- Presiding judge (HACC): Shyroka K.Yu.
Справа № 991/126/25
Провадження 1-кп/991/2/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
15 липня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі судді ОСОБА_1,
за участю секретаря ОСОБА_2,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисників ОСОБА_5, ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ з власних засобів),
представника потерпілого/цивільного позивача ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 62020000000000870 від 06.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Історія провадження
В провадженні Вищого антикорупційного суду на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження № 62020000000000870 від 06.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Захисником ОСОБА_5 30.04.2025 в підсистемі Електронний суд подано клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020000000000870 від 06.11.2020 в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України.
14.07.2025 від прокурора ОСОБА_3 на електронну адресу Вищого антикорупційного суду (№ 31939/25) надійшло клопотання про застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання строком на 2 (два) місяці з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою суду від 15 липня 2025 року, до розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та кримінальне провадження № 6202000000000870 від 06.11.2020 в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 366 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.
Обґрунтування клопотання прокурора
Прокурор обґрунтував своє клопотання тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу та зловживанні службовим становищем, тобто умисному з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Прокурор вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за ч. 2 ст. 364 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тому обвинувачений без належного контролю його поведінки може переховуватись від суду, з метою уникнення покарання, що є значним терміном ув`язнення.
У клопотанні прокурор зазначає, що судовий розгляд, з урахуванням підготовчого судового засідання, триває понад 6 місяців, у зв`язку із значною кількістю клопотань сторони захисту про відкладення судових засідань. Зокрема, причинами відкладень судових засідань були неодноразові неявки обвинуваченого ОСОБА_4 до суду через перебування останнього закордоном у зв`язку із його лікуванням та робочими відрядженнями. Враховуючи, що ОСОБА_4 безперешкодно має право виїзду за межі території України, а співставлення можливих негативних для обвинувачення наслідків у вигляді його ув`язненням у майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у перспективі, робить ризик переховування від суду високим та може привести до порушень вимог передбачених ст. 318 КПК України. Тому прокурор, оцінюючи можливість переховування обвинуваченого від суду, вважає такі дії цілком вірогідними в будь-який момент судового розгляду.
Також прокурор просив суд врахувати дію воєнного часу на території України через військову агресію Російської Федерації при застосуванні до ОСОБА_4 запобіжного заходу, бо деяка чисельність населення залишає територію України, маючи намір уникнути загрози своєму життю та здоров`ю, а тому існує імовірність того, що ОСОБА_4 може залишити територію України.
На думку прокурора застосування запобіжного заходу в вигляді особистого зобов`язання не зашкодить життєдіяльності обвинуваченого, наданні йому медичної допомоги, самостійного розвитку тощо.
Для забезпечення ОСОБА_4 належної процесуальної поведінки під час судового розгляду, одночасно із обранням запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, прокурор просить покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
1)прибувати до суду за першим викликом;
2)не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4)здати на зберігання до уповноважених органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання з підстав, викладених у ньому. Додатково вказав на динамічність судового розгляду та на те, що з урахуванням постійного виїзду обвинуваченого закордон, відсутня, без застосування запобіжного заходу до обвинуваченого, гарантія на те, що останній буде з`являтись до суду. Просив, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_4, застосувати до нього найменш суворий запобіжний захід.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Пояснив, що на теперішній час його вік дозволяє безперешкодний виїзд за межі території України, але він і раніше мав таку можливість, бо мав на це відповідні дозволи. Твердження прокурора про можливість переховування його від суду не доведено жодним фактом. При цьому він кожного разу виїжджав за межі України з об`єктивних причин, а саме на лікування та у відрядження. Його поведінка, як на досудовому розслідуванні так і під час судового розгляду є добросовісною. Вважає посилання прокурора на воєнний стан, як на підставу його втечі, припущенням, яке не підтверджено фактами. Пояснив, що немає статусу військовозобов`язаного та не перебуває на обліку у ТЦК. Має міцні соціальні зв`язки, трьох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи. Також зазначив про відсутність з його боку затягування судового розгляду, відкладення судового процесу відбувалось з об`єктивних причин. Вважав, що інші ризики, зазначені у клопотанні, також прокурором не доведені.
Захисники ОСОБА_5, ОСОБА_6 висловили спільну позицію та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора за необґрунтованістю.
Захисник ОСОБА_5 звернула увагу суду, що на стадії досудового розслідування стороною обвинувачення подавались клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 . Але судом не було встановлено жодного ризику. Також зазначила, що ОСОБА_4 є батьком трьох неповнолітніх дітей, працездатною особою, який утримує свою родину. Всі його відрядження погоджені міністром охорони здоров`я України, які були планові та з повідомленням органу досудового розслідування листами-оповіщеннями на адресу слідчого та прокурора. Також вказала на відсутність неповажних причин неявки ОСОБА_4 в судові засідання. Перебування ОСОБА_4 у червні 2025 року за кордоном не порушило жодних обмежень пересування, бо такі були відсутні, а перебуваючи за межами України, ОСОБА_4 приймав участь у засіданнях в режимі відеоконференції, що свідчить про його бажання доводити свою невинуватість у судовому засіданні, а не ухилятись від правосуддя. Відвідування своєї родини за кордоном обвинуваченим, захисник вважає не порушенням обов`язку з`являтись у судове засідання.
Захисник ОСОБА_6 звернула увагу суду на те, що у клопотанні прокурор не довів викладені обставини документальними доказами.
Представник потерпілого/цивільного позивача підтримав позицію прокурора, просив задовольнити клопотання прокурора.
Оцінка та мотиви суду
Згідно зі змістом ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КК України).
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого (ч. 1 ст. 331 КПК).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснювати дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для нього підстав, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 177 КПК України).
У відповідності до ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Так, у цьому кримінальному провадженні 07 січня 2025 року обвинувальний акт надійшов до суду. Тож ОСОБА_4, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, набув статус обвинуваченого. У кримінальному провадженні триває стадія судового розгляду метою якої є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки судом всіх доказів. Вказана стадія виключає право суду надавати оцінку обставинам, які підлягають доказуванню, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри.
Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурор у клопотанні зазначає про ризики переховування ОСОБА_4 від суду, незаконно впливати на свідків, а також на ризик вчинення іншого кримінального провадження.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику переховування від суду
При визначенні імовірності переховування ОСОБА_4 суд враховує: 1) тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; 2) майновий стан як самого обвинуваченого, так і його близьких осіб, який має бути достатніми для фінансового забезпечення обвинуваченого під час можливого його переховування; 3) перебування та проживання членів сім`ї за кордоном, що може свідчити про можливість проживання за кордоном та відсутність міцних соціальних зв`язків в Україні.
Так, у розумінні Кримінального кодексу України злочин, інкримінований ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 364 КК України, є тяжким корупційним злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Корупційні злочини мають високий ступінь суспільної небезпеки, у цьому випадку злочин стосується можливого зловживання службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої юридичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.
Важливим аспектом є те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК України, як правило, не передбачено (ст. 69, 75 КК). До такого висновку суд доходить з огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04): «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що ризик переховування є достатньо високим.
За таких обставин є цілком вірогідним вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від участі в судовому провадженні з метою уникнення можливої кримінальної відповідальності у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину.
В контексті викладеного суд також враховує, що ОСОБА_4 12 червня 2025 року виповнилось 60 років, тому він має право на виїзд за межі території України під час дії воєнного стану, оскільки після досягнення 60-річного віку чоловіки автоматично виключаються з військового обліку і не підпадають під обмеження на виїзд, які закріплені у Правилах перетинання державного кордону громадянами України", затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 № 57.
Сторона захисту у клопотанні від 21.04.2025 на стадії підготовчого судового провадження просила суд про проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 23.04.2025, 28.04.2025, 30.04.2025 повести в режимі відеоконференції за участю обвинуваченого з урахуванням перебування ОСОБА_4 за межами України за сімейними обставинами.
Також причиною відкладення призначеного судового засідання на 12.06.2025 було перебування обвинуваченого ОСОБА_4 закордоном у Німеччині на лікуванні в медичному закладі в період з 10 червня 2025 року по 16 червня 2025 року у зв`язку із діагнозами (МКБ-10): I10.91 G, M54.5 G, M54.4.
Вищевказане свідчить про систематичне перебування обвинуваченого за межами території України після надходження обвинувального акта до суду.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснював, що має трьох неповнолітніх дітей, які на даний час постійно мешкають у Німеччині, а надалі мають плани переїжджати в іншу країну. На переконання суду зазначене свідчить про відсутність стійких сімейних зв`язків обвинуваченого із місцем проживання на території України та про їх наявність за її межами, та доводить фінансову спроможність обвинуваченого та його родини проживати за кордоном.
Суд відхиляє доводи сторони захисту та обвинуваченого про відсутність ризику переховування з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а також на відсутність спроб обвинуваченого на стадії досудового розслідування та судового розгляду переховуватись від суду.
Також суд звертає увагу, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 року введено воєнний стан, і відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де зазначено, що суди, оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом, мають керуватися всіма наявними матеріалами клопотання, та як відповідний ризик мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що будучи обізнаними про ступінь тяжкості інкримінованого злочину та покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Щодо ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення
Як на підставу застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання прокурор зазначає про снування ризиків впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Водночас прокурор у клопотанні не наводить обґрунтувань такого ризику для підтвердження припущення про те, що на свідків, або на будь-яку іншу особу, які є учасником кримінального провадження, обвинувачений може чинити тиск або впливати з метою зміни їхніх свідчень. Більш того прокурор, посилаючись на існування ризику впливу на свідків та інших учасників не зазначив, з якими саме особами слід обмежити спілкування обвинуваченому, як то передбачено у п. 4 ч.5 ст. 194 КПК України.
Також суд вважає необґрунтованим клопотання прокурора в частини існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
Таким чином суд на даному етапі судового розгляду констатує про недоведеність прокурором ризику впливу на свідків та інших учасників кримінального провадження, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, приймаючи до уваги запровадження в Україні воєнного стану, утрудненість контролю за обвинуваченим, який усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності, відсутність обмежень у перетині державного кордону у період воєнного стану, систематичне перебування за межами України після надходження обвинувального акта до суду, наявність достатніх фінансових ресурсів для тривалого проживання за кордоном разом з родиною, суд вважає, що обвинувачений може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Розглядаючи клопотання в частині застосування до обвинуваченого особистого зобов`язання, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Особисте зобов`язання є найменш суворим видом запобіжного заходу, який обмежує свободу пересування та інші права.
Тобто застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є суттєвим чинником, який буде стимулювати обвинуваченого дотримуватись належної процесуальної поведінки, але застосування цього запобіжного заходу без покладення на обвинуваченого окремих обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не є достатнім для подальшого забезпечення.
Тому, встановлення під час розгляду клопотання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлює покладення на ОСОБА_4 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до уповноважених органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.
Суд вважає, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не зашкодить життєдіяльності обвинуваченого, забезпечить можливість продовження працювати, отримувати, у разі необхідності, медичну допомогу тощо, є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації ризику переховування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131, 177-178, 194, 331, 372 КПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання до обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України - задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 2 (два) місяці із визначенням обов`язків, передбачених частиною 5 ст. 194 КПК України.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:
-прибувати до суду за першим викликом;
-не відлучатися за межі Київської області без дозволу суду;
-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-здати на зберігання до уповноважених органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.
Ознайомити та вручити обвинуваченому ОСОБА_4 під розписку копію ухвали про обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання. Роз`яснити ОСОБА_4, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Доручити контроль за виконанням ухвали процесуальному керівнику у кримінальному проваджені № 62020000000000870 від 06.11.2020 - прокурору Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1