження - досудове розслідування і судове провадження - та належним чином розмежовуючи їх.
Також норми статті 174 КПК регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна лише у двох випадках: 1) прокурором - одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження, 2) судом - за наслідками судового розгляду кримінального провадження, та взагалі не передбачають повноважень слідчого судді на скасування арешту майна після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження.
З огляду на таке, КПК не уповноважує слідчого суддю здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в разі закінчення досудового розслідування у такому однією з форм, передбачених частиною 2 статті 283 КПК: закриття кримінального провадження; звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
3.6. Дослідивши клопотання адвоката про скасування арешту майна із доданими матеріалами, слідчий суддя вважає, що належить закрити судове провадження щодо такого клопотання, оскільки з огляду на вищенаведені правові висновки ОП ККС ВС фактично арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду від 23.06.2016 в справі №757/30109/16-к, втратив чинність 31.01.2023 як захід забезпечення кримінального провадження №42015000000000915 від 18.05.2018 через його закриття в силу прямої вказівки частини 4 статті 132 КПК.
Ба більше, системне тлумачення норм КПК свідчить, що кримінальним процесуальним законом України не передбачена ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову в його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження прокурором, оскільки обов`язок скасувати арешт майна під час винесення постанови про закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування покладений винятково на прокурора.
Керуючись статтями 131, 132, 170-174, 309, 369-372, 532 КПК суд
ПОСТАНОВИВ:
Закрити судове провадження щодо клопотання про скасування арешту майна.
Ухвала не підлягає оскарженню і набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали оголошений 30.06.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1 ________