- Presiding judge (HACC): Salandiak O.Ya.
Справа № 991/709/25
Провадження 1-в/991/30/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2025 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2,
захисника засудженого ОСОБА_3 ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Києві клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
26.06.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту, у якому просив:
- клопотання задовольнити;
- скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі № 991/3557/24, на:
1) майно, яке зареєстроване за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме:
- квартиру загальною площею 49,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль SUBARU FORESTER 2017 р.в., державний номер НОМЕР_1 .
2) майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме квартиру загальною площею 74,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Клопотання обґрунтоване тим, що вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 у справі № 991/709/25 затверджено угоду про визнання винуватості від 31.03.2025, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та, зокрема обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3, за участі його захисника ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24.01.2025.
Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31.03.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 1 (один) рік та з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Згідно з приписами ст. 77 КК України, визначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, не застосовано.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду. Додаткове покарання, призначене ОСОБА_3, у виді позбавлення права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності та штрафу підлягають реальному виконанню.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі №991/3557/24 задоволено клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000068 від 09.02.2023 та накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, набуте у період перебування у шлюбі з 10.06.2016 по теперішній час, шляхом позбавлення ОСОБА_3 права на розпорядження та відчуження, а саме на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- квартиру загальною площею 49,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль SUBARU FORESTER 2017 р.в., державний номер НОМЕР_1 .
Окрім цього, накладено арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- квартиру загальною площею 74,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- пайовий внесок у Виробничому Кооперативі «Сантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 03329723) у розмірі 341657,58 грн.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 25.09.2024 у справі № 991/9041/24 скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі №991/3557/24 у кримінальному провадженні № 52023000000000068 від 09.02.2023, у частині накладення арешту на майно, належне ОСОБА_3, а саме на пайовий внесок у Виробничому Кооперативі «Сантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 03329723) у розмірі 341657,58 грн.
З огляду на викладене, сторона захисту зазначає, що предметом розгляду вказаного клопотання є об`єкти, які вказані у прохальній часині цього клопотання.
В ухвалі слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі №991/3557/24 вказано, що арешт на майно засудженого ОСОБА_3 було накладено відповідно до ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна у разі призначення відповідного покарання.
Разом з цим, вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 у справі №991/709/25 засудженого ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 2 ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину. Згідно з приписами ст. 77 КК України, визначене додаткове покарання у виді конфіскації майна, не застосовано. Арешт накладений на майно ОСОБА_3 цим вироком не скасовано.
Захисник, посилаючись на висновок Верховного суду у справі №953/6732/22 та ст. 77 КК України, стверджує, що положення вказаної статті (ст. 77 КК України) не передбачає призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна у тому випадку, якщо особу звільнено від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України.
Спеціальна конфіскація до зазначеного майна засудженого не застосовувалась.
З огляду на викладене, захисник вважає, що подальше збереження цього майна не є доцільним, враховуючи ухвалений судом вирок, який набрав законної сили 09.05.2025, та яким закінчено судовий розгляд.
Більше того, на дату подачі цього клопотання, до ОСОБА_3 застосовано додаткові покарання у виді конфіскації майна шляхом позбавлення права на розпорядження та відчуження майна, що прямо порушує його права та свободи, а також наявність такого арешту обмежує права ОСОБА_3 вільно розпоряджатися своїм майном, а отже потреба у подальшому застосуванні такого арешту майна відпали.
Також просив звернути увагу на те, що вказаним вироком на ОСОБА_3 було покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, які належним чином виконуються і не були порушені жодного разу. ОСОБА_3 на виконання вказаного судового рішення став на облік уповноваженого органу з питань пробації, сплатив на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, дотримується належної процесуальної поведінки. Жодні відомості, які б давали підстави для сумнівів у порядності засудженого в рамках правового поля - відсутні. Будь-яких фактів неналежного виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_3, як під час досудового розслідування, так і після судового розгляду, набрання вироком законної сили - зафіксовано не було. Сукупність вказаних фактів свідчить про відсутність підстав вважати доречності подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 .
З огляду на викладене, з посиланням на норми КПК України, позицію Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», просив клопотання задовольнити та скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі № 991/3557/24.
У судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання про скасування арешту з підстав, викладених у ньому, та просив про його задоволення. Зазначив, що арешт був накладений з метою подальшої конфіскації за вироком суду. До ОСОБА_3 за цим вироком додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовано, однак захід забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна наразі діє. Вважає, що застосування арешту майна можливе лише на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні, а оскільки досудове розслідування завершено про що свідчить повідомлення про завершення досудового розслідування у кримінальному провадження та за вироком суду ОСОБА_3 є особою - засудженим. Разом з цим, відповідно до ст. 78 КК України судом було застосовано продовження заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою подальшої конфіскації у разі порушення засудженим обов`язків, вказаних у вироку. Проте, вважає, що застосування такої норми до ОСОБА_3 є порушенням ст. 62 Конституції України, тобто така норма прямо порушує і може порушувати права ОСОБА_3 . Останній не збирається порушувати всі відповідні умови угоди, що були укладені сторонами. Окрім цього, вказав, що ні суд, ні прокурор, ні слідчий, ні будь-яка інша особа не може знати наперед чи порушить вказана особа умови угоди, тому вважає, що це також є порушенням фундаментального права ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, а також є порушенням ст. 41 Конституції України на вільне володіння та розпорядження своїм майном. Вважає, що застосоване додаткове покарання у виді конфіскації майна, порушує права ОСОБА_3, оскільки останній не може в повній мірі користуватися своїм майном через заборону його відчуження та розпорядження. З огляду на викладене, просив скасувати арешт з майна ОСОБА_3 . Додатково та на запитання зазначив, що метою скасування арешту на вказане майно є володіння своїм майном шляхом розпорядження та відчуження. Нагальної потреби у його скасуванні не має.
Прокурор ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання про скасування арешту був повідомлений у встановленому законом порядку. Подав до суду заяву, у якій зазначив, що не заперечує проти розгляду вказаного клопотання за його відсутності та вважає, що перешкоди для скасування арешту майна відсутні.
Засуджений ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про розгляд клопотання про скасування арешту був повідомлений у встановленому законом порядку.
Частина 5 ст. 539 КПК України не вимагає обов`язкової участі заявника та інших учасників судового провадження, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду клопотання, окрім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття, а тому суд вважає за можливе розглянути клопотання про скасування арешту за відсутності засудженого ОСОБА_3 та прокурора.
Заслухавши думку захисника, перевіривши доводи клопотання, суддя дійшла до наступних висновків.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України (п. 4 ч. 2 ст. 539 КПК України).
Оскільки вирок від 08.04.2025 у справі № 991/709/25 ухвалений Вищим антикорупційним судом та набрав законної сили, розгляд клопотання про скасування арешту майна належить до компетенції цього ж суду.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
З аналізу вказаних законодавчих положень вбачається, що норми ст. 174 КПК України можуть бути застосовані для скасування арешту на стадії досудового розслідування або судового провадження. Однак, оскільки збереження арешту на майно може мати місце і після ухвалення вироку у справі, а неможливість його скасування згідно з процедурою, визначеною ст. 174 КПК України, призведе до істотного порушення прав особи, на майно якої накладений арешт, питання скасування арешту майна на стадії виконання вироку може бути розглянуте у порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України з урахуванням положень ст. 174 КПК України.
Згідно з приписами ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 у справі №991/3557/24 (а.с.33-37) задоволено клопотання детектива Національного бюро Першого підрозділу детективів Третього Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52023000000000068 від 09.02.2023, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, накладено арешт на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, набуте у період перебування у шлюбі з 10.06.2016 по теперішній час, шляхом позбавлення ОСОБА_3 права на розпорядження та відчуження, а саме на майно, яке зареєстроване за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- квартиру загальною площею 49,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;
- автомобіль SUBARU FORESTER 2017 р.в., державний номер НОМЕР_1 .
Окрім цього, накладено арешт шляхом позбавлення права на розпорядження та відчуження на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- квартиру загальною площею 74,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;
- пайовий внесок у Виробничому Кооперативі «Сантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 03329723) у розмірі 341657,58 грн.
Частина 4 ст. 174 КПК України передбачає, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначенням судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025, серед іншого, затверджено угоду про визнання винуватості від 31.03.2025, укладену між прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі його захисника - адвоката ОСОБА_10, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24.01.2025.
ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31.03.2025 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 1 (один) рік та з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та на підставі п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покладено на нього відповідні обов`язки.
Враховуючи те, що арешт був накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 30.04.2024 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту згаданого вище майна було передчасним як на час винесення вироку, так і на час вирішення цього клопотання, оскільки іспитовий строк визначений ОСОБА_3 вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 ще не закінчився.
Так, за змістом ст. 78 КК України засуджений, який виконав покладені на нього обов`язки та не вчинив нового кримінального правопорушення, звільняється судом від призначеного йому покарання після закінчення іспитового строку. Якщо ж засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання. У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст. 71, 72 цього Кодексу. Тобто у разі настання обставин, передбачених ч. 2, 3 ст. 78 КК України, в подальшому неможливо буде забезпечити конфіскацію майна як виду покарання, у разі її скасування на даному етапі. Відтак, суд дійшов висновку, що у заявленому клопотанні адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24.01.2025, слід відмовити.
Аналогічна оцінка цьому питанню була надана у розділі «Заходи забезпечення кримінального провадження» вироку Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025.
Більше того, ототожнення поняття незастосування призначеного додаткового покарання в силу положень ст. 77 КК України із закінченням іспитового строку є помилковим, а призначене вироком суду додаткове покарання у виді конфіскації майна є не застосованим в силу положень чинного на час призначення покарання кримінального закону.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відтак будь-яке призначене покарання із випробуванням, за своєю суттю є стимулом для обвинуваченого, зокрема, утримуватись від вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, належним чином виконувати додаткові обов`язки, покладені судом, та інші невиконані умови угоди та спрямований на настання закінчення визначеного судом іспитового строку та настання пов`язаних із цим позитивних наслідків. Безпосередньо звільнення від призначеного судом покарання чітко регламентоване законом та будь-якому розширеному тлумаченню не підлягає.
Належна процесуальна поведінка, сплата судових витрат, штрафу, відшкодування шкоди не підмінюють підстав для звільнення покарання чи його відбування, передбачених ст. 78 КПК України.
Ст. 77 КК України регламентує виключно застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням, однак у разі відсутності таких підстав для звільнення через непроходження визначеного випробування, реальному виконанню підлягає покарання, призначене за відповідною санкцією статті, а саме остаточне покарання, визначене за правилами ст. 70 ч.1 КК України у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з позбавленням права обіймати керівні посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах державної чи комунальної власності строком на 1 (один) рік та з конфіскацією майна, у не виконаній його частині.
Вказане кореспондує із положенням ч. 4 ст. 174 КПК України, яка серед іншого передбачає, що суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, тоді як згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 08.04.2025 таке покарання призначене, однак з відкладальною умовою - закінчення іспитового строку, та не застосоване в силу положень ст. 77 КК України, враховуючи особливості безповоротності виконання такого покарання як конфіскація майна у разі набрання вироком законної сили.
З огляду на те, що на час розгляду клопотання наявні підстави для утримання вказаного майна, яка відповідає легітимній меті, визначеній законом - виконання призначеного судом покарання відповідно до узгодженої ОСОБА_3 угоди міри покарання, суд не вбачає порушень стосовно прав останнього, про які зазначає його захисник ОСОБА_4 .
Керуючись 170, 174, 371, 372, 395, 537, 539 КПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні клопотання захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52025000000000035 від 24 січня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1