- Presiding judge (HACC AC): Kaluhina I.O.
Справа № 991/3867/25
Провадження № 11-сс/991/334/25
Слідча суддя ОСОБА_1
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 липня 2025 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду в складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_2,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
секретар судового засідання ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6, подану в інтересах ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2025 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження № 52024000000000178,
за участю:
особи, яка подала апеляційну скаргу, - адвоката ОСОБА_6,
У С Т А Н О В И Л А:
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини
Детективи Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) під процесуальним керівництвом прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) здійснюють досудове розслідування в кримінальному провадженні № 52024000000000178 від 16.04.2024 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 і 4 ст. 368, а також ч. 3 ст. 368 та ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
У межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя Вищого антикорупційного суду своєю ухвалою від 17.04.2025 надав дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та на праві власності належить ОСОБА_9, РНОКПП НОМЕР_1 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою відшукання та вилучення: оригіналів документів, копій документів, чорнових записів (записні книжки, блокноти, органайзери, чернетки тощо), інших електронних носіїв інформації, зокрема персональних комп`ютерів (ноутбуки, нетбуки, системні блоки), USB-флеш накопичувачів, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, які містять інформацію щодо господарської діяльності суб`єктів ЗЕД: ТОВ «Євро Транс Портал», ТОВ «Аплайн Груп», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН», ТОВ «ЛД Травелінг», а також цінової інформації щодо митної вартості товарів, які імпортували вказані товариства, деталей проведення митних формальностей під час митного оформлення товарів, вказаними суб`єктами господарювання, про їх діяльність із порушенням митного законодавства (умисного ухилення від сплати в повному обсязі митних платежів до державного бюджету України); мобільних телефонів з sim-картками (стартовими пакетами), у тому числі з номером абоненту НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_7 для спілкування з підозрюваним ОСОБА_8 ; документів та записів із відомостями щодо кількості і тривалості можливого отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 та іншими заінтересованими особами, в т.ч. ОСОБА_8, а також іншими посадовими особами Рівненської митниці, Центрального апарату Державної митної служби України та іншими правоохоронними органами.
28.04.2025 детективи НАБУ провели обшук житла за вказаною вище адресою в ході якого виявили та вилучили мобільний телефон iPhone модель А2101 IMЕI: НОМЕР_3 із зовнішніми пошкодженнями з сім картою № НОМЕР_4 (далі - мобільний телефон iPhone А2101), планшет iPad Pro модель A2759 s/n MLQ7PxQLXF (далі - планшет); мобільний телефон iPhone модель А3296 із сім картою № НОМЕР_5 (далі - мобільний телефон iPhone А2759); ноутбук MacBook A2941 serial MD2QWPH7х7 (далі - ноутбук). Пристрої вилучені, оскільки вони мають систему логічного захисту, а пароль для подолання ОСОБА_7 не повідомив.
Надалі, з метою забезпечення збереження майна як речових доказів, прокурор САП ОСОБА_10 звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просив накласти арешт на пристрої, вилучені під час проведення 28.04.2025 обшуку.
За результатами розгляду клопотання, слідчий суддя ухвалою від 05.05.2025 наклав арешт на майно, вилучене під час проведення 28.04.2025 обшуку у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, із забороною відчуження, розпорядження та користування майном.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись з ухвалою слідчого судді від 05.05.2025, адвокат ОСОБА_6 подав до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.
Узагальнено представник власника майна посилається на таке:
- Прокурор не довів підстави та необхідність арешту майна відповідно до вимог ст. 92, 170, 173 КПК України. Зокрема, не довів зв`язок вилученого майна з інкримінованими ОСОБА_8 кримінальними правопорушеннями, особливо майна, придбаного значно пізніше розслідуваних подій, та майна, що належить третім особам (доньці ОСОБА_7 );
- Докази долучені до клопотання є сумнівними, зокрема протокол огляду листування від 17.02.2025, а слідчий суддя не надав належної оцінки їх допустимості та достовірності;
- Порушена процедура тимчасового вилучення майна, зокрема недотримано вимоги ч. 2 ст. 168 КПК України щодо пріоритетності копіювання інформації з електронних носіїв;
- у ОСОБА_7 відсутній статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. Так само і відсутня конкретизація його зв`язку інкримінованими ОСОБА_8 кримінальними правопорушеннями.
Заперечення на апеляційну скаргу та узагальненні доводи особи, яка їх подала
Не погодившись з апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6, прокурор подав до Апеляційної палати письмові заперечення. На переконання прокурора апеляційна скарга є необґрунтованими та не підлягає задоволенню. Погоджується із висновками слідчого суддів, які викладені в оскаржуваній ухвалі. Уважає, що слідчий суддя правильно встановив підставу для вилучення мобільного телефона - наявність на ньому системи логічного захисту, а також підставу для арешту майна - збереження речових доказів. Крім того, слідчий суддя правильно зазначив, що незалежно від копіювання вмісту мобільного телефону під час проведення обшуку, його вилучення обумовлене об`єктивними обставинами та вочевидь у цьому не було необхідності саме під час обшуку.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні особа, яка подала апеляційну скаргу, в повному обсязі підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, просила задовольнити.
Прокурор у судове засідання не прибув. Подав до суду письмові заперечення, за змістом яких просить суд розглядати справу за його відсутності. Уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Інші учасники судового провадження, які повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції щодо вимог та доводів апеляційної скарги суду не надали. Згідно з ч. 4 ст. 405 КПК України їхнє неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухала доводи адвоката, дослідила матеріали, які надійшли від слідчого судді, перевірила доводи апеляційної скарги, та дійшла таких висновків.
Одним із методів державної реакції на порушення, що мають кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь?якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього ж Кодексу (абз. 1 ч. 3 ст. 170 КПК України).
У силу ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Поряд із тим, згідно зі ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3 та 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів встановила, що слідчий суддя вирішив правильно усі питання, які підлягали з`ясуванню під час розгляду клопотання.
Водночас згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України, у межах доводів апеляційної скарги з метою правильного їх вирішення, колегія суддів має визначити чи є правова підстава для арешту майна, а також чи відповідає критеріям розумності й співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи.
Щодо правової підстави для арешту майна
Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на безпідставність накладення арешту на пристрої, вилучені в ході проведення 28.04.2025 обшуку. Колегія суддів з такими доводами не погоджується та звертає увагу на таке.
Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що в цьому кримінальному провадженні 03.07.2024 ОСОБА_8 повідомлено про підозру, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
За змістом повідомлення про підозру у начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Рівненської митниці Державної митної служби України ОСОБА_8 виник умисел щодо щомісячного одержання неправомірної вигоди від заздалегідь підшуканих фізичних осіб, які діють в інтересах суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності на території України для забезпечення безперешкодного митного контролю та митного оформлення товарів на Рівненській митниці.
Водночас складовою його протиправних дій був узгоджений розподіл загального розміру щомісячної неправомірної вигоди в особливо великому розмірі, із якої він частину залишатиме собі, а інші частину передаватиме службовим особам Рівненської митниці, департаментів Державної митної служби України, Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Рівненській області, Державного бюро розслідувань, для того, щоб останні не вживали заходи, спрямовані на документування і викриття протиправної діяльності представників або директорів заздалегідь підшуканих підприємств-імпортерів, від імені яких розмитнювались товари на Рівненській митниці за різними протиправними схемами, у т.ч. протиправних дій ОСОБА_8 в частині отримання ним неправомірної вигоди.
З наведеного та матеріалів провадження висновується, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення за наведених обставин.
Поряд із тим, матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_7, який обіймає посаду начальника відділу аналізу ризиків і таргетингу Департаменту профілювання митних ризиків Державної митної служби України володіє відомостями, що розслідуються у цьому провадженні.
А тому, у межах указаного кримінального провадження, слідчий суддя ухвалою від 17.04.2025 надав дозвіл на проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває у фактичному володінні ОСОБА_7 та на праві власності належить ОСОБА_9 . Дозвіл на проведення обшуку наданий з метою відшукання та вилучення: оригіналів документів, копій документів, чорнових записів (записні книжки, блокноти, органайзери, чернетки тощо), інших електронних носіїв інформації, зокрема персональних комп`ютерів (ноутбуки, нетбуки, системні блоки), USB-флеш накопичувачів, накопичувачів на жорстких магнітних дисках, які містять інформацію щодо господарської діяльності суб`єктів ЗЕД: ТОВ «Євро Транс Портал», ТОВ «Аплайн Груп», ТОВ «ЛАЙН ОУПЕН», ТОВ «ЛД Травелінг», а також цінової інформації щодо митної вартості товарів, які імпортували вказані товариства, деталей проведення митних формальностей під час митного оформлення товарів, вказаними суб`єктами господарювання, про їх діяльність із порушенням митного законодавства (умисного ухилення від сплати в повному обсязі митних платежів до державного бюджету України); мобільних телефонів з sim-картками (стартовими пакетами), у тому числі з номером абоненту НОМЕР_2, яким користувався ОСОБА_7 для спілкування з підозрюваним ОСОБА_8 ; документів та записів із відомостями щодо кількості і тривалості можливого отримання неправомірної вигоди ОСОБА_7 та іншими заінтересованими особами, в т.ч. ОСОБА_8, а також іншими посадовими особами Рівненської митниці, Центрального апарату Державної митної служби України та іншими правоохоронними органами.
28.04.2025 детективи НАБУ провели обшук житла за вказаною вище адресою в ході якого виявили та вилучили мобільний телефон iPhone А2101, планшет, мобільний телефон iPhone А3296 та ноутбук. Пристрої вилучені, оскільки вони мають систему логічного захисту, а пароль для подолання ОСОБА_7 не повідомив.
Цього ж дня вилучені пристрої визнані речовими доказами у кримінальному провадженні (постанова детектива НАБУ ОСОБА_11 від 28.04.2025).
Згідно з постановами детектива від 28.04.2025 та 30.04.2025, детектив призначила проведення низки комп`ютерно-технічних експертиз для з`ясування наявності у таких пристроях інформації, що має значення для досудового розслідування, а щодо мобільного телефона iPhone А2101 також з метою копіювання інформації, доступ до якої пов`язаний із подоланням системи логічного захисту.
Частиною 2 статті 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.
Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається у випадках, зокрема, якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний із подоланням системи логічного захисту (абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України).
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку, що під час розгляду клопотання прокурор навів, а слідчий суддя перевірив його доводи, які дають підстави вважати, що наявні умови для накладення арешту на майно, зазначені в абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України. Висновки слідчого судді в цій частині є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги цього не спростовують.
Доводи представника власника майна про те, що мобільний телефон iPhone А3296 та ноутбук ОСОБА_7 придбав після подій, які розслідуються в цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає не спроможними, оскільки дані певних додатків та програмного забезпечення, призначених для комунікації, аналогічно до даних самих мобільного телефона та ноутбука можуть бути архівовані та перенесені на інші носії інформації, незалежно від їх моделі чи дати виготовлення. До того ж доказами вчинення кримінального правопорушення можуть бути і відомості щодо посткримінальної поведінки особи, яка має відношення до вчинення кримінального правопорушення або володіє відомостями про відповідні події.
Посилання адвоката на належність мобільного телефону iPhone А2101 та ноутбука неповнолітній доньці ОСОБА_7 є голослівними та не підтвердженими.
Перевірка доводів апеляційної скарги щодо надмірного втручання у право власності ОСОБА_7 .
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя відповідно до ст. 94, 132, 173 КПК України повинен враховувати, серед іншого, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб
Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КПК України).
Одним з елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абз. 3 п. 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того, щоб втручання було сумісним із положенням першого речення ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто воно повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
На переконання колегії судді, на цьому етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, є необхідним для виконання завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення. Наразі потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні корупційних кримінальних правопорушень.
Окрім того, таке втручання стосується виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Щодо інших доводів сторін
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.12.2021 у справі № 11-164сап21 висловила позицію, згідно з якою, зокрема, у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Отже, колегія суддів не надає окремо детальні відповіді на ряд інших доводів сторони захисту, оскільки вони не мають суттєвого значення для вирішення питань цього розгляду. Вказане також узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006.
На переконання колегії суддів у цьому провадженні надано відповіді на всі вагомі аргументи.
Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку (ст. 310 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішення, одне з яких за результатами розгляду апеляційної скарги може постановити апеляційний суд, передбачені ст. 407 КПК України.
Колегія суддів уважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим, таким що ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. 309, 376, 395, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.05.2025 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4