- Presiding judge (HACC): Voronko V.D.
Справа № 991/7232/25
Провадження 1-кс/991/7299/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2025 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1, перевіривши матеріали скарги представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
ВСТАНОВИВ:
14.07.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, в якій він просить зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві від 07.07.2025 та невідкладно розпочати досудове розслідування.
У обґрунтування скарги адвокат ОСОБА_3 зазначив, що він, діючи в інтересах ОСОБА_2, звернувся 07.07.2025 до Національного антикорупційного бюро України із заявою про вчинення прокурором другого відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України. Вказану заяву від 07.07.2025 було отримано уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України 09.07.2025, проте відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, чим допущено бездіяльність. Зазначені обставини стали підставою для звернення представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 до слідчого судді зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України.
Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя приходить до таких висновків.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.
Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Таким чином бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Як вбачається зі скарги, адвокат ОСОБА_3 просить суд зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в його заяві від 07.07.2025, про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 384 КК України, яке вчинене, за його доводами, прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Статтею 384 КК України перебачено кримінальна відповідальність за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу.
Варто наголосити, що положеннями ст. 33-1 КПК України визначена предметна підсудність Вищого антикорупційного суду.
Згідно з положеннями статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.
У примітці до ст. 45 КК України зазначено, що корупційними кримінальними правопорушеннями вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов`язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-2, 366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:
1) кримінальне правопорушення вчинено:
Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Директором Бюро економічної безпеки України, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника митної служби III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової служби III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;
2) розмір предмета кримінального правопорушення, передбаченого статтями 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 368, 369, 369-2 Кримінального кодексу України, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення, а також предмет кримінального правопорушення або розмір завданої шкоди у кримінальних правопорушеннях, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 Кримінального кодексу України, у дві тисячі і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
3) кримінальне правопорушення, передбачене статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 33-1 КПК України слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті.
Із доданої до скарги заяви про кримінальне правопорушення від 07.07.2025 вбачається, що адвокатом стверджується про вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, яке відповідно до положень ст. 33-1 КПК України та Примітки ст. 45 КК України не є корупційним злочином, а отже не підсудне Вищому антикорупційного суду.
Поряд з цим, у заяві про кримінальне правопорушення адвокат ОСОБА_3 посилається на норми ч. 7 ст. 216 КПК України, якими визначено, що у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким почато досудове розслідування. Адвокат зауважив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №52022000000000301 від 12.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 209 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 369, ч. 4 ст. 190 КК України здійснювалось детективами Національного антикорупційного бюро України. Наразі обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні перебуває на розгляді у Вищому антикорупційному суді (справа №991/711/24). У той же час, за доводами адвоката, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 384 КК України, вчинене прокурором ОСОБА_4 саме під час судового розгляду такої справи. Отже, досудове розслідування злочину, вчиненого прокурором у кримінальному провадженні №52022000000000301 від 12.10.2022 ОСОБА_4, має здійснювати Національне антикорупційне бюро України.
Однак, посилання адвоката на ч. 7 ст. 216 КПК України жодним чином не свідчить про підсудність поданої ним скарги саме Вищому антикорупційному суду.
Слід наголосити, що поняття підслідності та підсудності не можуть ототожнюватися, оскільки мають різну правову природу.
До того ж, підсудність чітко визначена законодавством та не підлягає визначенню за вибором заявника скарги.
Правила підсудності судових справ встановлені процесуальним законодавством з урахуванням сукупності юридичних ознак судової справи. На підставі цих ознак нормами КПК України визначено суд, який вправі і зобов`язаний розглянути справу і вирішити її по суті. Завдяки правилам про підсудність насамперед реалізується право на розгляд і вирішення справи компетентним судом.
При цьому підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена КПК України, як суду першої інстанції, апеляційної інстанції та слідчих суддів поширюється виключно на кримінальні провадження, визначені ч. 1 ст. 33-1 КПК України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Право на повноважний суд встановлене статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Статтею 1 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» встановлено, що Вищий антикорупційний суд: здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, слідчий суддя наголошує на тому, що правові норми чинного законодавства України свідчать про те, що суди здійснюють розгляд тільки тих справ, скарг чи клопотань, які їм підсудні.
Слідчий суддя, перевіривши та оцінивши відомості, викладені у скарзі адвоката ОСОБА_3 дійшов висновку, що вона не відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду.
Враховуючи наведене, скарга на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення від 07.07.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК України, відповідно до положень ст.331 КПК України не підсудна Вищому антикорупційного суду та має розглядатися слідчим суддею місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Порушення правил підсудності є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України).
Частиною 2 ст. 304 КПК України встановлено випадки, в яких скарга на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора повертається слідчим суддею заявнику, зокрема, у випадку якщо скарга не підлягає розгляду у цьому суді.
З огляду на викладені обставини, скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Наведені висновки відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, який в рішенні від 08.01.2008 щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» вказав, що «право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги».
Керуючись ст. ст. 7, 9, 331, 214, 216, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - повернути особі, яка її подала.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії відповідної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1