- Presiding judge (HACC): Moisak S.M.
Справа № 991/14/25
Провадження 1-кп/991/1/25
У Х В А Л А
11 липня 2025 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190, за обвинуваченням
ОСОБА_6, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Запоріжжя, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України,
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України,
В С Т А Н О В И В:
1. Історія провадження
На розгляді Вищого антикорупційного суду перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2023 за № 52023000000000190, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 369 КК України.
Ухвалою Суду від 14.01.2025 на підставі вищеназваного обвинувального акта призначено судовий розгляд.
У судовому засіданні 11.07.2025 вирішувалось клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
2. Доводи клопотання прокурора
Як свідчить зміст клопотання, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 21.02.2024 до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.04.2024 включно, а також визначено заставу у розмірі одного мільйона гривень. У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави на нього покладалися додаткові обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.
23.02.2023 підозрюваного ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави. Таким чином з 23.02.2023 ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави з одночасним покладенням на нього додаткових обов`язків.
Надалі рішеннями слідчих суддів та Суду строк дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4, неодноразово продовжувався. Востаннє ухвалою Суду від 20.05.2025 ОСОБА_4 продовжено до 20.07.2025 включно строк дії таких обов`язків: 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених у обвинувальному акті; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
З оглядну на те, що на думку прокурора, дотепер продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик переховування ОСОБА_4 від суду і ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні) останній зазначає про необхідність продовження обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
3. Позиція учасників кримінального провадження
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав. З підстав наведених у клопотанні просив продовжити строк дії, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4, обов`язків на два місяці. У зв`язку з цим наполягав на необхідності задовольнити клопотання.
Захисник ОСОБА_5 до початку судового засідання скерувала до суду письмові заперечення на клопотання прокурора. У їх змісті наголосила на безпідставність доводів прокурора, викладених у клопотанні щодо існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. У зв`язку з цим заперечувала проти продовження обов`язків у частині обов`язку здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Обґрунтовуючи свою позицію захисник зауважила, що не підтверджують ризик переховування ОСОБА_4 від суду посилання прокурора на його виїзди за кордон. Адже кожного разу ОСОБА_4 самостійно повертався до України. При цьому звернула увагу, що такі виїзди обумовлені волонтерською діяльністю ОСОБА_4 та не можуть свідчити про достатній рівень фінансової спроможності останнього для того, щоб безперешкодно виїхати з України і тривалий час перебувати за кордоном.
Так само захисник не погодилась з посиланням прокурора на підтвердження наявності ризику переховування на те, що дружина ОСОБА_4 разом з двома неповнолітніми дітьми з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України, задля запобігання ризикам спричинення шкоди життю та здоров`ю дітей, в червні 2022 року виїхала до іноземної держави.
Додатково на спростування ризику переховування ОСОБА_4 захисник послалась на його зразкову процесуальну поведінку, зокрема на те, що у визначений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.05.2025 строк ОСОБА_4 здав свій паспорт на зберігання до відповідних державних органів.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала доводи, наведені у письмових запереченнях. Додатково звернула увагу на те, що нових доказів на підтвердження існування ризиків прокурором не долучено. За наведених обставин наполягала на відсутності підстав для продовження строку дії обов`язку «здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну». Водночас не заперечувала щодо продовження обов`язків 1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника. Додатково наголосив на прагненні доводити свою невинуватість та відсутність наміру переховуватися від суду.
4. Оцінка та висновки суду
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, захисника та обвинуваченого, Суд встановив таке.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.
21.02.2014 слідчим суддею Вищого антикорупційного суду до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Одночасно з цим ОСОБА_4 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 1 000 000 грн.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, на нього покладалися такі обов`язки: 1) прибувати до слідчих (детективів), прокурорів, слідчого судді, суду на першу вимогу; 2) повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) утримуватись від спілкування з іншими підозрюваними у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідками: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 з приводу обставин, викладених у письмовому повідомленні про підозру; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 5) носити електронний засіб контролю.
23.02.2023 ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв`язку із внесенням застави. Таким чином з 23.02.2023 він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави у відповідному розмірі з одночасним покладенням на нього вищеназваних обов`язків.
Надалі покладені на ОСОБА_4 обов`язки неодноразово продовжувалися. Востаннє ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.05.2025, строком до 20.07.2025, ОСОБА_4 продовжено такі обов`язки:1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. Одночасно з цим у період з 22 травня 2025 року по 23 травня 2025 року включно ОСОБА_4 тимчасово надано дозвіл на отримання паспорту для виїзду за кордон.
Наразі, у зв`язку із зверненням прокурора з відповідним клопотанням, виникла необхідність у вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України одним із запобіжних заходів є застава. Зміст цього запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків (ч. 1 ст. 182 КПК України).
Частиною 5 ст. 194 КПК України передбачено, що у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, в тому числі застави, на нього покладаються обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України. Частина 7 згаданої норми закріплює, що такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.
З огляду на положення ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії покладених на обвинуваченого обов`язків до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Правила розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу унормовані ст. 194 КПК України. Згадана норма зобов`язує суд при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Отже, при вирішенні питання про доцільність продовження строку дії процесуальних обов`язків, покладених на ОСОБА_4, Суд має з`ясувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що встановлені попереднім судовим рішенням ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики. Зі свого боку підставою для зміни запобіжного заходу може стати наявність нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею/судом при застосуванні запобіжного заходу, які свідчать про зміну обставин підозри, зменшення встановлених ризиків.
Щодо обґрунтованості підозри Суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження, коли обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 скерований до суду, та здійснюється судовий розгляд, повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, не є вочевидь необґрунтованою.
Крім цього, Суд бере до уваги, що існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України, було предметом неодноразового судового контролю слідчими суддями Вищого антикорупційного суду під час вирішення питання про продовження строку дії обов`язків, покладених на ОСОБА_4 .
Вирішуючи питання про актуальність ризиків, Суд враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на сторону обвинувачення обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження.
Попередніми судовими рішеннями встановлене існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду та ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні. Названі ризики, за змістом клопотання та твердженням прокурора у судовому засіданні, не втратили своєї актуальності.
Оцінюючи вірогідність вчинення обвинуваченим дій із переховування, Суд враховує такі обставини:
1)тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 . Санкція ч. 4 ст. 369 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої. Зазначений злочин у відповідності до положень ст. 12 КК України є тяжким. При цьому згідно з приміткою до ст. 45 КК України злочин належить до корупційних, а тому звільнення від кримінальної відповідальності чи звільнення від відбування покарання з випробуванням чи застосування більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за цей злочин, не застосовуються. За наведених обставин, у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.
2)наявність соціальних зв`язків за межами території України. Так, син обвинуваченого - ОСОБА_18 покинув територію України 05.01.2022. Доказів його повернення в України Суду надано не було. Дружина обвинуваченого - ОСОБА_19, малолітня донька - ОСОБА_20 та неповнолітній син - ОСОБА_18 мають статус біженців у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та проживають поза межами території України тривалий час. Наведена обставина, на переконання Суду, свідчить про наявність соціальних зв`язків у ОСОБА_4 саме за межами України, а не на її території;
3)наявність дійсного паспорту громадянина України для виїзду за кордон ( НОМЕР_1 ), а також значний досвід перетину державного кордону.
Кожна окремо з цих обставин не є вирішальною при оцінці ризику переховування, однак у своїй сукупності вони є достатньо вагомими, а тому переконують Суд в актуальності ризику можливого переховування обвинуваченого від суду. Адже повернення обвинуваченому паспортів для виїзду за кордон у сукупності з тягарем можливого покарання, наявністю соціальних зв`язків за межами України, свідчить про високу вірогідність вчинення обвинуваченим дій із переховування від суду.
Водночас щодо посилання сторони захисту на зразкову процесуальну поведінку ОСОБА_4, в тому числі на те, що обвинувачений повертався кожного разу із закордону та у визначений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 20.05.2025 строк здав свій паспорт на зберігання до відповідних державних органів, Суд зазначає таке. Застава є запобіжним заходом, тобто заходом процесуального примусу, метою якого є запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею/судом під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, у випадку порушення обвинуваченим покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Таким чином, фактично застава у відповідному розмірі забезпечує виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та застерігає від будь-яких процесуальних порушень. Зважаючи на вказане, на переконання Суду, належна процесуальна поведінка ОСОБА_4, за умови застосування до нього запобіжного заходу, не є достатньою підставою для твердження про відсутність ризику переховування обвинуваченого від суду. Втім, зазначена обставина свідчить про те, що застосований запобіжний захід є дієвим, та таким, що у достатній мірі забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов`язків.
За наведених обставин, з урахуванням встановлення актуальності ризику переховування обвинуваченого від суду, на думку Суду, виправданим є продовження строку дії таких обов`язків:повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Оцінюючи ризик впливу на свідків Суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ба більше, на переконання Суду, із направленням обвинувального акта до суду ризик незаконного впливу на свідків актуалізується, оскільки за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинувачена особа стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а також із змістом наданих ними показань. За наведених обставин Суд погоджується із прокурором, що обвинувачений, будучі обізнаним про перелік свідків, за відсутності обмеження у спілкуванні із ними, може здійснити на свідків вплив з метою спонукання їх до ненадання або зміни вже наданих показань, перекручування або спростування обставин, які їм можуть бути відомі.
У зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, Суд вважає за необхідне продовжити покладений на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язок утримуватись від спілкування зі свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті.
Підсумовуючи вищевикладене, у судовому засіданні встановлена актуальність існування ризиків, на які посилається прокурор, як правової підстави для продовження строку дії обов`язків, а саме: ризик можливого переховування обвинуваченого від суду та ризик можливого впливу на свідків, що дає суду можливість дійти висновку про необхідність продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_18 . Продовження строку дії обов`язків забезпечить можливість контролю за поведінкою останнього з боку суду та сторони обвинувачення з метою досягнення мети кримінального провадження.
Керуючись статтями 107, 131-132, 177-178, 194, 369-372 КПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Задовольнити клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 24.04.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000190.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2, строк дії покладених на нього обов`язків, а саме:
1) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
2) утримуватись від спілкування з свідками: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу обставин, викладених в обвинувальному акті;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;
Строк дії ухвали встановити до 11 вересня 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у кримінальному провадженні № 52023000000000190 від 24.04.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_21