ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2025 року
м. Київ
справа № 991/5241/24
провадження № 61-5604св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков Максим Миколайович, на рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у складі колегії суддів:
Широкої К. Ю., Олійник О. В., Саландяк О. Я., та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року у складі колегії суддів: Боднара С. Б., Панаіда І. В., Чорненької Д. С., і ухвалив таку постанову.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У червні 2024 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
2. На обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що у період з
08 квітня 2016 року по 14 листопада 2023 року ОСОБА_1 займав посаду начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, а з 14 листопада 2023 рік по час подання позову - начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМСУ в Одеській області. З урахуванням підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
3. Під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості виявлено факт набуття 25 квітня 2023 року матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_2 автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, вартістю 5 647 926,68 грн, в інтересах свого сина ОСОБА_1 .
4. Про вчинення ОСОБА_1 опосередкованих дій із зазначеним вище активом, які тотожні за змістом праву розпорядження ним, свідчить, зокрема:
- видача ОСОБА_2 після набуття права власності на автомобіль,
18 жовтня 2023 року та 12 березня 2024 року, на ім`я свого сина ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 нотаріально засвідчених довіреностей щодо автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер
НОМЕР_1, у тому числі щодо розпорядження цим транспортним засобом;
- відсутність у ОСОБА_2 на момент придбання автомобіля та після набуття його у власність посвідчення водія жодної з категорій;
- притягнення саме ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- рух автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, протягом значного періоду часу у м. Одеса (тобто у місті, де працює ОСОБА_1 ), за кермом якого згідно з зафіксованими зображеннями перебували інші, ніж ОСОБА_2, особи.
5. Посилався прокурор на те, що ні у ОСОБА_2, ні у її сина ОСОБА_1 станом на 25 квітня 2023 року не було достатніх законних доходів, необхідних для придбання активу у вигляді автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», 2023 року випуску, за ціною 5 647 926,68 грн.
6. Згідно з інформацією Державної податкової служби України від 06 травня 2024 року № 180, всього за період з 1998 року по квітень 2023 року (тобто на день вчинення правочину щодо набуття активу) ОСОБА_2 отримала законний дохід на загальну суму 1 806 312,82 грн (за вирахуванням податків і зборів -
1 691 314,31 грн). Водночас, згідно з вказаними відомостями, доходи ОСОБА_2 у 2023 році склали - 13 843,36 грн, а сукупний розмір отриманих доходів за 2019-2022 роки становив 197 200,00 грн (з урахуванням податків і зборів).
7. Водночас витрати, понесені ОСОБА_2 за період з 2012 по 2022 роки лише на придбання нерухомого майна та корпоративних прав склали не менше
2 325 002 грн, не враховуючи витрат на життєдіяльність та супутні витрати на придбання та утримання зазначеного майна, у тому числі активу (зокрема, лише сума реєстраційного збору за первинну реєстрацію автомобіля «Mercedes-Benz
G 400 D» склала 5 % від вартості автомобіля, а розмір доплат за додаткове обладнання становив - 55 197,82 грн).
8. Щодо доходів та витрат ОСОБА_1, то згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2022 рік, поданою ОСОБА_1, заощадження станом на кінець звітного періоду не зазначені, однак станом на 31 грудня 2022 року на його рахунку в
АТ КБ «Приватбанк» знаходилося 52 628,73 грн. За період з січня по квітень
2023 року включно розмір його законних доходів з урахуванням податків і зборів становив 107 952,21 грн (за вирахуванням податків і зборів - 86 829,08 грн). Водночас розмір його витрат лише по картковому рахунку в АТ КБ «Приватбанк» з 01 січня 2023 року по дату придбання автомобіля (25 квітня 2023 року) склав 189 319,58 грн.
9. Враховуючи наведене, прокурор просив суд: визнати необґрунтованим актив автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн; стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави Україна автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, який належить їй на праві власності.
Стислий виклад позиції відповідачів
10. ОСОБА_1 заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що ОСОБА_2 набула право власності на спірний автомобіль на законних підставах, за дохід, який вона накопичувала протягом 25 років. З урахуванням курсової різниці, індексу інфляції, наявності у ОСОБА_2 інших транспортних засобів та нерухомого майна, які вона відчужувала, а також доходу від діяльності належного їй приватного підприємства, її сукупний дохід був більш ніж достатнім для накопичення коштів на придбання транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D».
11. Видача нею довіреності на зазначений транспортний засіб на його ім`я та на ім`я його дружини не є тотожним праву розпорядження таким майном. Наголошував на тому, що власниця транспортного засобу не повинна доводити для яких цілей придбавалося майно, чи могла вона його використовувати чи передавати в користування третім особам. Посилання позивача на перебування автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D» чи його власника в певному місці у певний проміжок часу, як фактичне здійснення розпорядження права майном третіми особами, вважає виключно припущенням.
12. Крім того, зазначав про необґрунтованість посилання прокурора на відсутність у нього активів для набуття у власність як ним, так і ОСОБА_2 низки об`єктів нерухомого майна та приватного підприємства, оскільки до
2016 року він займався підприємницькою діяльністю, мав доходи як засновник юридичних осіб, що давало змогу набувати як нерухоме майно, так і транспортні засоби, які в подальшому були передані його матері ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
13. Рішенням Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року позовну заяву держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави задоволено.
14. Визнано необґрунтованим актив вартістю на день набуття 5 647 926,68 грн, а саме: автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску.
15. Звернуто стягнення в дохід держави на належний ОСОБА_2 необґрунтований актив, а саме автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, вартістю на день набуття
5 647 926,68 грн.
16. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сукупність поданих прокурором доказів підтверджує зв`язок активу автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з ОСОБА_1 (особою, уповноваженою на виконання функцій держави), враховуючи, що після придбання транспортного засобу ОСОБА_1 спочатку користувався ним без довіреності, а в подальшому ОСОБА_2 видала на його ім`я та ім`я його дружини ОСОБА_3 довіреність на право користування та на право розпорядження останнім. Відповідачі не надали жодних доказів на підтвердження того, що користування придбаним ОСОБА_2 автомобілем здійснювалося безпосередньо нею. Крім того, судом не встановлено, що актив або грошові кошти, необхідні для придбання активу, щодо якого поданий позов про визнання необґрунтованим, були набуті за рахунок законних доходів ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
17. Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду
від 25 березня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року у цій справі залишено без змін.
18. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сукупність наявних у матеріалах справи доказів свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності у цій справі передбачених законом підстав для визнання необґрунтованим та стягнення в дохід держави належного
ОСОБА_2 на праві власності автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, вартістю на день набуття
5 647 926,68 грн. Наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують набуття транспортного засобу ОСОБА_2 не для себе, а також наявність у ОСОБА_1 можливості прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження таким автомобілем. Належних, достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність набуття ОСОБА_2 оспорюваного активу, відповідачами не надано.
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. 21 квітня 2025 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Крайнюков М. М., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
20. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 910/1806/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачем не надано належних доказів, що він, як суб`єкт декларування, та його дружина мали у постійному користуванні спірний транспортний засіб. Зауважує, що ОСОБА_2 мала у власності низку інших транспортних засобів, відомості про які були зазначені ним у щорічних деклараціях. Такі транспортні засоби були відчужені ОСОБА_2, що дало змогу останній придбати автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D». Відсутність у ОСОБА_2 посвідчення водія відповідної категорії не свідчить про необґрунтованість зазначеного активу. Заявник акцентує увагу на тому, що власник майна не повинен доводити для яких цілей набувалося майно.
22. Вважає, що сам факт наявності нотаріально посвідченої довіреності, виданої ОСОБА_2 на його ім`я щодо користування спірним автомобілем, не може слугувати підставою для зв`язку автомобіля «Mercedes-Benz
G 400 D» з ним. Довіреність є одностороннім правочином, а тому не зобов`язує повіреного до вчинення будь-яких дій, а надає лише таке право. Разом з тим, надані прокурором докази щодо вчинення адміністративних правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі, достеменно не підтверджує того, хто керував таким автомобілем.
23. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки поданим ним доказам, зокрема щорічним майновим деклараціям. Також не врахували сукупний дохід ОСОБА_2 за 25 років, можливість конвертування отриманого доходу у валюту, курсову різницю та індекс інфляції за такий період.
24. Зазначає про безпідставність неврахування судами попередніх інстанцій грошових коштів, отриманих ОСОБА_2 за договором позики від 01 серпня 2015 року, укладеним з ОСОБА_4, а також від укладення попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року та від продажу автомобіля «BMW 520i», WBA 5A31090G368247, користування яким він офіційно декларував.
25. Наявність у ОСОБА_2 фінансової можливості придбати у власність спірний автомобіль підтверджено висновком комісійної судової економічної експертизи № 288/182 від 15 жовтня 2024 року, який суди попередніх інстанцій відхилили без належного обґрунтування.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
27. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 991/5241/24, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
28. 03 червня 2025 року матеріали цивільної справи № 991/5241/24 надійшли до Верховного Суду.
29. Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено узадоволенні клопотання ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М.,про зупинення виконання постанови Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. Згідно з інформацією з особової картки державного службовця
ОСОБА_1 12 травня 2015 року прийняв присягу державного службовця України.
31. Наказом від 15 лютого 2016 року № 64-к ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста сектору юридичного забезпечення ГУ ДМСУ в Одеській області в порядку переведення з Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
32. Наказом від 08 квітня 2016 року № 208-к ОСОБА_1 призначено на посаду начальника управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМСУ в Одеській області, на якій він перебував до 14 листопада 2023 року.
33. Наказом від 14 листопада 2023 року № 343-к ОСОБА_1 переведено на посаду начальника управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ГУ ДМСУ в Одеській області.
34. 27 грудня 2022 року між філією «Автомобільний дім «Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто», як продавцем, та ОСОБА_2, як покупцем, укладено договір купівлі-продажу автомобіля № 0352605030, згідно з пунктом 1.1. якого продавець, керуючись рішенням покупця, який вибрав потрібний йому новий автомобіль «Mercedes-Benz», замовлення № 0352605030 з представлених в автосалоні продавця зразків або електронних каталогів, зобов`язується передати у власність покупцеві автомобіль, аналогічний вибраному, а покупець зобов`язується прийняти переданий автомобіль і оплатити його за ціною в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
35. Згідно з пунктом 2.4. договору повна ціна автомобіля зазначається у специфікації, та відповідно до умов пункту 2.4.1. підлягає сплаті покупцем за цим договором після доставки автомобіля в Україну.
36. 25 квітня 2023 року між ОСОБА_2 та філією «Автомобільний дім «Одеса» ПрАТ «Одеса-Авто» підписано специфікацію як додаток № 3 до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2022 року № 0352605030, видаткову накладну та акт приймання-передачі автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, за повною ціною з ПДВ 141 472,57 євро або
5 647 926,68 грн, згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання специфікації.
37. У пункті 9 специфікації від 25 квітня 2023 року визначено порядок і строки здійснення оплати, та відповідно до цього порядку покупцем здійснено оплату за автомобіль: 27 грудня 2022 року - 1 105 514,53 грн, 17 квітня 2023 року - 1 910 635,61 грн та 390 000 грн, 20 квітня 2023 року - 2 241 776,54 грн, всього:
5 647 926,68 грн.
38. 26 квітня 2023 року відомості про реєстрацію права власності за
ОСОБА_2 на вказаний транспортний засіб було зареєстровано у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.
39. В заяві № 1229076137 щодо первинної реєстрації нового транспортного засобу «Mercedes-Benz G 400 D» від 26 квітня 2023 року контактним телефоном зазначено саме номер, який належить не ОСОБА_2, а її сину ОСОБА_1 .
40. Згідно з листом Головного сервісного центру МВС № 31/17323-18588-2024 від 19 червня 2024 року, наданого на запит прокурора САП, в Єдиному державному реєстрі МВС інформації про видачу національного посвідчення водія відсутні відомості про видачу національного посвідчення водія на ім`я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3 .
41. Постановою серії ЕАС № 7162652 від 13 червня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено штраф у розмірі 510 грн. Адреса скоєння: АДРЕСА_1 . При вчиненні зазначеного правопорушення, ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
42. 18 жовтня 2023 року ОСОБА_2 видала довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_5 бути її представником з питань експлуатації та керування транспортним засобом «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, з правом тимчасового виїзду за кордон України.
43. 12 березня 2024 року ОСОБА_2 видала довіреність, якою вона уповноважила ОСОБА_1 або ОСОБА_3 розпоряджатися та бути її представником з питань експлуатації та керування транспортним засобом, з правом тимчасового виїзду за кордон України.
44. Згідно з відповіддю Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки НПУ від 19 червня 2024 року № 85787-2024 року, станом на 18 червня 2024 року щодо автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер
НОМЕР_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, наявні наступні відомості щодо постанов про адміністративні правопорушення: постанова серії ЕАС № 7162652 від 13 червня 2023 року за частиною другою статті 122 КУпАП відносно
ОСОБА_1 ; постанова серії ЕАТ № 7916391 від 11 жовтня 2023 року за частиною першою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_5 ; постанова серії
ЕНА № 1450718 від 16 лютого 2024 року за частиною першою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_3 ; постанова серії ЕНА № 2174884 від 18 травня 2024 року за частиною першою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_3 ; постанова про серії ЕНА № 2264002 від 29 травня 2024 року за частиною четвертою статті 122 КУпАП відносно ОСОБА_3 .
45. З інформації КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики м. Одеса (Центр - 077)» по автомобілю «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у м. Одеса, з долученими знімками з відеофіксації автомобіля від 08 березня 2024 року, 13 січня 2024 року, 04 лютого 2024 року, 28 лютого 2024 року, 03 березня 2024 року, 04 лютого 2024 року,
16 січня 2024 року, вбачається, що протягом значного періоду часу зафіксовано рух автомобіля «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер
НОМЕР_1 у м. Одеса, за кермом якого, згідно з зафіксованими зображеннями, перебували інші, ніж ОСОБА_2, особи.
46. Згідно з інформацією Державної податкової служби України від 06 травня 2024 року № 180, всього за період з 1998 по квітень 2023 року ОСОБА_2 отримала законний дохід на загальну суму 1 806 312,82 грн (за вирахуванням податків і зборів - 1 691 314,31 грн). Водночас, згідно з вказаними відомостями, доходи ОСОБА_2 у 2023 році склали 13 843,36 грн, а сукупний розмір отриманих доходів за 2019-2022 роки становив 197 200 грн (з урахуванням податків і зборів).
47. Представником відповідачів в якості доказів долучено, зокрема, квитанції ТОВ «ФК «Валта Груп» м. Одеса відділення № 1 про здійснення валютних операцій (9 шт.) № 34 від 12 липня 2019 року, № 24 від 01 березня
2017 року, № 21 від 06 липня 2017 року, № 9 від 08 лютого 2018 року, № 17
від 24 січня 2019 року, № 29 від 19 жовтня 2018 року, № 38 від 29 грудня 2017 року, № 18 від 27 грудня 2019 року, № 38 від 29 грудня 2018 року.
48. 23 вересня 2024 року ТОВ «ФК «Валта Груп» на запит прокурора
САП повідомило, що ТОВ «ФК «Валта Груп» за адресою м. Одеса,
вул. Преображенська, 72 не реєструвало операційну касу та не здійснювало ніколи за цією адресою валютно-обмінні операції. Також повідомлено, що громадянка ОСОБА_2 ніколи не була працівником ТОВ «ФК «Валта Груп» та не здійснювала операції з купівлі та продажу іноземної валюти. Стосовно наданих до запиту квитанцій зазначено, що квитанції № 34 від 12 липня 2019 року, № 24 від 01 березня 2017 року, № 21 від 06 липня 2017 року, № 9 від 08 лютого
2018 року, № 17 від 24 січня 2019 року, № 29 від 19 жовтня 2018 року, № 38
від 29 грудня 2018 року ТОВ «ФК «Валта Груп» не формувалися, не роздруковувались, не підписувались та не надавались клієнту.
49. На підтвердження отримання доходу стороною відповідачів було надано попередній договір купівлі-продажу частки корпоративних прав
від 27 грудня 2021 року (в Електронному суді), згідно з яким ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали попередній договір, за яким зобов`язуються укласти в майбутньому протягом трьох років з дня підписання цього договору, основний договір про купівлю-продаж частки в розмірі 100 % корпоративного права в статутному капіталі ПП «Салвейв», належного ОСОБА_2 на день укладання попереднього договору на суму 14 000 000,00 грн. Обов`язок щодо укладення основного договору виникає за умови настання наступних подій в сукупності: внесення ОСОБА_2 в повному обсязі свого внеску до статутного капіталу товариства, внесення змін до статуту у зв`язку з відступленням частки корпоративного права ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 . ОСОБА_7 зобов`язується в момент укладання цього договору передати ОСОБА_2 сім авансових платежів кожний розміром 2 000 000,00 грн. На день підписання цього договору ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_2 прийняла авансові платежі на загальну суму 12 000 000,00 грн.
50. Також на підтвердження отримання доходу надано розписку ОСОБА_8, згідно з якою ОСОБА_8 набув у власність транспортний засіб «BMW 520і», НОМЕР_4, 02 квітня 2023 року, за що передав ОСОБА_2 до укладення угоди суму вартості транспортного засобу у розмірі
25 000,00 дол. США, після чого отримав у розпорядження до укладення договору купівлі-продажу вищевказаний транспортний засіб, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 квітня 2023 року на ім`я ОСОБА_8 .
51. ОСОБА_2 за досліджуваний період мала витрати на життєдіяльність, побут тощо, крім іншого, мала ряд суттєвих покупок майна, зокрема: 12/100 часток домоволодіння, загальною площею 152,6 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 265 200,00 грн; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 0,0331 га за ціною 200 000,00 грн; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 0,0331 га за ціною 49 000,00 грн; машиномісце за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 572 000,00 грн; квартира 81,1 кв. м, вартістю 1 238 802,00 грн за адресою: АДРЕСА_4 .
52. Згідно з висновком експерта, наданим за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи за зверненням адвоката
Крайнюкова М. М. від 15 жовтня 2024 року № 288/182, загальна сума отриманого доходу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 1998 року по квітень 2023 року складає 15 759 303,70 грн, в тому числі дохід ОСОБА_2 в сумі 14 301 890,30 грн та дохід ОСОБА_1 в сумі 1 457 413,40 грн. Станом на 27 грудня 2022 року сума доходу ОСОБА_2 з урахуванням доходу від заробітної плати ОСОБА_1 та вирахуванням прожиткового мінімуму на працездатних осіб, складає 15 759 303,70 грн, з якого сума здійснених витрат на придбання активів складає 5 625 002,00 грн. Різниця між сумою доходу та здійсненими витратами на придбання активів складає 10 134 301,70 грн.
Позиція Верховного Суду
53. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
54. Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
55. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
56. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
57. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
58. Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
59. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
60. Пунктом 12 частини першої статті 346 ЦК України до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
61. Відповідно до частини першої статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора.
62. Згідно з частиною другою статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо:
- активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України;
- активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного;
- доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини.
63. У частині четвертій статті 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
64. При визначенні різниці між вартістю набутих активів і законними доходами відповідно до частини другої цієї статті не враховуються активи, враховані при кваліфікації діяння у триваючому кримінальному провадженні за статтею 368- 5 Кримінального кодексу України, у рішенні про закриття кримінального провадження, крім випадків його закриття на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, або у вироку суду за зазначеною статтею Кримінального кодексу України, які набрали законної сили (частина шоста статті 290 ЦПК України).
65. У пункті 1 частини восьмої статті 290 ЦПК України визначено, що термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
66. Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України).
67. Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 290 ЦПК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (зокрема державні службовці).
68. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
69. Фактичне володіння через третіх осіб (частина четверта статті 290, пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України) «за дорученням»: 1) вказує на відносини, відмінні від визначених цивільним законодавством відносин довірителя і повіреного; 2) означає набуття суб`єктом декларування активів через третіх осіб з метою приховання факту набуття цих активів; 3) вчинення дії «за дорученням» може бути встановлене із сукупності ознак, які дозволяють дійти висновку, що третя особа діяла в інтересах суб`єкта декларування, а суб`єкт декларування, у свою чергу, отримує вигоду від набутого активу, тоді як «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження», означає: 1) можливість контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності; 2) трактується ширше передбаченої статтею 16 ЦК України складової права власності.
70. Відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».
71. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (стаття 291 ЦПК України).
72. Згідно з частинами першою-третьою статті 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.
73. У світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації: проти особи (особиста конфіскація, in personam); проти речі (речова конфіскація, in rem).
74. Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються:
- процедурою вилучення майна: конфіскація in personam застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому, яке кваліфікується як кримінальне), а in rem - в цивільному судочинстві;
- стандартами доказування, які застосовуються: для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом». Натомість у конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» або «найвищої вірогідності».
75. Європейський суд з прав людини зауважував, що:
- обговорюваний порядок, незважаючи на термінологію, яка використовується у національному законодавстві, за своєю суттю є цивільною процедурою in rem, яка спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити і яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню;
- тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути правомірним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. У випадку, коли рішення про конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатнім для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення ЄСПЛ Gogitidze and others v. Georgia», заява № 36862/05, § 91, 107, від 12 травня 2015 року).
76. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в ЦК України, ЦПК України, Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікації рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності.
77. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22.
78. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
79. Водночас в абзаці другому частини другої статті 81 ЦПК України визначено, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.
80. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина четверта статті 89 ЦПК України).
81. Отже чинне національне законодавство врегульовує порядок визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави і передбачає, що суд вирішує справу на основі принципу «переваги доказів», що активи набуті чиновником прямо або опосередковано з незрозумілих, непідтверджених джерел, не конкретизуючи, який саме злочин/інша неправомірна поведінка були джерелом отриманих доходів.
82. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 був особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (державним службовцем) і щодо його активів може застосовуватися інструмент визнання активів необґрунтованими і їх стягнення в дохід держави. За час перебування на посаді особи, уповноваженої на виконання функцій держави, матір ОСОБА_1 - ОСОБА_2 набула у власність актив - транспортний засіб «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2 .
83. Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури посилався на те, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 може прямо чи опосередковано вчиняти щодо зазначеного активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
84. У справах про визнання необґрунтованими активів суд має встановити, чи може (або міг) суб`єкт декларування контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.
85. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування несуть обов`язок вносити до щорічної декларації відомості і про таке опосередковане володіння активами (абзац перший частини третьої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції»).
86. Серед обставин, що можуть свідчити про неформалізований контроль за майном з боку особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можуть бути: 1) користування активом, у тому числі без оформлення правових відносин між власником та суб`єктом декларування; 2) систематичність, тривалість, спосіб, обсяг та зміст користування активом суб`єктом декларування (при чому таке користування не обов`язково має бути постійним або безперервним); 3) наявність між власником та суб`єктом декларування родинних, дружніх або інших зв`язків, відносин підпорядкування тощо; 4) набуття активу номінальним власником на підставі правочину, в якому задіяна повірена особа, що діє формально за дорученням від первісного власника та яка одночасно пов`язана із суб`єктом декларування, в інтересах якої набувається актив; 5) фінансова неспроможність третьої особи самостійно набути актив у власність; 6) створення суб`єктом декларування умов для набуття активів третьою особою; 7) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням витрат, пов`язаних з утриманням активу; 8) здійснення суб`єктом декларування та/або власником за його дорученням правочинів, пов`язаних з ефективним використанням активу; 9) поліпшення властивостей активу або підлаштування умов його використання під власні потреби; 10) можливість суб`єкта декларування визначати користування активом іншими особами (наприклад, членами своєї сім`ї); 11) можливість суб`єкта декларування відмовитися від активу; 12) можливість суб`єкта декларування впливати на юридичну долю активу, в тому числі шляхом надання відповідного доручення власнику тощо.
87. Встановивши відсутність у ОСОБА_2 достатніх офіційних доходів для купівлі коштовного автомобіля, вартістю 141 472,57 євро, зазначення контактів ОСОБА_1 при первинній реєстрації транспортного засобу, видання титульним власником після придбання транспортного засобу довіреності на користування та розпорядження ним на ім`я ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_3, відсутність доказів особистого користування ОСОБА_2 спірним майном, у тому числі з урахуванням відсутності посвідчення водія, притягнення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України при користуванні автомобілем «Mercedes-Benz G 400 D», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, неодноразової фіксацію використання спірного автомобіля у м. Одесі (за місцем роботи ОСОБА_1 ), суди попередніх інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що ОСОБА_1 мав можливість здійснювати і здійснював опосередкований вплив щодо спірного активу та здійснював дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
88. Посилання касаційної скарги на право ОСОБА_2, як власника транспортного засобу, використовувати його на свій розсуд, передавати у володіння третіх осіб чи придбавати за відсутності можливості самостійно ним користуватися були мотивовано відхилені судами попередніх інстанцій.
89. Колегія суддів зауважує, що врегульований цивільним процесуальним законодавством інститут визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави є передбаченою національним законом майновою конфіскаційною санкцією, спрямованою на захист публічних інтересів.
90. Особливістю такої санкції є те, що вона наступає не за порушення цивільного законодавства, а за порушення антикорупційного законодавства.
91. Метою цивільного провадження in rem є запобігання незаконному збагаченню через корупцію як таку, шляхом надіслання чіткого сигналу державним службовцям, які вже були причетні до корупції або розглядали можливість її вчинення, що їхні протиправні дії, навіть якщо вони залишаться безкарними з боку системи кримінального правосуддя, все ж не принесуть матеріальної вигоди ні їм, ні їхнім сім`ям.
92. Відповідно до частини першої статті 31 Конвенції ООН проти корупції, яка набрала чинності для України 01 січня 2010 року, кожна держава-учасниця вживає, наскільки це можливо в рамках своєї внутрішньої правової системи, таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення конфіскації, зокрема доходів, отриманих від злочинів, встановлених відповідно до цієї Конвенції, або майна, вартість якого відповідає вартості таких доходів.
93. Якщо такі доходи від злочинів були перетворені або конвертовані, частково або повністю, в інше майно, до такого майна застосовуються заходи, зазначені у цій статті. Правопорушники прагнуть якомога швидше розлучитися з первинними доходами від злочинної діяльності, щоб перешкодити їх відстеженню, тому модель цивільної конфіскації застосовується проти об`єкту (речі). В суспільних інтересах важливо не дозволити правопорушникам збагачуватися незаконним шляхом. Згідно з теорією «заплямованої власності», коли заплямовану власність обмінюють на «чисту власність», остання стає заплямованою.
94. Держави-учасниці можуть розглянути можливість вимоги до правопорушника продемонструвати законне походження таких ймовірних доходів від злочинної діяльності або іншого майна, що підлягає конфіскації, тією мірою, якою така вимога відповідає основоположним принципам їхнього внутрішнього законодавства та характеру судових та інших проваджень.
95. Конвенція Ради Європи 2005 року про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму, яка набула чинності для України 01 червня 2011 року, проголосила, що одним із сучасних та ефективних методів боротьби з тяжкими злочинами полягає у позбавленні злочинців доходів, одержаних злочинним шляхом.
96. У статті 5 Конвенції зазначено, що кожна Сторона вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення того, щоб заходи щодо заморожування, арешту та конфіскації також охоплювали:
(a) майно, в яке було перетворено або конвертовано доходи;
(b) майно, набуте із законних джерел, якщо доходи були повністю або частково змішані з таким майном, до оціночної вартості змішаних доходів;
(c) доходи або інші вигоди, отримані від доходів, від майна, в яке було перетворено або конвертовано доходи від злочинів, або від майна, з яким були змішані доходи від злочинів, до оціночної вартості змішаних доходів, таким самим чином та в тому ж обсязі, що й доходи
97. ЄСПЛ вказував про існування спільних європейських і навіть універсальних правових стандартів, які заохочують, по-перше, конфіскацію майна, пов`язаного з серйозними кримінальними злочинами, такими як корупція, відмивання грошей, злочини, пов`язані з наркотиками тощо, без попереднього існування кримінального засудження. По-друге, тягар доведення законного походження майна, яке вважається незаконно набутим, може бути законно перекладений на відповідачів у таких некримінальних провадженнях щодо конфіскації, включаючи цивільні провадження in rem. По-третє, заходи конфіскації можуть застосовуватися не лише до прямих доходів від злочинної діяльності, але й до майна, включаючи будь-які доходи та інші непрямі вигоди, отримані шляхом конвертації або перетворення прямих доходів від злочинної діяльності або їх змішування з іншими, можливо, законними, активами. Нарешті, заходи конфіскації можуть застосовуватися не лише до осіб, безпосередньо підозрюваних у скоєнні кримінальних злочинів, але й до будь-яких третіх осіб, які володіють правами власності без необхідної добросовісності з метою приховування їхньої неправомірної ролі у накопиченні відповідного багатства (рішення ЄСПЛ Gogitidze and others v. Georgia, № 36862/05, § 105, ЄСПЛ, 12 серпня 2015 року).
98. ЄСПЛ не вбачав жодних проблем у визнанні заходів конфіскації пропорційними навіть за відсутності обвинувального вироку, який би встановив вину обвинувачених. Суд також визнав законним для відповідних національних органів видавати постанови про конфіскацію на основі переваги доказів, які свідчать про те, що законних доходів відповідачів не могло бути достатньо для придбання відповідного майна. Дійсно, щоразу, коли постанова про конфіскацію була результатом цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від злочинної діяльності, суд не вимагав доказів «поза розумним сумнівом» щодо незаконного походження майна у такому провадженні. Натомість, доказ на основі балансу ймовірностей або високої ймовірності незаконного походження, у поєднанні з нездатністю власника довести протилежне, був визнаний достатнім для цілей тесту на пропорційність згідно зі статтею 1 Першого Протоколу. Національним органам влади було надано додаткові повноваження згідно з Конвенцією застосовувати заходи конфіскації не лише до осіб, безпосередньо обвинувачених у правопорушеннях, але й до членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які, як вважалося, неофіційно володіли та розпоряджалися незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, або які іншим чином не мали необхідного статусу добросовісності (рішеннях ЄСПЛ Arcuri and Others v. Italy, № 52024/99; Morabito and Others v. Italy, № 58572/00, від 07 червня 2005 року; Butler v. the United Kingdom, № 41661/98, від 27 червня 2002 року; Webb v. the United Kingdom (dec.), № 56054/00, від 10 лютого 2004 року; Saccoccia v. Austria,
№ 69917/01, §§ 87?91, від 18 грудня 2008 року).
99. Верховний Суд вже зауважував, що згідно з частиною другою статті 328 ЦК України при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22).
100. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (в результаті цивільного провадження in rem) суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони. Наявність доказів високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне є достатньою для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
101. У справі, що переглядається в касаційному порядку, прокурором наведено достатні фактичні дані, які підтверджують набуття активу (коштовного автомобіля) близьким родичем особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, та його необґрунтованість. Відповідачі ж необґрунтованість такого активу належними, допустимими та достатніми доказами не спростували.
102. Судами на підставі поданих доказів не встановлено, щонеобґрунтований актив, а саме автомобіль «Mercedes-Benz G 400 D», номер кузова НОМЕР_2, 2023 року випуску, вартістю на день набуття
5 647 926,68 грн, набутий ОСОБА_2 за рахунок законних доходів, що намагався довести ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи.
103. Суди попередніх інстанцій надали обґрунтовану оцінку доводам щодо сукупного доходу ОСОБА_2 за 25 років, ймовірності конвертування отриманого доходу у валюту, курсовій різниці та індексу інфляції за такий період, отримання доходів від продажу інших транспортних засобів, позики та укладення попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року.
104. Як судом першої, так і судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку відсутності належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження фактичного отримання ОСОБА_2 грошових коштів на підставі наданих відповідачами попереднього договору купівлі-продажу корпоративних прав від 27 грудня 2021 року та договору позики від 01 серпня 2015 року. У контексті наявності у відповідачки законних доходів на купівлю спірного активу судом першої інстанції також правильно враховано наявність у ОСОБА_2 витрат на проживання та на купівлю іншого нерухомого майна.
105. Крім того, з огляду на відсутність достовірних доказів на підтвердження реєстрації за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «BMW 520і», НОМЕР_4, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про відсутність правових підстав вважати законним доходом ОСОБА_2 грошові кошти, отримані за продаж зазначеного транспортного засобу. Посилання касаційної скарги на декларування ОСОБА_1 права користування цим автомобілем не спростовують наведених вище висновків судів, з огляду на те, що у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, ОСОБА_1 декларував право користування зазначеним транспортним засобом, вказуючи про його належність на праві власності ОСОБА_9 .
106. Обставини продажу ОСОБА_2 інших транспортних засобів та розмір отриманого нею доходу не підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.
107. Висновок комісійної судової економічної експертизи № 288/182
від 15 жовтня 2024 року, підготовлений на замовлення представника відповідачів, був обґрунтовано відхилений судами попередніх інстанцій, з дотриманням положень статті 110 ЦПК України.
108. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що надані прокурором докази у їх сукупності підтверджують безпосередню пов`язаність спірного активу з ОСОБА_1, набуття його в розумінні пункту 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України, а також його необґрунтованість. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вирішив справу на основі принципу «переваги доказів» (балансу ймовірностей або високої ймовірності), обґрунтовано зазначивши, що сукупність доказів, наданих прокурором, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих відповідачами.
109. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які з дотриманням вимог статей 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України перевірили такі доводи та оцінили у сукупності докази у справі. Водночас, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення ЄСПЛ Ruiz Torija vs. Spain, § 29, 30, від 09 грудня 1994 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення ЄСПЛ Нirvisaari vs. Finland, § 30,від 27 вересня 2001 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
110. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться значною мірою до переоцінки доказів.
111. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
112. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої оцінки доказам у їх сукупності, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
113. Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц,
від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).
114. Крім того, безпідставними є посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування права у подібних правовідносинах. Подібні висновки висловлені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 квітня 2022 року у справі № 991/3401/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22.
115. Характер доводів касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить про необхідність здійснення переоцінки обставин справи та наданих сторонами доказів на обґрунтування заявлених вимог, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного перегляду справи.
116. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
117. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
118. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
119. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
120. Враховуючи, що касаційна скарга ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков М. М., залишена без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Крайнюков Максим Миколайович, залишити без задоволення.
2. Рішення Вищого антикорупційного суду від 11 грудня 2024 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович