- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/847/24
Провадження № 1-кп/991/7/24
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
26 червня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
обвинуваченого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018000000000824 від 05.04.2018, за обвинуваченням
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії судового розгляду перебуває зазначене кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_5 24.06.2025 надіслав на електронну пошту суду заяву від 23 червня 2025 року про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_8 від участі у кримінальному провадженні № 42018000000000824 від 05.04.2018.
Свою заяву обвинувачений мотивував наявністю обставин, які викликають сумнів в неупередженості прокурора та свідчать про його особисту зацікавленість у результатах кримінального провадження. Зазначив, що підставами для заявлення відводу є: - бездіяльність прокурора, яка виражається в умисному ненаданні доступу стороні захисту до матеріалів, які мають значення для доведення невинуватості обвинуваченого; - особиста зацікавленість прокурора, яка проявляється у вибірковому ставленні до доказової бази, у штучному розподілі документів, які підтверджують непричетність ОСОБА_5, між різними кримінальними провадженнями, що розглядаються в інших судах, у створенні перешкод стороні захисту в установленні місця перебування таких документів і отриманні до них доступу, зокрема до кримінального провадження № 42019000000002003, у навмисному затягуванні судового розгляду через непідтверджене та необґрунтоване відкладення засідань (прокурор подав 02.06.2025 клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.06.2025, а 20.06.2025 - на 26.06.2025, у яких зазначив про неможливість заміни прокурора для участі в цих засіданнях через специфіку справи та її стадію, хоча у провадженні призначена група прокурорів); - системне порушення прокурором принципів змагальності та рівності сторін (використання кримінального провадження в інтересах третіх осіб з метою заволодіння майном ОСОБА_5 та інших осіб; виконання вказівок фінансових компаній, які викупили зобов`язання ВАТ «Родовід Банк»; недбалий підхід до оцінки доказів, що надали свідки у справі, підтримання обвинувачення, що ґрунтується на припущеннях і хибному тлумаченні ролі ОСОБА_5 у нібито злочинному плані); у діях прокурора є ознаки службової недбалості та зловживанням службовим становищем у приватних інтересах замість державних.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали подану заяву і просили відвести прокурора ОСОБА_9 від участі в цьому кримінальному провадженні.
Прокурор ОСОБА_10 у судове засідання не з`явився, надіслав клопотання, у якому просив здійснити розгляд заяви про відвід за його відсутності і відмовити в її задоволенні, а також зазначив, що вважає заява обвинуваченого не містить передбачених чинним законодавством підстав для відводу, є необґрунтованою і за своїм змістом є формою затягування судового розгляду, зловживанням процесуальними правами захисту.
Представник потерпілого ОСОБА_7 підтримав позицію прокурора, звернув увагу, що обвинувачений фактично говорить про дії прокурора, який був у цій справі до ОСОБА_10, а останній вступив у справу нещодавно.
Мотиви та висновки суду
Пунктом 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, на правила якого фактично посилається обвинувачений, передбачено, що прокурор не має права брати участь в кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Положеннями ч. 1, 2, 5 ст. 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених ст. 77 цього Кодексу, відвід прокурору може бути заявлений, зокрема, під час судового провадження особами, які беруть участь у кримінальному провадженні; відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити посилання на конкретні обставини, що об`єктивно можуть свідчити про особисту заінтересованість або упередженість прокурора та бути підтверджені відповідними матеріалами.
За правилами ч. 4 цієї ж статті заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КПК України відвід прокурора під час судового провадження розглядає суд, який його здійснює.
Ключовим моментом відводу як цілісного інституту кримінального провадження є упередженість суб`єкта процесуальної діяльності, у даному випадку прокурора, при виконанні ним своїх процесуальних обов`язків та використанні процесуальних прав. Як вбачається із формулювань ст. 77 КПК України, така упередженість може виникнути у зв`язку з наявністю заінтересованості в нього особисто, його близьких родичів чи членів його сім`ї в результатах кримінального провадження або існуванням інших фактів, що об`єктивно ставлять під сумнів неупередженість прокурора.
Обставини, на які обвинувачений ОСОБА_5 послався як на підставу для відводу прокурора ОСОБА_9, узагальнено можна об`єднати у дві групи: 1) ті, що, на думку обвинуваченого, свідчать про особисту заінтересованість прокурора в результатах кримінального провадження; 2) ті, які обвинувачений вважає проявом упередженості прокурора щодо ОСОБА_5 і сторони захисту в цілому.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 щодо наявності першої групи обставин зводяться до того, що прокурор ОСОБА_9 у змові з іншими особами (колишніми прокурорами військової прокуратури, свідком у справі тощо) бере участь в умисному і незаконному у продовж 15 років кримінальному переслідуванні ОСОБА_5 задля заволодіння майном останнього та інших осіб.
Про наявність другої групи обставин, на переконання обвинуваченого ОСОБА_5, свідчать дії прокурора ОСОБА_9 з протидії стороні захисту в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження № 42019000000002003, у якому наявні докази, що можуть підтвердити позицію захисту про невинуватість ОСОБА_5, у навмисному роз`єднанні матеріалів первісного кримінального провадження на декілька окремих проваджень щодо різних осіб, у підтриманні в суді обвинувачення щодо ОСОБА_5, яке засноване на припущеннях і не підтверджується доказами, у навмисному затягуванні судового розгляду шляхом подання непідтверджених і необґрунтованих клопотань про відкладення судових засідань, призначених на 03.06.2025 і на 26.06.2025, недопуску інших прокурорів із групи прокурорів до участі в судових засіданнях.
Наведені у заяві обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід аргументи щодо особистої заінтересованості прокурора ОСОБА_9 в результатах розгляду цього кримінального провадження ґрунтуються виключно на суб`єктивній негативній оцінці ОСОБА_5 і його власному трактуванні як неправильних, шкідливих для держави або для всебічного і повного дослідження обставин кримінальних правопорушень окремих фактів та процесуальних рішень (не прокурора ОСОБА_9, а інших осіб), що мали місце під час кримінальних проваджень щодо інших осіб, у співучасті з якими він, за версією обвинувачення, вчинив такі кримінальні правопорушення. Також наявність особистої заінтересованості прокурора в результатах кримінального провадження обвинувачений пов`язує із тим, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб продав борг, який є сумою, що була сплачена ПАТ «Родовід Банк» як орендна плата власнику будівлі по АДРЕСА_3, та яка вважається сумою завданої злочином шкоди цьому банку, іншій юридичній особі за значно меншу суму, що завдало шкоди інтересам держави та має ознаки кримінального правопорушення зі сторони службових осіб Фонду, а прокурор ОСОБА_9 на це ніяк не реагує.
Особиста заінтересованість прокурора в результатах кримінального провадження повинна мати реальний характер та підтверджуватися певними фактами. Однак обвинувачений ОСОБА_5 не навів наявності у прокурора ОСОБА_9 певних особистих мотивів у цьому кримінальному провадженні, не мотивував характер особистого інтересу прокурора.
Щодо другої групи обставин, на які є посилання в заяві про відвід прокурора, суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 36 КПК України визначено, що прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Прокурор у кримінальному провадженні відноситься до сторони обвинувачення і має ряд повноважень, за допомогою яких реалізується функція державного обвинувачення у змагальному кримінальному процесі. Одночасно з цим відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України він зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Об`єктивність і неупередженість прокурора є важливими для досягнення завдань кримінального провадження, оскільки він згідно зі ст. 36 КПК України наділений значним обсягом повноважень, що можуть суттєво обмежувати права і свободи особи.
Неупередженість (об`єктивність) дослідження обставин провадження прокурором передбачає вчинення ним процесуальних дій, ухвалення процесуальних рішень лише з підстав, встановлених Кримінальним процесуальним кодексом України, та на основі зібраних фактичних даних, без обвинувального ухилу та особистої зацікавленості у вирішенні справи.
Отже, неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання ним своїх конституційних функцій, передбачених ст. 131-1 Конституції України, та виконання повноважень на досудовому розслідуванні, під час судового провадження (ст. 36 КПК України), для здійснення завдань кримінального провадження відповідно до ст. 2 КПК України, забезпечення законності згідно зі ст. 9 КПК України.
Норми кримінального процесуального законодавства не містять ознак або властивостей, які б розкривали сутність терміну «упередженість», що вказує на оціночний характер цього поняття і необхідність аналізу обставин в кожному конкретному випадку на предмет прояву прокурором будь-якої особистої прихильності, упередження чи необ`єктивності.
Доводи обвинуваченого, які стосуються начебто умисного роз`єднання первісного кримінального провадження на декілька окремих проваджень з метою "розпорошення" доказів між ними і передачі до різних судів, що перешкодило стороні захисту ознайомитись з усіма матеріалами досудового розслідування, зібраними в усіх цих провадженнях, суд відхиляє з огляду на таке. Про усі процесуальні рішення щодо виділення та об`єднання матеріалів досудових розслідувань стороні захисту було відомо до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018000000000824 і направлення обвинувального акта щодо ОСОБА_5 до суду, у зв`язку з чим посилання на такі обставини після понад року судового розгляду, з огляду на правила ч. 4 ст. 80 КПК України, не можуть бути враховані як одна з підстав для відводу прокурора.
Щодо доводів про, начебто, перешкоджання прокурором стороні захисту в ознайомленні із матеріалами іншого кримінального провадження вже під час судового розгляду цього провадження, на підтвердження чого обвинувачений послався на лист прокурора від 09.06.2025, наданий у відповідь на звернення захисника ОСОБА_11, то в цьому випадку адвокату була надана аргументована відповідь з посиланням на норми кримінального процесуального законодавства. У суду відсутні підстави вважати, що ОСОБА_5 або ОСОБА_12 мали правові підстави для отримання доступу до матеріалів досудового розслідування.
З приводу того, що прокурор ОСОБА_10 підтримує в суді висунуте ОСОБА_5 обвинувачення, яке, на думку сторони захисту, засноване на припущеннях і спростовується наданими нею доказами захисту, то в цьому випадку має місце виконання прокурором покладеної на нього процесуальної функції підтримання публічного обвинувачення в суді (п. 4 ч. 2 ст. 129, п. 1 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 22, п. 15 ч. 2 ст. 36 КПК України). При цьому засада диспозитивності передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 26 КПК України). Натомість рішення про відмову від підтримання обвинувачення може прийняти виключно прокурор за власним переконанням, що пред`явлене особі обвинувачення не підтверджується в результаті судового розгляду (ч. 1 ст. 340 КПК України). Оцінку доказів, згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, прокурор також здійснює за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Тобто наявність у сторони захисту іншої точки зору на доказове значення чи допустимість досліджених під час судового провадження доказів, які надали сторони, ніж в прокурора ОСОБА_9, не може бути свідченням упередженого ставлення прокурора до обвинуваченого.
Щодо клопотань прокурора ОСОБА_9 про відкладення судових засідань, суд зазначає таке. Прокурор ОСОБА_9 подав суду 02.06.2025 клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 03.06.2025, повідомивши, що в цей день буде перебувати у відпустці у зв`язку з участю в конкурсній процедурі на зайняття адміністративної посади. У клопотанні від 20.06.2025 прокурор просив відкласти судове засідання, призначене на 26.06.2025, у зв`язку із перебуванням у службовому відрядженні. У обох клопотаннях прокурор повідомив про неможливість замінити прокурора іншим чизабезпечити особисту присутність іншого прокурора зважаючи на стадію судового розгляду (заплановано розпочати судові дебати), високим процесуальним навантаженням, участю в інших судових засіданнях. Обставини, на які послався прокурор у своїх клопотаннях, мали об`єктивний характер.
Заміна прокурора іншим, згідно з ч. 2 ст. 324 КПК України, може мати місце лише в разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому провадженні, що не відповідає ситуації із прокурором ОСОБА_9 . Під час судового провадження в судові засідання для підтримання публічного обвинувачення з`являлись прокурори ОСОБА_13 (в період до 01.03.2025), ОСОБА_14 (в одне засідання 01.03.2025), ОСОБА_9 (20,22.08.2024, 12.12.2024 та із 16.01.2025), ОСОБА_15 (в одне засідання 20.03.2025), ОСОБА_16 (в одне засідання 06.05.2025), проте перший з цих прокурорів вже не входить до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні (постанови про зміну групи прокурорів від 03.01.2025, від 19.03.2025).
У разі, якщо прокурор раніше не брав участі у кримінальному провадженні, суд зобов`язаний надати час, достатній для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в судовому засіданні (ч. 4 ст. 324 КПК України). За наведених умов суд не вбачає у клопотаннях прокурора ОСОБА_9 про відкладення судових засідань умислу на затягування судового розгляду чи ознак його упередженості у цьому кримінальному провадженні.
Отже, суть доводів обвинуваченого ОСОБА_5 щодо упередженості прокурора ОСОБА_9 у кримінальному провадженні зводиться до незгоди із тим, що прокурор підтримує в суді висунуте проти ОСОБА_5 обвинувачення, має інакше переконання аніж сторона захисту щодо оцінки доказів, які сторони подали суду, а також із мотивацією прокурора у клопотаннях про відкладення двох судових засідань та неможливості прибуття в засідання іншого прокурора. Тобто в якості підстав для заявлення прокурору відводу фактично слугують особисті судження обвинуваченого ОСОБА_5 про процесуальну діяльність прокурора ОСОБА_9 у межах цього кримінального провадження на виконання своїх законних повноважень, які передбачені нормами Кримінального процесуального кодексу України. На переконання суду, такі доводи і судження не можуть бути обставинами, які викликають обґрунтований сумнів у неупередженості цього прокурора.
На підставі наведеного вище, аналізуючи аргументи сторони захисту в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які би вказували на наявність у діях прокурора ОСОБА_10 упередженості. Обвинувачений ОСОБА_5 також не підтвердив об`єктивними даними, що прокурор має будь-яку особисту заінтересованість у результатах кримінального провадження, окрім як виконання функцій, покладених на нього кримінальним процесуальним законом.
У зв`язку з цим заява обвинуваченого про відвід прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 77, 80, 81, 314, 372, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3