- Presiding judge (HACC AC): Nykyforov A.S.
Справа № 991/6280/25
Провадження №11-сс/991/435/25
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Головуючий: ОСОБА_2
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3,
ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
за участю:
підозрюваного ОСОБА_6,
захисників- адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_8,
прокурора ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 та захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно
ОСОБА_6, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
підозрюваного у кримінальному провадженні № 52021000000000596 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
1.Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2025 частково задоволено клопотання детектива НАБУ та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 000 000 грн із покладенням низки процесуальних обов`язків.
Слідчим суддею встановлено наступні обставини.
18.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні №52021000000000596 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК, тобто у створені та керуванні злочинною організацією та в організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у складі злочинної організації.
Слідчий суддя, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження № 52021000000000596, прийшов до переконання у тому, що описана у клопотанні детектива та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення у сукупності з наданими матеріалами досудового розслідування вказують на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідними кримінальним правопорушенням і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважав доведеним існування трьох ризиків, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду; ризику знищення, приховання або спотворення речей чи документів; незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6, не доведений прокурором перед слідчим суддею.
Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя врахував, що з часу проведення перших обшуків ОСОБА_6 був обізнаний, що його дії є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, проте він не вчиняв дій щодо переховування від органу досудового розслідування, хоча й об`єктивно мав таку можливість; повідомленню про підозру упродовж тривалого строку передувала відкрита стадія досудового розслідування, у зв`язку із якою ОСОБА_6 вочевидь міг передбачати можливість здійснення йому повідомлення про підозру, проте ОСОБА_6 не вчиняв дій щодо переховування.
За таких обставин, на переконання слідчого судді, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом. В той же час, запобіжний захід у вигляді застави буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи розмір застави, слідчий суддя взяв до уваги майновий стан підозрюваного та його дружини ОСОБА_10, у власності яких перебуває низка об`єктів нерухомого майна як на території України, так і поза її межами. Крім того, ОСОБА_6 є бенефіціарним власником прибуткових юридичних осіб. У фактичному користуванні ОСОБА_6 перебувають щонайменше три автомобілі, що належать юридичним особам, які входять до групи підконтрольних йому компаній, загальною вартістю понад 12 000 000 гривень.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у 200 000 000,00 грн зможе забезпечити виконання ОСОБА_6 покладених на нього обов`язків.
2.Вимоги апеляційних скарг
і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
Посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, прокурор САП ОСОБА_9 в апеляційній скарзі прохає ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляду тримання під вартою із можливістю внесення застави у сумі 1 059 800 000 гривень.
В обґрунтування своїх вимог, прокурор зазначає, що слідчий суддя безпідставно не прийняв до уваги посилання на здійснення різними органами досудового розслідування кримінальних проваджень відносно низки бізнес структур, підконтрольних ОСОБА_6, зокрема щодо ухилення від сплати податків, заволодіння бюджетними коштами у ході здійснення публічних закупівель, підкупу службової особи юридичної особи приватного права, що свідчить про доведеність існування ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Сталість формату ведення бізнесу ОСОБА_6 як то використання пов`язаних між собою фірм, що здійснюють діяльності в одному офісному центрі та у сфері закупівлі бюджетними установами медичного обладнання, систематичне вчинення антиконкурентних дій та штучного завищення цін в частині інших закупівель, не пов`язаних із Національним інститутом раку, свідчить про актуальність ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення у аналогічний спосіб.
Висновки слідчого судді про відсутність підстав для застосування виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою спростовуються тим, що ОСОБА_6 після проведення у провадженні масових обшуків 20 грудня 2022 року вчиняв дії щодо перешкоджання кримінальному провадженню. Зокрема, напередодні обшуків ОСОБА_6 вимкнув мобільний телефон та видалив акаунт Telegram. Також було змінено керівників підконтрольних та афілійованих підприємств у тому числі іноземних.
Слідчий суддя необґрунтовано визначив суму застави, яка у 28,5 разів менша лише офіційних активів підозрюваного, та яка не здатна забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Таким чином, неврахування слідчим суддею доведеності існування ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення та дійсного майнового стану підозрюваного призвело до помилкових висновків в частині можливості забезпечення його належної процесуальної поведінки із застосуванням запобіжного заходу лише у вигляді застави у 200 млн. грн.
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 в апеляційній скарзі вказує, що ухвала слідчого судді ВАКС є такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, відтак підлягає скасуванню із постановленням нової, якою у задоволенні клопотання детектива про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із можливістю внесення застави слід відмовити в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 .
Так, публічні закупівлі медичного обладнання Національним інститутом раку проводились відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом розміщення відповідних оголошень на он-лайн платформі «Prozorro», із приміткою «Відкриті торги з публікацією англійською мовою», що збільшувало коло потенційних учасників.
Щодо діяння за ч. 1 ст. 255 КК України, то така підозра спростовується самим лише рапортом про виявлення злочину та внесення відомостей в ЄРДР від 15.12.2021, зі змісту якого вбачається, що службові особи державної установи «Національний інститут раку» а також інші особи зорганізувались в стійке об`єднання з метою заволодіння бюджетними коштами. Водночас, ОСОБА_6 не відноситься до посадових осіб НІР. Однак наведені у рапорті обставини слідчим суддею залишились не дослідженими, чим допущено неповноту судового розгляду.
Спростовуючи обґрунтованість підозри за ч. 5 ст. 191 КК, захисник зазначає про вільність ціноутворення для товарів медичного обладнання та відсутність законодавчого обмеження щодо граничної ціни, допустимого рівня рентабельності чи торгової націнки на товар у цій сфері господарювання, що спростовує сам факт можливості завищення ціни.
Щодо стверджувальних прокурором дискримінаційних умов тендерів, то наведене спростовується відсутністю відповідних скарг до Антимонопольного комітету України від їх учасників.
Сторона обвинувачення стверджує про матеріальну шкоду у понад 231 млн грн. Проте, жодна із проведених п`яти судових експертиз не визначила розмір матеріальних збитків, а лише визначили різницю вартості товару між придбанням та реалізацією.
Крім того детективом в розпорядження слідчого судді надані лише витяги із судових експертиз та їх окремі сторінки, із яких неможливо пересвідчитися щодо використаної методики та переліку наданих документів.
Слідчий суддя, вирішуючи питання щодо актуальності ризиків, здійснив аналіз майнового стану ОСОБА_6 та прийшов до висновку про такий з огляду на суму активів низки юридичних осіб. Втім майновий стан підозрюваного не може дорівнювати активам підприємств. Крім того, ОСОБА_6 як директор та/або кінцевий бенефіціарний власник не має вільної можливості розпоряджатись згаданими грошовими коштами.
Спростовуючи ризик переховування, захисник посилається на належну процесуальну поведінку ОСОБА_11, яка є незмінною від дня проведення обшуку (з 20.12.2022) та по теперішній час.
В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею не обґрунтовано ризик впливу на свідків та експертів, не зазначені прізвища свідків, на яких може здійснювати тиск підозрюваний, що свідчить про формальність ухвали в цій частині.
Прокурором не було доведено неможливість застосування особистого зобов`язання, що залишилось показ увагою слідчого судді, а застосований запобіжний захід та покладені обов`язки є надмірним для підозрюваного та є неспівмірними із обставинами справи.
3.Позиції учасників судового провадження.
Захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги сторони захисту, наполягали на її задоволенні, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу свого захисника та прохав її задовольнити. Проти апеляційної скарги прокурора заперечував.
У судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, водночас заперечуючи проти вимог апеляційної скарги сторони захисту, яку вважав необґрунтованою.
4.Мотиви суду.
Заслухавши доповідь головуючого, доводи та пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у статті 177 КПК ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Із матеріалів апеляційного провадження вбачається, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52021000000000596 від 15.12.2021 за підозрою, зокрема, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України.
Зі змісту повідомленої ОСОБА_6 підозри вбачається, що останній, як фактичний керівник групи суб`єктів підприємницької діяльності, яка спеціалізується на реалізації медичного обладнання на території України та за кордоном, створив та керував злочинною організацію, до складу якої ввійшли представники підконтрольних йому суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_12 та ОСОБА_13, службові особи Державної установи «Національний інститут раку» (далі - НІР, Інститут) - ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, упродовж 2021-2022 років під час реалізації Проєкту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у НІР», а саме під час закупівель НІР медичного обладнання за завищеними цінами через підконтрольні компанії, заволодів майном вказаної державної установи на загальну суму 231 035 577,49 грн, який є особливо великим розміром.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги сторони захисту в частині необґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
18.06.2025 детективом НАБУ ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме: у створені та керівництві злочинною організацією, організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у складі злочинної організації (т. 1 а.п. 209-270), вчиненому за наступних обставин.
Протягом 2021-2022 років ОСОБА_6 був фактичним контролером та кінцевим вигодонабувачем від діяльності низки суб`єктів господарювання, пов`язаних єдиною матеріально-технічною базою, персональним складом співробітників та здійсненням стратегії ведення бізнесу як єдиної бізнес-структури. Такими підприємствами є, зокрема: ТОВ «АЛЬЯНС-2013» (ЄДРПОУ 38507310), ТОВ «ОРТОІМПЕКС», ТОВ «СУЧАСНА ЛІКАРНЯ» (ЄДРПОУ 40199288), ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО» (ЄДРПОУ 38471929), ТОВ «ФІОРЕ-М» (ЄДРПОУ 41863208), ТОВ «ОЛАМЕД» (ЄДРПОУ 43678029), ТОВ «БІЛІМЕД» (ЄДРПОУ 40087705), ТОВ «ІНСТАМЕД» (ЄДРПОУ 42268028), ТОВ «ІН МЕДІКАЛ» (ЄДРПОУ 33395990), ТОВ «МЕДИЧНА КОМПАНІЯ «АЙНА» (ЄДРПОУ 42568636), ТОВ «ІМД+» (ЄДРПОУ 43113507), ТОВ «ІЛАТАНМЕД» (ЄДРПОУ 34494612), ТОВ «СВІТМЕД» (ЄДРПОУ 38577440), ТОВ «ТОПСЕРВІС-МЕДТЕХНІКА» (ЄДРПОУ 37102340), ТОВ «АРТЕК МЕДІКАЛ ГРУП» (ЄДРПОУ 38865928), ТОВ «ГЛОБАЛМЕДГРУП» (ЄДРПОУ 39087100). Крім того, за версією слідства, ОСОБА_6 використовував опосередковано підконтрольні йому закордонні компанії, як інструменти для приховування реальної вартості медичного обладнання шляхом включення їх в ланцюг продажу та постачання в Україну.
ОСОБА_6, розуміючи, що самостійно реалізувати свій злочинний план, направлений на заволодіння держаними коштами від продажу медичного обладнання, не зможе, у червні-липні 2021 року залучив як співучасника для вчиненні злочину ОСОБА_12, залучення якої обумовлено сталими довірливими відносинами та повноваженням останньої на здійснення операційного контролю господарської діяльності підконтрольних ОСОБА_6 компаній. Згодом, приблизно в липні 2021 року ОСОБА_6 з ОСОБА_12 залучили до злочинної діяльності директора підконтрольних ОСОБА_6 підприємств ТОВ «ОРТОІМПЕКС», ТОВ «ТЕХМЕД КАРДІО» ОСОБА_13, якого визначили координатором процесу закупівель медичного обладнання в НІР під час реалізації Проєкту. Крім того, протягом червня-липня 2021 року ОСОБА_6 заручив до злочинної діяльності ОСОБА_14, який на той момент виконував обов`язки директора НІР та із яким ОСОБА_6 перебував у довготривалих дружніх стосунках.
З метою організації проведення закупівель в Національному інституті раку був створений тендерний комітет, до складу якого, відповідно до наказу в.о. директора НІР ОСОБА_14 від 14.07.2021 № 144кн, серед інших членів тендерного комітету включено члена злочинної організації ОСОБА_15, як секретаря тендерного комітету. Під час підготовки до проведення закупівель тендерний комітет фактично діяв з метою забезпечення проведення публічних закупівель медичного обладнання таким чином, щоб їх переможцями стали підконтрольні ОСОБА_6 товариства.
В той же час, ОСОБА_14, діючи на виконання злочинного плану, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 03.08.2021, залучив до злочинної діяльності ОСОБА_16 - завідувача відділення пухлин легень та середостаріння НІР, який займав посаду голови вказаної Робочої групи.
За версією сторони обвинувачення, члени злочинної організації налагодили між собою неофіційну комунікацію, в ході якої її учасники зі складу службових осіб НІР - ОСОБА_15 та ОСОБА_16 забезпечили незаконне надання представникам товариств, підконтрольних ОСОБА_6 через ОСОБА_12 та ОСОБА_13, інформації про попередні потреби НІР в медичному обладнанні (до оголошення публічних закупівель) для підтвердження можливості його постачання, а у випадку відсутності таких можливостей - забезпечення обрання службовими особами НІР іншого обладнання з переліку запропонованого суб`єктами підприємницької діяльності, підконтрольних ОСОБА_6 .
Зокрема, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 узгоджували вжиття спільних дій, спрямованих на формування матеріально-технічних вимог для такого обладнання та навмисне компонування лотів для оголошення процедур закупівель на майданчику публічних закупівель таким чином, щоб унеможливити участь як інших суб`єктів підприємницької діяльності, так і офіційних представників виробників медичного обладнання в Україні, які здійснюють продаж обладнання моновиробників, та не перебувають у змові з ОСОБА_6 .
Поряд з цим, ОСОБА_13, діючи відповідно до відведеної йому ролі, узгоджував із ОСОБА_12 вартість низки запропонованого групою компаній ОСОБА_6 обладнання для постачання на адресу НІР.
Водночас, в процесі підготовки до проведення процедур закупівель, інша зацікавлена особа, яка здійснює аналогічну діяльність на ринку медичного обладнання, виявила бажання взяти участь у відповідних закупівлях таким чином, щоб НІР із залученням його компаній з ціновою пропозицією на відповідне обладнання на приблизну суму 110 000 000 грн.
З метою усунення виниклих перешкод для реалізації злочинного умислу злочинною організацією, в період з 21.09.2021 по 05.10.2021 ОСОБА_15 особисто забезпечив узгодження із представником таких суб`єктів господарювання, а також із ОСОБА_14 та ОСОБА_13 (з кожним в частині їх зони впливу) перерозподіл частини обладнання, яке передбачалось для закупівлі НІР під час реалізації Проєкту у підконтрольних ОСОБА_6 компаній.
У подальшому, після узгодження між ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та представниками суб`єктів господарювання, непідконтрольних злочинній організації, розподілу суми по медичному обладнанню для продажу в НІР, впродовж вересня 2021 року ОСОБА_12 та ОСОБА_13, діючи на виконання злочинного плану, забезпечили підготовку працівниками товариств, підконтрольних ОСОБА_6 проєктів матеріально-технічних вимог на відповідне обладнання та передання їх ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
В свою чергу ОСОБА_16 використав зазначені проєкти матеріально-технічних вимог для затвердження на засіданнях Робочої групи, а ОСОБА_15 - для включення до тендерної документації, яка в подальшому була оприлюднена на офіційному сайті prozorro.gov.ua.
Таким чином, службовими особами НІР під координацією ОСОБА_13 та ОСОБА_12, які діяли від імені та в інтересах ОСОБА_6, у період з 20.09.2021 по 11.10.2021 оголошено 31 процедуру публічних торгів на електронному майданчику prozorro.gov.ua за процедурою відкритих торгів з публікацією англійською мовою.
Надалі, з метою досягнення мети злочину по заволодінню членами злочинної організації бюджетними коштами, задля мінімізації витрат компаніями ОСОБА_6 власних обігових коштів у ході виконання майбутніх поставок медичного обладнання на адресу НІР, ОСОБА_14 забезпечено підготовку та направлення 01.11.2021 до МОЗ України листа від імені НІР за підписом заступника директора НІР з лікувально-координаційної роботи - ОСОБА_17, який не був обізнаним про злочинну діяльність злочинної організації, з проханням ініціювати внесення змін до Постанови КМУ від 27.12.2001 №1764, якими передбачити здійснення попередньої оплати (виплати авансу) в розмірі 100 відсотків вартості такого обладнання за договором на строк не більше як 10 місяців.
При чому, після отримання учасниками злочинної організації відомостей про факти участі в процедурах закупівель сторонніх учасників, ними було забезпечено відхилення пропозицій таких учасників та формування обґрунтування підстав таких відхилень.
Тож за результатами процедур закупівель впродовж жовтня-грудня 2021 року відбулось 30 закупівель, в яких переможцями визнано суб`єктів підприємницької діяльності, більша частина яких прямо чи опосередковано підконтрольні ОСОБА_6 .
Водночас, через затримку у постачанні обладнання, що суперечило узгодженому плану та могло спричинити додаткову увагу до закупівель з боку контролюючих органів, до основних договорів були укладені додаткові угоди щодо зміни терміну постачання та авансування в розмірі 100 відсотків вартості такого обладнання та додаткові угоди щодо зміни терміну постачання (окрім договорів № 310, № 347, № 382, № 375, № 365), що були укладені в день укладання основного договору.
За версією сторони обвинувачення, вартість медичного обладнання за такими договорами була істотно завищеною. Зокрема вказане медичне обладнання перед постачанням на адресу НІР придбавалося товариствами, підконтрольними ОСОБА_6 у закордонних компаній, в тому числі - виробників такого обладнання. Поряд з цим, з метою штучного завищення вартості медичного обладнання, до ланцюжків його постачання навмисно залучались інші компанії, афілійовані з ОСОБА_6, зареєстровані як в Україні, так і за кордоном.
Відтак після придбання медичного обладнання у виробника, членами злочинної організації - представниками підконтрольних ОСОБА_6 компаній, штучно завищувалась його вартість на етапах формального його перепродажу між підконтрольними товариствами - ланками таких ланцюжків постачання, а основна сума завищення акумулювалась на афілійованих закордонних компаніях. При чому у випадку неможливості включення до ланцюгів постачання таких закордонних компаній, обладнання або навмисно розукомплектовувалось та частина імпортувалась від афілійованих закордонних компаній як комплекти модернізації, або купувалось та імпортувалось в Україну за реальними цінами від виробника і в такому випадку різниця між закупівельною вартістю обладнання та вартістю його реалізації суттєво відрізняється.
Окрім того, з метою приховання злочинної діяльності, службовими особами НІР забезпечено проведення товарознавчих експертиз, котрі, за їх задумом, здатні нівелювати будь-які потенційні питання щодо завищеної вартості обладнання, проте не будуть відображати об`єктивну картину вартості на ринку медичного обладнання, а лише створювати уявлення такої об`єктивності, так як для експертного дослідження надавались комерційні пропозиції, отримані на запити НІР, які надсилались на адреси наперед визначених компаній, підконтрольних ОСОБА_6, або з якими в останнього були відповідні домовленості. Поряд з цим, заявки на таке експертне дослідження з метою приховання участі ОСОБА_14 в злочинній діяльності оформлювались від імені його заступника, хоча про хід експертного дослідження ОСОБА_15 звітував перед ОСОБА_14, який також узгоджував проєкти листів на адресу експертної установи.
Після укладення договорів купівлі-продажу обладнання у період з 17-28.12.2021 ОСОБА_14, як службово особою та керівником НІР, відповідно до попередньо узгоджених з ОСОБА_6 домовленостей та на виконання злочинного плану останнього, забезпечено перерахування з рахунка НІР на рахунки підконтрольних ОСОБА_6 суб`єктів господарювання коштів за 21 договором у розмірі 510 138 106,53 грн., з яких відповідно до встановлених під час досудового розслідування обставин, 231 035 577,49 грн складає сума, на яку умисно протиправно завищено вартість медичного обладнання, чим фактично і завершено заволодіння бюджетними коштами НІР, що виділялись на реалізацію Проєкту.
Слідчий суддя за наслідком дослідження фактичних даних, які містяться у доданих до клопотання детектива матеріалах, прийшов до переконання щодо обґрунтованості підозри щодо ОСОБА_6, та погодився з тим, що описана у клопотанні детектива та повідомленні про підозру фабула кримінального правопорушення вказує на наявність вагомих доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з відповідними кримінальним правопорушенням і такі докази є достатніми щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується із такими висновками слідчого судді та вважає, що надані стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірного вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такими матеріалами зокрема є:
-наказ МОЗ України від 29.07.2021 № 1587 «Про затвердження паспорту бюджетної програми на 2021 рік» та виділення бюджетних призначень за бюджетною програмою «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у Національному інституті раку» в розмірі 1 505 000,00 тис. грн, в тому числі: 700 000,00 тис. грн - із загального фонду, 805 000,00 тис. грн - із спеціального фонду бюджету за напрямками використання бюджетних коштів в тому числі на обладнання (т. 1 а.п. 53-57);
-лист НІР від 11.08.2021 № 814кн заступника директора з лікувально-координаційної роботи ОСОБА_17 про прохання визначити НІР розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня в частині закупівлі спеціального медичного обладання на суму 700 000 тис грн. (т. 1 а.п. 79-80);
--лист НІР від 01.11.2021 №1148кн заступника директора з лікувально-координаційної роботи ОСОБА_17 щодо ініціювання змін для здійснення попередньої оплати (виплати авансу) за договорами під час реалізації Проєкту у розмірі 100% (т. 1 а.п. 81);
-лист НІР від 03.11.2021 №1163кн щодо ініціювання змін для здійснення попередньої оплати (виплати авансу) за договорами в розмірі 100% вартості такого обладнання (т. 1 а.п. 82);
-наказ НІР про затвердження складу тендерного комітету від 14.07.2021 №144кн (т. 1 а.п. 83-85);
-наказ НІР про затвердження складу тендерного комітету від 03.11.2021 №196кн, де Голова комітету - ОСОБА_18, секретар - ОСОБА_15 (т. 1 а.п. 86-87);
-наказ НІР від 13.04.2021 №90кн про створення робочої групи з питань супроводу закупівель медичного обладнання, відповідно до якого голова групи - ОСОБА_16 (т. 1 а.п. 92);
-протокол огляду від 15.09.2022 інформації відповіді ДП «ПРОЗОРРО», з якого вбачається проведення НІР 31 тендерної закупівлі, переможців закупівель, учасників, чиї пропозиції були відхилені (т. 1 а.п. 97-106);
-протоколу огляду від 11.10.2022 веб-порталу використання публічних коштів «Spending», відповідно до якого встановлено проведення оплат по 30 закупівлям НІР (т. 1 а.п. 114-122);
-витяг з протоколу огляду від 15-21.05.2025, відповідно до якого під час огляду матеріалів кримінального провадження встановлено укладання між НІР та товариствами, підконтрольними ОСОБА_6, за версією сторони обвинувачення, договорів, додаткових угод та постачання обладнання (т. 1 а.п. 123-128);
-протокол огляду від 20-27.05.2025 зовнішнього інформаційного ресурсу ІКС «Податковий блок» та публічна інформація з аналітичної системи «YouControl», відповідно до якого встановлено інформацію про засновників, бенефіціарів, власників, керівників афілійованих з ОСОБА_6 компаній станом на 2021-2022 роки та на момент їх заснування (т. 1 а.п. 129-141);
-висновки судових економічних експертиз від 16.05.2025 № 79/5, від 21.05.2025 № 78/5, від 22.05.2025 № 77/5, від 02.06.2025 №109/5, від 10.06.2025 № 81/5 про документальне підтвердження загальної суми різниці між вартістю придбання НАІР медичного обладнання через ланцюг постачальників (т. 1 а.п. 176-208);
-матеріали НСРД, в яких зафіксоване спілкування та листування ОСОБА_19, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_6 щодо проведення НІР закупівель медичного обладнання через підконтрольні останньому компанії для реалізації Проєкту та в цілому свідчать про узгодженість спільних дій, спрямованих на компонування лотів для закупівель, можливість коригування запропонованої вартості обладнання у випадку безпосереднього звернення до ОСОБА_6, обмеження участі інших компаній у закупівлях тощо (т. 2 а.п. 1- 152, 153-256, т.3);
-протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_13 від 06-27.07.2023, із якого вбачається, зокрема підготовка суб`єктами підприємницької діяльності критеріїв невідповідності обладнання, яке запропоноване третіми учасниками закупівель з метою відхилення їх пропозицій, а також контроль з боку ОСОБА_12 здійснення оплат по укладеним договорам (т. 3 а.п. 144-280);
-протокол огляду від 15-21.12.2023, відповідно до якого проаналізовано інформацію, наявну на технічних пристроях, вилучених з офісних приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, та вбачається системний підхід щодо контролю та обліку оплат по контрактам різних компаній, підконтрольних ОСОБА_6, як єдиної організаційної структури, сумування коштів по всіх рахунках компаній, підконтрольних ОСОБА_6, ведення єдиного кадрового обліку (т. 7 а.п. 240-256).
Аналіз наведених документів створює переконання у колегії суддів про наявність у ОСОБА_6 фінансових та адміністративних важелів для створення та керування злочинною організацію, до складу якої ввійшли представники підконтрольних йому суб`єктів підприємницької діяльності ОСОБА_12, ОСОБА_13, службові особи ДУ «Національний інститут раку» - ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які упродовж 2021-2022 років під час реалізації Проєкту «Створення сучасної клінічної бази для лікування онкологічних захворювань у НІР» здійснювали закупівлю НІР медичного обладнання за завищеними цінами через підконтрольні ОСОБА_6 компанії, в наслідок чого останній заволодів майном вказаної державної установи в особливо великому розмірі.
Водночас, доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності ОСОБА_6 до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Так, спростовуючи підозру, висунуту ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 255 КК України, захисник посилається на рапорт про виявлення злочину та внесення відомостей в ЄРДР від 15.12.2021, зі змісту якого вбачаються ознаки вчинення злочину службовими особами ДУ «Національний інститут раку», які ніби зорганізувались в стійке об`єднання з метою заволодіння бюджетними коштами, до числа яких ОСОБА_6 не відноситься.
Так з рапорта детектива НАБУ ОСОБА_20 від 15.12.2021 (т. 1 а.п. 46-52) вбачається опис встановлених детективом на той час ймовірних обставин вчинення злочину щодо заволодіння ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_21, ОСОБА_17 та іншими працівниками НІР чужим майном шляхом зловживання цими службовими особами своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах. Водночас, роль ОСОБА_6 в цьому рапорті описана окремо як ймовірного співучасника в частині прийняття участі в торгах із закупівлі медичного обладнання групою компаній, які прямо чи опосередковано йому підконтрольні.
В цей же день, тобто 15.12.2021, детективом були внесені відомості до ЄРДР за № 52021000000000596 за аналогічною фабулою, що викладена в рапорті детективом. Зокрема відомості внесені за фактом ймовірного заволодіння бюджетними коштами службовими особами державної установи, що входять до управління МОЗ України, а також іншими особами, в тому числі суб`єктами підприємницької діяльності, які прямо чи опосередковано можуть належати одному власнику (ч. 5 ст. 191 КК); здійснення службовими особами НІР за попередньою змовою з службовими особами підконтрольних суб`єктів господарювання публічних закупівель медичного обладнання за завищеними цінами (ч. 5 ст. 191 КК України), а також за фактом створення громадянином України злочинної організації (ч. 1 ст. 255 КК України).
Підозра висунута ОСОБА_6 18.06.2025 саме у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, а саме: у створені та керівництві злочинною організацією, організації заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому у складі злочинної організації. Отже підозрюваному не інкримінується заволодіння чужим майном як спеціальним суб`єктом - службовою особою. Відтак твердження сторони захисту в частині відсутності у ОСОБА_6 спеціального статусу - службової особи спростовується матеріалами клопотання та відхиляються колегією суддів.
Захисник ОСОБА_8 на спростовування підозри ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 191 КК України посилається на відсутність законодавчого обмеження щодо граничної ціни, допустимого рівня рентабельності чи торгової націнки на товари медичного призначення.
Втім, на переконання колегії суддів, відсутність цінового регулювання з боку Держави на певні види товарів саме по собі не може нівелювати можливість вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.
Дійсно, Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 955 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України» скасовано цінове регулювання на медичні вироби під час їх закупівлі за бюджетні кошти.
Водночас, заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем може мати місце за умови доведення поза розумним сумнівом, що таке заволодіння державними коштами відбулось внаслідок свідомого створення умов для перемоги у публічних закупівлях афілійованими підприємствами, порушення антимонопольного законодавства, усунення від участі або штучне припинення участі у закупівлях підприємств, у перемозі яких не зацікавлені співучасники злочину, створення ланцюгів купівлі-продажу обладнання, яке є предметом державних закупівель з метою штучного завищення їх вартості тощо.
Саме сукупність наведених фактів й може бути об`єктивою та суб`єктивною складовою злочину за ч. 5 ст. 191 КК, що має бути предметом ретельного дослідження. А тому, з огляду на нетривалий проміжок часу з моменту повідомлення учасникам злочинної організації про підозру, таке твердження захисника, наразі є передчасним.
Щодо недоведеності матеріальної шкоди у понад 231 млн грн., позаяк, на переконання захисника, жодна із проведених п`яти судових експертиз не визначила розмір матеріальних збитків, а лише визначили різницю вартості товару між придбанням та реалізацією, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та судового розгляду.
Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про обрання запобіжного заходу обмежений у вирішенні того обсягу питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Встановлення наявності складу злочину на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів та їх оцінка з точки зору належності, достатності та допустимості здійснюється виключно на стадії судового розгляду.
Відтак а ні слідчий суддя, а ні суд апеляційної інстанції не надає наявним в матеріалах клопотання висновкам експертів оцінки з точки зору їх належності, а лише враховує на рівні з іншими доказами з точки зору ймовірності існування самої події злочину, так і причетності до нього певних осіб.
З огляду на наведене, колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість підозри, дійшла до висновку, що підозра про вчинення ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК України, є обґрунтованою тією мірою, щоб виправдати подальше розслідування.
На даному етапі досудового розслідування доводи захисника, наведені в апеляційній скарзі, не свідчать про очевидну необґрунтованість підозри ОСОБА_6, а надані детективом докази були враховані як слідчим суддею, так і судом апеляційної інстанції з точки зору ймовірності існування самої події злочину, так і причетності до нього певних осіб.
При цьому наявність обґрунтованої підозри як елементу, необхідного для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, була належним чином встановлена слідчим суддею Вищого антикорупційного суду при постановленні оскаржуваної ухвали, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги захисту в цій частині.
Відносно доводів апеляційної скарги з приводу відсутності щодо підозрюваного ОСОБА_6 ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду в ухвалі від 19.06.2025 встановив доведеним існування ризиків переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні; ризику знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. В свою чергу ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення прокурором були не доведені перед слідчим суддею.
В той же час сторона захисту заперечує існування жодного із них, а прокурор в апеляційній скарзі наполягає на достатньому рівні ймовірності, щоб визнати обґрунтованим існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на здійснення низки інших кримінальних правопорушень щодо бізнес-структур, підконтрольних ОСОБА_6 .
Колегія суддів дослідила наведені доводи апеляційних скарг, співставила із наявними у судовій справі матеріалами та прийшла до наступних висновків.
Реальне існування ризику підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з особистістю останнього, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Слідчий суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду з огляду на достатній матеріальний стан ОСОБА_6 та його родини, щоб тривалий час переховуватись за межами України; проживання двох доньок ОСОБА_6 за кордоном; наявність у володінні ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_10 земельних ділянок у Французькій Республіці та будинків на них, а також отримання значного доходу від низки підконтрольних йому компаній.
Водночас, захисник в апеляційній скарзі вважає такі висновки слідчого судді некоректними, оскільки майновий стан підозрюваного не може дорівнювати активам тих підприємств, директором та/або кінцевим бенефіціарним власником яких він є.
Колегія суддів погоджується із таким доводом апеляційної скарги, позаяк активи підприємств не можна ототожнювати із особистою власністю його засновників та/або бенефіціарів. Втім, надані детективом до клопотання документи переконують у достатньому фінансовому забезпеченні ОСОБА_6, яке може забезпечити тривале перебування за кордоном.
Так, із протоколу огляду від 05.05.2025 Електронного кабінету в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, вбачається, що за період 1998-2025 ОСОБА_6 нараховано дохід на суму 42 758 698,08 грн (т. 5 а.п. 17-22).
Крім того. ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 255 КК, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тобто існує ймовірність притягнення останнього до кримінальної відповідальності із усіма негативними для особи наслідками, що може мати значення при визначенні ризику переховування. При цьому сам вид покарання, який може бути призначений судом за корупційний злочини, не передбачає можливість застосування заохочувальних заходів кримінально-правового впливу, окрім реального позбавлення волі.
ОСОБА_6 з огляду на вік не обмежений у виїзді за кордон в умовах запровадженого правового режиму військового стану, що також розцінюється як один з факторів при врахуванні ризику можливого переховування.
Належна поведінка ОСОБА_6 від моменту проведення у даному кримінальному провадженні низки обшуків у грудні 2022 року безумовно сприймається позитивно судом апеляційної інстанції. Однак в даному випадку важливу роль набуває те, що до моменту повідомлення про підозру у даному провадженні ОСОБА_6 не мав процесуального статусу, зміна якого може спонукати останнього до втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.
А тому слідчим суддею обґрунтовано встановлено актуальність зазначеного ризику.
Колегія суддів вважає також обґрунтованим встановлення слідчим суддею ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з огляду на ту обставину, що ОСОБА_6, як кінцевий вигодонабувач від діяльності ряду компаній, які здійснюють збут медичного обладнання, може самостійно або через підлеглих йому осіб сховати чи знищити будь-який із документів, який перебуває у володінні таких суб`єктів господарювання. Тим більше вірогідність такого ризику лише збільшується після повідомлення йому про підозру 18.06.2025.
Також колегія суддів погоджується, що слідчим суддею цілком вірно встановлено достатньо ймовірне існування відносно ОСОБА_6 ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, з огляду на специфіку оцінки таких показань судом, або отримання їх в порядку ст. 225 КПК, що обумовлює його актуальність до моменту їх безпосереднього сприйняття судом. Крім того, слід врахувати той факт, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 інкримінується саме створення та керування злочинною організацією, що вказує на безумовний авторитет останнього, що підвищує актуальність зазначеного ризику до такого ступеню, щоб він був врахований при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Посилання захисника на те, що в ухвалі слідчого судді не вказані особи свідків, на яких може вплинути підозрюваний, обумовлюється динамічністю досудового розслідування. А наявність зазначеного ризику слідчим суддею встановлюється з огляду на саму лише вірогідність здійснення підозрюваним впливу на свідків, для нівелювання чого й застосовується запобіжний захід у кримінальному провадженні.
З цих підстав колегія суддів зазначає, що слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування зазначеного ризику.
Водночас, колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді, що посилання детектива на інші кримінальні провадження, в яких ОСОБА_6 не має статусу підозрюваного, не доводять ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Наявність самого лише факту щодо початку досудового розслідування недостатньо для переконання у актуальності такого ризику. Відтак колегія суддів не вважає доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині переконливою.
Розглядаючи позицію сторони захисту про відсутність підстав для застосування будь-якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_6, та вимоги прокурора про застосування щодо останнього найбільш сурового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до градації запобіжних заходів, що визначені у ст. 176 КПК України, більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні із триманням під вартою, про який прохає прокурор, є домашній арешт, застава, особиста порука та особисте зобов`язання.
Втім за наслідком розгляду клопотання перед слідчим суддею прокурор не довів, що лише найсуворіший запобіжний захід - тримання під вартою на цьому етапі кримінального провадження здатний запобігти ризикам кримінального провадження, у тому числі належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів враховує, що дійсно, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні, в тому числі, особливо тяжкого корупційного злочину, за наслідком якого, ймовірно, завдано збитків державі на суму понад 231 млн. грн.
В той же час, слідчим суддею прийнято до уваги, що з часу проведення перших обшуків ОСОБА_6 був обізнаний, що його дії є предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, а повідомленню про підозру упродовж тривалого строку передувала відкрита стадія досудового розслідування.
ОСОБА_6 прибув до слідчого судді для розгляду клопотання детектива про обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативною внесення застави у 1 059 800 000,00 гривень, так само був присутнім під час апеляційного розгляду, що на переконання колегії суддів, підтверджує висновки слідчого судді про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим, а застава буде достатнім та належим запобіжним заходом, який слід застосувати до ОСОБА_6, з огляду на встановлені обставини у цьому кримінальному провадженні.
Щодо розміру застави
Апеляційна скарга захисника не містить доводів відносно непомірності розміру застави, визначеної для ОСОБА_6 . Водночас, прокурор прохав визначити заставу у якості альтернативного запобіжного заходу у розмірі 1 059 800 000,00 гривень, оскільки лише застава в такому розмірі, за його переконанням, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 6 статті 12 КК України передбачено, що особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню обставин у кримінальному провадженні.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках» є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов`язків підозрюваним. В такому випадку для Суду, як і для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави може бути майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється, сума неправомірної вигоди. Сума застави, на думку колегії суддів, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Отже, оскільки законодавцем не визначено чітких критеріїв обрання розміру застави у виключних випадках, визначення її грошового еквіваленту відбувається відповідно до внутрішнього переконання суду. Розмір збитків, завданих ймовірним вчиненням злочину, для визначення розміру застави не є визначальним, адже судом мають враховуватися усі обставини кримінального провадження у сукупності.
Хоч максимальна межа, вказана у п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, визначена до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є значною, така сума не завжди є достатньою для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні корупційних злочинів осіб.
Як вбачається із клопотання детектива НАБУ про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторона обвинувачення просила застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 1 059 800 000,00 гривень. Саме такий розмір застави детектив вважав помірним для підозрюваного з урахуванням його майнового стану.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого суді щодо виключності випадку та констатує, що вказане кримінальне провадження стосується злочину у сфері заволодіння бюджетними коштами, спрямованими на закупівлю медичного обладнання для онкохворих осіб.
В той же час, визначення розміру застави виключно з огляду на наявність у підозрюваного доходу та статків не відповідатиме меті застосування такого запобіжного заходу, яка визначена законодавцем не як спосіб покарання особи, а є лише забезпеченням виконання покладених на цю особу обов`язків та її здатність примусити особу з`являтися в засідання і не перешкоджати розслідуванню.
Тому колегія суддів погоджується із слідчим суддею, що застава у 200 000 000 гривень з огляду на встановлені ризики, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6, здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов`язків.
Крім того, як вбачається із матеріалів провадження, на час апеляційного розгляду за підозрюваного ОСОБА_6 третьою особою внесено заставу, визначену слідчим суддею у 200 000 000 гривень (т. 8 а.п. 100, 100 зв.бік.), що свідчить про відповідність її розміру.
Відтак вимоги прокурора в цій частині відхиляються колегією суддів.
Окремо колегія суддів приймає до уваги пояснення учасників судового провадження, що були надані під час апеляційного перегляду.
Так, у судовому засіданні сторона захисту зауважила, що ОСОБА_6 проживає в смт. Козин Київської області, а тому обов`язок не відлучатись із Київської області позбавить його можливості працювати, оскільки місце його роботи знаходиться у м. Києві. В зв`язку із чим прохали суд апеляційної інстанції змінити покладений на ОСОБА_6 обов`язок не відлучатись із Київської області на обов`язок не відлучатись із Київської області та міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Дослідивши матеріали клопотання, колегія суддів встановила, що ОСОБА_6 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
У клопотанні про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою детектив просив серед іншого, покласти на ОСОБА_6 обов`язок не відлучатись із м. Києва без дозволу слідчого. прокурор або суду.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі поклав на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язок не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Оскільки місто Київ має статус міста зі спеціальним статусом, визначений Конституцією України, і не підпорядковується адміністративному устрою Київської області, та не входить до складу Київської області, вочевидь, що на шляху від місця свого проживання у Київській області на роботу до міста Києва ОСОБА_6 виїжджає за межі Київської області та в`їжджає до міста Києва. Аналогічно у зворотньому напрямку. Отже покладений на підозрюваного обов`язок слідчим суддею не відлучатись лише із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді дійсно може негативно вплинути на реалізацію конституційного прав на працю та зможе викликати неоднозначне трактування у належності його виконання. А тому такий обов`язок слід змінити, поклавши на підозрюваного ОСОБА_6 обов`язок не відлучатись із Київської області та міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Аналогічно колегія суддів вважає слушними доводи захисників щодо некоректності покладеного на підозрюваного обв`язку не спілкуватись з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду. В цьому випадку, на думку колегії суддів, відповідним балансом між інтересами досудового розслідування та інтересами підозрюваного буде покладення на ОСОБА_6 обов`язку не спілкуватись з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім адвокатів з приводу надання правової допомоги, своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду, проти чого не заперечував прокурор під час апеляційного розгляду.
В зв`язку із чим, колегія суддів вважає за необхідне ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2025 змінити в частині вищевказаних обов`язків, покладених на підозрюваного.
5. Висновки суду
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
В силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право змінити ухвалу.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів, дотримуючись вимог ст.404 КПК України, оцінивши у сукупності доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про в цілому правильні висновки слідчого судді щодо обґрунтованості повідомленої ОСОБА_6 підозри, наявності трьох ризиків, а також здатності застави у сумі 200 000 000 забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Втім, оскільки деякі з покладених слідчим суддею на підозрюваного обов`язків можуть призвести до неправильного трактування порядку їх виконання, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2025 слід змінити в частині таких обов`язків.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 532 КПК України, колегія суддів -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2025 - змінити в частині обов`язків:
- не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, поклавши на ОСОБА_6 обов`язок не відлучатись із Київської області та міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- не спілкуватись з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду, поклавши на ОСОБА_6 обов`язок не спілкуватись з будь-якими іншими особами з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру, окрім адвокатів з приводу надання правової допомоги, своїх захисників, слідчих, детективів, прокурорів, слідчого судді, суду.
В решті апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 19.06.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4