- Presiding judge (HACC): Oliinyk O.V.
Справа № 991/5539/25
Провадження № 1-кп/991/81/25
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 липня 2025 року м. Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
обвинуваченого ОСОБА_6,
захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52024000000000115 від 15.03.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Козацьке Бобровицького району Чернігівської області, який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,
ВСТАНОВИВ:
У Вищому антикорупційному суді на стадії підготовчого судового провадження перебуває зазначене кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 .
Захисник ОСОБА_8 подав суду клопотання про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 52024000000000115 від 15.03.2024 прокурору.
У клопотанні захисник зазначив про невідповідність обвинувального акта, складеного 09.06.2025 щодо ОСОБА_6, вимогам КПК України, і просив повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків. У клопотанні навів узагальнено такі доводи:
1.У обвинувальному акті не вказані повні анкетні дані (ім`я та по батькові) та займані посади детективів, які здійснювали досудове розслідування, та прокурорів, які здійснювали керівництво досудовим розслідуванням, що є порушенням вимог п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України;
2.У обвинувальному акті допущено некоректність у формулюваннях, визначених КК України щодо статті 24 - допущено некоректність в формулюванні умислу при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 . Так, в обвинувальному акті зазначено про «злочинний умисел ОСОБА_6 » - при викладі фактичних обставин на а. 8 абз.5, а. 9 абз. 2, 5, а. 10 абз. 3, при формулюванні обвинувачення на а. 23, абз. 2, 3, а. 24 абз. 2, 4. Але норми ст. 24 КК України визначають лише два види умислу - прямий і не прямий. Норми кримінального та кримінально-процесуального законодавства не визначають та не містять поняття «злочинного» умислу. Тобто в обвинувальному акті сторона обвинувачення вказала вид умислу, який не передбачений законом;
3.Порушення презумпції невинуватості. Так, використовуючи в обвинувальному акті формулювання, що ОСОБА_6 мав «злочинний умисел» та здійснював «злочинну діяльність», і стверджуючи, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, детектив та прокурор порушили принцип презумпції невинуватості, адже зазначене не відповідає поводженню з невинуватими особами.
4.Викладене в обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_6 є неконкретним, громіздким за викладенням, не зрозумілим та сумбурним, важким для сприйняття. У обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 дослівно повторений виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному актi відсутнє формулювання обвинувачення, замість цього обвинувальний акт по змісту повністю дублює повідомлення про підозру, а формулювання обвинувачення дослівно дублює виклад фактичних обставин, що є неприпустимим. Вважає, що відсутність у обвинувальному акті зрозумілого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і повній мірі здійснення захисту від пред`явленого обвинувачення, що порушує право особи на захист, та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у зв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону;
5.Обвинувальний акт не відповідає вимогам офіційного документу, так як затвердження прокурором обвинувального акта без скріплення його печаткою є порушенням вимог реквізитів офіційного документа. Саме підписання й затвердження обвинувального акту прокурором та скріплення його підпису печаткою надає документу статус офіційного і свідчить про належний нагляд за досудовим розслідуванням.
Захисник вважає, що наведені ним порушення норм кримінального процесуального закону, допущені органами досудового розслідування, є істотними, порушують гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, не можуть бути усунуті в ході судового розгляду та не дають можливості призначити кримінальне провадження до судового розгляду, так як в подальшому, через ці суттєві недоліки не можливо буде повно та всебічно розглянути справу по суті. За таких обставин просить обвинувальний акт повернути прокурору для усунення недоліків та приведення його у відповідність до вимог КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Обвинувачений ОСОБА_6 і його захисники ОСОБА_8, ОСОБА_7 підтримали заявлене в інтересах обвинуваченого клопотання і просили повернути обвинувальний акт прокурору.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання захисника і повернення обвинувального акта прокурору, як необґрунтованого. Вважає, що сторона обвинувачення дотрималась вимог до обвинувального акта, визначених у ст. 291 КПК України, і немає законних підстав для повернення цього акта прокурору. Наведені стороною захисту доводи, на його думку, не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акта. Просив відмовити у задоволенні клопотання захисника.
Мотиви та висновки суду
У підготовчому судовому засіданні, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто підставою для повернення обвинувального акта є виключною його невідповідність вимогам закону.
Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, та повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу (ч. 4 ст. 110 КПК України). Тобто в підготовчому судовому засіданні суд має перевірити, чи форма і зміст обвинувального акта відповідає вимогам статті 291 КПК України.
1. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити прізвище, ім`я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора.
На другій сторінці обвинувального акта щодо ОСОБА_6 зазначені займані посади та прізвища й ініціали детективів Національного антикорупційного бюро України, які здійснювали досудове розслідування, зокрема: «старші детективи Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 ; детективи Четвертого Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України: ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ;…». Також вказані відомості щодо прокурорів, які здійснювали нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням: «прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та надалі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури: ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_5, ОСОБА_28, ОСОБА_29 ». Тобто в обвинувальному акті відомості щодо детективів і прокурорів наведені без зазначення їх повних імен та по батькові.
Щодо прокурорів в обвинувальному акті (на с. 2) не вказані найменування їхніх посад у структурі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора та в подальшому Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Водночас на сторінках 1, 32 наявні відомості про прізвище, ім`я, по батькові та займану посаду прокурора ОСОБА_26, який затвердив цей обвинувальний акт.
Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. І згідно з абзацом першим ч. 2 цієї статті прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
З огляду на наявний у тексті обвинувального акта обсяг відомостей про детективів, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні, та про прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, на єдиний статус прокурорів, що не залежить від місця в системі прокуратури України та адміністративної посади, суд переконаний, що зазначення в обвинувальному акті ініціалів детективів і прокурорів, замість їхніх імен і по батькові, та загальна вказівка на те, що прокурори обіймають посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, не є суттєвим порушенням вимог закону, яке обов`язково має тягти за собою повернення обвинувального акта прокурору. Наявної інформації достатньо для розуміння судом і стороною захисту, які особи були уповноваженими на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні та на здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним.
2. Зауваження захисника ОСОБА_8, що використання в обвинувальному акті словосполучення «злочинний умисел» є ознакою некоректності визначення стороною обвинувачення виду умислу, із передбачених у ст. 24 КК України, та приводом для повернення обвинувального акта прокурору, суд вважає необґрунтованим.
Дійсно, в обвинувальному акті в абз. 5 с. 8, абз. 1, 4 с. 9, абз. 2 с. 10, абз. 6 с. 11 при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та в абз. 2, 3 с. 23, абз. 1, 3 с. 24, абз. 7 у формулюванні обвинувачення стороною обвинувачення десять разів використане словосполучення «злочинний умисел». Водночас у тексті обвинувального акта в інших дванадцяти випадках використання слів «умисел», «діючи умисно» використані без прикметника «злочинний». Зі змісту обвинувального акта вбачається, що прикметник «злочинний» щодо характеристики умислу ОСОБА_6 використаний стороною обвинувачення не для позначення іншого виду умислу, який не передбачений у ст. 24 КК України, а виключно як вказівка на те, що обвинувачений ОСОБА_6 та інші особи, у співучасті з якими він, за версією обвинувачення, вчинив кримінальне правопорушення, розуміли кримінально протиправний характер своїх намірів та дій.
3. Суд відхиляє аргументи захисника ОСОБА_8 про те, що сторона обвинувачення порушує презумпцію невинуватості, використавши в обвинувальному акті формулювання про те, що ОСОБА_6 мав «злочинний умисел» та здійснював «злочинну діяльність», і стверджуючи, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України, з таких мотивів.
У ст. 17 КПК України розкривається зміст такої засади кримінального провадження як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. У частинах 1, 5 цієї статті передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, а також що поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Як зазначено вище, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 110 КПК України). Обвинуваченням, згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За правилами пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведені ознаки понять «обвинувальний акт», «обвинувачення» у взаємозв`язку із обставинами, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та зважаючи на те, що в обвинувальному акті прокурор висловлює лише своє переконання про те, які фактичні обставини кримінального правопорушення вважає встановленими, та формулює, винуватість у вчиненні якого кримінального правопорушення сторона обвинувачення буде доводити, суд дійшов висновку, що твердження сторони обвинувачення в тексті обвинувального акта про вчинення ОСОБА_6 певного злочину за встановлених під час досудового розслідування обставин відповідає нормам кримінального процесуального законодавства та не порушує презумпцію невинуватості щодо нього (відповідає правилам поводження як із невинуватою особою).
4. Щодо доводів захисника ОСОБА_8 про невідповідність формулювання обвинувачення, висунутого ОСОБА_6, вимогам КПК України.
У обвинувальному акті, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 290 КПК України, має бути виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Текст обвинувального акта щодо ОСОБА_6 містить розділи, що відповідають вимогам зазначеного пункту частини другої ст. 291 КПК України, а саме: «Фактичні обставини кримінального правопорушення», «Правова кваліфікація кримінального правопорушення» та «Формулювання висунутого обвинувачення ОСОБА_6 ».
Доводи захисника полягають у незгоді з тим, у який спосіб та в якому обсязі сторона обвинувачення навела в обвинувальному акті висунуте ОСОБА_6 обвинувачення, зокрема щодо повторення у формулюванні обвинувачення тексту фактичних обставин.
Засада змагальності, передбачена ст. 22 КПК України, визначає, зокрема, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1); під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу ч. 3); суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6).
Підготовче судове засідання в судовому провадженні є обов`язковою, самостійною стадією кримінального процесу, основною метою проведення якого є визначення судом можливості на законних підставах призначити кримінальне провадження до судового розгляду.
При цьому відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Щодо повноважень суду, то згідно з ч. 3 вказаної статті він має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, заради мети ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини та її основоположних свобод.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно висловлює позицію про те, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у сторону зменшення або збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (див. постанови ВС ККС від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, від 29.09.2021 у справі № 409/1465/16-к).
У формулюванні обвинувачення, висунутому ОСОБА_6 наявні відомості про обставини, за яких, на думку прокурора, було вчинене діяння (час, місце, спосіб, предмет злочину), про форму вини, мотив і мету ОСОБА_6 щодо вчинення кримінального правопорушення. Ступінь деталізації обставин та інших відомостей, що підлягатимуть доказуванню прокурором у суді, у формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті остаточно визначає лише прокурор, зважаючи на його повноваження, визначені в пунктах 13-15 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 291 КПК України.
У обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 на с. 30 в останньому абзаці наявне узагальнене коротке формулювання суті висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, яке є чітким, однозначним і зрозумілим, доступним для сприйняття.
Зважаючи на наведені норми КПК України щодо вимог до обвинувального акта, мету проведення підготовчого судового провадження, правові висновки Верховного Суду з приводу повернення обвинувального акта прокурору, суд дійшов висновку, що твердження сторони захисту про неконкретність, незрозумілість і важкість для сприйняття викладу формулювання обвинувачення ОСОБА_6, не відповідають змісту обвинувального акта та не є підставами для його повернення прокурору.
5. У частинах 1, 3 ст. 291 КПК України визначено, що обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором; обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно. Обвинувальний акт має містити дату та місце його складення та затвердження (п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_6, який надійшов до Вищого антикорупційного суду зі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, містить гриф затвердження прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_26 09.06.2025 і на сторінці 32 акта наявні підписи детектива НАБУ ОСОБА_10, який склав цей обвинувальний акт, та прокурора САП ОСОБА_26, який його затвердив.
Норми ст. 110 (визначає загальні вимоги до процесуальних рішень слідчого, прокурора), 291 (передбачає вимоги щодо суб`єктів складання і затвердження, до змісту обвинувального акта) КПК України, так само як і інші норми КПК України не передбачають обов`язкового скріплення підпису прокурора на грифі затвердження печаткою органу прокуратури.
У своєму клопотанні захисник ОСОБА_8 не послався на жодну норму закону, яка би прямо передбачала необхідність скріплення підпису прокурора на обвинувальному акті печаткою органу прокуратури.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що за результатами розгляду аргументів сторони захисту не встановлено таких порушень, які би свідчили про невідповідність обвинувального акта вимогам статті 291 КПК України та перешкоджали би призначенню кримінального провадження до судового розгляду.
Керуючись статтями 314, 369, 372, 376, 392 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3