Document No. 128778078

Справа № 991/6719/25

Провадження № 11-сс/991/465/25

Слідчий суддя ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2025 року м. Київ

Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:

головуючої судді ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

секретар судового засідання ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2025, якою застосовано запобіжний захід у вигляді застави відносно ОСОБА_6, підозрюваного в межах кримінального провадження № 52024000000000131, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8,

підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників адвокатів ОСОБА_7, ОСОБА_9,

В С Т А Н О В И Л А:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000131 від 22.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

У межах цього кримінальному провадженні 24.06.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України - прохання надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи - ОСОБА_10 за вчинення та невчинення ним та ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_11, як того, хто надає неправомірну вигоду, та в інтересах третіх осіб - ТОВ «СХІДЗАХІД», ТОВ «Компанія свіжого м?яса», дій з використанням наданої йому та ОСОБА_10 влади та службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб - детективами БЕБ, тобто службовими особами, які займають відповідальне становище, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, предметом якого була неправомірна вигода у розмірі 80 000 доларів США (за офіційним курсом НБУ становило 3 107 496 грн), потім у розмірі 100 000 доларів США (за офіційним курсом НБУ становило 3 978 790 грн), а надалі в остаточно визначеному розмірі 150 000 доларів США, що станом на той день за офіційним курсом НБУ становило 6 188 625 грн, та більше ніж у п?ятсот разів перевищувало неоподаткований мінімум доходів громадян, тобто в особливо великому розмірі.

Наступного дня, детектив НАБУ, за погодженням прокурора САП, звернувся до слідчого судді Вищого антикорупційного суду з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн. Також просив покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя своєю ухвалою від 27.06.2025 частково задовольнив клопотання та застосував до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн, та поклав на нього обов`язки передбачені п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 27.06.2025, захисник підозрюваного ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування до його клієнта запобіжного заходу.

Узагальнено сторона захисту посилається на те, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є необґрунтованою, належні докази на підтвердження єдиного умислу на вчинення кримінального правопорушення відсутні. Ризики також відсутні, а доводи сторони обвинувачення та висновки слідчого судді щодо їх наявності ґрунтуються на припущеннях. Процесуальна поведінка підозрюваного є виключно належною. ОСОБА_6 одружений, раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки із сім`єю, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, непрацездатних батьків похилого віку. На переконання захисту, визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для ОСОБА_6 та його родини, оскільки не відповідає його майновому стану. Наразі застава за ОСОБА_6 внесена його матір`ю ОСОБА_12, яка взяла позику в розмірі 6 500 доларів США та тепер повинна щомісяця сплачувати 2% від суми, а це є надмірним тягарем для неї, з огляду на її дохід та стан здоров`я.

Позиції учасників судового провадження

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з наведених в ній підстав, просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ст. 178 КПК України).

З наданих суду матеріалів, колегія суддів встановила, що наведені у клопотанні підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу слідчий суддя перевірив належним чином. При цьому, слідчий суддя під час розгляду клопотання заслухав доводи прокурора, заперечення підозрюваного та його захисників, дослідив надані стороною обвинувачення матеріали, які обґрунтовують клопотання, а також письмові докази сторони захисту, з`ясував всі обставини необхідні для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити: чи є обґрунтованою підозра ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину; чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; чи є інші більш м`які запобіжні заходи, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; чи не є визначений розмір застави непомірним для ОСОБА_6 .

Щодо обґрунтованості підозри

Сторона захисту у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що підозра є необґрунтовано та непідтвердженою доказами.

Колегія суддів такі доводи сприймає критично та в цій частині зазначає таке.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. А тому, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч. 5 ст. 9 КПК України).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), від 21.04.2011, заява №42310/04, п. 175).

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (Murray v. The United Kingdom), від 28.10.1994, заява № 14310/88, п. 55).

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

Отже, під час перевірки, чи наявна обґрунтована підозра вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, має бути з`ясовано, чи наявні факти або інформація, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що він своїми діями міг вчинити кримінальне правопорушення, а також, чи такі виправдовують подальше розслідування.

Колегія суддів, після перевірки фактів, відомостей та доказів, наданих сторонами судового провадження як під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, так і під час перегляду оскаржуваної ухвали, погоджується з фактичними обставинами, встановленими слідчим суддею, та висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

На переконання колегії суддів сторона обвинувачення навела достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за вказаною статтею КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається як у клопотанні про застосування запобіжного заходу, так і повідомленні про підозру. Тобто кримінальне правопорушення могло бути вчинене за описаних у них обставин. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали, на які слідчий суддя послався при ухваленні оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.

Разом із тим, колегія судді зауважує, що вищенаведені висновки про обґрунтованість підозри не констатують наявність у діях ОСОБА_6 вини у вчиненні злочину, адже на цій стадії ані слідчий суддя, ані суд апеляційної інстанції, не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Ці питання вирішує безпосередньо суд при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, не вирішуючи питання про доведеність вини підозрюваного, виходячи із сукупності досліджених матеріалів, доданих до клопотання, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими.

Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів встановила належне та детальне обґрунтування слідчим суддею наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі. При цьому, слідчий суддя врахував, що ризики вчинення підозрюваною особою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. КПК України не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона схильна і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

При оцінці ризику переховування ОСОБА_6, слідчий суддя взяв до уваги тяжкість покарання за особливо тяжкий злочин (ч. 4 ст. 368 КК України) та відсутність можливості застосування норм ст. 69, 75 КК України. Це може спонукати підозрюваного до переховування, що відповідає практиці ЄСПЛ, наприклад, у справі «Ілійков проти Болгарії».

Крім цього, слідчий суддя правомірно врахував, що ризик переховування від органів досудового розслідування та суду стосується не виключно ухилення підозрюваного за кордоном, а розповсюджується й на переховування в межах України. До того ж у ОСОБА_6 наявні майнові активи, які він може використати для такого переховування.

Погоджується колегія суддів і з висновком слідчого судді про те, що про існування ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить робота ОСОБА_6 з 27.01.2022 по 09.09.2024 в БЕБ України на посаді детектива БЕБ, а до цієї посади підозрюваний працював оперативним співробітником. Це дає підстави для висновку, що ОСОБА_6, за час роботи в органах БЕБ України здобув досвід проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі негласних, обізнаний щодо форм та методів оперативно-розшукової діяльності, засобів та способів конспірації, візуального спостереження та розшуку осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду. Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність у підозрюваного широкого кола знайомих серед працівників правоохоронних органів, яке сформувалося час роботи в БЕБ України, оперативної діяльності, обґрунтованим є ризик можливого використання набутого ОСОБА_6 досвіду та наявних знань, умінь та навичок для переховування від органів досудового розслідування та/або суду.

Отже, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про існування ризику переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суду. Доводами апеляційної скарги вказаний висновок не спростований.

Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних, експерта у цьому ж кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слідчий суддя обґрунтовано враховував встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1 та 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За змістом ч. 11 ст. 615 КПК України як докази в суді можуть бути використані і показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану. Проте хід і результати такого допиту мають фіксуватися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Отже, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки досудове розслідування у кримінальному провадженні ще не завершене, а свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.

Колегія суддів зазначає, що для здійснення тиску не обов`язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на значний строк, після ознайомлення з матеріалами справи, у т.ч. і з матеріалами клопотання, стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.

До того ж варто зауважити, що ОСОБА_6 особисто знайомим з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_10 . Обізнаний про інших осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_6 діянь, які є свідками у кримінальному провадженні. Отже, ОСОБА_6 безпосередньо або опосередковано через третіх осіб, використовуючи свої зв`язки, у тому числі у правоохоронних органах, авторитет, приязні стосунки з такими особами, інший незаконний вплив (шантаж, підкуп, погрози), може впливати на інших підозрюваних/свідків у кримінальному провадженні з метою зміни ними своїх показань/унеможливлення дачі ними правдивих послідовних показань на стадії судового розгляду задля уникнення/мінімізації можливої кримінальної відповідальності..

Отже, зазначене дає достатні підстави вважати, що ризик існує.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про існування цього ризику, адже ОСОБА_6 здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 42021000000001079, прохання, поєднане з вимаганням, неправомірної вигоди за закриття якого йому інкримінується. А тому, існують обґрунтовані підстави вважати, що він, в силу виконання своїх посадових обов`язків детектива БЕБ України, оперативної діяльності, має неформальні/дружні зв`язки із працівниками правоохоронних органів, у тому числі БЕБ України, які також може використати з метою формування додаткових доказів задля штучного створення видимості правомірності своїх дій та уникнення можливої кримінальної відповідальності.

Щодо обґрунтованості застосованого запобіжного заходу

На переконання колегії суддів, з огляду на встановлене вище, на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави є необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_6 та зможе запобігти встановленим ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб. Застосування більш м`якого запобіжного заходу аніж застава буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від його волі, а порушення таких обов`язків не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Отже, слідчий суддя належним чином вмотивував свої висновки в цій частині та з метою забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, відповідно до вимог КПК України обґрунтовано застосував запобіжний захід у вигляді застави.

Щодо розміру застави

За змістом ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави слідчий суддя зобов`язаний врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу; встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України; можливість достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Європейський суд з прав людини вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).

Водночас обвинувачений, якого судові органи готові відпустити під заставу, повинен надати вірну інформацію, яку за необхідності можливо перевірити, щодо суми застави, яка може бути призначена (рішення у справах «Іванчук проти Польщі» (Ivanchuk v. Poland) від 15 листопада 2001 року, заява № 25196/94, § 66; «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria) від 10 серпня 2006 року, заява № 56308/00, § 68).

Отже, з огляду на встановлені вище в ухвалі обставини, розмір застави з одного боку повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.

Згідно з матеріалами справи, у власності ОСОБА_6 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5323486000:00:001:0827 площею 2 га, розташована за адресою: Полтавська обл., Новосанжарський р., Соколово-Балківська с/рада, та земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:019:0075 площею 0,12 га, розташована за адресою: Полтавська обл., Полтавський р., Ковалівська с/рада.

У власності батька підозрюваного - ОСОБА_13 перебуває:

- земельна ділянка з кадастровим номером 5323481001:01:003:0139 площею 0,3987 га;

- квартира площею 32,2 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5323481000:00:001:0636 площею 9,55 га, за адресою: Полтавська обл., Новосанжарський р., Драбинівська с/рада;

- житловий будинок площею 63,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка з кадастровим номером 5324086200:00:013:0054 площею 1,93 га, за адресою: Полтавська обл., Полтавський р., Тростянецька с/рада;

- автомобіль CITROEN BERLINGO, державний номерний знак. НОМЕР_1, 2004 року випуску,

- автомобіль CITROEN BERLINGO, державний номерний знак НОМЕР_2, 2012 року випуску.

У власності матері підозрюваного - ОСОБА_14 перебуває:

- земельна ділянка з кадастровим номером 5323481000:00:001:0666 площею 3,19 га, за адресою: Полтавська обл., Новосанжарський р., Драбинівська с/рада;

- квартира площею 57,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль MERCEDES-BENZ B 180, державний номерний знак НОМЕР_3, 2010 року випуску.

У власності дружини підозрюваного - ОСОБА_15 перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 5323486001:01:001:0712 площею 1,31 га.

Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні за 01.01.2024-09.09.2024 ОСОБА_6 задекларував безоплатне користування з 23.07.2021 квартирою площею 42.1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, а також квартирою площею 41.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

За основним місцем роботи (БЕБ України) ОСОБА_6 отримав у 2023-2024 роках у вигляді заробітної плати 1 164 062 грн (2023 - 750 507 грн, 2024 - 587 021 грн).

Дружина підозрюваного - ОСОБА_16 за період 2023-2024 років отримала доходи від підприємницької діяльності на загальну суму 1 119 307 грн.

За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що обґрунтованим розміром застави є 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн.

Колегія суддів погоджується з визначеним слідчим суддею розміром застави, та переконана, що з урахуванням характеру та обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6, його ролі у вчиненні злочину (співвиконавець), майнового стану підозрюваного та його близьких родичів і членів сім`ї, наявності трьох ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, застава в розмірі у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 605 600 грн є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в цьому кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, буде помірною для підозрюваного та достатньою для запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Щодо інших доводів сторін

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 висловила позицію, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, колегія суддів не надає окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторони захисту, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду. Вказане також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006.

На переконання колегії суддів у цьому провадженні надано відповіді на всі вагомі аргументи.

Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (стаття 310 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.

Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.

Керуючись ст. 309, 376, 392, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424, 532 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 27.06.2025 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4